Фармакологія - невідкладні стани

Специфічні антидоти

Речовина, що викликає отруєння	Антидот
Амітриптилін	Фізостигміну саліцилат
Анальгетики наркотичні	Налорфіну гідрохлорид, налоксон
Антидеполяризуючі міорелаксанти	Прозерин
Антикоагулянти прямі непрямі	Протаміну сульфат Вікасол
Атропіну сульфат, циклодол	Неостігмін (прозерин)
Барій, кальцій та їх солі	Магнію сульфат
Деполяризуючі міорелаксанти	Кров свіжоцитратна, плазма
Дихлоретан та інші аліфатичні галоїдовуглеводні	Ацетилцистеїн
Кислота саліцилова	Натрію гідроген карбонат
Метали важкі та їх солі гостре отруєння хронічне отруєння	Унітіол Комплексони (тетацин-кальцій, пентацин, пеніциламін)
Пахікарпіну гідройодид	Неостигмін (прозерин)
Пілокарпін	Атропіну сульфат
Резерпін	Інгібітори МАО (ніаламід)
Спирт метиловий	Спирт етиловий

Серцеві глікозиди	Унітіол, ацетилцистеїн
Срібла нітрат	Натрію хлорид
Солі брому	Натрію хлорид
Солі літію	Натрію гідрогенкарбонат
Фтивазид	Піридоксин
ФОС	Реактиватори холінестерази (алоксим, діетиксим, ізонітрозин) у комбінації з атропіну сульфатом

Невідкладний стан

Допомога

Передозування. Атропіну сульфат

Симптоми: розширення зіниць (мідріаз), запаморочення, сухість шкіри і слизових, відчуття спраги, утруднення при ковтанні, погане бачення близько розташованих предметів, неспокій, галюцинації, балакучість, мимовільний сміх, хрипкий голос, задишка, спочатку уповільнення, потім збільшення частоти пульсу. Рухове збудження, що змінюються гальмуванням з розвитком коми.

Лікування.

Промивання шлунка, парентеральне введення - антихолінестеразних засобів. При гіпертермії показані вологі обтирання й жарознижувальні засоби; пр и збудженні – внутрішньо венне введення тіопенталу натрію або ректальне введення хлоралгідрату;

при мідріазі – місцево у вигляді очних крапель, що містять як діючу речовину, прозерин, фосфакол, фізостигмін, пілокарпін. У випадку розвитку нападу глаукоми негайно в

кон’юнктивальний мішок закапують 1% розчин пілокарпіну через кожну годину по 2

краплі й підшкірно вводять 1 мл 0,05 % розчину прозерину 3-4 рази на добу.

Передозування

Пілокарпіну гідрохлорид

Симптоми: гіперсалівація, профузний піт, нудота, блювота, болі в животі, пронос. Міоз, спазм акомодації. Падіння артеріального тиску аж до колапсу. Утруднення дихання внаслідок спазму бронхів і посилення секреції бронхіальних залоз. Ціаноз. Клоніко- тонічні судоми.

Лікування симптоматичне, специфічний антидот – атропіну сульфат; при вираженій брадикардії або виникненні асистолії – 0,5 - 2 мг атропіну парентерально.

Отруєння ФОС, хімічною

зброєю нервово-паралітичної дії (зарин, зоман, табун)

Симптоми: психо-моторне збудження, міоз, спазм акомодації, гіперсалівація, профузний піт, підвищення артеріального тиску, посмикування м’язів, гіперкінези, гіпотензія, ціаноз, утруднення дихання внаслідок спазму бронхів і посилення секреції бронхіальних залоз, болі в животі, пронос.

Лікування симптоматичне, специфічний антидот – атропіну сульфат+алоксим або

дипироксим; при вираженій брадикардії або виникненні асистолії – 0,5 - 2 мг атропіну парентерально.

Набряк легень

1. Для підсилення серцевої діяльності застосовують серцеві глікозиди (строфантин, корглікон).

2. Для зниження тиску в малому колі кровообігу:

1) Гангліоблокатори (гігроній, пентамін, бензогексоній)

2) Судинорозширювальні засоби міотропної дії (натрію нітропруссид, нітрогліцерин, ізосорбіду динітрат)

3) α-адреноблокатори (празозин)

4) Нейролептики (аміназин)

3. Дегідратуючі засоби

1) Осмотичні діуретики (маніт, сечовина)

2) Сильно- та швидкодіючі сечогінні засоби (фуросемід, кислота етакринова)

4. Піногасники (спирт етиловий)

Бронхіальна обструкція

1. Бронхорозширювальні (бронхолітичні) лікарські засоби:

1.1. β2-адреноміметичні засоби (сальбутамол, фенотерол тощо)

1.2. М-холіноблокатори (іпратропіуму бромід, атропіну сульфат)

1.3. Міотропні засоби (еуфілін)

2. Протиалергічні, десенсибілізуючі засоби – нестероїдні, стероїдні (кромолін-натрій, кетотифен, беклометазону дипропіонат тощо)

3. Відхаркувальні (амброксол)

Кишкова, ниркова, печінкова колька

В основі больового прояву кольки будь якої локалізації є спазм гладеньких м’язів.

Схожим за локалізацією і проявами може бути біль при «гострому животі», що потребує хірургічного втручання. Застосування анальгетиків маскує прояви «гострого живота».

Саме тому при наданні екстреної медикаментозної допомоги при кольках застосовують спазмолітики, що не зменшує клінічної симптоматики «гострого живота».

1. Спазмолітик прямої міотропної дії – дротаверин, папаверину гідрохлорид та новий синтетичний спазмолітик, що вибірково впливає на гладенькі м’язи ШКТ мебеверина гідрохлорид.

2. Нейротропні спазмолітики (м-холіноблокатори) – платифіліну гідротартат, метацин, бутилскополамін, прифінію бромід (ріабал).

Якщо при диференціальній діагностиці буде виключено патологію «гострого живота», то при сильному болю можна буде застосувати анальгетики:

1. Ненаркотичні (метамізол натрію)

2. Комбіновані анальгетики-спазмолітики (спазмалгон)

3. Наркотичні анальгетики (промедол)

Неускладнені гіпертензивні кризи

1. Каптоприл (25 мг під язик або per os, при необхідності повторити через 90-120 хв до 100 мг каптоприлу)

2. Клонідин (0,075-0,3 мг per os)

3. Пропранолол (20-40 мг сублінгвально)

4. Фуросемід (40 мг per os)

5. Ніфедипін (початкова разова доза для дорослих 2-3 мг, поступово можна підвищувати до клінічно-значущого ефекту)

6. Магнію сульфат (в/м або в/в струйно 10-20 мл 20% розчину)

Ускладнені гіпертензивні кризи

1. Гліцерину тринітрат (Нітрогліцерин) (5 мкг/хв., підвищення на 5-10 мкг/хв. кожні 5 хв до макс 200 мкг/хв)

2. Нітропрусид натрію (0,5 мкг*кг-1*хв.-1 підвищення до макс 8-10 мкг*кг-1*хв.-1)

3. Урапідил (10-50 мг в/в болюс (повторення кожні 5 хв до зниження АТ або до 100 мг) за необхідності інфузія зі швидкістю макс 2 мг/хв., підтримувальна доза 9 мг/год)

4. Есмолол (500 мкг/кг навантажувальна доза, далі інфузія 50 мкг*кг-1*хв.-1 (макс 4\300 мкг*кг-1*хв.-1)),

5. Лабеталол (20 мг в/в болюсно, далі 20-80 мг кожні 10 хв або інфузія 0,5-2 мг/хв. (макс 300 мг/добу))

6. Еналаприл (0,625-1,25 мг за 5 хв кожні 4-6 год, збільшення дози на 1,25 мг до макс. 5 мг кожні 6 год)

7. Магнію сульфат (в/м або в/в струйно 10-20 мл 20% розчину)

Епілептичний статус

1.Забезпечення прохідності дихальних шляхів. 2.Призначення кисню (за потребою).

3. Проведення загальних реанімаційних заходів (за потребою).

4. При тривалості нападу (нападів) до 10 хвилин:

- Діазепам – 0,3-0,4 мг/кг

- Введення глюкози (50 мл 50%) та піридоксину (до 250 мг)

- Розчин магнію сульфату в/в 7-10 мг/кг (10-15 мл – 25% розчину)

5. Якщо напад (серія нападів) триває більш ніж 10 хвилин:

- Діазепам – повторно 0,2- 0,4 мг/кг (до 0,5 мг) або розчин вальпроєвої

кислоти в/в 500-1000 мг (при наявності попереднього призначення спеціаліста) 6.Транспортування пацієнта до неврологічного відділення /реанімаційного відділення

Передозування місцевими анестетиками

Може бути пов'язано з високою концентрацією препарату в плазмі крові і виявлятися судомами, різким падінням артеріального тиску, серцевими блокадами. Щоб уникнути передозування, необхідний ретельний постійний контроль стану серцево-судинної і

дихальної систем. При виникненні конвульсій застосовують 50-100 мг внутрішньовенно болюсно сукцинілхолін, 5-10мг діазепаму, 50-100 мг тіопенталу, при дихальній

недостатності – вентиляцію легенів, ендотрахеальну інтубацію, при гіпотензії – вазопресорні засоби.

Отруєння спиртом етиловим

Промивання шлунку через зонд великою кількістю рідини.

В/в введення гіпертонічного розчину глюкози з інсуліном (500 мл 20 % розчину глюкози та 20 ОД інсуліна), 4 % розчину гідрокарбонату натрія (500—1000 мл).

Вітамінотерапія (по 5-6 мл 5 % розчину вітамінов В1 та В6 в/м).

Форсованоий діурез салуретиками у вікових дозах (Лазикс, Фуросемід). Протипоказаний при алкогольній інтоксикації, ускладненій серцево-судинною недостатністю, порушенням функції нирок.

При зниженні АТ призначають ефедрин, строфантин, в/в вводять поліглюкін (500 мл) та преднізолон (20 мг).

Передозування морфіном, наркотичними анальгетиками

Ранній і небезпечний прояв при пердозуванні морфіном є пригнічення дихального центру (пригнічення дихання, ціаноз).

Лікування: загально реанімаційні заходи, інгаляція киснем, ввести специфічний антидот морфіну налоксону гідрохлорид (антагоніст опіатних рецепторів) – по 0,01 мг/кг внутрішньовенно, у разі необхідності кожні 20-30 хвилин, далі з перервою 2 години внутрішньом'язово до відновлення дихання.

Промивання шлунку 0,05% розчином калію перманганату – морфін частково віділяється у шлунок і калію перманганат окисляє морфін у неактивну форму.

Вводити атропіну сульфат – для зниження тонусу парасимпатичної нервової системи і підвищення збудливості дихального центру.

Проводять трансфузійну терапію, оксигенотерапію, перитонеальний діаліз.

Також ефективним антидотом при отуєні морфіном є агоністу-антагоніст опіатних рецепторів – налорфіну гідрохлорид.

Гостре отруєння

(передозування) наркотичними анальгетиками

промивання шлунка незалежно від шляху введення 0,05-0,1 % розчином калію перманганату;

прийом 20—30 г активованого вугілля; сольове промивання;

внутрішньовенне і внутрішньом'язове введення антагоніста налоксону (наркан). Препарат діє швидко (1 хв), але нетривало (2-4 год). Для тривалої дії слід внутрішньовенно ввести налмефен (діє 10 год)

Зупинка місцевої кровотечі

1. Тромбін

2. Гемостатична губка або ревул

3. Адреналіну гідрохлорид 0,1 % 1 мл

4. Розчин перекису водню (місцево, тампонада)

Ліквідація небезпечних кровотеч

1. Фібриноген 250 мл в/в крапельно

2. Амінокапронова кислота 5 % 200 мл в/в крапельно

3. Контрикал

Зупинка маткової кровотечі (викликають тетанічне

скорочення матки)

1. Окситоцин 1 мл (1мл-5 ОД) в/в

2. Ергометрин

3. Мізопростол

4. Карбопрост

Інтоксикація препаратами заліза

Симптоми: гіперемія шкіри обличчя, шиї, біль в поперековій області, відчуття здавлювання в області грудей

1. Відміна препарату

2. Антидот – дефероксамін (утворює комплекси з залізом), при відсутності – тетацин кальцію в/в;

3. Анальгетики

4. Атропіну сульфат 0,1 % 1 мл

5. Молочна дієта (кальцій молока утворює важкорозчинні комплекси з залізом);

Передозування непрямими

антикоагулянтами

1. Вікасол 1% 1 мл.

Передозування прямими антикоагулянтами

1. Протаміну сульфат 1% 1 мл (10 мг протаміну сульфат – 100 ОД гепарину)

Корекція брадиаритмії

1. Атропіну сульфат 0,1% 2 мл в/в 10 мл 5% глюкозі або 0,9 % NaCl в/в

2. Епінефрину гідрохлорид 0,1% 1-2 мл на 10 мл 0,9 % NaCl в/в

Корекція тахіаритмії

1. Лідокаїну гідрохлорид 10% 1-2 мл., на 10 мл 0,9 % NaCl в/в

2. Метапролол в табл. 0,25; Пропранолол в табл. 0,5 сублінгвально

3. Аміодарон в табл. 25-0,5 перорально

Передозування серцевими глікозидами

1. Введення антидоту – унітіолу 5% 5 мл, в/в

2. При брадіаритмії - введення атропіну сульфату 0,1 % 2 мл на 10 мл 5% глюкоза в/в

3. При тахіаритмії – лідокаїну гідрохлорид 10% 1-2 мл на 10 мл 5% глюкоза в/в

4. Форсований діурез

5. Введення глюкозо-інсуліново-калієву суміш (ГІК): 5% глюкоза 350мл+інсулін 6ОД+калію хлорид 10% 4 мл

6. Препарати калію (Панангін, Аспаркам, Калію хлорид, Калію оротат) в/в крапельно

7. Промивання шлунку та введення сорбентів

Діарея

1. Антибактеріальна терапія.

2. Регідратаційна терапія –

3. Дезінтоксикаційна терапія

4. Ентеросорбція:

5. Пробіотикотерапія

6. Ферментотерапія

7. Симптоматична терапія

• Лопераміду гідрохлорид

Кишкова і печінкова колька

Спазм кишечника, як правило, супроводжується різним за інтенсивністю і локалізацією болем (кишкова колька). Цей стан виникає через захворювання шлунково-кишкового тракту (виразкова хвороба, пілороспазм, спастичний коліт) або інших органів і систем (гіпофункція підниркових залоз, діабетична кома, інтоксикація лікарськими засобами, отрутами і т. ін.). Спазмолітичну дію чинять м-холіноблокатори (атропіну сульфат), гангліоблокатори (бензогексоній, пентамін), спазмолітики міотропної дії (папаверину гідрохлорид, дротаверин).

Печінкова коліка, найчастішою причиною якої є холелітіаз, характеризується сильним нападоподібним болем у правому підребер’ї. Для надання невідкладної допомоги

застосовують атропіну сульфат, платифіліну гідротартрат, папаверину гідрохлорид, дротаверину гідрохлорид, баралгін, нітрогліцерин

Блювання

Для профілактики і контролю блювоти застосовують декілька груп лікарських засобів. Основними серед них є протиблювотні засоби, які пригнічують блювотний центр (або тригерну зону блювотного центру), тобто надають центральну дію. Їх можна розділити на наступні групи:

• Препарати, блокуючі серотонінові рецептори - антагоністи 5-HT3 рецепторів (ондансетрон, тропісетрон).

• Препарати, блокуючі дофамінові рецептори - заміщені бензаміди (метоклопрамід, сульпірід).

• Препарати, блокуючі Н1-гістамінові рецептори - Димедрол

При захитуванні, або хворобах руху (морській, повітряній хворобі), з метою профілактики призначають засоби, що містять м-холіноблокатори. Ефективні також блокатори гістамінових Н1-рецепторів (димедрол)

Гострий панкреатит

1. Корекція дегідратації (проводиться глюкозо-сольовими розчинами)

2. Купірування болю.

• Аналгетики: Баралгетас, Спазмалгон

• Спазмолітики: Папаверин, Платифілін, Дуспаталін)

3. Антимікробна терапія:

4. Пригнічення секреції шлунка та підшлункової залози:

– Октреотид (Сандостатин, Окрестатин).

– Блокатори протонної помпи – Омепразол

- Н2 блокатори гістаміну - Фамотидін

5. Інактивація ферментів підшлункової залози:

– Апротинін (Контрикал)

6. Форсований діурез:

– Фуросемід

7. Парентеральне харчування

8. Профілактика тромбоемболічних ускладнень за наявності чинників ризику:

– Гепарин

– Надропарин натрію (Фраксипарин)

9. Стимуляція моторики кишок:

– Метоклопрамід

Передозування Дабігатраном

1. Ідарцизумаб

2. Фуросемід

Інфаркт міокарда

І. Усунення больового синдрому

органічні нітрати (Гліцерил тринітрат, ізосорбіду динітрат)

наркотичні анальгетики (морфіну гідрохлорид, промедол, омнопон, фентаніл, трамадол) нейролептанальгезія

ІІ. Тромболітична терапія

Фібринолітичні засоби (стрептокіназа, актилізе, тенектеплаза)

ІІІ. Профілактика тромбоутворення

антикоагулянти (гепарин та низькомолекулярні гепарини – фраксипарин, еноксапарин та ін.)

антиагрегантні препарати (кислота ацетилсаліцилова, клопідогрель, тиклопідин, інтегрилін)

IV. Захист зони інфаркту

β-адреноблокатори (метопролол, есмолол, пропранолол), інгібітори АПФ (каптоприл, еналаприл та ін.),

блокатори рецепторів ангіотензину-ІІ (лозартан та ін.)

V. Симптоматично:

кортикостероїди, сечогінні,

антиаритмічні засоби (аміодарон, лідокаїн), серцеві глікозиди,

гіполіпідемічні засоби,

глюкозо-інсуліно-калієво-магнієву суміш, седативні засоби.

Епілептичний статус

1.Забезпечення прохідності дихальних шляхів. 2.Призначення кисню (за потребою).

3. Проведення загальних реанімаційних заходів (за потребою).

4. При тривалості нападу (нападів) до 10 хвилин:

- Діазепам – 0,3-0,4 мг/кг

- Введення глюкози (50 мл 50%) та піридоксину (до 250 мг)

- Розчин магнію сульфату в/в 7-10 мг/кг (10-15 мл – 25% розчину)

5. Якщо напад (серія нападів) триває більш ніж 10 хвилин:

- Діазепам – повторно 0,2- 0,4 мг/кг (до 0,5 мг) або розчин вальпроєвої

Ускладнений гіпертензивний криз

1. Нітрогліцерин (5 мкг/хв., підвищення на 5-10 мкг/хв. кожні 5 хв до макс 200 мкг/хв)

2. Нітропрусид натрію (0,5 мкг*кг-1*хв.-1 підвищення до макс 8-10 мкг*кг-1*хв.-1)

4. Есмолол (500 мкг/кг навантажувальна доза, далі інфузія 50 мкг*кг-1*хв.-1 (макс 4\300 мкг*кг-1*хв.-1)),

5. Лабеталол (20 мг в/в болюсно, далі 20-80 мг кожні 10 хв або інфузія 0,5-2 мг/хв. (макс 300 мг/добу))

6. Еналаприл (0,625-1,25 мг за 5 хв кожні 4-6 год, збільшення дози на 1,25 мг до макс. 5 мг кожні 6 год)

7. Магнію сульфат (в/м або в/в струйно 10-20 мл 20% розчину)

Неускладнений гіпертензивний криз

1. Каптоприл (25 мг під язик або per os, при необхідності повторити через 90-120 хв до 100 мг каптоприлу)

2. Клонідин (0,075-0,3 мг per os)

3. Пропранолол (20-40 мг сублінгвально)

4. Фуросемід (40 мг per os)

6. Магнію сульфат (в/м або в/в струйно 10-20 мл 20% розчину)

Периферичні набряки

діуретики:фуросемід (т. 0,04),перорально 0,04 один раз на день гідрохлортіазид (т. 0,025; 0,05; 0,1),перорально 0,05 один раз на день

інколи спіронолактон (т. 0,025),перорально 0,1-0,2 2-4рази на день Діуретики і салуретики поєднують з аспаркамом, панангіном.

Гостра артеріальна гіпотензія

Нікетамід (амп. 2 мл) 2-4-6 мл в/в,

Дофамін (амп. 0,2 5 мл) 50-200 мг на 200 мл фіз.р-ну в/в крапельно Добутамін (флакон по 0,25). 250 мг на 200 мл фіз. р-ну в/в крапельно.

Норепінефрину гідрохлорид (амп.0,2% 1 мл в 500 мл 5% розчину глюкози), 1мл на 10 мл фіз. р-ну

в/в струйно, повільно

Збільшення обєму циркулюючої крові проводиться за допомогою преднізолону реополіглюкіну,

нативної плазми, альбуміну, ізотонічного р-ну глюкози або хлориду натрію

Неускладнений гіпертонічний криз

клонідин (т. 0,000075; т.0,00015), перорально 0,00015 одноразово каптоприл (т. 0,0125; т.0,025), перорально 0,025 одноразово

фуросемід (т. 0,04),перорально 0,04 одноразово

ніфедипін (т. 0,02; т.0,04) перорально 0,02 одноразово пропранолол (20-40 мг сублінгвально)

магнію сульфат (в/м або в/в струйно 10-20 мл 20% розчину

Форсований діурез

осмотичні діуретики

манітол (амп. 15% по 200 и 400 мл)використовують 10%-15%-30% р-н в/в (1,0-1,5 г/кг) салуретики

фуросемід(амп. 1% 2 мл) вводять в/в по1-2 мл одноразово

кислота етакринова(амп. 1% 2 мл) вводять в/в, в/м по 0,04 одноразово

Анафілактичний шок

1. Припинення подальшого надходження алергену в організм: місце надходження

обколюють 0,1% розчином епінефрину в кількості 0,2-0,3 мл і прикладають до нього лід.

2. Усунення проявів анафілактичного шоку парентерально ввоюдять:

3. Епінефрин – підшкірно 0,1% розчин по 0,3-0,5 мл в різні ділянки тіла (оскільки, володіючи великою судинозвужувальною дією, він гальмує і власне всмоктування)

кожні 10-15 хвилин до виведення хворого з колаптоїдного стану. (Норепінефрину гидротартрат – 1мл 0,2% розчину у вену, фенілефрин – внутрішньом'язово по 0,1-0.3 мл 1% розчину).

4. Усунення судинного колапсу – 2 мл 10% розчину кофеїну підшкірно (внутрішньовенно).

5. Нормалізація АТ – парентеральне введення одного з глюкокортикоїдів (125-250 мг гідрокортизону-гемісукцинат, 90-120 мг преднізолону або 8-16 мг дексаметазону).

6. Усунення серцевої недостатності – серцеві глікозиди: 1 мл 0,05% розчину строфантина або 0,06% розчину корглікона.

7. Усунення бронхоспазму – внутрішньовенно ввести 10 мл 2,4% розчину теофіліну з 10 мл ізотонічного розчину натрію хлориду.

засобами порятунку життя. Вводять внутрішньом'язово або внутрішньовенно: 1% розчин дифенгідраміну, клемастину або 2% розчин хлоропіраміну (протипоказаний при алергії до теофіліну).

9. При алергічній реакції на препарати з групи пеніцилінів вводять однократно 250000-800000ЕД пеніцилінази, але при вже утворенних комплексах з пеніциліном вводити неефективно.

10. Проводять інгаляції киснем.

Отруєння солями важких металів:

Пеніциламін, фуросемід, унітіол, тетацин кальцію, сукцимер.

Порушення серцевого ритму( синусової тахікардії):

Верапаміл, аміодарон, лідокаїн, метопролол

Акушерській кровотечі ( гостра післяпологова)

Окситоцин, кислота транексамова, метилергометрин, карбетоцин

Отруєння рослинами, що містять алкалоїд атропін:

Неостигміну, магнію сульфат, фуросемід, активоване вугілля

Кровотечі або кровили ви при передозуванні прямими оральними антикоагулянтом дабігатраном:

Ідаруцізумаб, вікасол

Отруєння солями важких металів:

унітіол, пеніциламін, піридоксину гідрохлорид, тетацин кальцію, фуросемід.

Синдрому глікозидної інтоксикації:

унітіол, атропіну сульфат, ентеросгель, лідокаїн, дигібайнд, метопролол.

Гострого панкреатиту:

дротаверина гідрохлорид, фуросемід, омепразол, апротинін (контрікал), метамізол натрію.

Кровотечі або крововиливу, що виникає при передозуванні гепарином:

Протаміну сульфат

Отруєння спиртом метиловим:

Етиловий спирт 10% в/в, Фомепізол, цитрат магнію

Антидоти

Гостра серц. Недостатність набряк легень.

-Спирт

-Фурасемід

-Нітрогліцерин

-Дофамін/Добутамін

-Морфін

-Бензогексоній

Гіпоглікемічна кома

-Глюкоза 40%

-Глюкагон

-Епінефрин

Гіперглікемічна кома

-Інсулін

Гіпертензивний криз

-Фуросемід

-Mg сульфат

-Ніфедипін -каптоприл

-метопролол

Гостра суд. Недостатність (колапс)

-Фенілефрін

-Преднізалон

-Норадреналін

Бронхіальна астма

-Сальбутамол

-Метаметазон (Дексаметазон

-Іпратропія бромід

-Теофілін

Анафілактичний шок

-Епінефрин

-Гідрокортизон

-Димедрол

-Сальбутамол

Тахікардія

-Івобрадін

-Метопролол

-Лідокаїн

-Аміодарон

-Верапаміл

Брадиаритмія -Епінефрин

-Атропін

Інфаркт міокарду (гострий серцевий)

-Нітроглічерин

-Морфін

-Гепарин

-АцитилСаліцилова к-т -Альтеплаза Гострий панкератит

-Анальгін -Пантрикал

-Омепразол Епілептичний напад

-Mg-сульфат

-Діазепам

-Na-вальпроат

ТЕЛА

-Морфын -Дофамін

-Преднізало

-Теофілін

-Альтеплаза

-Гепарин

Отруєння

Кровотечі від передозування гепарину.

-Протаміна сульфат

-Аскорбінова кислота

Передозування від Варфарину

-Аскарбінова к-т

-Вікасол (Менадіон)

Прямими оральними антикоагул. (Добігатром)

-ідаруцизумаб (Праксбайнд) Глікозидна інтоксикація

-Унітол

-Са2+ хлорид -ентеросгель

-дигіпаїнд (дигібінд)

Наркотичними речовинами (Опіатами)

-Налоксон

-промивання кишківника КМnO4

-Активоване Вугілля Спирт метиловий

-Етанол в/в

-ентеросгель/акт вугілля

-Цитрат Мg/Mg сульфат

-Омепізол

Етанол

-Ентеросгель/Активоване Вугілля

-Зорекс

-Унітол

ФОС

-Атропін сульфат

-Димедрол

-Дипіроксим(Прамідоксин)

-KMnO4

Важкі метали

-Унітол

-Пеніциламін (Якщо купрум)

-Тетрацин Са2+

-Сукцимер

-Піродоксину гідролориду

Рослинними алкалоїдами (М-холіноблокатори)

-Активне вугілля

-Фуросемід

-Неостигмін (прозерин)

М-холіноміметик (мускарин)

-Атропін

-ентеросгель

-фуросемід

Снодійні, транквілізатори (діазепам)

-Ентеросгель (акт.Вузілля)

-Фуросемід

-Флумазелін Акушерська після пологова кровотеча

-Окситоцин

-Карпетоцин -Метилергобревін

-Кислота транексамовая

ЛЗ (Лікарські Засоби), які застосовують для усунення нападу бронхіальної астми

1. Стимулятори αβ-, β1β2, β2-адренорецепторів: ізадрин, алупент, астмопент, салбутамол, беротек, адреналіну гідрохлорид, ефедрин.

2. М-холіноблокатори: атропіну сульфат, платифіліну гідротартрат, метацин, іпратропію бромід.

3. Спазмолітики міотропної дії: еуфілін Бронхолітичні ЛЗ інтенсивної терапії для усунення бронхообструктивного синдрому ЛЗ, які застосовують при набряку легенів.

Засоби, що знижують тиск в малому колі

1. Гангліоблокатори: гігроній, пентамін, бензогексоній

2. Судинорозширюючі засоби міотропної дії: натрію нітропрусид(20-700 мкг\мин , в\в, на протязі 10 хв.), нітрогліцерин (( +,- фуросемід)---5-100мкг\хв, в\в), ізосорбіду динітрат

3. α-адреноблокатори: празозин

4. нейролептики – аміназин

Дегідратуючі засоби

1. Осмотичні діуретини: маніт, сечовина

2. Сильно, швидкодіючі сечогінні: фуросемід, к-та етакринова

Для посилення серцевої діяльності – серцеві глікозиди: строфантин, корглікон.

При появі піни в просвіті альвеол – пенозагасники ( спирт етиловий, що знижує поверхневий натяг міхурців піни, переводить її в рідину).

Для зменшення набряку використовують глюкокортикоїди (протизапальна, імунодепресивна дія), наркотичні анальгетики (сприяють перерозподілу крові в організмі, зниженню тиску в малому колі).

ЛЗ невідкладної допомоги при інтоксикації серцевими глікозидами

1. Призначення всередину активованого вугілля (чи інших ентеросорбентів), холестираміну чи холестиполу (при отруєнні дигітоксином, що виділяється з жовчу)

2. Атропіну сульфат, настійка красавки, краплі Зеленіна – при брадикардії

3. Антиаритмічні (дифеніл, лідокаїну) – при шлуночкових аритміях

4. Препарати калію (пан ангін, ас паркам, калію хлорид)

5. донатори сульфгідрильних груп (унітіол, ацетил цистеїн)

6. Комплексони (NaЕДТА) 7. Препарати вітамінів В і Е

8. Метаболітні препарати – рибок син, нектон, фосфаден, цитохром С

9. АТ до дигоксин, очищені від глобулінів – FAB-фрагменти (дигітод, дигібід), антидогоксинова сироватка

10. Камфора, сульфокамфокаїн

11. Препарати гемо коректорів (крові і плазмо замінників)

12. Оксигенотерапія

ЛЗ невідкладної допомоги при гіпертонічному кризі (ЛЗ парентерального, сублінгвального і перорального застосування)

1. Негайно знизити АТ за допомогою одного із антигіпертензивних препаратів, які застосовують сублінгвально: • ніфедипін короткої дії – 10-20 мг; • каптоприл – 25-50 мг; • пропранолол – 40-60 мг; • клонідин – 0,075-0,15 мг; • празозин – 1-5 мг; • нітрогліцерин – 0,5 мг [5, 6, 16, 18].

2. Знизити АТ із використанням антигіпертензивних препаратів, уведених парентерально Нітропрусид натрію 0,25-10мкг/кг/хв., 50 мг в/в

Нітрогліцерин 5-100 мкг/хв./в/в

Ніфедипін 30 мг/доба/в/в

Гідразалин 10-20 мг в/в

ЛЗ невідкладної допомоги при гострій артеріальній гіпотензії, шоку, колапсі.

Колапс: Введення серцевих глікозидів (строфантин, корглікон, симпатоміметиків – 25-50мкг ефедрину або в/венно допа мін 2-5мкг/кг маси тіла хворого).

Шок: Відновити крововтрату (кровозамінниками):

1 гр. – кров та її препарати (еритроцитарна маса, відмиті еритроцити, суха і нативна плазма, альбумін, протеїн);

2 гр. – колоїдні синтетичні розчини з осмотичним ефектом (поліглюкін, желатиноль та ін.), препарати, що спричиняють дезінтоксікаційну дію та поліпшують реологічні властивості крови (реополіглюкін, гемодез та ін.);

3 гр. – кристалоїдні розчини для відновлення дефіциту води і солей (розчини солей натрію, калію, кальцію, магнію та ін.);

4 гр. – препарати для парентерального живлення (розчини глюкози, амінокислоті та їх препарати, жирові емульсії).

Зупинити кровотечу: діцинон в 12,5% розчині по 2 мл в/в або в/м;

при надлишковому фібринолізі – амбен (памба) в 1% розчині 10 мл в/в або в/м;

кальцій хлористий в 10% розчині 10 мл в/в;

відстрочена лікарська терапія – аскорутин по 1 таблетці 3 рази в день, вікасол 1% 1 мл в/м (ефект через 12 – 18 годин).

Знеболювання: Місцеве – новокаїнові блокади, вагосимпатична блокада.

Загальне – морфіну гідрохлорид 1% 1 мл п/ш; промедол 2% 1мл п/ш; дроперідол 0,25% 1 – 3 мл в 20 мл 5 – 10% розчину глюкози в/в; фентаніл 0,005% 2 мл в/м або в/в.

ЛЗ невідкладної допомоги для корекції брадиаритмії

1-М-холіноблокатори (група атропіну) : атропіну сульфат, настійка і сухий екстракт красавки, краплі Зеленіна;

2- Адреноміметики (адреналіну гідрохлорид, норадреналіну гідротартрат, ізадрин, орципреналіну сульфат)

3- Глюкагон.

ЛЗ невідкладної допомоги для корекції тахіаритмії

1- Мембраностабілізатори:

а) Хінідин, новокаїнамід, прокаїнамід, етмозин, дизопірамід (ритмілен)

б) Лідокаїн, тримекаїн, піромекаїн, мексилетин, дифеніл

в) Аймалін (гілуритмал) етацизин, пропафенон, флекаїнід (тіамбокор);

2- β-адреноблокатори: анаприлін, атенолол, метопролол…

3- Препарати, що вповільнюють реполяризацію (аміодарон, орнід, сотало);

4- Блокатори кальцієвих каналів (антагоністи йонів кальцію): верапаміл, галопаміл, ділтіазем

ЛЗ невідкладної допомоги для усунення нападу стенокардії

Органічні нітрати: нітрогліцерин, валідол, ізосорбіду мононітрат

Нітрогліцерин ( +,- фуросемід)---5-100мкг\хв, в\в

Нітропрусид натрію-- 20-700 мкг\мин , в\в, на протязі 10 хв.

Лабеталол—20-80 мг , через кожні 10-15 хв,загальна доза не більше 600мг.

Есмолол—15-40 мгна протязі 1 хв, далі 3-10 мг\мин, в\в

Верапаміл по 2мл 0.25 %, або ділтіазем по 5 мг, в\в

Якщо перший приступ + діазепам (заспок.)

ЛЗ невідкладної допомоги при інфаркті міокарда

1. зняти біль: наркотичні (морфін гідрохлорид), ненаркотичні анальгетики (метамізол натрію+діазепам); в стаціонарі - нейролептанальгезія: фентаніл+дроперидол

2. зняти спазм судин: нітрогліцерин (сублінгвально, аерозоль, в/в повільно)

3. антиагрегантна терапія: ацетилсаліцилова кислота (160-325мг), клопідогрель;

4. іАПФ - інгібітори АПФ (лізіноприл, каптоприл, еналаприл)

5. активатори фібринолізу (гепарин, урокіназа, альтеплаза);

6. антикоагулянти гепарин (фраксипарин);

7. БК - β-адреноблокатори (метопролол, бісопролол, атенолол);

8. БКК - блокатори кальцієвих каналів (ніфедипін, верапаміл);

ЛЗ, які застосовують з метою ліквідації гострого порушення мозкового кровообігу

Ніяких антигіпертензивних препаратів або нітропрусид натрію-- 20-700 мкг\мин , в\в, на протязі 10 хв.

ЛЗ, які застосовують з метою проведення форсованого діурезу при інтоксикаціях.

1.осмотичні діуретики: маніт, сечовина

2.салуретиків: фуросемід, кислота етак-ринова

ЛЗ для зупинки маткової кровотечі (викликають тетанічне скорочення матки).

Ергометрину малеат

ЛЗ невідкладної допомоги при загрозі переривання вагітності.

1.β-адреноміметики – фенотерол

2.препарати гестагенних гормонів: туринал

3.засоби для наркозу: NO, натріб оксибутират

4.спазмолітики: но-шпа

5.сульфат магнію

6.верапаміл, токоферол ЛЗ для стимуляції тонусу та скоротливої активності матки при слабкості чи відсутності пологової діяльності.

Окситоцин, пітуїтрин, динопрост, динопростон, естрон, солі кальцію, вітаміни

ЛЗ невідкладної допомоги для усунення печінкових, ниркових і кишкових кольок

Промедол, омнопон

ЛЗ невідкладної допомоги для

1) ліквідації небезпечних кровотеч;

фібриноген 250 мл в.в крапельно

Амінокапронова кислота 5% 200 мл в/в крапельно

Контрикал

2) зупинки місцевої кровотечі

Тромбін 125 ОД

Гемостатична губка або ревул

Адреналіну гідро хлорид 0,1 % 1 мл

Розчин пероксиду водню(місцево, тампонада)

ЛЗ невідкладної допомоги при інтоксикації (гіпервітамінозі), викликаної ретинолом ацетатом та ергокальциферолом (вітаміном А чи Д)

Призначення препаратів антиоксидантної дії (токоферолу ацетат, к-та аскорбінова, ретинолу ацетат)

Препаратів, що пришвидшують біотрансформацію вітаміну Д (фенобарбітал)

Препаратів, що усувають ацидоз (натрію гідрокарбонат)

Препаратів, що містять йони калію і магнію («Аспаркам»)

Глюкокортикоїдів і засобів, що попереджують де мінералізацію кісток (кальцитонін)

ЛЗ невідкладної допомоги при гіпоглікемічній комі

в/в глюкозу 20-40 мл 40% розчину можна також 0,5 мл адреналіну п/ш або 1 мл глюкагона у розчині в мяз

ЛЗ невідкладної допомоги при анафілактичному шоці

1. Припинення подальшого потрапляння алергену до організму: місце контакту обколоти 0,1% р-ном адреналіну 0,2-0,3мл, прикласти льод

2. Парентеральне введення одного із засобів:

- Адреналіну гідрохлорид – підшкірно 0,1% р-н 0,3-0,5 мл в різні ділянки тіла кожні 10-15 хв до виведення хворого з колаптоїдного стану

- Норадреналіну гідротартрат – 1 мл 0,2% р-ну в/в (на 5% глюкозі)

- Мезатон – в м‘яз по 0,1-0,3% мл 1% р-ну

3. Усунення судинного колапсу – 2 мл кордіаміну чи 2 мл 10% р-ну кофеїну підшкірно/в/в

4. Нормалізація АТ – парентеральне введення глюкокортикоїду (125-250 мг гідрокортизон- геміксукцинат, 90-120 мг преднізолону, 8 мг дексазону, чи 8-16 мг дексаметазону).

5. Усунення серцевої недостатності – серцеві глікозиди: 1 мл 0,05% р-ну строфантину чи 0,06% р-ну корглікон. Вводити в/в крапельно, 40-50 кр на хв. на 5% р-ні глюкози

6. Усунення бронхоспазму – в/в 10 мл р-ну еуфіліну з 10 мл ізотонічного р-ну натрію хлориду

7. Антигістамінні препарати – після відновлення показників гемодинаміка. в/м, в/в 1% р-н димедролу, тавегілу чи 2% р-н супрастину 8. При алергічній р-ції на препарат з групи пеніциліні – одноразово 250000-800000ОД пеніцилінази

9. Інгаляції киснем

Перша допомога при отруєннях

Незалежно від характеру та умов, за яких відбулось отруєння, заходи першої допомоги зводяться до ряду основних принципів.

1. Видалення отрути з місця її потрапляння в організм (промивання шкіри, слизових оболонок).

2. Попередження всмоктування отрути призначенням протиотрут, знешкодження отрути до резорбції або видалення її із шлунка (адсорбуючі, осаджувальні, обволікувальні, в'яжучі, проносні засоби).

3. Знешкодження всмоктаної отрути (введення протиотрут різного характеру - глюкоза, тіосульфат натрію та інші антидоти).

4. Прискорення видалення отрути із організму або підвищення дезінтоксикаційної функції печінки (зменшення концентрації отрути у крові і тканинах завдяки посиленому введенню рідини в організм).

5. Боротьба з наслідками отруєння, призначення симптоматичної терапії (регуляція життєво важливих функцій організму, які порушуються внаслідок потрапляння отрути в організм.

Заходи боротьби з невсмоктаною отрутою

При потраплянні подразнювальних або опікаючих речовин на шкіру та слизові оболонки, їх необхідно змити великою кількістю чистої води.

Якщо отруєння пов'язано з прийомом отрути всередину, то необхідно якнайшвидше видалити її із шлунка. Це можна здійснити за допомогою використання блювотних засобів, промивання шлунка водою з додаванням до неї адсорбуючих речовин (активоване вугілля). При отруєнні розчинними солями барію необхідно перетворити цю речовину в нерозчинну сполуку. Для цього потерпілому дають випити розчин сульфату магнію або натрію, потім утворений осад - сірчанокислий барій - видаляють промиванням.

При отруєнні азотнокислим сріблом для промивання шлунка використовують розчин хлориду натрію, тоді утворюється осад хлористого срібла, який видаляють промиванням.

При отруєнні деякими алкалоїдами (морфін, стрихнін та інші) шлунок промивають розчином калію перманганату (1:2000). Калію перманганат здатний окислювати алкалоїди і перетворювати їх у нетоксичні сполуки. При отруєнні іншими алкалоїдми використовують дубильні речовини (0,5% розчин таніну, міцний чай), які осаджують алкалоїди.

Попередити всмоктування можна призначенням адсорбуючих речовин (активоване вугілля), що служить для адсорбції алкоголю, фенолу, миш'яку, стрихніну, солей важких металів.

При отруєнні солями важких металів застосовують також спеціальні протиотрути (антидоти). Антидоти важких металів (антидот Стржижевського) - стабілізована сірководнева вода. Для стабілізації сірководню в розчин додають солі натрію і магнію. Через 10 хвилин після прийому цього антидоту промивають шлунок.

Для попередження всмоктування отрути може бути використаний хімічний антагонізм. Так, при отруєнні кислотами шлунок промивають слабким розчином лугу (окис магнію, гідрокарбонат натрію). При отруєнні лугами - слабкими розчинами органічних кислот (оцтова, лимонна, янтарна).

Невсмоктаної отрути можна позбутися викликаючи блювання.

Після видалення отрути із шлунка необхідно вжити заходів для виведення її із кишечника. Призначають сольові проносні засоби (сульфат магнію або натрію).

Заходи боротьби із всмоктаною отрутою

Для нейтралізації отрути в організмі використовують антагонізм. Розрізняють фiзіологічний або функціональний антагонізм між отрутою і лікарською речовиною, відновлюючи функції тканин, органів і систем (відновлення ритму серцевої діяльності атропіном при отруєнні мускарином, зняття стрихнінових судом вдиханням ефіру).

Приклад конкурентного антагонізму між речовинами подібної будови але протилежної дії - ацетилхолін і тубокурарин. Тубокурарин пригнічує ацетилхоліновий ефект. Оскільки блокує нервово-м'язовий синапс. Ацетилхолін, його накопичення в нервово-м'язовому синапсі при призначенні антихолінестеразних засобів (прозерин) відновлює скорочення скелетної мускулатури.

Таким чином, в організмі потрібно зробити такий субстрат, який би утворював з отрутою більш міцну і менш дисоціовану сполуку, ніж між отрутою та біохімічною системою організму, тканин. При отруєнні препаратами ртуті, вісмуту, миш'яку відбувається зв'язування отрути з тіоловими ферментами білків, чим досягається їх блокування. При лікуванні отруєнь цими речовинами використовують унітіол. Замість унітіолу можна використати також тіосульфат натрію. Обидві речовини мають лабільні сульфгідрильні групи, які взаємодіють з солями важких металів, звільняючи тіолові групи ферментів, що приводить до покращення стану хворого.

Глюкоза сприяє знешкодженню отрут у печінці. Після окислення глюкози у тканинах звільняється велика кількість енергії, тканини збагачуються макроергічними сполуками. Ці сполуки постачають енергію для синтетичних процесів, які відбуваються в печінці. Гіпертонічний розчин глюкози викликає осмотичну дію, при цьому підвищується надходження рідких частин із тканин, внаслідок чого підсилюється діяльність серця, прискорюється плин крові, що приводить до підвищення лімфоутворення і лімфоплину. Знижується зворотне всмоктування води в ниркових канальцях; як наслідок - підсилення діурезу. Глюкоза сприяє розслабленню мускулатури судин і внутрішніх органів а повному спалюванню жирів, завдяки чому прискорюється виведення недоокислених продуктів обміну

1. До приймального відділення лікарні швидкої допомоги доставлено дитину. Отруєння розвинулось внаслідок випадкового прийому очних крапель per os. Основні симптоми отруєння: гіперсалівація, профузний піт, нудота, блювота, болі в животі, пронос. Міоз, спазм акомодації. Падіння артеріального тиску аж до колапсу. Утруднення дихання внаслідок спазму бронхів і посилення секреції бронхіальних залоз. Ціаноз. Клоніко-тонічні судоми.

Визначити, який препарат викликав отруєння, заходи і засоби медикаментозної терапії.

Отруєння: пілокарпіном (м-холіноміметик)

Надання допомоги:

промивання, сорбенти, атропіну сульфат.

Видалення отрути	Антидотна терапія	Загальна детоксикація	Симптоматична терапія
Помивають шлунок та кишечник за допомогою зонду, призначають сольове проносне, хлоралгідрат у клізмі 1,0 - 2,0	Вводять атропіну сульфат 0,1% - 1 мл, або інших атропіновмісні препаратів до появи сухості слизових оболонок	Вводять Преднізолон, гідрокортизон, поліглюкін, реополіглюкін.	Вводять при судомах сульфат магнію 25% - 10 мл, глюкозу 20% - 20 мл, кислоту аскорбінову 5% - 2 мл, внутрішньом'язово 2-4 мл 0,5% розчину ліпоєвої кислоти в/м, гепатопротектори,

2. До приймального відділення лікарні швидкої допомоги доставлено пацієнта. Симптоми отруєння: розширення зіниць (мідріаз), запаморочення, сухість шкіри і слизових, відчуття спраги, утруднення при ковтанні, погане бачення близько розташованих предметів, неспокій, галюцинації, балакучість, мимовільний сміх, хрипкий голос, задишка, спочатку уповільнення, потім збільшення частоти пульсу. Рухове збудження, що змінюються гальмуванням з розвитком коми.

Визначити, який препарат викликав отруєння, заходи і засоби медикаментозної терапії.

Отруєння: атропіном (М-холіноблокатор).

Надання допомоги:

Промивання, сорбенти, послаблюючі, прозерин.

Видалення отрути	Антидотна терапія	Загальна детоксикація	Симптоматична терапія
Промивають шлунок через зонд (зонд змастити маслом) розчином перманганату калію (1: 1000), вводять сольове проносне.	Повторні введення підшкірно прозерину - 0,05% розчину по 1 мл до поліпшення стану.	При вираженій інтоксикації при відсутності протипоказань (стійкий колапс, порушення функції нирок з олігурією, азотемією і гіперкреатинурією) показаний форсований діурез. Проводять залуження крові. Внутрішньовенно вводять глюкозу з аскорбіновою кислотою.	При руховому збудженні вводять внутрішньовенно 2-4 мл 0,5% розчину сибазону або 10 мл 20% розчину натрію оксибутирату.

3. До приймального відділення лікарні доставлений пацієнт, у якого при обробці сільськогосподарської ділянки з картоплею внаслідок інгаляційного впливу інсектициду розвинулось отруєння. Основні симптоми: психо-моторне збудження, міоз, спазм акомодації, гіперсалівація, профузний піт, підвищення артеріального тиску, посмикування м’язів, гіперкінези, гіпотензія, ціаноз, утруднення дихання внаслідок спазму бронхів і посилення секреції бронхіальних залоз, болі в животі, пронос.

Визначити, який групою речовин відбулося отруєння, заходи і засоби медикаментозної терапії.

Отруєння викликано ФОС (карбофос, хлорофос)- антихолінестеразні сполуками.

Надання допомоги.

Алоксим, діпироксим п.к, в.в 1-3 мл 15% розчину.

Видалення отрути

Антидотна терапія

Загальна детоксикація

Симптоматична терапія

Промивання шлунка через зонд 5% розчином натрію гідрокарбонату або водою з додаванням активованого вугілля і введенням сольового проносного перед витяганням зонда, сифонні клізми, форсований діурез

М-холіноблокатори -атропіну сульфат, тропацин,

реактиватори холінестерази: дипироксим, ізонітрозин

Вводять натрію гідрокарбонат (500-1000 мл 4% розчину внутрішньовенно крапелино). При важкому ступені отруєння, крім медикаментозної терапії, проводять форсований діурез або гемосорбцию, відсмоктування бронхіального секрету і ШВЛ.

При артеріальній гіпертензії і судомах вводять бензогексоній (1 мл 2,5% розчину), пентамін (1 мл 5% розчину), седуксен (2 мл 0,5% розчину), магнію сульфат (10 мл 25% розчину)

4. До приймального відділення лікарні доставлений пацієнт. Симптоми отруєння: амімічність обличчя, опущення повік (птоз), утруднення мови і ковтання, розслаблення м’язів кінцівок, шиї, міжреберних м¢язів, поверхневе, слабке дихання з періодичним апное. Значне зниження артеріального тиску, шок.

Визначити, який препарат викликав отруєння, заходи і засоби медикаментозної терапії.

Отруєння викликано міорелаксантами.

Надання допомоги:

Прозерин.

Видалення отрути	Антидотна терапія	Загальна детоксикація	Симптоматична терапія
	З метою декурарізаціі в/в 3 мл 0,05% розчину прозерину на тлі 0,5-1 мл 0,1% розчину атропіну сульфату. Декурарізуючий ефект прозерину посилюється введенням натрію хлориду або глюконату кальцію внутрішньовенно (5-10 мл 5% розчину).		Негайно застосовувати кероване дихання з додавання кисню.

5. До приймального відділення лікарні швидкої допомоги доставлено пацієнта. Отруєння розвинулось внаслідок прийому всередину великої кількості рідини. Симптоми отруєння: після стадії збудження наступив глибокий сон. Були галюцинації, марення, судоми. Характерний специфічний запах з рота. Гіперемія обличчя, зниження температури тіла, пульс частий, слабкого наповнення, пригнічення серцевої діяльності. Блювання, ларингоспазм. Дихання сповільнене.

Визначити, яка речовина викликала отруєння, заходи і засоби медикаментозної терапії.

Отруєння викликано спиртом етиловим.

Надання допомоги:

Промивання, сорбенти.

Видалення отрути

Антидотна терапія

Загальна детоксикація

Симптоматична терапія

Відсмоктують слиз, слину (блювотні маси) з порожнини рота, глотки, носа. В разі недостатньої прохідності дихальних шляхів, при необхідності роблять інтубацію трахеї. Через зонд часто промивають шлунок

Для прискорення окислення

у внутрішньовенно вводять гіпертонічний розчин фруктози (10-20%) з інсуліном і вітамінами (аскорбінова кислота, вітаміни групи В1)

При розладі серцево-судинної діяльності внутрішньовенно вводять 0,5 мл корглікону, кофеїн, кордіамін залежно від тяжкості розладів. При затяжному колаптоїдному стані показаний внутрішньовенно крапелино норадреналіну гідротартрат (2 мл 0,2% розчину) в 5% розчині глюкози або ізотонічному розчині натрію хлориду (400-500 мл). При ацидозі вводять 500-1000 мл 4% розчину натрію гідрокарбонату, для зменшення секреції слизової дихальних шляхів внутрішньом'язово вводять 1 мл 0,1% розчину атропіну сульфату.

6. До приймального відділення лікарні швидкої допомоги доставлено пацієнта. Симптоми отруєння: глибокий сон, що переходить у кому, пригнічення дихання, анурія, зниження артеріального тиску, прогресуюча слабкість серцевої діяльності, зниження температури тіла, послаблення або відсутність колінного рефлексу.

Визначити, яка група лікарських засобів викликала отруєння, заходи і засоби медикаментозної терапії.

Отруєння викликано барбітуратами.

Надання допомоги:

Промивання, сорбенти, аналептики.

Видалення отрути	Антидотна терапія	Загальна детоксикація	Симптоматична терапія
Промивання шлунку з подальшим введенням через зонд сольового проносного і призначення активованого вугілля.	Специфічного антидоту немає	За показниками здійснюють оксигенотерапію, ШВЛ. Внутрішньовенно вводять до 1000 мл 4% розчину натрію гідрокарбонату для підримки рН сечі на рівні 7,5-8,0, 1 -1,5 л 5% розчину глюкози з аскорбіновою кислотою, реополюглюкін, гемодез. Призначають діуретики (маніт, фуросемід).	Для нормалізації артеріального тиску і тонусу судин застосовують, мезатон, корглікон або строфантин, а також стероїдні препарати. При аритміях показані β-адреноблокатори. При важких формах отруєння показаний ранній гемодіаліз, якщо немає протипоказань (колапс, стійкі порушення фільтраційної функції нирок, олігоурія, азотемія). У таких випадках рекомендується перитонеальний діаліз.

7. Хворому з явищами неврозу, тривогою, страхом, підвищеною дратливістю лікар призначив лікарський засіб. Лікувального ефект був слабкий. Хворий самостійно підвищив дозу до 5 таблеток. У нього виникли наступні клінічні прояви зниження м’язового тонусу, глибокий сон, зниження артеріального тиску, брадикардія.

Визначити, яка група препаратів викликала отруєння, заходи і засоби медикаментозної терапії.

Отруєння викликано транквілізаторами.

Надання допомоги:

промивання, форс. діурез, кофеїн.

Видалення отрути	Антидотна терапія	Загальна детоксикація	Симптоматична терапія
Промивання шлунка, призначають вазелінове масло з розрахунку 1 - 2 мл / кг маси тіла всередину, активоване вугілля, глюкозу - по 40 мл 40% розчину внутрішньовенно, інфузійну терапію кристалоїдними розчинами	Вводять специфічний антидот бензодіазепінів -флумазенил. Початкова доза 0,2 мг внутрішньовенно (для дітей - 0,01 мг / кг маси тіла).	При отруєнні великими дозами і розвитку коматозного стану застосовують гемосорбцію (в перші 4 - 16 год після прийому транквілізаторів).	Для усунення гіпотензії і колапсу вводять внутрішньовенно крапелино 0,2% розчин норадреналіну гідротартрату або 1% розчин мезатону.

8. До приймального відділення лікарні швидкої допомоги доставлено пацієнта. Симптоми отруєння: сонливість, що переходить у сопорозний стан. Різке звуження зіниць (міоз), хрипке, рідке дихання, іноді типу Чейн-Стокса, ціаноз, брадикардія, похолодання кінцівок, затримка сечі і стулу. Колінний рефлекс збережений або підвищений.

Визначити, який препарат викликав отруєння, заходи і засоби медикаментозної терапії.

Отруєння викликано опіатними анальгетиками

Надання допомоги:

Налоксон.

Видалення отрути	Антидотна терапія	Загальна детоксикація	Симптоматична терапія
Промивання шлунка розчином калію перманганату - незалежно від шляху введення і часу, ( морфін має здатність виділятись слизовою оболонкою шлунка і знову всмоктуватись), сольові проносні засоби (сульфат магнію або натрію),	Забезпечити адекватну вентиляцію легень і ввести антидот налорфіну гідрохлориду 0,5% - 1 мл,	Введення глюкози 20% - 10 мл, кофеїну натрію бензоат 10% - 1 мл,	Введення кофеїну натрію бензоат 10% - 1 мл, катетеризація сечового міхура, зігрівання тіла, проводять корекцію метаболічних порушень (гіпоглікемію).

9. Отруєння розвинулось при тривалому застосуванні препаратів внаслідок їх повільного виведення з організму нирками і кумуляції. Симптоми отруєння: загальна слабість, підвищена стомлюваність, байдужість, погіршення пам’яті, слуху, зору, сонливість, уповільнене мовлення, атаксія, брадикардія, зниження артеріального тиску, гіпертермія. З боку шкіри і слизових оболонок: можливі кон’юнктивіт, риніт, бронхіт, гастроентероколіт, багатоформна еритема, короподібний або скарлатинозний висип тощо. Пригнічення дихання.

Визначити, яка група лікарських засобів викликала отруєння, заходи і засоби медикаментозної терапії.

Отруєння викликано введенням бромідів.

Надання допомоги:

Натрій хлор.

Видалення отрути	Антидотна терапія	Загальна детоксикація	Симптоматична терапія
	Призначають всередину натрію хлорид по 4,0 кожні 4 години	Внутрішньовенно ізотонічний розчин натрію хлориду, амонію хлорид по 5,0 на добу	Призначення кофеїну, бемегриду, етимізолу

10. До приймального відділення лікарні доставлений хворий похилого віку, який самостійно збільшив дозу ін¢єкційного препарату. Симптоми отруєння: відчуття голоду, тривога, серцебиття, загальна слабкість, тремтіння кінцівок, марення, втрата свідомості, коматозний стан, судоми, відсутність сухожильних рефлексів. Аналіз крові свідчить про розвиток гіпоглікемії.

Визначити, який препарат викликав отруєння, заходи і засоби медикаментозної терапії.

Передозування викликано перевищенням доз інсуліну.

Надання допомоги:

Глюкоза 40 %.

Видалення отрути	Антидотна терапія	Загальна детоксикація	Симптоматична терапія
Введення в /в маніту, форсований діурез (фуросемід) з олуженням крові	Вводять 20% розчин глюкози в/в; глюкагон 0, 5 - 1 мг в/м. при комі- адреналін (1 мл 0, 1% розчину),		Призначення серцево-судинних засобів особливо у людей похилого віку.

11. До приймального відділення лікарні доставлений пацієнт похилого віку, що внаслідок хронічного захворювання серця. Отруєння розвивається при тривалому застосуванні препаратів внаслідок їх здатності до кумуляції. Симптоми отруєння: анорексія, нудота, сильна блювота, діарея. Брадикардія, шлуночкові і передсердні екстрасистоли. Можливі порушення зору: ксантопсія, диплопія та інші. Головний біль, слабкість, сонливість, іноді безсоння, галюцинації, марення, задишка, ціаноз. Зменшення діурезу, колапс.

Визначити, яка група лікарських речовин викликала отруєння, заходи і засоби медикаментозної терапії.

Передозування викликано введенням серцевих глікозидів (дігоксину, дігітоксину).

Надання допомоги:

Унітіол.

Видалення отрути	Антидотна терапія	Загальна детоксикація	Симптоматична терапія
При передозуванні дігоксином застосовують вугілля активоване всередину, при передозуванні дігітоксином – холестирамін; промивають шлунок розчином калію перманганатом або таніном, призначають сольові проносні засоби,	Призначають унітіол 5% - 5 мл внутрішньовенно для відновлення активності Na⁺-K⁺-АТФ-ази,	Вводять розчин калію хлориду 0,4% - 500 мл внутрішньовенно крапельно. При важких інтоксикаціях показаний гемодіаліз.	При аритміях показано в/в введення діфеніну, лідокаїну 1% - 5 мл, кардіоселективних β-адреноблокаторів, аймаліну. При брадіаритміях показано введення атропіну сульфату 0,1% - 1 мл. Всередину призначають пан ангін, аспаркам.

12. До приймального відділення лікарні доставлений підліток, який наковтався маленьких таблеток дідуся. Симптоми отруєння: головний біль, почервоніння шкіри обличчя та верхньої половини тулуба, що переходить згодом у ціаноз. Блювота, запаморочення, різке зниження артеріального тиску, коматозний стан, параліч дихання. При заборі крові на обстеження, звернули увагу, що вона має темно-бурий відтінок (метгемоглобінемія).

Визначити, якою групою речовин відбулося отруєння, заходи і засоби медикаментозної терапії.

Отруєння викликано введенням великим доз нітратів.

Надання допомоги:

Сорбенти, метиленовий синій 0,1 мл 1% розчину на 1 кг масси тіла (в средньому 5—6 мл) з глюкозою и аскорбіновою кислотою.

Видалення отрути

Антидотна терапія

Загальна детоксикація

Симптоматична терапія

Промивання шлунку. Введення адсорбенту (активоване вугілля, ентеросгель).

Введення метиленового синього (1%) з розрахунку 10 мг/кг маситіла, або хромосмон (містить метиленовийсиній (1%) в розведенні глюкозою (25%)

Вводять розчин тіосульфату натрію (30%), аскорбінову кислоту (50 мл)

Показана гіпербарична оксигенація.

Форсований діурез призначається при сильній діареї.

13. До приймального відділення лікарні швидкої допомоги доставлено пацієнта. Отруєння розвинулось внаслідок повторних ін’єкцій препарату. Симптоми отруєння: кровотеча з носа, внутрішніх органів, гематурія, множинні крововиливи на шкіру і у м 'язи.

Визначити, до якої групи належить препарат, що викликав отруєння, та заходи і засоби медикаментозної терапії.

Передозування викликано гепарином.

Надання допомоги:

Протаміну сульфат.

Видалення отрути	Антидотна терапія	Загальна детоксикація	Симптоматична терапія
	Призначають протаміну сульфат (по 5 мл 1% розчину повільно внутрішньовенно), а якщо необхідно, повторно (через 15 хв) по 1 мл на кожні 100 ОД введеного гепарину		Для профілактики крововиливів необхідний суворий постільний режим.

14. До приймального відділення лікарні швидкої допомоги доставлено 20 дітей від 3 до 5 років, які випадково прийняли декілька таблеток, що були залишені фахівцями СЕС під час проведення дератизації (знищення пацюків). Отруєння розвинулося за рахунок здатності препарату до кумуляції. Симптоми отруєння: кровотеча з носа, внутрішніх органів (шлункові, кишкові), гематурія, множинні крововиливи на шкірі, у м'язи, склери.

Визначити, до якої групи належать препарати, що викликали отруєння, та заходи і засоби медикаментозної терапії.

Передозування викликано непрямими антикоагулянтами.

Вікасол.

Надання допомоги:

Видалення отрути	Антидотна терапія	Загальна детоксикація	Симптоматична терапія
Промивають шлунок і призначають сольове проносне	Вводять вікасол по 1 мл 1% розчину внутрішньовенно або внутрішньом'язово повторно, фітоменадіон всередину (капс. 10% - 0,1 мл)	У разі вираженої кровотечі проводять переливання крові по 250 мл повторно, а в важких випадках - обмінні переливання крові , форсований діурез. При загрозливий для життя кровотечі, показано негайне переливання свіжозамороженої плазми.	Вводять амінокапронову кислоту (до 100 мл 5% розчину внутрішньовенно - хлорид кальцію (10 мл 10% розчину), аскорбінову кислоту (5 мл 10% розчину), глюкозу (10-20 мл 40% розчину ), крапельно. Для корекції коагулопатії зазвичай досить перелити 15 мл / кг свіжозамороженої плазми.

15. Жінка знайшла у коморі апарат для вимірювання АТ (манометр Ріва-Роччі) та випадково його розбила. Після прибирання уламків приладу, в неї виникли такі симптоми: біль у горлі, кашель, сріблястий наліт у вигляді смужки, запалення схоже на стоматит; тремтіння всього тіла, гіпергідроз, різкий біль у животі; запалення легень, пневмонія; втрата зору, параліч.

Визначити, яка група хімічних речовин викликала отруєння, заходи і засоби медикаментозної терапії.

Отруєння викликано металічною ртуттю.

Надання допомоги:

промивання, сорбенти, унітіол.

Видалення отрути	Антидотна терапія	Загальна детоксикація	Симптоматична терапія
Всередину білок (сирі яйця), молоко (як в’яжчі)	Введення унітіолу, проте для того, щоб ефект досяг бажаного, необхідно ввести його на протязі 1-2 годин після попадання отрути	При важких ураженнях нирок потрібне проведення гемодіалізу	Підтримуюча терапія, корекція шоку, введення антибіотиків для попередження розвитку інфекцій.

16. До приймального відділення лікарні доставлений пацієнт з наступними симптомами отруєння: глибокі некротичні зміни слизової оболонки ротової порожнини, глотки, стравоходу, шлунка. Різкі болі в животі, утруднення при ковтанні, блювота, пронос. Можлива перфорація шлунка з подальшим перитонітом. Больовий шок. Явища алкалозу.

Визначити, яка група хімічних речовин викликала отруєння, заходи і засоби медикаментозної терапії.

Отруєння викликано приймання всередину лугу.

Надання допомоги:

Видалення отрути

Антидотна терапія

Загальна детоксикація

Симптоматична терапія

Промивання шлунка(ефективно в перші 4 години після отруєння). Використовують близько 10 літрів теплої води або стільки ж 1% розчину оцтової або лимонної кислоти

При утрудненому диханні перша допомога - інгаляції теплим розчином новокаїну. Полегшує дихання і теплий компрес, покладений на ділянку горла

Введення в/в 4% розчину натрію гідрокарбонату до 1500 мл для попередження розвитку метаболічного алкалозу; лікування опікового шоку - в/в, кордиамін 2 мл,

кофеин 10% 2 мл,

глюкоза 5% 500 мл.

При значних болях - введення знеболюючих препаратів (опіатних анальгетиків).

Отруєння спиртом етиловим

Промивання шлунку через зонд великою кількістю рідини.

Вітамінотерапія (по 5-6 мл 5 % розчину вітамінов В1 та В6 в/м).

При зниженні АТ призначають ефедрин, строфантин, в/в вводять поліглюкін (500 мл) та преднізолон (20 мг).

Передозування місцевими анестетиками. Може бути пов'язано з високою концентрацією препарату в плазмі крові і виявлятися судомами, різким падінням артеріального тиску, серцевими блокадами. Щоб уникнути передозування, необхідний ретельний постійний контроль стану серцево-судинної і дихальної систем. При виникненні конвульсій застосовують 50-100 мг внутрішньо венно болюсно сукцинілхолін, 5-10мг діазепаму, 50-100 мг тіопенталу, при дихальній недостатності – вентиляцію легенів, ендотрахеальну інтубацію, при гіпотензії – вазопресорні засоби.

Невідкладна допомога при гострому отруєнні (передозуванні) наркотичними анальгетиками:

• промивання шлунка незалежно від шляху введення 0,05-0,1 % розчином калію перманганату;

• прийом 20—30 г активованого вугілля;

• сольове промивання;

• внутрішньовенне і внутрішньом'язове введення антагоніста налоксону (наркан). Препарат діє швидко (1 хв), але нетривало (2-4 год). Для тривалої дії слід внутрішньовенно ввести налмефен (діє 10 год)

Передозування морфіном, наркотичними анальгетиками.

Лікування: загально реанімаційні заходи, інгаляція киснем, ввести специфічний антидот морфіну налоксону гідрохлорид (антагоніст опіатних рецепторів) – по 0,01 мг/кг внутрішньовенно, у разі необхідності кожні 20-30 хвилин, далі з перервою 2 години внутрішньом'язово до відновлення дихання.

Промивання шлунку 0,05% розчином калію перманганату – морфін частково віділяється у шлунок і калію перманганат окисляє морфін у неактивну форму.

Вводити атропіну сульфат – для зниження тонусу парасимпатичної нервової системи і підвищення збудливості дихального центру.

Проводять трансфузійну терапію, оксигенотерапію, перитонеальний діаліз.

Також ефективним антидотом при отуєні морфіном є агоністу-антагоніст опіатних рецепторів – налорфіну гідрохлорид.

Невідкладна допомога при епілептичному статусі:

1.Забезпечення прохідності дихальних шляхів.

2.Призначення кисню (за потребою).

3. Проведення загальних реанімаційних заходів (за потребою).

4. При тривалості нападу (нападів) до 10 хвилин:

- Діазепам – 0,3-0,4 мг/кг

- Введення глюкози (50 мл 50%) та піридоксину (до 250 мг)

- Розчин магнію сульфату в/в 7-10 мг/кг (10-15 мл – 25% розчину)

5. Якщо напад (серія нападів) триває більш ніж 10 хвилин:

- Діазепам – повторно 0,2- 0,4 мг/кг (до 0,5 мг) або розчин вальпроєвої

кислоти в/в 500-1000 мг (при наявності попереднього призначення спеціаліста)

6.Транспортування пацієнта до неврологічного відділення /реанімаційного відділення

ПРИНЦИПИ ФАРМАКОТЕРАПІЇ АНАФІЛАКТИЧНОГО ШОКУ:

1. Припинення подальшого надходження алергену в організм: місце надходження обколюють 0,1% розчином епінефрину в кількості 0,2-0,3 мл і прикладають до нього лід.

2. Усунення проявів анафілактичного шоку парентерально ввоюдять:

3. Епінефрин – підшкірно 0,1% розчин по 0,3-0,5 мл в різні ділянки тіла (оскільки, володіючи великою судинозвужувальною дією, він гальмує і власне всмоктування) кожні 10-15 хвилин до виведення хворого з колаптоїдного стану. (Норепінефрину гидротартрат – 1мл 0,2% розчину у вену, фенілефрин – внутрішньом'язово по 0,1-0.3 мл 1% розчину).

4. Усунення судинного колапсу – 2 мл 10% розчину кофеїну підшкірно (внутрішньовенно).

8. Антигістамінні препарати вводять після відновлення показників гемодинаміки, оскільки самі можуть викликати гіпотензію (особливо 1-ше покоління). Їх вводять в основному для зняття або запобігання шкірних проявів. Вони не діють негайно і не є засобами порятунку життя. Вводять внутрішньом'язово або внутрішньовенно: 1% розчин дифенгідраміну, клемастину або 2% розчин хлоропіраміну (протипоказаний при алергії до теофіліну).

10. Проводять інгаляції киснем.

БЛЮВАННЯ

Для профілактики і контролю блювоти застосовують декілька груп лікарських засобів.

Основними серед них є протиблювотні засоби, які пригнічують блювотний центр (або тригерну зону блювотного центру), тобто надають центральну дію. Їх можна розділити на наступні групи:

• Препарати, блокуючі серотонінові рецептори - антагоністи 5-HT3 рецепторів (ондансетрон, тропісетрон).

• Препарати, блокуючі дофамінові рецептори - заміщені бензаміди (метоклопрамід, сульпірід).

• Препарати, блокуючі Н1-гістамінові рецептори - Димедрол

Лікарські засоби, які застосовують для невідкладної допомоги при кишковій і печінковій коліках

Печінкова коліка, найчастішою причиною якої є холелітіаз, характеризується сильним нападоподібним болем у правому підребер’ї. Для надання невідкладної допомоги застосовують атропіну сульфат, платифіліну гідротартрат, папаверину гідрохлорид, дротаверину гідрохлорид, баралгін, нітрогліцерин

ГОСТРИЙ ПАНКРЕАТИТ

1. Корекція дегідратації (проводиться глюкозо-сольовими розчинами)

2. Купірування болю.

· Аналгетики: Баралгетас, Спазмалгон

· Спазмолітики: Папаверин, Платифілін, Дуспаталін)

3. Антимікробна терапія:

4. Пригнічення секреції шлунка та підшлункової залози:

– Октреотид (Сандостатин, Окрестатин).

– Блокатори протонної помпи – Омепразол

- Н2 блокатори гістаміну - Фамотидін

5. Інактивація ферментів підшлункової залози:

– Апротинін (Контрикал)

6. Форсований діурез:

– Фуросемід

7. Парентеральне харчування

8. Профілактика тромбоемболічних ускладнень за наявності чинників ризику:

– Гепарин

– Надропарин натрію (Фраксипарин)

9. Стимуляція моторики кишок:

– Метоклопрамід

ДІАРЕЯ

1. Антибактеріальна терапія.

2. Регідратаційна терапія –

3. Дезінтоксикаційна терапія

4. Ентеросорбція:

5. Пробіотикотерапія

6. Ферментотерапія

7. Симптоматична терапія

· Лопераміду гідрохлорид

Інтоксикація препаратами заліза: гіперемія шкіри обличчя, шиї, біль в поперековій області, відчуття здавлювання в області грудей

1. Відміна препарату

2. Антидот – дефероксамін (утворює комплекси з залізом), при відсутності – тетацин кальцію в/в;

3. Анальгетики

4. Атропіну сульфат 0,1 % 1 мл

5. Молочна дієта (кальцій молока утворює важкорозчинні комплекси з залізом);

ЛЗ для зупинки маткової кровотечі (викликають тетанічне скорочення матки)

1. Окситоцин 1 мл (1мл-5 ОД) в/в

2. Ергометрин

3. Мізопростол

4. Карбопрост

ЛЗ невідкладно допомоги для ліквідації небезпечних кровотеч

1. Фібриноген 250 мл в/в крапельно

2. Амінокапронова кислота 5 % 200 мл в/в крапельно

3. Контрикал

ЛЗ невідкладно допомоги для зупинки місцевої кровотечі

1. Тромбін

2. Гемостатична губка або ревул

3. Адреналіну гідрохлорид 0,1 % 1 мл

4. Розчин перекису водню (місцево, тампонада)

Лікарські засоби для лікування ускладнених гіпертензивних кризів.

1. Гліцерину тринітрат (Нітрогліцерин) (5 мкг/хв., підвищення на 5-10 мкг/хв. кожні 5 хв до макс 200 мкг/хв)

2. Нітропрусид натрію (0,5 мкг*кг^-1*хв.^-1підвищення до макс 8-10мкг*кг^-1*хв.^-1)

4. Есмолол (500 мкг/кг навантажувальна доза, далі інфузія 50 мкг*кг^-1*хв.^-1(макс 4\300 мкг*кг^-1*хв.^-1)),

5. Лабеталол (20 мг в/в болюсно, далі 20-80 мг кожні 10 хв або інфузія 0,5-2 мг/хв. (макс 300 мг/добу))

6. Еналаприл (0,625-1,25 мг за 5 хв кожні 4-6 год, збільшення дози на 1,25 мг до макс. 5 мг кожні 6 год)

7. Магнію сульфат (в/м або в/в струйно 10-20 мл 20% розчину)

Лікарські засоби для лікування неускладнених гіпертензивних кризів.

1. Каптоприл (25 мг під язик або per os, при необхідності повторити через 90-120 хв до 100 мг каптоприлу)

2. Клонідин (0,075-0,3 мг per os)

3. Пропранолол (20-40 мг сублінгвально)

4. Фуросемід (40 мг per os)

6. Магнію сульфат (в/м або в/в струйно 10-20 мл 20% розчину)

ФАРМАКОТЕРАПІЯ ГОСТРОГО КОРОНАРНОГО СИНДРОМУ (ІНФАРКТУ МІОКАРДА)

І. Усунення больового синдрому

органічні нітрати (Гліцерил тринітрат, ізосорбіду динітрат)

наркотичні анальгетики (морфіну гідрохлорид, промедол, омнопон, фентаніл, трамадол)

нейролептанальгезія

ІІ. Тромболітична терапія

Фібринолітичні засоби (стрептокіназа, актилізе, тенектеплаза)

ІІІ. Профілактика тромбоутворення

антикоагулянти (гепарин та низькомолекулярні гепарини – фраксипарин, еноксапарин та ін.)

антиагрегантні препарати (кислота ацетилсаліцилова, клопідогрель, тиклопідин, інтегрилін)

IV. Захист зони інфаркту

β-адреноблокатори (метопролол, есмолол, пропранолол),

інгібітори АПФ (каптоприл, еналаприл та ін.),

блокатори рецепторів ангіотензину-ІІ (лозартан та ін.)

V. Симптоматично:

кортикостероїди,

сечогінні,

антиаритмічні засоби (аміодарон, лідокаїн),

серцеві глікозиди,

гіполіпідемічні засоби,

глюкозо-інсуліно-калієво-магнієву суміш,

седативні засоби.

Передозування серцевими глікозидами:

1. Введення антидоту – унітіолу 5% 5 мл, в/в

2. При брадіаритмії - введення атропіну сульфату 0,1 % 2 мл на 10 мл 5% глюкоза в/в

3. При тахіаритмії – лідокаїну гідрохлорид 10% 1-2 мл на 10 мл 5% глюкоза в/в

4. Форсований діурез

5. Введення глюкозо-інсуліново-калієву суміш (ГІК): 5% глюкоза 350мл+інсулін 6ОД+калію хлорид 10% 4 мл

6. Препарати калію (Панангін, Аспаркам, Калію хлорид, Калію оротат) в/в крапельно

7. Промивання шлунку та введення сорбентів

ЛЗ невідкладної допомоги для корекції брадиаритмії:

1. Атропіну сульфат 0,1% 2 мл в/в 10 мл 5% глюкозі або 0,9 % NaCl в/в

2. Епінефрину гідрохлорид 0,1% 1-2 мл на 10 мл 0,9 % NaCl в/в

ЛЗ невідкладної допомоги для корекції тахіаритмії:

1. Лідокаїну гідрохлорид 10% 1-2 мл., на 10 мл 0,9 % NaCl в/в

2. Метапролол в табл. 0,25; Пропранолол в табл. 0,5 сублінгвально

3. Аміодарон в табл. 25-0,5 перорально

Перша допомога при отруєннях

1. Видалення отрути з місця її потрапляння в організм (промивання шкіри, слизових оболонок).

Заходи боротьби з невсмоктаною отрутою

Невсмоктаної отрути можна позбутися викликаючи блювання.

Заходи боротьби із всмоктаною отрутою

Отруєння: пілокарпіном (м-холіноміметик)

Надання допомоги:

Видалення отрути	Антидотна терапія	Загальна детоксикація	Симптоматична терапія
Помивають шлунок та кишечник за допомогою зонду, призначають сольове проносне, хлоралгідрат у клізмі 1,0 - 2,0	Вводять атропіну сульфат 0,1% - 1 мл, або інших атропіновмісні препаратів до появи сухості слизових оболонок	Вводять Преднізолон, гідрокортизон, поліглюкін, реополіглюкін.	Вводять при судомах сульфат магнію 25% - 10 мл, глюкозу 20% - 20 мл, кислоту аскорбінову 5% - 2 мл, внутрішньом'язово 2-4 мл 0,5% розчину ліпоєвої кислоти в/м, гепатопротектори,

Отруєння: атропіном (М-холіноблокатор).

Надання допомоги:

Видалення отрути	Антидотна терапія	Загальна детоксикація	Симптоматична терапія
Промивають шлунок через зонд (зонд змастити маслом) розчином перманганату калію (1: 1000), вводять сольове проносне.	Повторні введення підшкірно прозерину - 0,05% розчину по 1 мл до поліпшення стану.	При вираженій інтоксикації при відсутності протипоказань (стійкий колапс, порушення функції нирок з олігурією, азотемією і гіперкреатинурією) показаний форсований діурез. Проводять залуження крові. Внутрішньовенно вводять глюкозу з аскорбіновою кислотою.	При руховому збудженні вводять внутрішньовенно 2-4 мл 0,5% розчину сибазону або 10 мл 20% розчину натрію оксибутирату.

Отруєння викликано ФОС (карбофос, хлорофос)- антихолінестеразні сполуками.

Надання допомоги.

Видалення отрути

Антидотна терапія

Загальна детоксикація

Симптоматична терапія

М-холіноблокатори -атропіну сульфат, тропацин,

реактиватори холінестерази: дипироксим, ізонітрозин

Отруєння викликано міорелаксантами.

Надання допомоги:

Видалення отрути	Антидотна терапія	Загальна детоксикація	Симптоматична терапія
	З метою декурарізаціі в/в 3 мл 0,05% розчину прозерину на тлі 0,5-1 мл 0,1% розчину атропіну сульфату. Декурарізуючий ефект прозерину посилюється введенням натрію хлориду або глюконату кальцію внутрішньовенно (5-10 мл 5% розчину).		Негайно застосовувати кероване дихання з додавання кисню.

Отруєння викликано спиртом етиловим.

Надання допомоги:

Видалення отрути	Антидотна терапія	Загальна детоксикація	Симптоматична терапія
Відсмоктують слиз, слину (блювотні маси) з порожнини рота, глотки, носа. В разі недостатньої прохідності дихальних шляхів, при необхідності роблять інтубацію трахеї. Через зонд часто промивають шлунок		Для прискорення окислення спирту внутрішньовенно вводять гіпертонічний розчин фруктози (10-20%) з інсуліном і вітамінами (аскорбінова кислота, вітаміни групи В1)	При розладі серцево-судинної діяльності внутрішньовенно вводять 0,5 мл корглікону, кофеїн, кордіамін залежно від тяжкості розладів. При затяжному колаптоїдному стані показаний внутрішньовенно крапелино норадреналіну гідротартрат (2 мл 0,2% розчину) в 5% розчині глюкози або ізотонічному розчині натрію хлориду (400-500 мл). При ацидозі вводять 500-1000 мл 4% розчину натрію гідрокарбонату, для зменшення секреції слизової дихальних шляхів внутрішньом'язово вводять 1 мл 0,1% розчину атропіну сульфату.

Отруєння викликано барбітуратами.

Надання допомоги:

Видалення отрути	Антидотна терапія	Загальна детоксикація	Симптоматична терапія
Промивання шлунку з подальшим введенням через зонд сольового проносного і призначення активованого вугілля.	Специфічного антидоту немає	За показниками здійснюють оксигенотерапію, ШВЛ. Внутрішньовенно вводять до 1000 мл 4% розчину натрію гідрокарбонату для підримки рН сечі на рівні 7,5-8,0, 1 -1,5 л 5% розчину глюкози з аскорбіновою кислотою, реополюглюкін, гемодез. Призначають діуретики (маніт, фуросемід).	Для нормалізації артеріального тиску і тонусу судин застосовують, мезатон, корглікон або строфантин, а також стероїдні препарати. При аритміях показані β-адреноблокатори. При важких формах отруєння показаний ранній гемодіаліз, якщо немає протипоказань (колапс, стійкі порушення фільтраційної функції нирок, олігоурія, азотемія). У таких випадках рекомендується перитонеальний діаліз.

Отруєння викликано транквілізаторами.

Надання допомоги:

Видалення отрути	Антидотна терапія	Загальна детоксикація	Симптоматична терапія
Промивання шлунка, призначають вазелінове масло з розрахунку 1 - 2 мл / кг маси тіла всередину, активоване вугілля, глюкозу - по 40 мл 40% розчину внутрішньовенно, інфузійну терапію кристалоїдними розчинами	Вводять специфічний антидот бензодіазепінів -флумазенил. Початкова доза 0,2 мг внутрішньовенно (для дітей - 0,01 мг / кг маси тіла).	При отруєнні великими дозами і розвитку коматозного стану застосовують гемосорбцію (в перші 4 - 16 год після прийому транквілізаторів).	Для усунення гіпотензії і колапсу вводять внутрішньовенно крапелино 0,2% розчин норадреналіну гідротартрату або 1% розчин мезатону.

Отруєння викликано опіатними анальгетиками

Надання допомоги:

Видалення отрути	Антидотна терапія	Загальна детоксикація	Симптоматична терапія
Промивання шлунка розчином калію перманганату - незалежно від шляху введення і часу, ( морфін має здатність виділятись слизовою оболонкою шлунка і знову всмоктуватись), сольові проносні засоби (сульфат магнію або натрію),	Забезпечити адекватну вентиляцію легень і ввести антидот налорфіну гідрохлориду 0,5% - 1 мл,	Введення глюкози 20% - 10 мл, кофеїну натрію бензоат 10% - 1 мл,	Введення кофеїну натрію бензоат 10% - 1 мл, катетеризація сечового міхура, зігрівання тіла, проводять корекцію метаболічних порушень (гіпоглікемію).

Отруєння викликано введенням бромідів.

Надання допомоги:

Видалення отрути	Антидотна терапія	Загальна детоксикація	Симптоматична терапія
	Призначають всередину натрію хлорид по 4,0 кожні 4 години	Внутрішньовенно ізотонічний розчин натрію хлориду, амонію хлорид по 5,0 на добу	Призначення кофеїну, бемегриду, етимізолу

Передозування викликано перевищенням доз інсуліну.

Надання допомоги:

Видалення отрути	Антидотна терапія	Загальна детоксикація	Симптоматична терапія
Введення в /в маніту, форсований діурез (фуросемід) з олуженням крові	Вводять 20% розчин глюкози в/в; глюкагон 0, 5 - 1 мг в/м. при комі- адреналін (1 мл 0, 1% розчину),		Призначення серцево-судинних засобів особливо у людей похилого віку.

Передозування викликано введенням серцевих глікозидів (дігоксину, дігітоксину).

Надання допомоги:

Видалення отрути	Антидотна терапія	Загальна детоксикація	Симптоматична терапія
При передозуванні дігоксином застосовують вугілля активоване всередину, при передозуванні дігітоксином – холестирамін; промивають шлунок розчином калію перманганатом або таніном, призначають сольові проносні засоби,	Призначають унітіол 5% - 5 мл внутрішньовенно для відновлення активності Na⁺-K⁺-АТФ-ази,	Вводять розчин калію хлориду 0,4% - 500 мл внутрішньовенно крапельно. При важких інтоксикаціях показаний гемодіаліз.	При аритміях показано в/в введення діфеніну, лідокаїну 1% - 5 мл, кардіоселективних β-адреноблокаторів, аймаліну. При брадіаритміях показано введення атропіну сульфату 0,1% - 1 мл. Всередину призначають пан ангін, аспаркам.

Отруєння викликано введенням великим доз нітратів.

Надання допомоги:

Видалення отрути

Антидотна терапія

Загальна детоксикація

Симптоматична терапія

Промивання шлунку. Введення адсорбенту (активоване вугілля, ентеросгель).

Вводять розчин тіосульфату натрію (30%), аскорбінову кислоту (50 мл)

Показана гіпербарична оксигенація.

Форсований діурез призначається при сильній діареї.

Передозування викликано гепарином.

Надання допомоги:

Видалення отрути	Антидотна терапія	Загальна детоксикація	Симптоматична терапія
	Призначають протаміну сульфат (по 5 мл 1% розчину повільно внутрішньовенно), а якщо необхідно, повторно (через 15 хв) по 1 мл на кожні 100 ОД введеного гепарину		Для профілактики крововиливів необхідний суворий постільний режим.

Передозування викликано непрямими антикоагулянтами.

Надання допомоги:

Видалення отрути	Антидотна терапія	Загальна детоксикація	Симптоматична терапія
Промивають шлунок і призначають сольове проносне	Вводять вікасол по 1 мл 1% розчину внутрішньовенно або внутрішньом'язово повторно, фітоменадіон всередину (капс. 10% - 0,1 мл)	У разі вираженої кровотечі проводять переливання крові по 250 мл повторно, а в важких випадках - обмінні переливання крові , форсований діурез. При загрозливий для життя кровотечі, показано негайне переливання свіжозамороженої плазми.	Вводять амінокапронову кислоту (до 100 мл 5% розчину внутрішньовенно - хлорид кальцію (10 мл 10% розчину), аскорбінову кислоту (5 мл 10% розчину), глюкозу (10-20 мл 40% розчину ), крапельно. Для корекції коагулопатії зазвичай досить перелити 15 мл / кг свіжозамороженої плазми.

Отруєння викликано металічною ртуттю.

Надання допомоги:

Видалення отрути	Антидотна терапія	Загальна детоксикація	Симптоматична терапія
Всередину білок (сирі яйця), молоко (як в’яжчі)	Введення унітіолу, проте для того, щоб ефект досяг бажаного, необхідно ввести його на протязі 1-2 годин після попадання отрути	При важких ураженнях нирок потрібне проведення гемодіалізу	Підтримуюча терапія, корекція шоку, введення антибіотиків для попередження розвитку інфекцій.

Отруєння викликано приймання всередину лугу.

Надання допомоги:

Видалення отрути

Антидотна терапія

Загальна детоксикація

Симптоматична терапія

кофеин 10% 2 мл,

глюкоза 5% 500 мл.

При значних болях - введення знеболюючих препаратів (опіатних анальгетиків).

модуль 1

Лікарська рецептура. Загальна Фармакологія. Фармакологія засобів, що впливають на нервову систему. Вітамінні гормональні, протизапальні, протиалергічні, імунотропні та ферментні лікарські засоби.

ПЕРЕЛІК задач Для підсумкового контролю

1. Похідне параамінобензойної кислоти, не розчинне у воді, використовуються у присипках, мазях, пастах, капсулах, таблетках і супозиторіях. При місцевому використанні припиняє больові відчуття та відчуття зуду.

Визначити речовину, пояснити механізм місцево-анестезуючої дії. Анестезин. Механізм місцево-анестезуючої дії: зниження проникності мембран нервових волокон для іонів натрію в результаті конкуренції з іонами кальцію і підвищення поверхневого натягу фосфоліпідів мембран. Понижується енергозабезпечення транспортних систем іонів через мембрани нервових волокон. Створення комплексу з АТФ,що також зменшує енергозабезпечення функціональних процесів в клітині.

2. Складний ефір параамінобензойної кислоти, добре розчинний у воді, мало придатний для поверхневої анестезії. Використовують для інфільтраційної і провідникової анестезії. Препарат зменшує утворення ацетилхоліна, послаблює збудливість периферичних холінореактивних структур, має гангліоблокуючу та спазмолітичну дію.

Визначити препарат. Пояснити механізм місцево-анестезуючої та резорбтивної дії.

Новокаїн. Механізм місцево-анестезуючої дії:внаслідок взаємодії з рецепторами мембран нервових клітин заряд мембрани стабілізується. На цю ділянку фіксованого спокою наштовхується хвиля збудження у нервовому волокні. Стійке місцеве збудження, що переходить у гальмування фізіологічна основа місцевої анестезії (нервові структури втрачають збудливість і провідність). Механізм резорбтивної дії:спазмолітичний ефект (вплив на гладкі м*язи внутрішніх органів),артеріальна гіпотензія(пряма дія на стінку судин, блокада судинозвужувального ефекту норадреналіну,ангіотензину, простагландинів) і анти аритмічна дія(зниження збудливості і сповільнення провідності у міокарді- зменшується ССС і ЧСС)

3. Речовина рослинного або тваринного походження, чорного кольору, нерозчинна у воді, має велику поверхневу активність. Добре поглинає гази, алкалоїди, токсини тощо. Використовується при отруєннях і метеоризмі.

Визначити препарат. Визначити вид антагонізму.

Вугілля активоване. Фізичний антагонізм

4. Аморфний порошок рослинного походження, буро-жовтого кольору, розчинний у воді та спирті. Осаджує білки з утворенням щільних альбумінатів. При нанесенні на слизові оболонки, рану або опікову поверхню викликає часткове згортання білків слизу або раньового ексудату. Ущільнює клітинні цитолеми, звужує судини, зменшує запалення і біль.

Визначити препарат, його групову належність та перерахувати інші препарати, що відносяться до даної групи .

Танін. В'яжучий органічного походження. В'яжучі засоби: 1)органічні: відвар кори дуба, настій листя шавлії, суцвіття ромашки лікарської 2)неорганічні: вісмуту нітрат основний, свинцю ацетат, міді сульфат, цинку сульфат, срібла нітрат.

5. Речовина рослинного походження (алкалоїд), розширює зіниці, підвищує внутрішньоочний тиск, викликає параліч акомодації, підвищення частоти серцебиття, зменшення секреції слинних, бронхіальних і травних залоз, зниження тонуса гладких м’язів внутрішніх органів. Використовується як спазмолітик при кишковій, нирковій и печінковій кольках, виразковій хворобі шлунку та дванадцятипалої кишки, при бронхіальній астмі та для дослідження очного дна.

Визначити препарат та його групову належність. Пояснити механізм дії на око.

Атропіну сульфат. Антихолінергічний засіб, м-холіноблокатор, алкалоїд. Механізм дії на око: знешкодження холінергічних впливів на коловий м'яз райдужки ока, внаслідок чого виникає мідріаз. При цьому утруднюється відтік рідини із передньої камери ока і внутрішньо очний тиск підвищується. Війковий м'яз розслаблюється, що призводить до натягу зв'язки, що підтримує кришталик, і він сплощується. Зір встановлюється на дальню точку бачення (параліч акомодації).

6. Речовина медіаторного типу дії, звужує судини, підсилює роботу серця, підвищує артеріальний тиск, знижує тонус м’язів бронхів і кишечника, призводить до гіперглікемії та підсилення тканинного обміну. Використовується при алергічних реакціях, гіпоглікемічній комі, для підвищення артеріального тиску при шоці і колапсі. Місцево здійснює судиннозвужуючу дію.

Визначити препарат, його групову належність, механізм впливу на рівень артеріального тиску та шляхи введення в організм.

Адреналіну гідрохлорид (Епінефрин). Адреноміметик прямого типу дії, ав-адреноміметик.Шляхи введення:підшк, в/м, в/в,в/серцево. Механізм впливу на рівень АТ: активуючи а-адренорецептори, звужує артеріоли і венули, підвищується системний артеріальний і центральний венозний тиск. Системний АТ збільшую внаслідок зростання ЗПО судин і ХОК крові, що зумовлено активуванням в1-адренорецепторів серця з наступним збільшенням ЧСС і СС,пришвидшенням серцевої провідності і підвищенням збудливості міокарда.

7. Речовина медіаторного типу дії, звужує судини, підвищує артеріальний тиск, здійснює слабку стимулюючу дію на серце; на тонус бронхіальних м’язів практично не впливає. Використовується при колапсі, шоці, гіпотензії.

Норадреналіну гідрохлорид. Адреноміметик прямого типу дії, а-адреноміметик. Шлях введеня: в\в крапельно. Механізм впливу на АТ: активуючи а-адренорецептори гладких м'язів стінки судин, викликає скорочення і звуження артеріол і вену переважно шкіри і внутрішніх органів черевної порожнини. Звуження артеріол супроводжується підвищенням ЗПО, кров з артеріол і вену переходить у великі магістральні судини, і САТ зростає. Збуджуючи а- і в1-адренорецептори міокардіоцитів шлуночків серця збільшує ССС.

8. Синтетичний препарат адреноблокуючого типу дії, розширює периферичні артеріальні судини, знижує артеріальний тиск, не впливає на вміст медіаторів у пресинаптичних нервових закінченнях. Використовують при гіпертонічній хворобі.

Визначити групу речовин, навести їх класифікацію та пояснити механізм гіпотензивної дії.

Празозин. А-адреноблокатор. Класифікація:1) природні – ерготамін,дигідроерготамін 2)синтетичні –фентоламін, празозин, доксазозин. Механізм гіпотензивної дії: не впливаючи на ф-ію адренергічних нейронів, але блокуючи постсинаптичні а-адренорецептори гладких м'язів судинної стінки, а-адреноблокатори зменшують або цілком припиняють симпатичний судинозвужувальний вплив. Внаслідок цього тонус гладких м'язів стінки артерій, артеріол, вен і вену знижується, внаслідок чого знижується ЗПО судин і САТ(переважно ДАТ) і центральний венозний тиск.

9. Речовини рослинного (алкалоїди) або синтетичного походження, звужують зіниці, знижують внутрішньоочний тиск, посилюють секрецію залоз, викликають брадикардію, полегшують нервово-м’язову передачу та передачу збудження у вегетативних гангліях. Використовуються при глаукомі, міастенії, залишкових явищах поліомієліта, паралічах, в якості антагоністів антидеполяризучих міорелаксантів.

Визначити групу речовин, навести їх класифікацію та пояснити механізм лікувальної дії при глаукомі.

Антихолінестеразні засоби. Класифікація:1) оборотного типу дії:а) природні алкалоїди - фізостигмін, галантамін б) синтетичні – прозерин, оксазил 2)необоротного типу дії – ФОС, фосфакол, армін

10. Синтетичний препарат адреноблокуючого типу дії. Зменшує силу і частоту серцевих скорочень, потребу міокарда в кисні, блокує позитивний хроно- та інотропний ефект адреналіна та ізадрина, підвищує тонус мускулатури бронхів. Використовується при стенокардії, порушеннях серцевого ритму, гіпертонічній хворобі.

Визначити препарат, пояснити механізм гіпотензивної дії та протипоказання до призначення.

Анаприлін. Протипоказання:бронхіальна астма,порушення АВ провідності, серцева недостатність,спазми периферичних судин. Механізм гіпотензивної дії: внаслідок ослаблення симпатичних впливів на серце знижуюсь ССС і ЧСС, зменшують ХОК крові і в разі тривалого застосування знижують САТ. При цьому ЗПО судин зростає.

11. Речовини рослинного (алкалоїд) або синтетичного походження, звужують зіниці, викликають спазм акомодації, понижують внутрішньоочний тиск, посилюють секрецію залоз, підвищують тонус гладкої мускулатури бронхів, кишечника, жовчного і сечового міхура. Не впливають на передачу збудження у гангліях і нервово-м’язових синапсах. Використовують при глаукомі, атонії шлунка, кишечника, сечового міхура. При отруєнні цими речовинами використовують атропін.

Визначити групу речовин, пояснити механізм лікувальної дії при глаукомі та антидотної дії атропіну.

М-холіноміметики: рослинного походження – пілокарпіну гідрохлорид, синтетичного – карбахолін ( напівсинтетичний аналог ацетилхоліну), ацеклідин.

Застосовуються у вигляді очних крапель для симптоматичної терапії при глаукомі - пілокарпіну г/хлорид: збуджує міоцити сфінктера райдужки, війчастого мяза ока завдяки підвищенню проникності кліт.мембран до Na, зниженню мембранного потенціалу, деполяризації зони м-холінорецептора – р-я відповідних ефекторних клітин. +мобілізується внутрішньоклітинний кальцій і зростає клк цГМФ ->міоз, короткозорість (міопія), зниження вн/очного тиску, спазм акомодації.

Атропіну сульфат (з беладонни звич) – для лікування міцетизму (отруєння блідою поганкою: біль у животі, арт гіпотензія, гостра недост кровообігу, ураж печінки, нирок) – у молекулах наявні комплементарні ділянки мускаринових холінорецепторів, що сприяє блок рец і блок взаємодії м-холіноміметиків з м-х-рец і утворенню агоніст-рецепторних комплексів.

12. Препарат рослинного походження, впливає на проведення збудження на рівні пресинаптичних закінчень адренергічних нервів. Має бронхолітичну та гіпертензивну дію, Використовують для лікування нежиті, бронхіальної астми, колаптоідних станах. Можливий розвиток психічної залежності та тахіфілаксії.

Визначити групову приналежність, пояснити механізм бронхолітичної дії.

Ефедрину гідрохлорид (алкалоїд ефедри) – адреноміметик непрямої дії (симпатоміметик) – діє на пресинаптичному рівні: витискає норадреналін із позапухирцевих депо - > актив адренорец постсинаптичних мембран - > стимул симпатичних нервів - > розширення бронхів.

13.Хворому 20 років з нирковою колькою ввели підшкірно неогаленовий препарат опію, що містить до 50% морфіну. Ефективний при травматичних і спазматичних болях. Викликає звикання й лікарську залежність.

Визначити препарат, його склад та особливості фармакодинаміки.

Омнопон – наркотичний анальгетик природного походження, агоніст опіатних рецепторів – суміш гідрохлоридів алкалоїдів опію, очищена від баластних речовин: 48—50% морфіну и 32—35% інших алкалоїдів (кодеїн, папаверин). Ф/дин: Механізм дії зумовлений стимуляцією різних підвидів опіоїдних рецепторів центральної нервової системи (дельта-, мю- і капа-).

Пригнічує міжнейронну передачу больових імпульсів у центральній частині аферентного шляху, знижує емоційну оцінку болю, викликає ейфорію, яка сприяє формуванню залежності (фізичної і психічної). Знижуючи збудливість больових центрів, чинить протишокову дію. У високих дозах седативну активність, викликає снодійний ефект. Гальмує умовні рефлекси, знижує сумаційну здатність центральної нервової системи, пригнічує дихальний центр, збуджує центри блукаючого нерва - брадикардія, звужує зіницю (міоз), пригнічує блювальний центр.

Омнопон у ряді випадків краще переноситься, ніж морфін, рідше викликає спазм гладкої мускулатури (у зв’язку зі спазмолітичним впливом папаверину, тебаїну і наркотину).

14. Препарати синтетичного походження, знижують артеріальний тиск, покращують периферичний кровообіг, знижують моторику кишечника і шлунка, секрецію залоз, пригнічують рецептори хромафінної тканини наднирників і каротидних клубочків. Не здійснюють впливів на м-холинорецептори, пригнічують н-холинорецептори. Використовують для зниження артеріального тиску при гіпертонічному кризі, для створення контрольованої гіпотензії, при спазмах периферичних судин (ендартеріїт). При використанні можливі порушення акомодації, атонія мускулатури кишечника і сечового міхура, ортостатична гіпотензія.

Визначити групу речовин, пояснити механізм розвитку ускладнень.

Гангліоблокуючі засоби – блок проведення нервових імпульсів з передгангліонарних в постгангл волокна – імпульс досягаючи вегет. ганглія не передається далі, знижують загальний тонус автономної НС (бензогексоній, гігроній, пентамін - четвертинні аміни; пірелен - третиниий амін).

Конкурентні антагоністи АХ, перешкоджають взаємодії н-холіноміметиків з нікотинчутливими рец -> зниження АТ внаслідок зменшення систолічного обєму крові і зниження периф опору судин -> ортостатичний колапс.

“Фармакологічне перерізання” парасимпатичних вузлів -> зниження перистальтики кишок (атонічний запор, обстипация), тонусу гладких мязів, розлади сечовипускання, мідріаз, параліч акомодації.

15. Препарати рослинного (алкалоїд) або синтетичного походження, блокують нервово-м’язову передачу впродовж 20—40 хв. Антагоністи – антихолінестеразні речовини. Використовують для розслаблення скелетної мускулатури під час хірургічних операцій. Побічні явища: зниження артеріального тиску, бронхоспазм.

Визначити групу речовину, їх механізм дії та пояснити механізм антагоністичної дії до антихолінестеразних засобів.

Міорелаксанти (курареподібні засоби), антидеполяризуючої дії. – спричиняють тимчасове оборотне розслаблення або параліч скелетних мязів: природного походження – тубокурарин, меліктин; синтетичн – дитилін, ардуан. Поділ за механізмом дії:

- антидеполяризуючої дії (конкурують з АХ та йонами К за звязок з н-холінорецептори, стабілізують нерв-мяз закінчення; блокують н-холінорецептори в постсинапт. мембр. нерв.-м'яз. синапсів за механізмом конкурентного антагонізму): тубокурарин, ардуан, меліктин.

- деполяризуючої дії (імітують ефекти АХ в нерв.-м'яз. закінченнях) - дитилін(лістенон)

Мех антагоністичної дії до антихолінестеразних засобів: блокування холінестерази антихолінестеразними засобами і подовження дії ацетилхоліну на постсинаптичну мембрану не дає ефекту, оскільки остання блокована міорелаксантами за механізмом конкурентного антагонізму.

16. Синтетичний препарат, який порушує нервово-м’язову передачу тривалістю 5—10 хв, антихолінестеразні речовини посилюють його дію. Використовується для розслаблення скелетної мускулатури. Побічні явища: біль у м’язах у післянаркозному періоді, порушення ритму скорочень серца.

Визначити речовину, її групову приналежність, механізм дії та визначити заходи допомоги при її передозуванні.

Дитилін. Міорелаксанти деполяризуючої дії - імітують ефекти АХ в нерв.-м'яз. закінченнях. Зв'язує і деполяризує н-холінорецептори скелетних м'язів. М'язове волокно разслаблюється, а його н-хр втрачають чутливість до медіатора.

При передозуванні: введення свіжої цитратної крові, що містить холінестеразу, яка гідролізує дитилін.

17. Хворому при вправлянні вивихів увели внутрішньовенно препарат, що є похідним барбітурової кислоти. Білий порошок з жовтуватим відтінком. Випускається в стерильних флаконах. При внутрішньовенному введенні через декілька хвилин настає наркоз без стадії збудження. Підвищує тонус блукаючого нерва, викликає ларингоспазм, посилення секреції. Застосовують для внутрішньовенного й ректального наркозу.

Визначити препарат, пояснити його механізм дії.

Тіопентал натрія. Наркоз наступає через 1-2хв. Барб. гальмують ретикулярну формацію і викликають вторинну деаферентацію структур мозку, що розташовані вище, пригнічують центр дихання – організм стає менш чутливим до СО2, у ділянці синапсів посилюють ГАМКергічну передачу нерв. імпульсів, порушують адренергічну і дофамінергічну передачу. Швидке настання наркозу, зумовлене високою ліпідотропністю барбітуратів, їх здатністю легко проникати через гематоенцефалічний бар'єр.

18. Синтетичний препарат, похідне піперидину. Призводить до сильної, швидкої, але короткої анальгезуючої дії. При внутрішньом'язовому введенні ефект розвивається через 1-3 хв триває 15-30 хв. Застосовується для нейролептанальгезії в сполученні з нейролептиками.

Визначити препарат. Дати визначення нейролептанальгезії та показання для її проведення.

Фентаніл – наркотичний анальгетик синтететичного походження, агоніст опіатних рецепторів. З дроперидолом застосовується для нейролептанальгезії – комбінований метод в/венної загального знеболення, заснований на застосуванні нейролептичних засобів і наркотичних анальгетиків, при якому пацієнт знаходиться в свідомості, але не відчуває емоції (нейролепсія) і біль (анальгезія). Завдяки цьому відключаються захисні рефлекси симпатичної с-ми і зменшується потреба тканин в кисні. Переваги нейролептаналгезії: широта терапевтичної дії, мала токсичність і пригнічення блювотного рефлексу.

19. Після введення препарату хворому 30 років, що страждає на безсоння, розвивається глибокий сон. У токсичних дозах препарат викликає коматозний стан, частішання дихання, прогресуюче падіння артеріального тиску, слабкість серцево-судинної діяльності, зниження температури тіла, зникнення або послаблення колінного рефлексу.

Визначити препарат, його групову належність та механізм дії. Вказати заходи допомоги при передозуванні.

Фенобарбітал (люмінал). Снодійні ЛЗ - барбітурати. Викликає скорочення ФСШ і дельта-сну, поруш ритмічність циклів сну, після одноразового прийому – постгіпнотичний ефект. Вплив на кору ГМ, РФ, гіпоталамус, лімбічну с-му, таламус – відбув недиференційоване гальмування (мікронаркоз). Стимул барбітуратні рецептори (барбітурат-бензодіазепін-ГАМК-рецепторний коплекс) - > підвищує чутливість ГАМК-рец.(підвищує спорідненість ГАМК до відповідного рецептора - ГАМК-міметична активність).

Токсичні дози – пригнічення ЦНС, параліч дихання і суд.-рух. центрів; кома. При передозуванні: промивання шлунка, адсорбенти, форсований діурез, гемодіаліз, відновлення життєво важливих функцій.

20. Хворому 30 років, що страждає на гіпотензію, призначений препарат рослинного походження. Алкалоїд, але мало токсичний, тому що близький до метаболітів організму. Належить до психотонічних засобів. Діє переважно на кору головного мозку, але разом з тим, має виражений стимулюючий вплив на життєво важливі центри довгастого мозку. На серцево-судинну систему вплив центрально і периферично.

Визначити препарат, його механізм дії та можливі ускладнення фармакотерапії.

Кофеїн. Механізм психостимулюючої дії полягає у блокаді фосфодіестерази тк.мозку, накопиченні цАМФ та стимуляції глікогенолізу + антагонізм з аденозином, який пригнічує функцію НС - селективна конкуренція за спецефічні аденозинові рецептори (аденозин - гальмівний медіатор НС).

Показання: стимуляція психічної діяльності при захворюваннях ЦНС, підвищена втомлюваність, гіпотензія, мігрень, для підвищення психічної та фізичної працездатності.

Побічна дія: нудота, блювання, неспокій, збудження, інсомнія, тахікардія серцева аритмія,, розвивається звикання.

21. Препарат рослинного походження. Алкалоїд похідне піперидинфенантрену. Володіє анальгезуючою дією. Викликає сон, що характеризується чуйністю і ясністю сновидінь. При збільшенні дози пригнічує дихальний центр. Викликає лікарську залежність. Застосовують при травматичних болях, больовому синдромі, при інфаркті, злоякісних пухлинах.

Визначити препарат, його групову належність та механізм дії. Вказати заходи допомоги при передозуванні.

Промедол (Тримеперидин). Наркотичні (опіоїдні) анальгетики.

Механізм дії: активація антиноцицептивної системи (стимуляція опіоїдних рецепторів) і порушення міжнейрональної передачі імпульсів на різних рівнях ЦНС.

При передозуванні: підтримання легеневої вентиляції, введення налоксону.

22. Препарат для неінгаляційного вступного наркозу й проведення короткочасних операцій. Відрізняється швидким розвитком наркозу (30-40 с), надкороткою тривалістю дії (3-5 хв). Одним з побічних ефектів є гіпервентиляція з коротким апное.

Визначити препарат, дати характеристику сучасним методам загального знеболення.

Пропанідид (Сомбревін). Пропініловий ефір фенілоцтові к-ти..

В даний час найбільш надійним, керованим і універсальним способом загальної анестезії є комбінований інтубаційний наркоз. При цьому здійснюється комбінація дії різних загальних анестетиків, міорелаксантів і засобів нейролептанальгезии. Перед операцією хворому виконують премедикацію.

23. Хворому на шизофренію 26 років призначене похідне фенотіазіну в драже. Препарат має антипсихотичну дію. Зменшує рухову активність, має протиблювотну, протигістамінну, протисудоромну, гіпотермічну, антигіпертензивну дії. Потенціює ефекти снодійних, наркотичних, анальгезуючих, місцевоанестезуючих засобів.

Визначити препарат, його групову належність, механізм дії та можливі ускладнення при фармакотерапії.

Аміназин. Нейролептики (антипсихотичні засоби).

МД: психотропна дія виражається психоседативним (блокада альфа-адренорецепторів ретикул.формац. стовбура головного мозку) і помірним антипсихотичним (блок. Д2-дофаміновихрецепторів мезолімбічно-мезокортикальної с-ми) ефектами. Седативний ефект – пригнічення умовнорефлекторної діяльності, розслаблення скелетної мускулатури.

Ускладнення:розв. нейролептичного синдрому, різке зниж. тиску аж до колапсу, флебіти, диспепсичні прояви.

24. Похідне вітаміну нікотинової кислоти, на центри довгастого мозку впливає прямо й рефлекторно. Стимулює дихання, підвищує артеріальний тиск. Має слабкий антипелагрічним ефектом. Випускають в ампулах і флаконах.

Визначити препарат, групову належність та навести класифікацію даної групи препаратів.

Кордіамін. Анелептики.

Класиф.

І за впливом на певне ділянку ЦНС:1) Кору великого мозку(кофеїн); 2) довгастий мозок(Кордіамін, камфора); 3) спинний мозок

ІІ за типом дії: 1) аналептики прямої дії(кофеїн); 2) рефлекторної дії(цититон, розч.аміаку); 3) змішаного типу дії(кордіамін, камфора)

25. Хворому 19 років з неврозом призначили похідне бензодіазепину, що випускається в ампулах і таблетках. Знімає почуття страху, тривоги, напруженості. Має протисудомний ефект. Не усуває марення, галюцинації.

Визначити препарат, його групову приналежність, механізм дії та можливі ускладнення фармакотерапії.

Сибазон(діазепам). Транквілізатор.

МД: посилення ГАМК-циклічного гальмування нервових клітин. В ГАМК-А рецепторах відкрив хлорові канали, що призводить до гіперполяризації мембрани., підсилюється ГАМК передача і розв. процес гальмування нейтральної активності певних ділянок ЦНС.

Ускладнення:Звикання, лікарська залежність, погіршення пам’яті,сповільнення нервово-м’язових реакцій.

26. Похідне барбітурової кислоти, погано розчинне у воді, випускають у таблетках. Викликає тривалий сон (6-8 годин). Кумулює. Має протиепілептичну, антигіпертензивну та заспокійливу дію.

Визначити препарат, його групову приналежність, механізм дії та можливі ускладнення фармакотерапії.

Фенобарбітал. Снодійний засіб.

МД::вплив на барбітурат-бензодіазепін-гамк-рецепторний комплекс, в результаті чого збільшується спорідненість ГАМК до відповідного рецептора (ГАМК-міметична активність)

Ускладнення (побічна дія): відчуття в'ялості, розбитості, порушення уваги. При відміні - феномен "віддачі". При довгому застосуванні - залежність (фізична і психічна).

Передозування:кома, пригнічення центрів довгастого мозку та рефлекторної активності.

27. Похідне піразолону, добре розчиняється у воді. Випускається в ампулах і таблетках. Призначають усередину й парентерально. При головному й зубному болі, невралгіях, міалгіях розвивається швидкий, але нетривалий ефект. Побічні ефекти: лейкопенія й агранулоцитоз, алергійні реакції, можливий анафилактичний шок.

Визначити препарат, його групову приналежність та механізм дії.

Анальгін (Метамізол натрій). Ненаркотичні анальгетики (НПЗЗ).

МД: Неселективно блокує циклооксигеназу, знижує утворення простагландинів з арахідонової кислоти. Перешкоджає проведенню больових екстра- і пропріорецептивних імпульсів по пучках Голля і Бурдаха, підвищує поріг збудливості таламічних центрів больової чутливості, збільшує тепловіддачу.

28. Хворому 20 років з ендогенною депресією призначали препарат, що має трициклічну структуру. Не впливає на активність моноаміноксидази. Має виражену тимолептичну дію (поліпшує настрій), яка супроводжується вираженим седативним ефектом. Має м-холіноблокуючу, антигістамінну дії. Не викликає загострення марення, галюцинацій. Не порушує сон. Застосовують при тривожно-депресивних станах.

Визначити препарат, його групову належність та механізм дії.

Амітриптилн (триптизол). Антидепресанти.

МД: Пригнічує зворотнє захоплення нейромедіаторів (норадреналіну, катехоламінів, серотоніну та ін.) пресинаптичними нервовими закінченнями нейронів, викликає нагромадження моно амінів у синаптичній щілині іпосилює постсинаптичну імпульсацію. При тривалому застосуванні знижує функціональну активність (десенситізація) бета-адренергічних і серотонін овихрецепторів мозку, нормалізує адренергічну і серотонінергічну передачу, відновлює рівновагу цих систем, що порушується при депресивних станах. Блокуєм-холіно- і гістамінові рецептори ЦНС.

29. Хворому на хворобу Паркінсона 56 років призначене протипаркінсонічий засіб, що добре проникає через гемато-енцефалічний бар'єр, а потім й у нейрони екстрапірамідної системи, де перетворюється на дофамін.

Визначити препарат, його групову приналежність, механізм дії та можливі ускладнення фармакотерапії.

Леводопа– протипаркінсонічні лікарські засоби

Механізм дії: оскільки леводопа – метаболічний попередник дофаміну і норадреналіну, то при введенні препарату в організм зростає вміст катехоламінів в ЦНС, що посилює адренергічну медіацію. Препарат збільшує об’єм рухів, ослаблює тремор.

Ускладнення:розвиток толерантності, може спостерігатися нудота, блювота, втрата апетиту, безсоння, почервоніння лиця, ортостатична гіпотонія, аритмії, мідріаз, посилення тремору.

30. Похідне ГАМК, добре проникає через гемато-енцефалічний бар'єр. Після введення препарату розвиваються наркотичний, анальгезуючий, седативний, протисудомний, снодійний та антигіпоксичний ефекти. Тривалість дії 1,5-3 години.

Визначити препарат, його групову приналежність, механізм дії та можливі ускладнення фармакотерапії.

Натрію оксибутират. Засоби для неінгаляційного наркозу

МД: Взаимодействует с пре- и постсинаптическими ГАМК_А и ГАМК_В рецепторами, изменяет функционирование Ca²⁺, K⁺ и Cl^- каналов, подавляет высвобождение активирующих медиаторов из пресинаптических окончаний и вызывает постсинаптическое торможение. Угнетает ЦНС.

Побічна дія: Сонливость в дневное время, судорожные подергивания языка, мимической мускулатуры и конечностей (при быстром введении — более 2 мл 20% раствора в минуту), двигательное и речевое возбуждение (в т.ч. при выходе из наркоза); нарушение дыхания вплоть до остановки (при быстром в/в введении); тошнота, рвота; гипокалиемия; развитие пристрастия.

Передозування: остановка дыхания. ИВЛ, поддержание функций дыхательной и сердечно-сосудистой систем.

31. Дитині 2 років з підвищеною температурою призначили похідне аніліну. Має анальгетичну і жарознижуючу активністість. Протизапальні властивості майже не виражені. Застосовують при головному болі, міалгіях, невралгіях, лихоманці. З побічних ефектів характерні: ціаноз, метгемоглобінемія, анемія, лейкопенія, алергійні реакції, жовтяниця, колапс, ураження нирок.

Визначити препарат, його групову приналежність, механізм дії та механізм розвитку ускладнень фармакотерапії.

Парацетамол (панадол, ацетамінофен). Ненаркотичні анальгетики центральної дії, НПЗЗ.

Механізм анальгезуючої дії: пригнічує активність циклооксигенази, внаслідок чого зменшується синтез простагландинів, які підвищують чутливість нервових закінчень до стимуляторів больових рецепторів; зменшують набряк у вогнищі запалення, тим самим зменшуючи механічний вплив на ноцирецептори.

Механізм жарознижуючої дії:зменшує вміст простагландинів у спинномозковій рідині та гіпоталамусі і знижує активізуючий вплив пірогенів на клітини гіпоталамуса. Відбувається збільшення тепловіддачі та посилення потовиділення, внаслідок чого і зменшується температура тіла.

Механізм розвитку ускладнень: спричиняє алергічні реакції, гепато- і нефротоксична дія. Може спричиняти гостре отруєння внаслідок утворення N-ацетил-n-бензохіноліну. Внаслідок гемолізу може спричиняти анемії.

32. Каталізує окисно-відновні процеси, сприяє росту і розвитку молодого організму, бере участь в нормальній діяльності органу зору, слізних і потових залоз. Необхідний для розвитку і нормальної функції шкіри і слизових оболонок, підвищує резистентність організму до інфекції.Препарат призначають при гіпо - і авітамінозі, ксерофтальмії, гемеролопіі, каратомаляціі і кератитах.

Визначити засіб, його групову приналежність, ускладнення терапії, що можуть виникнути при лікуванні даним препаратом, клінічні ознаки передозування та заходи допомоги при цьому.

Ретинолу ацетат(препарат вітаміну А) – препарат жиророзчинних вітамінів.

Ускладнення терапії:розвиток гіпервітамінозу (підвищення температури, підвищення внутрішньочерепного тиску, що призводить до появи головного болю, сонливості, блювоти, судом). Уражаються печінка і нирки. Знижується синтез колагену, розвивається остеомаляція, що супроводжується сильним болем по ходу кісток, особливо при їх стисканні. Допомога: відміна препарату, введення маніту, глюкокортикостероїдів, препаратів вітаміну Е. Надлишок ретинолуможе чинити тератогенну дію.

33. Речовина в порошку темно-червоного кольору, містить в структурі кобальт. Випускається в ампулах і застосовується при гіперхромній анемії. Вводять внутрішньом'язово і інтралюмбально.

Визначити препарат, його групову приналежність, механізм дії та умови раціонального застосування.

Ціанокобаламін (вітамін В₁₂)– препарат водорозчинних вітамінів.

Механізм дії:стимулює перехід мегалобластного типу кровотворення в нормобластний, знижує процеси гемолізу. Еритропоетичний ефект зумовлений впливом на процеси обміну. Спільно з фолієвою кислотою бере участь у синтезі пуринових і піримідинових основ, внаслідок чого посилюється синтез нуклеїнових кислот. Активізує синтез білка метіоніну – донатора метальних груп, необхідних для гемопоезу. Бере участь в обміні жирів, зокрема, в синтезі мієліну та інших ліпопротеїнів, а також у вуглеводневому обміні.

Призначають під шкіру, внутрішньом’язово і внутрішньовенно по 0,1-0,5 мг. Майже завжди призначається разом із фолієвою кислотою усередину.

34. Препарат, який регулює обмін фосфору і кальцію в організмі, сприяє їх всмоктуванню і своєчасному депонуванню у кістковій тканини. Призначають при гіпо - і авітамінозі, остеомаляції, тетанії, туберкульозі шкіри та кісток, псоріазі, переламах кісток.

Ергокальциферол (вітамін D₂), холекальциферол (препарати вітаміну D) – препарати жиророзчинних вітамінів.

Можливий розвиток гіпервітамінозу D. Прояви: загальна слабкість м’язів, постійна нудота, зниження апетиту, біль у животі, пронос, печія; тахікардія, артеріальна гіпертензія, ослаблення тонів серця, систолічний шум. У сечі підвищується вміст кальцію, визначаються білок, лейкоцити, еритроцити. В сироватці значно підвищується концентрація кальцію і фосфору, що призводить до відкладання кальцію в м’яких тканинах (судинах, серці, легенях, кишках, нирках). В основі більшості із цих порушень лежить здатність кальциферолу до швидкого окислення з утворенням вільних радикалів, а також продуктів пер оксидної природи. Вони пошкоджують структури ліпопротеїнового комплексу мембран і активні центри білків.

Лікування:припинити введення препарату, призначити глюкокортикоїди і фенобарбітал. А також призначити препарати антиоксидантної дії – токоферолу ацетат, кислота аскорбінова, ретинолу ацетат. Для пришвидшення виведення призначають сечогінні засоби. Для зменшення надходження кальцію в тканини призначають антагоністи цих іонів (верапаміл, фенігідин).

35. Препарати тваринного походження, дозуються одиницями дії, впливають на вуглеводний обмін, сприяють утилізації глюкози тканинами та знижують рівень цукру крові.

Визначити групу засобів, класифікацію, показання до їх призначення та можливі ускланення. Вказати заходи допомоги при передозуванні.

Гормональні препарати підшлункової залози. Препарати інсуліну.

1. Препарати інсуліну короткої дії, або прості інсуліни (актрапід МК, хумулін та ін.)

2. Препарати інсуліну подовженої дії:
• Середньої тривалості (інсуліни-semilente) - Б-інсулін, Монодар Б, фармасулін HNP.
• Тривалої дії (ultralente): суспензія-інсулін-ультраленте, фармасулін HL.

3. Комбіновані препарати – Монодар К 30, фармасулін 30/70 тощо.

Показання:хворим на ЦД типу 1. Простий інсулін при діабетичній комі, при діабеті будь-якого типу, якщо він супроводжується ускладненнями: кетоацидозом, приєднанням інфекції, гангреною хворобах серця, печінки, хірургічних операціях, післяопераційному періоді; для покращення харчування хворих, виснажених тривалою хворобою, у складі поляризуючої суміші при серцевих захворюваннях.

Ускладнення:місцеві запальні реакції, алергічні реакції, виникнення резистентності до препарату, розвиток ліподистрофії.

Допомога при передозуванні:прийом кількох шматочків цукру. Якщо симптоми гіпоглікемії (занепокоєння, загальна слабкість, холодний піт, тремтіння кінцівок) не зникають, терміново струминно внутрішньовенно вводять 20-40 мл 40% р-ну глюкози, підшкірно 0,5 мл 0,1 р-ну адреналіну.

36. Препарат синтетичного походження, похідне сульфонілсечовини тривалої дії. Знижує рівень цукру в крові та застосовується для лікуваня хворих на цукровій діабет.

Визначити засіб, його механізм дії, показання до призначення та ускладнення терапії, що можуть виникнути при лікуванні даним препаратом.

Глібенкламід (манініл)– синтетичні протидіабетичні препарати, стимулятори інсулінової секреції, похідні сульфоніл сечовини, тривалої дії.

Механізм дії: блокада АТФ-залежних К-каналів – деполяризація мембран В-клітин – відкриття Са-каналів, збільшення внутрішньоклітинного вмісту Са, що активує збільшення вивільнення з В-клітин інсуліну. + похідні сульфонілсечовини сприяють збільшенню кількості інсулінчутливих рецепторів на клітинах-мішенях, пригнічують розпад жиру.

Показання:ЦД типу 2.

Побічні ефекти:болі в ділянці епігастрію, метеоризм, діарея, при прийомі великих доз можливе підвищення активності печінкових трансаміназ.

37. У хворого з недостатнім рівнем харчування розвинулося захворювання характеризується ураженням шкіри (дерматит), шлунково-кишкового тракту (анорексія, нудота, гастрит, діарея), порушенням вищої нервової діяльності (деменція). Пацієнту призначили вітамінний препарат.

Визначити засіб, його групову приналежність, показання до призначення та ускладнення терапії, що можуть виникнути при лікуванні даним препаратом.

Тіаміну хлорид. Водорозчинні вітамінні ЛЗ. Група вітамінів В1.

Показання: для лікуваннягіпо- та авітамінозу В₁, для терапії невритів, полі невритів, радикуліту, невралгій, периферичних паралічів, енцефалопатій, неврастенії, виразкової хвороби шлунка та 12-палої кишки, атонії кишечнику, захворювань печінки, дистрофії міокарда, спазмів периферичних судин (ендартеріїт і т. д.), дерматозів неврогенного походження, при свербежі шкіри, піодермії, екземі, псоріазі, тиреотоксикозі, порушенні функції печінки, інтоксикації.

Побічна дія. Можливі алергічні реакції (свербіж шкіри, кропив’янка, набряк Квінке), анафілактичний шок. Зазначені реакції виникаютьпри схильності до алергії, у жінок - в клімактеричний та перед клімактеричний періоди, у хворих на алкоголізм.

Передозування. При застосуванні у великих дозах протягом тривалого часу можуть виникнути ознаки гіпертиреоїдизму: головний біль, збудливість, тремор, збільшення частоти пульсу, безсоння. Лікування: припинити застосування препарату; лікування – симптоматичне.

38. Препарат стероїдної структури, дегідрірованний аналог гідрокортизону, призначається всередину, ін’єкційно, а також зовнішньо у вигляді мазей і очних крапель. Застосовується найчастіше в реаніматології, при лікуванні системних захворювань сполучної тканини, гострих і хронічних алергічних захворювань, а також у дерматології.

Визначити препарат, його групову приналежність та ускладнення терапії, що можуть виникнути при лікуванні даним препаратом.

Преднізолон– гормональні препарати кори надниркових залоз (кортикостероїди), аналоги глюкокортикоїдів, отриманих синтетичним шляхом.

Ускладнення:синдром відміни при різкому припиненні введення препарату; набряки, ульцерогенна дія, кровотечі, остеопороз, стероїднрй діабет, адинамія, швидка втомлюваність, збудження ЦНС, судоми, ожиріння, вірилізм, гірсутизм, порушення менструального циклу у жінок.

39. Препарат вітаміну, коферментні форми якого беруть участь у вуглеводному обміні, забезпечуючи функції нервової системи, травного тракту, серцевої діяльності та ендокринних залоз. Застосовується при невритах, поліневритах, радикулітах, невралгії, периферичних паралічах, виразкової хвороби шлунка і дванадцятипалої кишки, ІХС, а також при захворюваннях шкіри.

Визначити засіб, механізм його кардіотропної, гіпоглікемічної та нейротропної дії, показання до їх призначення та можливі ускланення

Тіаміну хлорид. Водорозчинні вітамінні ЛЗ. Група вітамінів В1. ДИВ №37

МД: В організмі людини в результаті процесів фосфорилювання перетворюється в кокарбоксилазу, яка є коферментом багатьох ферментних реакцій. Вітамін В₁відіграє важливу роль у вуглеводному, білковому та жировому обміні, а також у процесах проведення нервового збудження у синапсах. Вітамін В₁має відновлюючу, метаболічну, імуномодулюючу, антиоксидантну, н-холінолітичну дію.

40. Синтетичний препарат, похідне азатидину, перетворюється в печінці на активний метаболіт, що забезпечує тривалість його дії 12–48 год та дозволяє призначати засіб 1–2 рази на день. Протиалергічна дія обумовлена селективною блокадою Н1-гістамінових рецепторів та мембраностабілізуючою дією. Частіше, ніж інші препарати цієї групи, призначається при гострих і хронічних алергічних захворюваннях в педіатричній практиці, оскільки не має седативної дії

Визначити засіб і його групову приналежність. Поясніть відсутність седативної дії препарату та механізм розвитку можливої кардіотоксичної дії.

Лоратидин (кларитин, ринорал)– протиалергічні засоби, блокатор Н₁-рецепторів 2-го покоління.

Відсутність седативної дії: внаслідок особливостей структури препарат практично не проникає через гематоенцефалічний бар’єр, що мінімалізує центральні ефекти.

Кардіотоксичний ефект виявляється подовженням інтервалу QT, появою шлуночкової екстрасистолії, атріовентрикулярної блокади, блокади ніжкок пучка Гіса. Вірогідність появи кардіотоксичного ефекту збільшується в осіб з електролітними порушеннями, із захворюваннями серця (ІХС, міокардит, кардіоміопатії), при зростанні рівня препаратів у крові.

41. Препарати підсилюють синтез білка, що проявляється збільшенням маси скелетних м'язів, кісток, паренхіматозних органів. При цьому відбувається затримка виведення з організму азоту, фосфору і кальцію.

Визначити фармакологічну групу та вказати препарати, що до неї відносяться. Перерахувати показання для їх призначення та сожливі ускладнення фармакотерапії.

Анаболічні стероїди (синтетичні стероїдні сполуки з вибірковою анаболічною активністю та слабкою андрогенною дією): феноболін, нандролон (ретаболіл), метандростенолон, оксандролон, станозол.

Показання:кахексія різного походження, астенія, тажкі травми й операції, опіки, трофічні розлади у тканинах, хронічна коронарна недостатність, інфаркт міокарда, ревматичне ураження серця, екзема, псоріаз, затримка росту у дітей, хронічна недостатність надниркових залоз, дифузний токсичний зоб, гіпофізарн карликовість.

Ускладнення:порушення менструального циклу, симптоми маскулінізації, диспепсичні явища, збільшення печінки, жовтяниця, набряки.

42. Синтетичний лівообертальний ізомер гормону. Терапевтичний ефект розвивається через 7–12 днів. Впливає на всі види обміну, посилює і прискорює окисні процеси в клітинах, основний обмін речовин, розпад глікогену в печінці й жиру в підшкірній клітковині, стимулює процеси росту та розвитку, потенціює дію адреналіну на серцево-судинну систему та обмін речовин. В результаті зменшується маса тіла, збільшується поглинання кисню та виділення вуглекислого газу, виведення азоту з сечею, підвищується температура тіла, знижується рівень холестерину в крові.

L-тироксин-натрій– гормональні препарати щитоподібної залози.

Показання: гіпофункція щитоподібної залози (кретинізм, мікседема), при тиреоїдному та рецидивному зобі,при дофамінзалежному шоці, гострій недостатності нирок, ожиріння з проявом гіпотиреозу, після операивних втручань на щитоподібну залозу.

Ускладнення: підвищення збудливості нервової системи, інсомнія, пітливість, тахікардія, аритмія серця, тремор, надмірне схуднення, екзофтальм, ускладнення з боку коронарних судин у хворих на ІХС.

1. Симптоми отруєння: опік слизових оболонок ротової порожнини, глотки, стравоходу і шлунку. Різкі болі в епігастральній ділянці, блювання з кров'ю, іноді пронос. Больовий шок. Спазм і набряк гортані. Набряк легенів. Явища ацидозу. Гемоліз, гематурія, альбумінурія, анурія. Токсичний гепатит.

Кислота – обволікаючі засоби, альгінатні (альмагель).

1. Хворому, який переніс інфаркт міокарда, лікар призначив препарат з метою попередження виникнення утворення тромбів. Через деякий час у хворого виникли симптоми отруєння: болі в животі, діагностовано виразку шлунка.

Який препарат викликав ці симптоми? Медикаментозна допомога

Кислота ацетилсаліцилова.

Промивання шлунка – слабким розчином лугу (окис магнію, гідрокарбонат натрію) , застосування активованого вугілля, форсований діурез – маніт, сечовина, фуросемід, кислота етакринова, обволікаючі засоби, альгінатні (альмагель, ентеросгель).

2. Хворому з загостренням хронічного бронхіту лікар призначив протикашльовий препарат. Через тиждень ефект зменшився. Хворий збільшив дозу і виникло отруєння: пригнічення дихання, бажання до повторного застосування.

Який препарат викликав отруєння, допомога?

Кодеїн фосфат. Активоване вугілля, налоксон, загальні симптоматичні та підтримуючі заходи, включаючи заходи для підтримки дихального центру та моніторинг вітальних показників до стабілізації стану.

3. Симптоми отруєння: опік слизових оболонок ротової порожнини, глотки, стравоходу і шлунку. Різкі болі в епігастральній ділянці, блювання з кров'ю, іноді пронос. Больовий шок. Явища ацидозу.

Визначити, яка група хімічних речовин викликала отруєння, заходи і засоби медикаментозної терапії.

Кислота. Промивання шлунку невеликими до 300 мл порціями холодної води, медикаментозне знеболення ін'єкціями наркотичних засобів, при попаданні кислоти на шкіру - змивання струменем води. Ковтання шматочків льоду. Лід на живіт. Полоскання порожнини рота та горла слабими розчинами дезинфікуючих засобів (фурациліну, соди, риванолу), обволікаючі засоби, альгінатні (альмагель). Препаратів, що усувають ацидоз (натрію гідрокарбонат).

4. Хворому з хронічним артрозом лікар призначив препарат. Через місяць ефект препарату зменшився. Хворий збільшив дозу і виникли симптоми отруєння: болі в животі, виразка шлунка, кишкова кровотеча.

Який препарат викликав отруєння, допомога?

Преднізолон. Негайне промивання шлунка або викликання блювання. Специфічного антидоту немає. Симптоматичне лікування: прямі коагулянти, фібриноліз, СаСl.

5. У хворого алергія. Лікар призначив протиалергічний препарат. Терапевтичної дії не виявлено. Хворий збільшив дозу і виникли симптоми отруєння: порушення функції рухів, швидка втома, сон.

Який препарат викликав отруєння, допомога?

Лоратадин. Промивання шлунку, активоване вугілля, симптоматичне лікування.

6. Хворому з запаленням легенів лікар призначив антибіотик. Через 7 днів у хворого виникли симптоми отруєння: ототоксичність (пониження слуху), нефротоксичність (порушення функції нирок) і нейротоксичність (різка м’язова слабкість).

Яка група антибіотиків викликає такі симптоми отруєння, допомога?

Амікацину сульфат. Препарат виводять за допомогою парентерального діалізу чи гемодіалізу. Знижують рівень препарату безперервною артеріовенозною гемофільтрацією. Також застосовують обмінну гемотрансфузію для виведення препарату з організму у новонароджених.

При перших ознаках блокади нейром’язової провідності необхідно припинити введення амікацину сульфату та негайно ввести внутрішньовенно розчин кальцію хлориду або підшкірно розчин прозерину та атропіну. За необхідності хворого переводять на кероване дихання.

7. Бригадою екстреної (швидкої) медичної допомоги до відділення кардіологічної реанімації доставлений хворий 55 років з діагнозом гострий інфаркт міокарда. Визначте фармакотерапію невідкладного стану (патогенетична спрямованість медикаментозної допомоги, що надається, та препарати, які застосовуються з цією метою).

І. Усунення больового синдрому

o органічні нітрати (Гліцерил тринітрат, ізосорбіду динітрат)

o наркотичні анальгетики (морфіну гідрохлорид, промедол, омнопон, фентаніл, трамадол)

o нейролептанальгезія

ІІ. Тромболітична терапія

o Фібринолітичні засоби (стрептокіназа, актилізе, тенектеплаза)

ІІІ. Профілактика тромбоутворення

o антикоагулянти (гепарин та низькомолекулярні гепарини – фраксипарин, еноксапарин та ін.)

o антиагрегантні препарати (кислота ацетилсаліцилова, клопідогрель, тиклопідин, інтегрилін)

IV. Захист зони інфаркту

o β-адреноблокатори (метопролол, есмолол, пропранолол),

o інгібітори АПФ (каптоприл, еналаприл та ін.),

o блокатори рецепторів ангіотензину-ІІ (лозартан та ін.)

V. Симптоматично:

o кортикостероїди,

o сечогінні,

o антиаритмічні засоби (аміодарон, лідокаїн),

o серцеві глікозиди,

o гіполіпідемічні засоби,

o глюкозо-інсуліно-калієво-магнієву суміш,

o седативні засоби.

У чоловіка, що знаходився у відділенні кардіологічної реанімації, на 5 добу лікування гострого інфаркту міокарду розвинулось ускладнення - гостра лівошлунковочкова серцева недостатність: набряк легень. Визначте фармакотерапію невідкладного стану (патогенетична спрямованість медикаментозної допомоги, що надається, та препарати, які застосовуються з цією метою).

І. Для підсилення серцевої діяльності застосовують серцеві глікозиди (строфантин, корглікон).

ІІ. Для зниження тиску в малому колікровообігу :

1) гангліоблокатори (гігроній, пентамін, бензогексоній);

2) судинорозширювальні засоби міотропної дії (натрію нітропруссид, нітрогліцерин, ізосорбіду динітрат);

3) ß-адреноблокатори (празозин);

4) нейролептики (аміназин).

ІІІ. Дегідратуючі засоби

1) осмотичні діуретики (маніт, сечовина)

2) сильно- та швидкодіючі сечогінні засоби (фуросемід, кислота етакринова).

IV. Піногасники. (спирт етиловий).

8. У жінки 52 років після стресової ситуації розвинулися збудження, сильний головний біль в потиличній ділянці, блювання. Шкірні покриви обличчя гіперемійовані, пульс 100 уд. в хв., ритмічний, напружений, АТ 220/110 мм рт. ст. Лікарем екстреної (швидкої) медичної допомоги діагностований неускладнений гіпертонічний криз без гострого або прогресуючого ураження органів-мішеней. Визначте фармакотерапію невідкладного стану (патогенетична спрямованість медикаментозної допомоги, що надається, та препарати, які застосовуються з цією метою).

9. 1. Інгібітори АПФ - Каптоприл (25 мг під язик або per os, при необхідності повторити через 90-120 хв до 100 мг каптоприлу)

10. 2. α2-адреноміметик - Клонідин (0,075-0,3 мг per os)

11. 3. селективний β2-адреноблокатор -Пропранолол (20-40 мг сублінгвально)

12. 4. петлевий діуретин - Фуросемід (40 мг peros)

13. 5. БКК- Ніфедипін (початкова разова доза для дорослих 2-3 мг, поступово можна підвищувати до клінічно-значущогоефекту)

14. 6. Магнію сульфат (в/м або в/в струйно 10-20 мл 20% розчину)

15. У чоловіка 42 років раптово розвинувся напад задухи. Задишка експіраторного характеру, на відстані можна почути сухі свистячі хрипи, грудна клітка в стані максимального вдиху, обличчя цианотичне, частота дихальних рухів 38 в хв. Лікарем екстреної (швидкої) медичної допомоги встановлений діагноз – напад бронхіальної астми. Визначте фармакотерапію невідкладного стану (патогенетична спрямованість медикаментозної допомоги, що надається, та препарати, які застосовуються з цією метою).

1. Бронхорозширювальні (бронхолітичні) лікарськізасоби:

à β2-Адреноміметичні засоби (сальбутамол, фенотерол та ін.).

à м-Холіноблокатори (іпратропіуму бромід, атропіну сульфат).

à Міотропнізасоби (еуфілін).

2. Протиалергічні, десенсибілізуючі засоби – не стероїдні/ стероїдні (кромолін-натрій, кетотифен, беклометазону дипропіонат, преднізолон).

3. Відхаркувальні (амброксол).

16. У юнака 20-ти років під час взяття крові з вени на біохімічний аналіз раптово з'явилася слабкість, запаморочення, нудота, бліда і вкрилася холодним липким потом. Юнак повільно опустився на підлогу, втратив свідомість. Пульс ниткоподібний, 60 уд. / хв., АТ 60/30 мм рт. ст. Дихання поверхневе, 20 в 1 хв. Зіниці розширені, реакція на світло ослаблена. Діагностована гостра судинна недостатність (судинний колапс). Визначте фармакотерапію невідкладного стану (патогенетична спрямованість медикаментозної допомоги, що надається, та препарати, які застосовуються з цією метою).

1. Кордіамін – дихальні аналептики

2. Кофеїн – аналептик, психостимулятор

3. мезатон(1 % розчину внутрішньовенно) або норадреналін – α-адреноміметики

4. розчину натрію хлориду внутрішньовенно фракційно

5. При вираженій брадикардії призначають атропіну сульфат(0,5-1мл 0, 1 % розчину) – м-холіноблокатор/ антиаритмічний

17. Бригадою екстреної (швидкої) медичної допомоги до пологового будинку доставлена вагітна, строк вагітності 28 тижнів, що скаржиться на важкість у попереку та переймоподібні болі у животі. Лікарем акушером-гінекологом діагностовано загроза переривання вагітності. Визначте фармакотерапію невідкладного стану (патогенетична спрямованість медикаментозної допомоги, що надається, та препарати, які застосовуються з цією метою).

1. Попередження і лікування тромбоутворення:

– антиагрегантна терапія: ацетилсаліцилова кислота (160-325мг), клопідогрель;

– активатори фібринолізу (стрептокіназа, урокіназа, альтеплаза, тенектеплаза));

– антикоагулянти гепарин (гепарин, фраксипарин, еноксіпарин);

2. Усунення больового синдрому:

– наркотичні (морфіну гідрохлорид, промедол, омнопон, фентаніл, трамадол),

– ненаркотичні анальгетики (метамізол натрію+діазепам);

– в/в ß-адреноблокатори (пропанолол, метапролол)

– нітрати (Гліцерил тринітрат, ізосорбіду динітрат)

3. Зняти спазм судин:

– Гліцерил динітрат (сублінгвально, аерозоль, в/в повільно)

4. Усунення страху, емоційного напруження:

– транквілізатори ( діазепам)

– нейролептики (галоперидол)

5. Попередження блювоти ( метоклопрамід)

6. Боротьба з гемодинамічними порушеннями:

– При гіпотонії – адреноміметики (дофамін, метазон) + глюкокортикоїди

– При гіповолемії – кровозамінники

– При гіпертензії – ß-адреноблокатори, інгібітори АПФ

7. Боротьба з серцевою недостатністю/ кардіогенним шоком:

– інтраназально кисень

– нітрати інгібітори АПФ (лізіноприл, каптоприл, еналаприл)

– петльові діуретини (фуросемід)

– антагоністи альдостерону (спіронолактон, епленон)

8. Усунення порушень ритму:

– тахіаритмія – лідокаїн, аміодарон, ß-адреноблокатори, дигоксин

– брадиаритмія – атропін

– БКК – блокатори кальцієвих каналів (ніфедипін, верапаміл);

9. Обмеження некрозу:

– Нітрати

– ß-адреноблокатори (метопролол, есмолол, пропранолол),

– інгібітори АПФ (каптоприл, еналаприл та ін.),

– блокатори рецепторів ангіотензину-ІІ (лозартан та ін.)

10. Усунення порушень електролітного балансу/ КОС – гідрокарбонат натрію, панангін.

18. У хворого 59 років, який був прооперований в травматологічному відділенні з приводу відкритого переламу стегна, при розширенні рухового режиму в післяопераційному періоді з'явилися болі в грудній клітці, що посилюються при диханні, різка задишка змішаного характеру з переважним інспіраторним компонентом. Діагностована тромбоемболія легеневої артерії. Визначте фармакотерапію невідкладного стану (патогенетична спрямованість)

1. Здійснити знеболення:

• фентаніл

• тримеперидин

– морфін

2. Купірування колапсу:

• дофамін

• дексаметазон

• декстран

3. Зниження тиску в малому колі кровообігу:

1) гангліоблокатори (гігроній, пентамін, бензогексоній);

2) судинорозширювальні засоби міотропної дії (натрію нітропруссид, нітрогліцерин, ізосорбіду дині трат/ теофілін, папаверин, дротаверин);

3) ß-адреноблокатори (празозин);

4) нейролептики (аміназин).

4. Проведення антикоагулянтної терапії:

– антиагрегантна терапія: ацетилсаліцилова кислота (160-325мг), клопідогрель;

– активатори фібринолізу (стрептокіназа, урокіназа, альтеплаза, тенектеплаза));

– антикоагулянти гепарин (гепарин, фраксипарин, еноксіпарин);

5. Ліквідація колапсу:

• для цього в/в вводять декстрану, 2 мл 2% р-ну норепінефрину,розчину натрію хлориду 0,9%.

1.Гостра серцева недостатність (набряк легень)

Спирт

-Фурасемід

-Нітрогліцерин

-Дофамін/Добутамін

-Морфін

-Бензогексоній

1. Для підсилення серцевої діяльності застосовують серцеві глікозиди (строфантин, корглікон).

2. Для зниження тиску в малому колі кровообігу:

1) Гангліоблокатори (гігроній, пентамін, бензогексоній)

2) Судинорозширювальні засоби міотропної дії (натрію нітропруссид, нітрогліцерин, ізосорбіду динітрат)

3) α-адреноблокатори (празозин)

4) Нейролептики (аміназин)

3. Дегідратуючі засоби

1) Осмотичні діуретики (маніт, сечовина)

2) Сильно- та швидкодіючі сечогінні засоби (фуросемід, кислота етакринова)

Піногасники (спирт етиловий

2 а. Гостре ускладнення цукрового діабету (гіпоглікемічна кома)

-Глюкоза 40%

-Глюкагон

-Епінефрин

в/в глюкозу 20-40 мл 40% розчину можна також 0,5 мл адреналіну п/ш або 1 мл глюкагона у розчині в мяз

Видалення отрути	Антидотна терапія	Загальна детоксикація	Симптоматична терапія
Введення в /в маніту, форсований діурез (фуросемід) з олуженням крові	Вводять 20% розчин глюкози в/в; глюкагон 0, 5 - 1 мг в/м. при комі- адреналін (1 мл 0, 1% розчину),		Призначення серцево-судинних засобів особливо у людей похилого віку.

2 б. Гостре ускладнення цукрового діабету (гіперглікемічна кома)

-Інсулін

3.Гіпертензивній криз

Нітрогліцерин 5-100 мкг/хв./в/в

Ніфедипін 30 мг/доба/в/в

Гідразалин 10-20 мг в/в

Лікарські засоби для лікування ускладнених гіпертензивних кризів.

8. Гліцерину тринітрат (Нітрогліцерин) (5 мкг/хв., підвищення на 5-10 мкг/хв. кожні 5 хв до макс 200 мкг/хв)

9. Нітропрусид натрію (0,5 мкг*кг^-1*хв.^-1підвищення до макс 8-10мкг*кг^-1*хв.^-1)

10. Урапідил (10-50 мг в/в болюс (повторення кожні 5 хв до зниження АТ або до 100 мг) за необхідності інфузія зі швидкістю макс 2 мг/хв., підтримувальна доза 9 мг/год)

11. Есмолол (500 мкг/кг навантажувальна доза, далі інфузія 50 мкг*кг^-1*хв.^-1(макс 4\300 мкг*кг^-1*хв.^-1)),

12. Лабеталол (20 мг в/в болюсно, далі 20-80 мг кожні 10 хв або інфузія 0,5-2 мг/хв. (макс 300 мг/добу))

13. Еналаприл (0,625-1,25 мг за 5 хв кожні 4-6 год, збільшення дози на 1,25 мг до макс. 5 мг кожні 6 год)

14. Магнію сульфат (в/м або в/в струйно 10-20 мл 20% розчину)

Лікарські засоби для лікування неускладнених гіпертензивних кризів.

7. Каптоприл (25 мг під язик або per os, при необхідності повторити через 90-120 хв до 100 мг каптоприлу)

8. Клонідин (0,075-0,3 мг per os)

9. Пропранолол (20-40 мг сублінгвально)

10. Фуросемід (40 мг per os)

11. Ніфедипін (початкова разова доза для дорослих 2-3 мг, поступово можна підвищувати до клінічно-значущого ефекту)

12. Магнію сульфат (в/м або в/в струйно 10-20 мл 20% розчину)

4.Гостра судинна недостатність (судинний колапс)

6. Кордіамін – дихальні аналептики

7. Кофеїн – аналептик, психостимулятор

8. мезатон(1 % розчину внутрішньовенно) або норадреналін – α-адреноміметики

9. розчину натрію хлориду внутрішньовенно фракційно

10. При вираженій брадикардії призначають атропіну сульфат(0,5-1мл 0, 1 % розчину) – м-холіноблокатор/ антиаритмічний

5.Тромбоемболія легеневої артерії.

4. Проведення антикоагулянтної терапії:

– антиагрегантна терапія: ацетилсаліцилова кислота (160-325мг), клопідогрель;

– активатори фібринолізу (стрептокіназа, урокіназа, альтеплаза, тенектеплаза));

– антикоагулянти гепарин (гепарин, фраксипарин, еноксіпарин);

6.Акушерська кровотеча (гостра післяпологова)

Окситоцин, кислота транексамова, метилергометрин, карбетоцин

7.Гострий коронарний синдром

І. Усунення больового синдрому

органічні нітрати (Гліцерил тринітрат, ізосорбіду динітрат)

наркотичні анальгетики (морфіну гідрохлорид, промедол, омнопон, фентаніл, трамадол)

нейролептанальгезія

ІІ. Тромболітична терапія

Фібринолітичні засоби (стрептокіназа, актилізе, тенектеплаза)

ІІІ. Профілактика тромбоутворення

антикоагулянти (гепарин та низькомолекулярні гепарини – фраксипарин, еноксапарин та ін.)

антиагрегантні препарати (кислота ацетилсаліцилова, клопідогрель, тиклопідин, інтегрилін)

IV. Захист зони інфаркту

β-адреноблокатори (метопролол, есмолол, пропранолол),

інгібітори АПФ (каптоприл, еналаприл та ін.),

блокатори рецепторів ангіотензину-ІІ (лозартан та ін.)

V. Симптоматично:

кортикостероїди,

сечогінні,

антиаритмічні засоби (аміодарон, лідокаїн),

серцеві глікозиди,

гіполіпідемічні засоби,

глюкозо-інсуліно-калієво-магнієву суміш,

седативні засоби.

8. Інфаркт міокарда

І. Усунення больового синдрому

органічні нітрати (Гліцерил тринітрат, ізосорбіду динітрат)

наркотичні анальгетики (морфіну гідрохлорид, промедол, омнопон, фентаніл, трамадол)

нейролептанальгезія

ІІ. Тромболітична терапія

Фібринолітичні засоби (стрептокіназа, актилізе, тенектеплаза)

ІІІ. Профілактика тромбоутворення

антикоагулянти (гепарин та низькомолекулярні гепарини – фраксипарин, еноксапарин та ін.)

антиагрегантні препарати (кислота ацетилсаліцилова, клопідогрель, тиклопідин, інтегрилін)

IV. Захист зони інфаркту

β-адреноблокатори (метопролол, есмолол, пропранолол),

інгібітори АПФ (каптоприл, еналаприл та ін.),

блокатори рецепторів ангіотензину-ІІ (лозартан та ін.)

V. Симптоматично:

кортикостероїди,

сечогінні,

антиаритмічні засоби (аміодарон, лідокаїн),

серцеві глікозиди,

гіполіпідемічні засоби,

глюкозо-інсуліно-калієво-магнієву суміш,

седативні засоби.

9. Напад бронхіальної астми

2. М-холіноблокатори: атропіну сульфат, платифіліну гідротартрат, метацин, іпратропію бромід.

10. Анафілаксія (анафілактичний шок)

11. Припинення подальшого надходження алергену в організм: місце надходження обколюють 0,1% розчином епінефрину в кількості 0,2-0,3 мл і прикладають до нього лід.

12. Усунення проявів анафілактичного шоку парентерально ввоюдять:

13. Епінефрин – підшкірно 0,1% розчин по 0,3-0,5 мл в різні ділянки тіла (оскільки, володіючи великою судинозвужувальною дією, він гальмує і власне всмоктування) кожні 10-15 хвилин до виведення хворого з колаптоїдного стану. (Норепінефрину гидротартрат – 1мл 0,2% розчину у вену, фенілефрин – внутрішньом'язово по 0,1-0.3 мл 1% розчину).

14. Усунення судинного колапсу – 2 мл 10% розчину кофеїну підшкірно (внутрішньовенно).

15. Нормалізація АТ – парентеральне введення одного з глюкокортикоїдів (125-250 мг гідрокортизону-гемісукцинат, 90-120 мг преднізолону або 8-16 мг дексаметазону).

16. Усунення серцевої недостатності – серцеві глікозиди: 1 мл 0,05% розчину строфантина або 0,06% розчину корглікона.

17. Усунення бронхоспазму – внутрішньовенно ввести 10 мл 2,4% розчину теофіліну з 10 мл ізотонічного розчину натрію хлориду.

18. Антигістамінні препарати вводять після відновлення показників гемодинаміки, оскільки самі можуть викликати гіпотензію (особливо 1-ше покоління). Їх вводять в основному для зняття або запобігання шкірних проявів. Вони не діють негайно і не є засобами порятунку життя. Вводять внутрішньом'язово або внутрішньовенно: 1% розчин дифенгідраміну, клемастину або 2% розчин хлоропіраміну (протипоказаний при алергії до теофіліну).

19. При алергічній реакції на препарати з групи пеніцилінів вводять однократно 250000-800000ЕД пеніцилінази, але при вже утворенних комплексах з пеніциліном вводити неефективно.

Проводять інгаляції киснем.

11.Тромбоемболія легеневої артерії (ТЕЛА)

12.Гострий панкреатит

10. Корекція дегідратації (проводиться глюкозо-сольовими розчинами)

11. Купірування болю.

· Аналгетики: Баралгетас, Спазмалгон

· Спазмолітики: Папаверин, Платифілін, Дуспаталін)

12. Антимікробна терапія:

13. Пригнічення секреції шлунка та підшлункової залози:

– Октреотид (Сандостатин, Окрестатин).

– Блокатори протонної помпи – Омепразол

- Н2 блокатори гістаміну - Фамотидін

14. Інактивація ферментів підшлункової залози:

– Апротинін (Контрикал)

15. Форсований діурез:

– Фуросемід

16. Парентеральне харчування

17. Профілактика тромбоемболічних ускладнень за наявності чинників ризику:

– Гепарин

– Надропарин натрію (Фраксипарин)

18. Стимуляція моторики кишок:

– Метоклопрамід

13.Порушення серцевого ритму (синусова тахікардія)

14.Порушення серцевого ритму (брадіаритмія)

15. Тривалий епілептичний напад та епілептичний статус

1.Забезпечення прохідності дихальних шляхів. 2.Призначення кисню (за потребою).

3. Проведення загальних реанімаційних заходів (за потребою).

4. При тривалості нападу (нападів) до 10 хвилин:

- Діазепам – 0,3-0,4 мг/кг

- Введення глюкози (50 мл 50%) та піридоксину (до 250 мг)

- Розчин магнію сульфату в/в 7-10 мг/кг (10-15 мл – 25% розчину)

5. Якщо напад (серія нападів) триває більш ніж 10 хвилин:

- Діазепам – повторно 0,2- 0,4 мг/кг (до 0,5 мг) або розчин вальпроєвої

16. Отруєння, спричинені речовинами, які викликають сп’яніння (алкоголь, метанол)

Промивання шлунку через зонд великою кількістю рідини.

Вітамінотерапія (по 5-6 мл 5 % розчину вітамінов В1 та В6 в/м).

При зниженні АТ призначають ефедрин, строфантин, в/в вводять поліглюкін (500 мл) та преднізолон (20 мг).

17. Отруєння, спричинені наркотичними речовинами

Проводять трансфузійну терапію, оксигенотерапію, перитонеальний діаліз.

18. Отруєння, спричинені фосфорорганічними (ФОС) речовинами

Видалення отрути

Антидотна терапія

Загальна детоксикація

Симптоматична терапія

М-холіноблокатори -атропіну сульфат, тропацин,

реактиватори холінестерази: дипироксим, ізонітрозин

19. Отруєння, спричинені солями важких металів

Видалення отрути	Антидотна терапія	Загальна детоксикація	Симптоматична терапія
Всередину білок (сирі яйця), молоко (як в’яжчі)	Введення унітіолу, проте для того, щоб ефект досяг бажаного, необхідно ввести його на протязі 1-2 годин після попадання отрути	При важких ураженнях нирок потрібне проведення гемодіалізу	Підтримуюча терапія, корекція шоку, введення антибіотиків для попередження розвитку інфекцій.

20. Отруєння, спричинені атропіновмісними речовинами, алкалоїдами

Лікування.

кон’юнктивальний мішок закапують 1% розчин пілокарпіну через кожну годину по 2

краплі й підшкірно вводять 1 мл 0,05 % розчину прозерину 3-4 рази на добу.

21. Отруєння, спричинені М-холіноміметиками

22.Отруєння, спричинені серцевими глікозидами

1. Введення антидоту – унітіолу 5% 5 мл, в/в

2. При брадіаритмії - введення атропіну сульфату 0,1 % 2 мл на 10 мл 5% глюкоза в/в

3. При тахіаритмії – лідокаїну гідрохлорид 10% 1-2 мл на 10 мл 5% глюкоза в/в

4. Форсований діурез

5. Введення глюкозо-інсуліново-калієву суміш (ГІК): 5% глюкоза 350мл+інсулін 6ОД+калію хлорид 10% 4 мл

6. Препарати калію (Панангін, Аспаркам, Калію хлорид, Калію оротат) в/в крапельно

Промивання шлунку та введення сорбентів

22.Кровотечі, що виникають як результат передозування гепарином

Видалення отрути	Антидотна терапія	Загальна детоксикація	Симптоматична терапія
	Призначають протаміну сульфат (по 5 мл 1% розчину повільно внутрішньовенно), а якщо необхідно, повторно (через 15 хв) по 1 мл на кожні 100 ОД введеного гепарину		Для профілактики крововиливів необхідний суворий постільний режим.

23. Кровотечі або крововиливи, що виникають як результат передозування варфарином

Аскарбінова к-т

-Вікасол (Менадіон)

24. Кровотечі або крововиливи, що виникають як результат передозування прямими оральними антикоагулянтами (дабігатран, ривароксабан).

-ідаруцизумаб (Праксбайнд)