1. Привітатись, представитись пацієнту.
2. Отримати згоду на проведення обстеження.
3. Спитати пацієнта, чи не курив він, не пив чай або каву, не вживав ліки упродовж останніх 30 хвилин.
4. Запропонувати пацієнту рівно сісти, опираючись спиною на спинку стільця, поставити обидні ноги на підлогу, не перехрещуючи їх.
5. Запропонувати пацієнту звільнити від одягу руку, на якій буде проводитись вимірювання АТ (широкий, не стискаючий одяг підняти вище плечового суглобу, стискаючий одяг – зняти), зняти з руки годинник, запитати чи пацієнту комфортно.
6. Перевірити відповідність ширини та довжини манжети розмірам руки. Стандартна манжета (12-13 см у ширину та 35 см у довжину) використовується у осіб з нормальними та худими руками. У осіб з мускулистими або товстими руками потрібно застосовувати манжету довжиною 42 см.
1. Розмістити манжету посередині плеча на рівні серця так, аби її нижній край знаходився на 2-2,5 см (орієнтовно – 2 пальці) вище ліктьової ямки, а між манжетою і поверхнею плеча проходив один палець. Манжета (її гумова частина) має охоплювати не менше ніж 80% окружності плеча і покривати 2/3 його довжини.
7. Спочатку визначити рівень систолічного артеріального тиску (САТ) пальпаторним методом. Для цього необхідно визначити пульс на a. radialis і потім накачати повітря в манжету (швидко – до 70 мм рт. ст., далі накачувати повільно до значення, при якому зникає пульсація на a. radialis). Після цього починають випускати повітря з манжети. Той показник, при якому з'являється пульсація на a. radialis під час випускання повітря, відповідає САТ. Такий пальпаторний метод визначення допомагає уникнути помилки, пов'язаної з «аускультативним провалом» - зникненням тонів Короткова відразу після їх першої появи.
8. Знайти пальпаторно пульсацію плечової артерії у місці впадіння sulcus bicipitalis med. у ліктьову ямку.
9. Встановити фонендоскоп у знайденому місці пульсації плечової артерії.
10. Проводити нагнітання повітря в манжету під контролем аускультації: повітря накачують на 20-30 см вище значень САТ, які були визначені пальпаторно на a. radialis.
11. Випускають повітря повільно – 2 мм за секунду – і визначають І фазу тонів Короткова (появу) і V фазу (зникнення), які відповідають САТ і діастолічному артеріальному тиску (ДАТ). При вислуховуванні тонів Короткова до дуже низьких значень або до 0, за ДАТ вважають рівень АТ, що фіксується на початку V фази. Значення АТ заокруглюють до найближчих 2 мм.
12. Вимірювання слід проводити не менше двох разів з інтервалом 2-3 хв. При розходженні результатів більше, ніж на 5 мм рт.ст., необхідно провести повторні виміри через декілька хвилин.
13. При першому вимірюванні АТ слід визначати на обох руках. До уваги беруться більш високі значення, які точніше відповідають внутрішньоартеріальному АТ.
14. Зробити висновок відносно відповідності отриманих показників значенням нормального або ступеню підвищення АТ згідно класифікації (WHO, ESH-ESC)
|
Артеріальний тиск |
Систолічний, мм рт.ст. |
Діастолічний, мм рт.ст. |
|
нормальний |
100-130 |
60-85 |
|
оптимальний |
<120 |
<80 |
|
високий нормальний |
130-139 |
85-89 |
|
Артеріальна гіпертензія 1 ступінь |
140–159 |
90–99 |
|
2 ступінь |
160–179 |
100–109 |
|
3 ступінь |
≥ 180 |
≥ 110 |
|
ізольована систолічна АГ |
>140 |
<90 |