Методи і засоби очистки, знезараження води при централізованому і децентралізованому водопостачанні

1. Класифікації методів очистки, знезараження води, їх порівняльна гігієнічна характеристика.

Розрізняють централізовану і децентралізовану системи водопостачання.
Централізована система (водопровід) включає: джерело води (міжпластові напірні або безнапірні води, відкрита природна водойма чи штучне водосховище), водозабірну споруду (артезіанська свердловина, штучна затока з береговим водоприймальним колодязем з фільтруючими сітками), водопідйомну споруду (помпи або насоси першого підйому), головні споруди водопровідної станції, на яких проводяться очищення води ,резервуари накопи-чення її запасів (резервуари чистої води), насосну станцію другого підйому і водо-провідну мережу - систему водопровідних труб, які доставляють воду до споживачів.
Децентралізоване (місцеве) водопостачання найчастіше здійснюється за рахунок шахтних або трубчастих колодязів, рідше каптажів джерел.
Очистка являє собою комплекс технічних заходів, що спрямовані на покращання органолептичних, фізичних та хімічних властивостей води, а також її підігрів або охолодження.
Основними методами очистки питної води є:
• освітлення (відстоювання, коагуляція, фільтрація, флокуляція)
• знебарвлення (відстоювання та фільтрація)
• дезодорація (фільтрація води через активоване вугілля, аерування, оброблення окислювачами);
• пом’якшення (фізичний, хімічний та іонообмінний способи)
• опріснення (дистиляція, іонообмінний спосіб, електроліз, гіперфільтрація, випаровування під вакуумом, діаліз, екстракція, виморожування).
• спеціальні методи очистки (знезалізювання, фторування, дефторування та ін.).
Знезараження являє собою комплекс технічних заходів, що спрямовані на покращання мікробного складу води та знищення патогенних мікроорганізмів.
Основними методами знезараження питної води є:
• хімічні або реагентні методи (використання препаратів хлору, перекисних сполук, препаратів срібла та проведення озонування);
• фізичні або безреагентні (використання ультрафіолетового випромінювання, швидких електронів, високочастотного струму, імпульсного струму низької напруги, ультразвуку та кип’ятіння) методи.


2. Поняття про загальні та спеціальні методи очистки води, показання та протипоказання до використання.

Очистка являє собою комплекс технічних заходів, що спрямовані на покращання органолептичних, фізичних та хімічних властивостей води, а також її підігрів або охолодження.
спеціальні методи очистки (знезалізювання, фторування, дефторування та ін.).
Фторування – насичення води фтором. Використовується в регіонах, де концентрація фтору в питній воді складає менше 0,7 мг/л. Для фторування використовується фтори амонію, біфторид амонію фтори натрію, біфторид натрію, кремніфториста кислота. Фторування є ефективним засобом зниження захворюваності карієсом.
Дефторування– видалення надлишкової кількості фтору, якщо концентрація його в воді регіону, яку використовують для пиття, становить більше 1,5мг/л. Застосовують хімічні методи (воду пропускають крізь шар гідроксиду алюмінію або магнію) та фільтраційні (фільтрація проводиться через шар окису алюмінію).



3. Переваги та недоліки методів знезараження води.
Знезараження являє собою комплекс технічних заходів, що спрямовані на покращання мікробного складу води та знищення патогенних мікроорганізмів.
Методика коагулювання води в польових умовах. Коагулюван- ня води ґрунтується на тому, що при додаванні в воду певної кількості коагулянту [АІ2(504)3, РеС13] останній вступає в реакцію з бі- карбонатом кальцію та магнію .
Коагулювання відбувається погано при низькій температурі, та погано підібраній дозі коагулянту.
Показання до коагулювання: каламутні, забарвлені води, води, що мають сторонні запахи й присмаки.
Методика хлорування води в польових умовах. До хімічних факторів знезараження належать різні хімічні речовини, головним чином окислювачі. Розрізняють хлорування нормальними дозами, великими дозами, хлорування з преамонізацією.
Хлорування нормальнимидозамиполягає у виборі та- кої робочої дози активного хлору (усі форми хлору та атомарного кисню, що мають окислювальну здатність, виражену в еквівалентах хлору), яка після 30-хвилинного контакту з водою забезпечує наяв- ність 0,3-0,5 мг/л залишкового хлору.
До переваг методу належать мале витрачання хлору та хлоро- вмісних препаратів і незначний вплив на органолептичні властивос- ті води.
Недоліками методу є складність вибору робочої дози хлору та можливість появи хлорфенольного запаху внаслідок утворення мо- нохлорфенолів у воді, що містить навіть незначну кількість карбо- лової кислоти.
Хлорування великимидозами застосовується головним чином у військово-польовій практиці, коли вибір вододжерел обмеже- ний і доводиться використовувати воду низької якості.
Метод має такі переваги: надійний ефект знезараження навіть каламутної та забарвленої води
До недоліків методу належать необхідність додаткової обробки води (дехлорування) за допомогою тіосульфату, сірчанокислого на- трію, сірчистого ангідриду або активованого вугілля, підвищена ви- трата хлору та його препаратів.