Гігієнічна оцінка впливу тропічного клімату на умови життя, працездатність і здоров’я населення
1. Гігієнічна характеристика клімату та погоди жарких і тропічних широт.
З медико-географічних позицій тропіки є частиною земної поверхні, розміщеної в екваторіальному (від 100 пн.ш до 100 пд.ш., тропічному від 100 до 20 0 пн.ш. та від 100 до 20 0 пд.ш.) і субтропічному (від 200 до 300 пн.ш. і від 200 до 300 пд.ш.) кліматичних поясах.
До тропіків належить значна частина суші – майже вся Африка, Південна Азія і південь Східної Азії, більша частина Латинської Америки, Океанія. В тропічній і субтропічній зоні живе більше половини людства. До зони тропіків прилягає перехідний пояс (Середземномор’я, передня та середня Азія, південь США та інші), що в медико-географічному аспекті характеризується рисами як тропічного, так і помірного поясів.
Для біосфери Сонце є джерелом тепла, світла, енергії. Сонячна енергія спричиняє повітряні течії та пов’язану з ними зміну погоди, визначає клімат місцевості, їй зобов’язане своїм існуванням все органічне життя на Землі.
Кількість сонячної енергії, що надходить на поверхню Землі, залежить від географічної широти місцевості, оскільки остання визначає полудневу висоту Сонця над горизонтом і тривалість дня та ночі. Чим більше величина кута падіння сонячного проміння наближається до 900, тим більша кількість випромінювання падає на одиницю площі горизонтально розташованої поверхні та коротший шлях випромінювання в атмосфері.
2. Порушення здоров’я та захворювання, характерні для умов жаркого і тропічного клімату та їх профілактика.
Вплив клімату на організм людини пояснюється характером місцевих погодних умов. Тропічний клімат спричинює явища перегрівання. Клімат спекотної зони сприяє посиленню процесів тепловіддачі і водно-сольового обміну. Підвищена інсоляція зумовлює підвищену пігментацію шкіри внаслідок компенсаторної реакції організму.
Кліматичні та погодні умови тісно пов'язані в життєдіяльності людини з біологічними ритмами. Під біологічними ритмами слід розуміти періодичні коливання біологічних процесів у організмі. Біоритми дають змогу адекватно реагувати на реальні коливання природного середовища.
Кліматопатологія вивчає залежність патологічних явищ від клімату: кліматопатологічні реакції, що виникають унаслідок різкої зміни клімату, і метеопатичні реакції, зумовлені аномальними змінами погоди у звичайному кліматі.
Кліматопатологічні реакції можуть бути найрізноманітнішими. Вони виникають переважно в процесі акліматизації. Метеопатичні ж реакції можуть сприяти виявленню прихованих патологічних процесів або загостренню хронічних захворювань. Ці реакції організму з'являються синхронно зі змінами погоди і виражаються у скаргах хворого у поєднанні з об'єктивними ознаками загострення хвороби.
До метеотрогших захворювань, пов'язаних з географічними чинниками, належить тепловий і сонячний удари. Тепловий удар частіше трапляється при температурі повітря ЗО °С...50 °С і відносній вологості понад 75%, особливо під час виконання фізичної праці.
УФ-радіація спричинює виникнення фотоеритеми
Зміни вітряного режиму можуть спричинити патологічний стан, який називається анемопатією. Нерідко сильні вітри позначаються на настрої та зумовлюють інші психічні реакції.
Доведено залежність коливань захворюваності від зміни сонячної радіації. Швидким змінам геомагнітного поля передують у деяких людей явища раптової слабкості, апатії, пригнічення психіки.
Основними заходами медичної профілактики несприятливих для здоров'я метеореакцій є:
1) підвищення адаптивних можливостей організму, що досягається загартовуванням організму, правильною організацією праці, відповідним харчуванням;
2) щадний режим організму: за потреби — постільний режим, у разі перенесення складних лікувальних процедур, зміни кліматичних умов тощо;
3) лікувальні заходи, що ґрунтуються на оперативній інформації про майбутню біотропну погоду; перед погодними ситуаціями підвищеного ризику призначають відповідні медикаментозні засоби, які підвищують адаптаційні можливості організму.
3. Адаптація та акліматизація людини в жаркому і тропічному кліматі.
Акліматизація. У процесі життєдіяльності людина виробила захисні механізми, які допомогли їй легше переносити всі зміни погоди і клімату Акліматизація і є саме тим складним соціально-біологічним процесом активного пристосування до нових кліматичних умов. Це фізіологічне пристосування, що залежить від умов праці і побуту, від харчування та багатьох інших чинників Різка зміна клімату в осіб, ослаблених захворюваннями, може спричинити низку патологічних реакцій. Такі самі реакції можуть з'явитись у метеолабільних осіб. Десинхронізація добового і сезонного ритму метеорологічних чинників ускладнює перебіг адаптаційних реакцій організму. Реакції акліматизації формуються з дитинства і мають спадкову основу.
Таким чином, акліматизація є надзвичайно складним процесом, зумовленим еволюційним розвитком, що включає сукупність фізіологічних реакцій, спрямованих на пристосування до нових умов існування.
Акліматизація залежить від соціально-економічних, гігієнічних і психологічних чинників. Вона може бути пасивною, тобто відбувається природним шляхом, і активною, штучною, тобто організованою самою людиною. Специфічні риси пристосування характерні для того або іншого клімату.
Процес акліматизації має фази розвитку. Перша фаза називається початковою, або орієнтувальною, друга — фазою перебудови динамічного стереотипу. У ній розрізняють перший варіант — зрівноваження на новому функціональному рівні і другий варіант — патофізіологічну реактивність. Третя фаза — це фаза стійкої акліматизації. Може спостерігатися несприятливий перебіг адаптаційного процесу, і тоді виникають метеотропні реакції, настає дизадаптація.
Акліматизація до спекотного клімату має свої відмінні риси, пов'язані зі специфікою кліматичних умов, а саме: надлишковою сонячною радіацією, високою температурою повітря з різкими її коливаннями і високою вологістю. У пустелях позитивний баланс збільшується майже в 1,5 разу, створюючи передумови для пустельної хвороби.
В умовах спекотного клімату забезпечення потрібного рівня збільшення віддачі тепла здійснюється шляхом зростання кількості циркулюючої периферійної крові, що своєю чергою зумовлює зниження AT й ослаблення пульсу. Розширення периферійних кровоносних судин сприяє поліпшенню випаровування вологи з поверхні шкіри. Якщо її огортає гаряче і вологе повітря, випаровування не поліпшується. За таких умов тепловіддача відбувається, головним чином, шляхом тепловипромінення. В умовах спеки спостерігаються зміни рівня гемоглобіну, зменшення кількості лейкоцитів, збільшення кількості лімфоцитів, зрушення в психоемоційній сфері, зниження нейроендокринної регуляторної функції, обміну речовин, особливо водно-сольового.