Історія виникнення, основні етапи розвитку та сучасний стан гігієни.

1. Становлення та досягнення емпіричної гігієни у країнах Стародавнього Сходу, Риму.
Емпірична гігієна - період використання різних профілактичних приписів, що грунтувались на спостереженнях і життєвому досвіді людей, та науково-експериментальна гігієна -період, започаткований формуванням гігієни як галузі сучасної медичної науки в ХУІІ-ХІХ століттях. У релігійних вченнях давніх народів передбачували деякі правила поведінки в Інтересах здоров'я. У Давній Індії задовго до нашої ери було розповсюджено багато гігієнічних правил, які потім ввійшли в ряд законів Ману. Давня китайська медицина також визнавала необхідність профілактики захворювань. У Китаї були поширені правила дієтичного харчування, впроваджувались водні процедури, сонячні ванни, лікувальна гімнастика як заходи для укріплення здоров'я і підвищення опірності організму. В Єгипті задовго до нашої ери проводили роботи з осушення грунту, існували правила з благоустрою вулиць, споруджувались водогони. Велика роль у розвитку гігієнічних знань належить лікарям античної Греції - основоположник Гіппократ узагальнив знання і досвід у галузі лікувальної медицини, але і зробив спробу оцінити значення навколишнього середовища вжитті й діяльності людини – «Про повітря, воду і грунт», «Про здоровий спосіб життя» тощо. Епоха феодалізму- в Європі були забуті зачатки античної культури і санітарії.

2. Санітарна культура Київської Русі.
В «Історії» Геродота (485-425 рр. до н.е.) є відомості про те, що в цей час у Київській Русі були відомі парові лазні, милоподібні речовини, використання з дезінфекційною метою сірки, техніка бальзамування. У рукописних та інших джерелах, що дійшли до наших днів і в яких описано побут населення Древньої Русі, відзначається увага, яку приділяли питанням гігієни. Онучка Володимира Мономаха Євпраксії (XII ст.) - медичний тракт, який містить 29 розділів («Про спосіб життя в різні пори року», «Про їжу, питво, сон і спокій», «Про лазню»). У «Житті Феодосія Печерського» є свідчення про те, що вже в ХІ-ХІІ столітті при Києво-Печерському монастирі у Києві існувала одна з перших лікарень (лікаря Феодосія). вказується на те, що поряд з наданням медичної допомоги ченцями монастиря приділялась велика увага санітарним питанням повсякденного побуту, харчування, використанню питної води, видаленню відходів тощо. До наших днів у ближніх печерах збереглася мумія одного з найвідоміших і шанованих ченців-медиків Києво-Печерського монастиря преподобного Агапіта (початок XII ст.). Великого поширення в той час набуло миття в лазнях.

3. Становлення наук-експер. гігієни, розвиток гігієни в Україні.
Перший медичний навчальний заклад в Україні був заснований у 1773 році у Львові за наказом Марії-Терези. У 1841 році був заснований медичний факультет при Київському університеті Св. Володимира, викладання гігієни на кафедрі державного лікарознавства - ідея Пирогова. Першим керівником кафедри державного лікарознавства був І,Ф. Леонов. 16 жовтня 1863 року Рада медичного факультету Київського університету Св. Володимира прийняла рішення про створення на факультеті окремої кафедри гігієни. Першу кафедру гігієни очолив В.А. Субботін (комунальна, гігієна харчування, фізіології праці) У 1883р - В.Д. Орлов (гігієні житла). Діяльність гігієнічних кафедр Київського медичного інституту була перервана Великою Вітчизняною війною. Лише кафедра загальної гігієни, очолювана професором П.Ї. Баранником, проводила викладання на лікувальному факультеті. З 1968 - Р.Д. Габович. Після нього певний період кафедрою керували доцент Г.О. Степаненко (1979-1981), професор М.І. Омельянець (1981-1986), зараз - професор В.Г. Бардов.

4. Становлення та розвиток кафедри гігієни в НМУ.
Першу кафедру гігієни очолив В.А. Субботін (комунальна, гігієна харчування, фізіології праці). У 1883р - В.Д. Орлов (гігієні житла). Діяльність гігієнічних кафедр Київського медичного інституту була перервана Великою Вітчизняною війною. Лише кафедра загальної гігієни, очолювана професором П.ї. Баранником, проводила викладання на лікувальному факультеті. З 1968- Р.Д. Габович. Після нього певний період кафедрою керували доцент Г.О. Степаненко (1979-1981), професор М.І. Омельянець (1981-1986), зараз - професор В.Г. Бардов.