70. Катаболізм гемоглобіну. Обмін жовчних пігментів. Патобіохімія жовтяниць.
Старі пошкоджені еритроцити фагоцитуються клітинами РЕС і перетравлюються в лізосомах. При розпаді гемоглобіну утворюється жовчний пігмент білірубін. Подальший катаболізм білірубіну в печінці, кишечнику і нирках призводить до утворення уробіліногенов і уробіліну, які виходили з калом і сечею. Залізо, що звільняється при розпаді гема, знову використовується для синтезу залізовмісних білків.
Жовчні пігменти – це продукти розпаду гемоглобіну та інших хромопротеїнів – міоглобіну, цитохромів і гемвмісних ферментів, до яких належать білірубін та уробіліноїди. За умов норми близько 80% білірубіну утворюється при розпаді еритроцитів у ретикулоендотеліальних клітинах – впродовж доби у людини масою 70 кг, оновлюється приблизно 6 г гемоглобіну.
Розпочинається цей процес із розпаду гемоглобіну на гем і глобін із подальшим гідролізом останнього лізосомальними ферментами до амінокислот. Кінцевими продуктами катаболізму гему є білівердин і білірубін, метаболіти яких виводяться з організму, тоді як іони заліза, які при цьому вивільняються, реутилізуються для синтезу залізовмісних білків або відкладаються про запас
У сироватці крові здорової людини концентрація білірубіну незначна – 1,7 – 20,5 мкмоль/л. Цей білірубін (загальний білірубін) складається з двох фракцій – вільного, некон’югованого білірубіну (75 % від загальної кількості, 1,7 – 17,1 мкмоль/л), який знаходиться в комплексі з альбуміном сироватки та зв’язаного, кон’югованого білірубіну (25 % від загального білірубіну, 0,86 – 4,30 мкмоль/л), який знаходиться в комплексі з глюкуроновою кислотою.
Патобіохімія жовтяниць. Жовтяниця – це не окрема хвороба, а синдром різних патологічних станів, здебільшого печінки. Жовтяниця з’являється, коли концентрація білірубіну в крові становить 35-50 мкмоль/л і вище. У залежності від причини виникнення жовтяниця може бути надпечінковою (передпечінковою, гемолітичною), печінковою (паренхіматозною) і підпечінковою (післяпечінковою, обтураційною).
Гемолітична жовтяниця : Посилений гемоліз еритроцитів – в крові підвищується вільний білірубін – в сечі і калі підвищується стеркобіліноген
Паренхіматозна жовтяниця: ураження гепатоцитів – у крові підвищується істинний урибіліноген, вільний і зв’язаний білірубін – в сечі – зв’язаний білірубін, уробілін, в калі – залишки стеркобіліну
Механічна жовтяниця: Обтурація жовчної протоки – у крові підвищуеться зв’язаний білірубін – в сечі – з’являється білірубін, відсутній стеркобілін (і в калі)
Синдром Жільбера – гетерогенна група порушень, в основі яких лежить дефіцит: УДФГК-трансферази (забезпечує перенесення глюкуронової кислоти на білірубін), транслокази (відповідає за захоплення білірубіну з крові та його транспорт у гепатоцити) та глутатіон-S-трансферази (забезпечує перенесення білірубіну в мікросоми). Ця патологія характеризується періодичністю виникнення жовтяниці: вона посилюється після інфекційних захворювань, емоційного та фізичного навантаження, голодування тощо. У крові спостерігають легку гіпербілірубінемію (за рахунок некон’югованого білірубіну).
Синдром Криглера-Найяра спричинений повною відсутністю (І тип) або недостатнім синтезом (ІІ тип) УДФГК-трансферази. Для І типу характерна гіпербілірубінемія (за рахунок некон’югованого білірубіну), при цьому білірубін накопичується в ядрах нейронів сірої речовини головного мозку, що спричинює виникнення судом, ністагму, опістотонусу, атетозу тощо. Такі пацієнти помирають у ранньому віці від білірубінової енцефалопатії. ІІ Тип захворювання перебігає значно легше, але оскільки активність фермента знижена, теж розвивається гіпербілірубінемія.
Синдром Дабіна-Джонсона пов’язаний із неспроможністю АТФ-залежної транспортної системи гепатоцитів траспортувати диглюкуроніду білірубін із печінки в жовч, що призводить до виникнення жовтяниці. Діагностика базується на виявленні гіпербілірубінемії (за рахунок кон’югованого білірубіну) та білірубінурії. Ця патологія супроводжується відкладанням коричневого пігменту (меланіну) у паренхімі печінки.