61. Ферменти плазми крові, використання в ензимодіагностиці.

У крові присутня значна кількість ферментних білків, які поділяють на власні ферменти крові та ферменти, що потрапляють до плазми крові з клітин інших органів, тканин або біологічних секретів.

До власних ферментів плазми крові належать різні протеази, фосфатази, естерази, зокрема компоненти згортальної та антизгортальної систем крові, ферменти, що беруть участь в імунних процесах, активації системи комплементу та інших реакціях неспецифічної резистентності організму тощо.

До другої групи належать ферменти, що надходять у кров в результаті всмоктування соку підшлункової залози, слини (трипсин, амілаза, ліпаза) та ферменти, які проникають у кров за рахунок підвищення проникності плазматичних мембран різних органів. Ця група ферментів, що отримала назву індикаторних, має суттєве клініко-діагностичне значення, засвідчуючи про патологічні ушкодження мембран гепатоцитів (аланін-амінотрансфераза), міокарда (аспартат-амінотрансфераза, креатинфосфокіназа) тощо.

Зазвичай для діагностики інфаркту міокарда використовують визначення в сироватці крові активності трьох ферментів: креатинкінази (КК), лактатдегід­рогенази (ЛДГ) та аспартатамінотрансферази (АсАТ). Кінетика підвищення ак­тивності цих ферментів у сироватці крові та тривалість збереження їх підвище­ної активності мають різні часові характеристики. Найважливіши­ми елементами їх зміни в часі є:

раннє зростання активності КК у сироватці та швидке повернення її до нор­мальних значень;

більш пізнє й тривале підвищення активної АсАТ ,пізнє й тривале зростання активності ЛДГ

1)     жоден із ферментів не є специфічним для серцевого м’яза;

2)   активність у сироватці окремих ферментів після виникнення інфаркту міокарда залежить від часу забору крові для дослідження;

3)   кінетика вивільнення ферментів після інфаркту міокарда залежить від перфузії ділянки інфаркту в його ранній фазі. Це свідчить, зокрема, про мож­ливість визначення масштабів інфаркту на підставі ферментативних досліджень.

4)   упровадження в лабораторну діагностику інфаркту міокарда інших неферментних маркерів, наприклад, визначення міоглобіну, тропоніну-Т, тропоніну-1, легких ланцюгів міозину, які з’являються в крові;