3.Ізоферментні форми ферментів, діагностичне значення ферментів.

Ізоферменти (ізоензими; ізозими) – множинні молекулярні форми одного й того ж ферменту. Ізоферменти каталізують одну й ту ж біохімічну реакцію, але розрізняються за своєю первинною структурою і, відповідно, фізико-хімічними та каталітичними властивостями.

Прикладом такого ізоферментного сімейства можуть бути ізоферменти лактатдегідрогенази (ЛДГ) - ферменту, що каталізує оборотну реакцію перетворення піровиноградної кислоти в молочну. За своєю молекулярною будовою ЛДГ є тетрамером, що побудований із протомерів двох типів: Н (серцевого - heart, англ.) та М (м'язового - muscle). В організмі людини присутні п'ять комбінацій зазначених протомерів, які створюють різні ізоферменти: ЛДГ1, ЛДГ2 , ЛДГ3 , ЛДГ4 та ЛДГ5 . Вони розподілені переважно в різних органах (міокарді, печінці, скелетних м'язах, нирках тощо).

Ступінь їх концентрації в плазмі крові відіграє велике значення у діагностиці різних захворювань. Наприклад, активність ЛДГ1 і ЛДГ2 збільшується при інфаркті міокарда; ЛДГ4 і ЛДГ5 збільшується при захворюваннях печінки (вірусний гепатит, цироз, жовтяниця) та при захворюваннях м’язів; активність ЛДГ3,ЛДГ4 та ЛДГ5 збільш. у хворих з новоутвореннями(гострий лейкоз).