Гіпертонічна хвороба

Вступ

Гіпертонічна хвороба, або артеріальна гіпертензія, є одним з найпоширеніших хронічних захворювань серцево-судинної системи, яке характеризується стійким підвищенням артеріального тиску. Цей стан є важливим фактором ризику розвитку серцево-судинних ускладнень, таких як інфаркт міокарда, інсульт та серцева недостатність.

Термін "гіпертонічна хвороба" походить від грецьких слів "ὑπέρ" (hyper), що означає "над" або "вище", та "τόνος" (tonos), що означає "напруга" або "тиск". Таким чином, назва захворювання буквально перекладається як "надмірний тиск". Це відображає основну патофізіологічну особливість захворювання — підвищення тиску в артеріях.

Історія вивчення гіпертонічної хвороби має глибоке коріння. Вперше підвищений артеріальний тиск був описаний англійським лікарем Вільямом Гарвеєм у XVII столітті, коли він досліджував циркуляцію крові. Однак, систематичне вивчення артеріальної гіпертензії розпочалося лише у XIX столітті. У 1896 році італійський лікар Сципіоне Ріва-Роччі розробив перший ртутний сфігмоманометр, що дозволило вимірювати артеріальний тиск у клінічних умовах.

Подальший розвиток у розумінні гіпертонічної хвороби відбувся завдяки роботам таких вчених, як Ніколай Сергійович Коротков, який у 1905 році описав метод аускультації для вимірювання артеріального тиску, що використовується до сьогодні. Важливий внесок у вивчення патогенезу та лікування гіпертонічної хвороби зробили також вчені ХХ століття, такі як Пол Дадлі Вайт та Фредерік Л. Грант.

Сьогодні гіпертонічна хвороба є глобальною проблемою охорони здоров'я, що вимагає постійного моніторингу та контролю. Її поширеність зростає з віком, і вона є однією з провідних причин смертності та інвалідності у світі. Розуміння історії та етимології цього захворювання допомагає краще усвідомити його значення та важливість у сучасній медицині.

Епідеміологія

Гіпертонічна хвороба є однією з найпоширеніших патологій серцево-судинної системи у світі. За даними Всесвітньої організації охорони здоров'я (ВООЗ), близько 1,13 мільярда людей у світі страждають від підвищеного артеріального тиску. Це становить приблизно 30-45% дорослого населення, причому поширеність захворювання зростає з віком. Очікується, що до 2025 року кількість людей з артеріальною гіпертензією зросте до 1,5 мільярда.

У розвинених країнах, таких як США та країни Європейського Союзу, поширеність гіпертонічної хвороби становить близько 30-40% серед дорослого населення. Водночас у країнах з низьким та середнім рівнем доходу цей показник може бути вищим через обмежений доступ до медичної допомоги та недостатню обізнаність населення про захворювання.

В Україні гіпертонічна хвороба також є значною проблемою охорони здоров'я. За даними Міністерства охорони здоров'я України, близько 12 мільйонів українців страждають від підвищеного артеріального тиску, що становить приблизно 30% дорослого населення. Поширеність захворювання зростає з віком, досягаючи понад 60% серед осіб старше 60 років.

Смертність від серцево-судинних захворювань, до яких належить і гіпертонічна хвороба, є однією з провідних причин смертності у світі. За даними ВООЗ, близько 17,9 мільйона людей щорічно помирають від серцево-судинних захворювань, що становить 31% від загальної кількості смертей у світі. В Україні серцево-судинні захворювання є причиною близько 67% усіх смертей, що підкреслює важливість контролю та профілактики гіпертонічної хвороби.

Значна поширеність гіпертонічної хвороби та її внесок у загальну смертність підкреслюють необхідність ефективних стратегій діагностики, лікування та профілактики цього захворювання на глобальному та національному рівнях. Це вимагає зусиль з боку системи охорони здоров'я, медичних працівників та самих пацієнтів для зниження тягаря захворювання та покращення якості життя населення.

Класифікації

Гіпертонічна хвороба, або артеріальна гіпертензія, класифікується за різними критеріями, що дозволяє лікарям більш точно діагностувати та лікувати це захворювання. Основні класифікації базуються на рівні артеріального тиску, етіології, стадіях захворювання та наявності ускладнень.

Класифікація за рівнем артеріального тиску

Згідно з рекомендаціями Європейського товариства кардіологів (ESC) та Європейського товариства з гіпертензії (ESH), артеріальна гіпертензія класифікується на такі категорії:

• Оптимальний артеріальний тиск: систолічний < 120 мм рт. ст. і діастолічний < 80 мм рт. ст.
• Нормальний артеріальний тиск: систолічний 120-129 мм рт. ст. і/або діастолічний 80-84 мм рт. ст.
• Високий нормальний артеріальний тиск: систолічний 130-139 мм рт. ст. і/або діастолічний 85-89 мм рт. ст.
• Гіпертензія 1 ступеня: систолічний 140-159 мм рт. ст. і/або діастолічний 90-99 мм рт. ст.
• Гіпертензія 2 ступеня: систолічний 160-179 мм рт. ст. і/або діастолічний 100-109 мм рт. ст.
• Гіпертензія 3 ступеня: систолічний ≥ 180 мм рт. ст. і/або діастолічний ≥ 110 мм рт. ст.
• Ізольована систолічна гіпертензія: систолічний ≥ 140 мм рт. ст. і діастолічний < 90 мм рт. ст.

Класифікація за етіологією

Гіпертонічна хвороба може бути первинною (есенціальною) або вторинною:

• Первинна (есенціальна) гіпертензія: найбільш поширена форма, що становить близько 90-95% випадків. Її точна причина невідома, але вважається, що вона є результатом взаємодії генетичних та екологічних факторів.
• Вторинна гіпертензія: становить близько 5-10% випадків і є наслідком інших захворювань, таких як хвороби нирок, ендокринні порушення або вживання певних медикаментів.

Класифікація за стадіями

В Україні, як і в багатьох інших країнах, використовується класифікація за стадіями, що враховує наявність ураження органів-мішеней:

• Стадія I: відсутність ураження органів-мішеней.
• Стадія II: наявність ураження одного або більше органів-мішеней без клінічних проявів.
• Стадія III: наявність клінічних проявів ураження органів-мішеней, таких як інфаркт міокарда, інсульт або серцева недостатність.

Класифікація за наявністю ускладнень

Гіпертонічна хвороба також може класифікуватися за наявністю ускладнень:

• Неускладнена гіпертензія: відсутність ускладнень.
• Ускладнена гіпертензія: наявність ускладнень, таких як гіпертонічний криз, серцева недостатність, ураження нирок або судинні ускладнення.

Код МКХ-10

Згідно з Міжнародною класифікацією хвороб 10-го перегляду (МКХ-10), гіпертонічна хвороба має код I10 для есенціальної (первинної) гіпертензії. Вторинна гіпертензія класифікується під іншими кодами, залежно від основного захворювання, що викликає підвищення артеріального тиску.

Ці класифікації допомагають лікарям у всьому світі стандартизувати підходи до діагностики та лікування артеріальної гіпертензії, забезпечуючи ефективне управління цим поширеним захворюванням.

Етіологія

Гіпертонічна хвороба, або артеріальна гіпертензія, є складним захворюванням, етіологія якого включає численні фактори, що взаємодіють між собою. Основна класифікація етіології цього захворювання розділяє його на первинну (есенціальну) та вторинну гіпертензію.

Первинна (есенціальна) гіпертензія

Первинна гіпертензія становить близько 90-95% усіх випадків підвищеного артеріального тиску. Її точна причина залишається невідомою, але вважається, що вона є результатом складної взаємодії генетичних, екологічних та поведінкових факторів. Генетична схильність відіграє важливу роль у розвитку первинної гіпертензії, що підтверджується сімейними випадками захворювання. Дослідження показали, що певні генетичні варіанти можуть впливати на регуляцію артеріального тиску, зокрема на функцію ренін-ангіотензин-альдостеронової системи, симпатичної нервової системи та натрійуретичних пептидів.

Вторинна гіпертензія

Вторинна гіпертензія становить близько 5-10% випадків і є наслідком інших захворювань або станів, які призводять до підвищення артеріального тиску. Основні причини вторинної гіпертензії включають:

• Захворювання нирок: Хронічні захворювання нирок, такі як гломерулонефрит, полікістоз нирок або стеноз ниркової артерії, можуть призводити до підвищення артеріального тиску через порушення регуляції об'єму крові та електролітного балансу.
• Ендокринні порушення: Гормональні дисбаланси, такі як синдром Кушинга, феохромоцитома, первинний гіперальдостеронізм (синдром Конна) або гіпертиреоз, можуть спричиняти підвищення артеріального тиску через надмірну продукцію гормонів, що впливають на судинний тонус та об'єм крові.
• Серцево-судинні захворювання: Коарктація аорти або інші вроджені вади серця можуть призводити до підвищення артеріального тиску через механічні перешкоди для кровотоку.
• Лікарські препарати: Деякі медикаменти, такі як нестероїдні протизапальні засоби, кортикостероїди, оральні контрацептиви або симпатоміметики, можуть викликати підвищення артеріального тиску як побічний ефект.
• Інші причини: Апное уві сні, хронічний алкоголізм або інтоксикація важкими металами також можуть бути причинами вторинної гіпертензії.

Важливо зазначити, що виявлення вторинної гіпертензії є критично важливим, оскільки лікування основного захворювання може призвести до нормалізації артеріального тиску. Таким чином, етіологічна діагностика є важливим етапом у веденні пацієнтів з підвищеним артеріальним тиском.

Патогенез

Гіпертонічна хвороба, або артеріальна гіпертензія, є складним захворюванням, патогенез якого включає численні механізми на органному, клітинному та молекулярному рівнях. Розуміння цих механізмів є ключовим для розробки ефективних стратегій лікування та профілактики.

Органний рівень

На органному рівні гіпертонічна хвороба характеризується стійким підвищенням артеріального тиску, що впливає на серце, судини, нирки та мозок. Основні механізми включають:

• Серце: Підвищений артеріальний тиск збільшує навантаження на серце, що призводить до гіпертрофії лівого шлуночка. Це може знижувати ефективність серцевого викиду та призводити до серцевої недостатності.
• Судини: Хронічна гіпертензія викликає ремоделювання судинної стінки, що включає гіпертрофію гладком'язових клітин, збільшення товщини інтими та медії, а також фіброз. Це знижує еластичність судин і підвищує периферичний судинний опір.
• Нирки: Підвищений тиск може призводити до гломерулосклерозу, що знижує функцію нирок і сприяє затримці натрію та води, що, в свою чергу, підвищує об'єм циркулюючої крові.
• Мозок: Гіпертонія підвищує ризик інсульту через пошкодження дрібних судин мозку, що може призводити до мікроаневризм і розривів.

Клітинний рівень

На клітинному рівні гіпертонічна хвороба пов'язана з дисфункцією ендотелію, змінами в гладком'язових клітинах судин та активацією імунних клітин:

• Ендотеліальна дисфункція: Порушення вироблення ендотелієм вазодилататорів, таких як оксид азоту (NO), призводить до зниження судинної релаксації. Це може бути викликано окислювальним стресом та запаленням.
• Гладком'язові клітини: Гіпертрофія та проліферація гладком'язових клітин судинної стінки підвищують судинний тонус і опір. Це може бути результатом активації ренін-ангіотензин-альдостеронової системи (РААС) та симпатичної нервової системи.
• Імунні клітини: Активація імунних клітин, таких як макрофаги та Т-лімфоцити, сприяє запаленню судинної стінки, що погіршує ендотеліальну функцію та сприяє ремоделюванню судин.

Молекулярний рівень

На молекулярному рівні патогенез гіпертонічної хвороби включає складні взаємодії між генетичними факторами, сигнальними шляхами та молекулярними медіаторами:

• Генетичні фактори: Поліморфізми в генах, що кодують компоненти РААС, натрійуретичні пептиди та інші регулятори артеріального тиску, можуть впливати на схильність до гіпертензії.
• Ренін-ангіотензин-альдостеронова система: Активація РААС призводить до підвищення рівня ангіотензину II, який викликає вазоконстрикцію, стимулює секрецію альдостерону та сприяє затримці натрію і води.
• Симпатична нервова система: Підвищена активність симпатичної нервової системи збільшує серцевий викид і периферичний судинний опір через вивільнення норадреналіну.
• Окислювальний стрес: Надмірне утворення реактивних форм кисню (РФК) може пошкоджувати ендотелій, знижувати біодоступність NO та стимулювати запальні процеси.
• Запальні медіатори: Цитокіни, такі як інтерлейкін-6 (IL-6) та фактор некрозу пухлин-альфа (TNF-α), можуть сприяти запаленню судинної стінки та ремоделюванню судин.

Таким чином, патогенез гіпертонічної хвороби є багатофакторним процесом, що включає взаємодію генетичних, молекулярних, клітинних та органних механізмів. Це складне захворювання вимагає комплексного підходу до діагностики та лікування, враховуючи всі рівні його патогенезу.

Фактори ризику

Гіпертонічна хвороба, або артеріальна гіпертензія, є мультифакторним захворюванням, розвиток якого обумовлений взаємодією генетичних, середовищних та поведінкових факторів. Розуміння цих факторів ризику є важливим для профілактики та раннього виявлення захворювання.

Генетичні фактори

Генетична схильність відіграє значну роль у розвитку гіпертонічної хвороби. Дослідження показують, що наявність гіпертензії у родичів першого ступеня спорідненості значно підвищує ризик її розвитку. Основні генетичні фактори включають:

• Поліморфізми генів: Зміни в генах, що кодують компоненти ренін-ангіотензин-альдостеронової системи (РААС), натрійуретичні пептиди та інші регулятори артеріального тиску, можуть впливати на схильність до гіпертензії.
• Сімейна історія: Наявність гіпертонічної хвороби у батьків або інших близьких родичів підвищує ризик її розвитку у нащадків.

Середовищні фактори

Середовищні фактори також відіграють важливу роль у розвитку гіпертонічної хвороби. До них належать:

• Надмірне споживання солі: Високе споживання натрію пов'язане з підвищенням артеріального тиску, особливо у чутливих до солі осіб.
• Низьке споживання калію: Недостатнє споживання калію може сприяти підвищенню артеріального тиску, оскільки калій допомагає регулювати баланс натрію в організмі.
• Надмірне вживання алкоголю: Хронічне вживання алкоголю у великих кількостях може підвищувати артеріальний тиск.
• Низька фізична активність: Сидячий спосіб життя асоціюється з підвищеним ризиком розвитку гіпертонічної хвороби.
• Ожиріння: Надмірна маса тіла є важливим фактором ризику, оскільки вона збільшує навантаження на серцево-судинну систему.

Інші фактори

Інші фактори, що можуть підвищувати ризик розвитку гіпертонічної хвороби, включають:

• Вік: Ризик розвитку гіпертонічної хвороби зростає з віком, особливо після 60 років.
• Стать: До 65 років чоловіки мають вищий ризик розвитку гіпертензії, тоді як після 65 років ризик зростає у жінок.
• Стрес: Хронічний стрес може сприяти підвищенню артеріального тиску через активацію симпатичної нервової системи.
• Расова приналежність: Деякі етнічні групи, такі як афроамериканці, мають вищий ризик розвитку гіпертонічної хвороби.
• Хронічні захворювання: Наявність таких захворювань, як діабет або хронічні захворювання нирок, може підвищувати ризик розвитку гіпертензії.

Врахування цих факторів ризику є важливим для розробки індивідуальних стратегій профілактики та контролю гіпертонічної хвороби. Це дозволяє знизити ризик розвитку ускладнень та покращити якість життя пацієнтів.

Клініка

Гіпертонічна хвороба, або артеріальна гіпертензія, є хронічним захворюванням, яке може тривалий час протікати безсимптомно, що ускладнює своєчасну діагностику. Клінічні прояви залежать від стадії захворювання, ступеня підвищення артеріального тиску, наявності ураження органів-мішеней та супутніх ускладнень.

Основні симптоми

На ранніх стадіях гіпертонічна хвороба може не викликати жодних симптомів, і підвищений артеріальний тиск часто виявляється випадково під час рутинного обстеження. Однак, з прогресуванням захворювання можуть з'являтися такі симптоми:

• Головний біль: Найбільш поширений симптом, зазвичай локалізується в потиличній ділянці, особливо вранці. Головний біль може бути тупим або пульсуючим.
• Запаморочення: Відчуття нестійкості або обертання, яке може супроводжуватися нудотою.
• Шум у вухах: Відчуття дзвону або гудіння у вухах, що може бути постійним або періодичним.
• Зниження зору: Може проявлятися у вигляді затуманення зору або появи "мушок" перед очима.
• Серцебиття: Відчуття прискореного або нерегулярного серцебиття.
• Задишка: Виникає при фізичному навантаженні або в стані спокою, особливо при ураженні серця.
• Біль у грудях: Може бути ознакою ішемічної хвороби серця, яка часто супроводжує гіпертонічну хворобу.

Синдроми

Гіпертонічна хвороба може супроводжуватися різними синдромами, які відображають ураження органів-мішеней:

• Синдром гіпертрофії лівого шлуночка: Збільшення маси лівого шлуночка серця, що може призводити до серцевої недостатності.
• Синдром гіпертензивної ретинопатії: Ураження судин сітківки ока, що може призводити до зниження зору.
• Синдром ниркової недостатності: Порушення функції нирок, що може проявлятися набряками, підвищенням рівня креатиніну та сечовини в крові.
• Синдром цереброваскулярних порушень: Підвищений ризик інсульту, транзиторних ішемічних атак та когнітивних порушень.

Особливості та рідкісні прояви

У деяких випадках гіпертонічна хвороба може проявлятися рідкісними або специфічними симптомами, такими як:

• Гіпертонічний криз: Раптове значне підвищення артеріального тиску, що супроводжується сильним головним болем, нудотою, блюванням, порушенням зору та свідомості. Це невідкладний стан, що вимагає термінової медичної допомоги.
• Феохромоцитома: Рідкісна пухлина надниркових залоз, що викликає епізодичні підвищення артеріального тиску, супроводжувані пітливістю, тахікардією та тривогою.

Патогномонічний симптом

Для гіпертонічної хвороби не існує патогномонічного симптому, який би однозначно вказував на це захворювання. Діагноз базується на стійкому підвищенні артеріального тиску, виявленому під час повторних вимірювань, а також на виключенні вторинних причин гіпертензії.

Клінічні прояви гіпертонічної хвороби можуть значно варіюватися залежно від стадії, форми та тяжкості захворювання. Важливо враховувати всі можливі симптоми та синдроми для своєчасної діагностики та ефективного лікування.

Діагностика

Діагностика гіпертонічної хвороби, або артеріальної гіпертензії, є багатоступеневим процесом, що включає клінічне обстеження, вимірювання артеріального тиску, лабораторні та інструментальні дослідження. Основна мета діагностики — підтвердити наявність стійкого підвищення артеріального тиску, визначити можливі вторинні причини гіпертензії та оцінити ураження органів-мішеней.

Клінічне обстеження

Клінічне обстеження включає збір анамнезу, фізикальне обстеження та оцінку факторів ризику. Важливо з'ясувати наявність симптомів, що можуть вказувати на вторинну гіпертензію або ураження органів-мішеней.

Вимірювання артеріального тиску

Вимірювання артеріального тиску є ключовим етапом діагностики. Рекомендується проводити вимірювання в умовах спокою, після 5 хвилин відпочинку, у сидячому положенні. Вимірювання слід проводити на обох руках, використовуючи манжету відповідного розміру. Для підтвердження діагнозу необхідно отримати середнє значення з декількох вимірювань, проведених у різні дні.

Лабораторні дослідження

Лабораторні дослідження допомагають виявити можливі вторинні причини гіпертензії та оцінити ураження органів-мішеней:

• Загальний аналіз крові: Оцінка рівня гемоглобіну, еритроцитів, лейкоцитів та тромбоцитів.
• Біохімічний аналіз крові: Визначення рівня креатиніну, сечовини, електролітів (натрій, калій), глюкози, ліпідного профілю (холестерин, тригліцериди).
• Аналіз сечі: Оцінка наявності білка, еритроцитів, лейкоцитів, що може вказувати на ураження нирок.
• Аналіз на рівень альдостерону та реніну: Для виключення первинного гіперальдостеронізму.
• Тест на рівень кортизолу: Для виключення синдрому Кушинга.

Інструментальні дослідження

Інструментальні дослідження допомагають оцінити ураження органів-мішеней та виключити вторинні причини гіпертензії:

• Електрокардіографія (ЕКГ): Оцінка наявності гіпертрофії лівого шлуночка, ішемії або аритмій.
• Ехокардіографія: Детальна оцінка структури та функції серця, виявлення гіпертрофії лівого шлуночка.
• Ультразвукове дослідження нирок: Оцінка розмірів, структури нирок та наявності патологічних змін.
• Добове моніторування артеріального тиску (ДМАТ): Вимірювання артеріального тиску протягом 24 годин для оцінки його варіабельності та підтвердження діагнозу. Це вважається "золотим стандартом" для діагностики гіпертонічної хвороби.
• Офтальмоскопія: Оцінка стану судин сітківки для виявлення гіпертензивної ретинопатії.

Покроковий план діагностики

1. Збір анамнезу та фізикальне обстеження: Виявлення симптомів, факторів ризику та можливих вторинних причин гіпертензії.
2. Вимірювання артеріального тиску: Проведення декількох вимірювань у різні дні для підтвердження стійкого підвищення артеріального тиску.
3. Лабораторні дослідження: Виконання загального та біохімічного аналізу крові, аналізу сечі, а також специфічних тестів для виключення вторинних причин.
4. Інструментальні дослідження: Проведення ЕКГ, ехокардіографії, ультразвукового дослідження нирок, ДМАТ та офтальмоскопії для оцінки ураження органів-мішеней.
5. Консультація спеціалістів: За необхідності, консультація кардіолога, нефролога, ендокринолога для уточнення діагнозу та визначення тактики лікування.

Чіткі критерії для постановки діагнозу гіпертонічної хвороби включають стійке підвищення артеріального тиску (≥140/90 мм рт. ст.) на основі декількох вимірювань, проведених у різні дні, а також виключення вторинних причин гіпертензії. Важливо також оцінити наявність ураження органів-мішеней та супутніх захворювань для визначення ступеня ризику та вибору оптимальної стратегії лікування.

Диференційна діагностика

Диференційна діагностика гіпертонічної хвороби є важливим етапом у встановленні точного діагнозу, оскільки підвищений артеріальний тиск може бути симптомом різних захворювань. Важливо відрізнити первинну (есенціальну) гіпертензію від вторинної гіпертензії, яка може бути наслідком інших патологічних станів. Нижче наведено основні захворювання, з якими слід проводити диференційну діагностику, а також їх схожості та відмінності з гіпертонічною хворобою.

Диференційна діагностика гіпертонічної хвороби вимагає ретельного аналізу клінічних проявів, лабораторних та інструментальних даних. Важливо враховувати всі можливі причини підвищеного артеріального тиску, щоб забезпечити правильне лікування та уникнути ускладнень.

Лікування

Лікування гіпертонічної хвороби, або артеріальної гіпертензії, є комплексним процесом, що включає медикаментозну терапію, зміни способу життя, а в деяких випадках — хірургічні втручання. Основна мета лікування — зниження артеріального тиску до цільових значень, запобігання ускладненням та покращення якості життя пацієнтів.

Медикаментозна терапія

Медикаментозна терапія є основним методом лікування гіпертонічної хвороби. Вибір препаратів залежить від ступеня підвищення артеріального тиску, наявності супутніх захворювань та індивідуальних особливостей пацієнта. Основні групи антигіпертензивних препаратів включають:

Інгібітори ангіотензинперетворюючого ферменту (ІАПФ)

• Еналаприл: Дорослі: 5-20 мг на добу, розділені на 1-2 прийоми. Діти: 0,08 мг/кг на добу, максимальна доза — 5 мг на добу.
• Лізиноприл: Дорослі: 10-40 мг на добу, одноразово. Діти: 0,07 мг/кг на добу, максимальна доза — 5 мг на добу.

Блокатори рецепторів ангіотензину II (БРА)

• Лозартан: Дорослі: 50-100 мг на добу, розділені на 1-2 прийоми. Діти: 0,7 мг/кг на добу, максимальна доза — 50 мг на добу.
• Валсартан: Дорослі: 80-320 мг на добу, одноразово. Діти: 1,3 мг/кг на добу, максимальна доза — 40 мг на добу.

Бета-блокатори

• Метопролол: Дорослі: 50-200 мг на добу, розділені на 1-2 прийоми. Діти: 1-2 мг/кг на добу, максимальна доза — 50 мг на добу.
• Атенолол: Дорослі: 25-100 мг на добу, одноразово. Діти: 0,5-1 мг/кг на добу, максимальна доза — 50 мг на добу.

Кальцієві антагоністи

• Амлодипін: Дорослі: 5-10 мг на добу, одноразово. Діти: 0,1-0,2 мг/кг на добу, максимальна доза — 5 мг на добу.
• Ніфедипін: Дорослі: 30-90 мг на добу, розділені на 1-3 прийоми. Діти: 0,25-0,5 мг/кг на добу, максимальна доза — 30 мг на добу.

Діуретики

• Гідрохлоротіазид: Дорослі: 12,5-25 мг на добу, одноразово. Діти: 1-2 мг/кг на добу, максимальна доза — 25 мг на добу.
• Фуросемід: Дорослі: 20-80 мг на добу, розділені на 1-2 прийоми. Діти: 1-2 мг/кг на добу, максимальна доза — 40 мг на добу.

Тривалість лікування визначається індивідуально, зазвичай воно є довготривалим і може тривати все життя. Важливо регулярно контролювати артеріальний тиск та коригувати терапію за необхідності.

Невідкладна допомога при гіпертонічному кризі

Гіпертонічний криз є невідкладним станом, що вимагає термінового зниження артеріального тиску для запобігання ускладненням. Основні препарати для невідкладної допомоги включають:

• Нітропрусид натрію: Внутрішньовенно, початкова доза 0,25-0,5 мкг/кг/хв, з поступовим збільшенням до досягнення бажаного ефекту.
• Лабеталол: Внутрішньовенно, початкова доза 20 мг, з подальшим введенням 20-80 мг кожні 10 хвилин до досягнення ефекту або загальної дози 300 мг.
• Ніфедипін: Перорально, 10 мг, з можливим повторним прийомом через 30 хвилин.

Після стабілізації стану пацієнта необхідно продовжити лікування пероральними антигіпертензивними препаратами.

Зміни способу життя

Зміни способу життя є важливою складовою лікування гіпертонічної хвороби. Вони включають:

• Зниження споживання солі: Рекомендується обмежити споживання натрію до 2-3 г на добу.
• Збалансоване харчування: Включення в раціон овочів, фруктів, цільнозернових продуктів, нежирних білків та обмеження насичених жирів.
• Фізична активність: Регулярні аеробні вправи, такі як ходьба, плавання або їзда на велосипеді, не менше 150 хвилин на тиждень.
• Контроль маси тіла: Підтримка індексу маси тіла (ІМТ) у межах 18,5-24,9 кг/м².
• Обмеження вживання алкоголю: Не більше 14 одиниць алкоголю на тиждень для чоловіків і 7 одиниць для жінок.
• Відмова від паління: Повна відмова від тютюнопаління.
• Управління стресом: Використання технік релаксації, таких як медитація або йога.

Хірургічні методи

Хірургічні методи лікування гіпертонічної хвороби застосовуються рідко і зазвичай у випадках вторинної гіпертензії, коли є чітка причина, що підлягає хірургічному втручанню:

• Резекція аденоми надниркових залоз: Виконується при первинному гіперальдостеронізмі або феохромоцитомі.
• Ангіопластика або стентування ниркової артерії: Виконується при стенозі ниркової артерії.
• Корекція коарктації аорти: Виконується при вродженій ваді серця, що викликає гіпертензію.

Лікування гіпертонічної хвороби вимагає індивідуального підходу, враховуючи всі особливості пацієнта, супутні захворювання та можливі ускладнення. Регулярний моніторинг артеріального тиску та корекція терапії є ключовими для досягнення оптимальних результатів.

Ускладнення

Гіпертонічна хвороба, або артеріальна гіпертензія, може призводити до численних ускладнень, які суттєво впливають на якість життя пацієнтів і підвищують ризик смертності. Ускладнення виникають внаслідок тривалого підвищення артеріального тиску, що викликає ураження органів-мішеней, таких як серце, мозок, нирки та судини.

Серцево-судинні ускладнення

• Ішемічна хвороба серця (ІХС): Хронічна гіпертензія сприяє розвитку атеросклерозу коронарних артерій, що може призводити до стенокардії та інфаркту міокарда. Лікування включає антигіпертензивну терапію, статини, антиагреганти та, за необхідності, реваскуляризацію.
• Серцева недостатність: Гіпертрофія лівого шлуночка внаслідок підвищеного навантаження може призводити до зниження серцевої функції. Лікування включає діуретики, ІАПФ, бета-блокатори та антагоністи альдостерону.
• Аневризма аорти: Хронічна гіпертензія може сприяти утворенню аневризми аорти, що підвищує ризик її розриву. Профілактика включає контроль артеріального тиску, а лікування може вимагати хірургічного втручання.

Цереброваскулярні ускладнення

• Інсульт: Підвищений артеріальний тиск є основним фактором ризику ішемічного та геморагічного інсульту. Профілактика включає контроль артеріального тиску, антиагрегантну терапію та модифікацію способу життя. Лікування інсульту залежить від його типу і може включати тромболізис, антикоагулянти та реабілітацію.
• Транзиторні ішемічні атаки (ТІА): Короткочасні епізоди порушення мозкового кровообігу, що можуть передувати інсульту. Профілактика та лікування аналогічні до інсульту.

Ниркові ускладнення

• Хронічна хвороба нирок (ХХН): Гіпертензія може призводити до гломерулосклерозу та зниження функції нирок. Лікування включає контроль артеріального тиску, обмеження споживання білка та, за необхідності, діаліз або трансплантацію нирки.

Ускладнення з боку органів зору

• Гіпертензивна ретинопатія: Ураження судин сітківки, що може призводити до зниження зору або сліпоти. Профілактика включає контроль артеріального тиску, а лікування може вимагати лазерної терапії або хірургічного втручання.

Судинні ускладнення

• Периферична артеріальна хвороба (ПАХ): Атеросклеротичне ураження периферичних артерій, що може призводити до переміжної кульгавості та гангрени. Лікування включає антигіпертензивну терапію, статини, антиагреганти та, за необхідності, хірургічну реваскуляризацію.

Принципи профілактики ускладнень

Профілактика ускладнень гіпертонічної хвороби базується на контролі артеріального тиску, модифікації способу життя та регулярному моніторингу стану здоров'я:

• Контроль артеріального тиску: Регулярний прийом антигіпертензивних препаратів та моніторинг артеріального тиску для досягнення цільових значень.
• Здоровий спосіб життя: Збалансоване харчування, регулярна фізична активність, відмова від паління та обмеження вживання алкоголю.
• Регулярні обстеження: Періодичні візити до лікаря для оцінки стану серцево-судинної системи, нирок та органів зору.
• Контроль супутніх захворювань: Лікування діабету, дисліпідемії та інших захворювань, що підвищують ризик ускладнень.

Ефективна профілактика та лікування ускладнень гіпертонічної хвороби вимагають комплексного підходу, що включає медикаментозну терапію, зміни способу життя та регулярний моніторинг стану здоров'я пацієнтів.

Прогноз

Прогноз для пацієнтів з гіпертонічною хворобою, або артеріальною гіпертензією, залежить від багатьох факторів, включаючи ступінь контролю артеріального тиску, наявність ураження органів-мішеней, супутні захворювання та дотримання рекомендацій щодо лікування. Загалом, своєчасна діагностика та ефективне лікування можуть значно покращити прогноз і знизити ризик ускладнень.

Фактори, що впливають на прогноз

• Контроль артеріального тиску: Досягнення цільових значень артеріального тиску (<140/90 мм рт. ст.) є ключовим фактором для покращення прогнозу. Пацієнти, які регулярно приймають антигіпертензивні препарати та контролюють артеріальний тиск, мають нижчий ризик розвитку ускладнень.
• Наявність ураження органів-мішеней: Ураження серця, нирок, мозку або судин значно погіршує прогноз. Наприклад, гіпертрофія лівого шлуночка, хронічна хвороба нирок або перенесений інсульт підвищують ризик серцево-судинних подій і смертності.
• Супутні захворювання: Наявність діабету, дисліпідемії, ожиріння або хронічних захворювань нирок може ускладнювати контроль артеріального тиску та підвищувати ризик ускладнень.
• Вік та стать: Прогноз може бути гіршим у літніх пацієнтів, оскільки з віком зростає ризик ураження органів-мішеней. Чоловіки до 65 років мають вищий ризик серцево-судинних ускладнень, тоді як у жінок цей ризик зростає після менопаузи.
• Спосіб життя: Пацієнти, які дотримуються здорового способу життя, включаючи збалансоване харчування, регулярну фізичну активність, відмову від паління та обмеження вживання алкоголю, мають кращий прогноз.
• Дотримання рекомендацій: Пацієнти, які дотримуються рекомендацій лікаря щодо лікування та змін способу життя, мають нижчий ризик ускладнень і кращий прогноз.

Довгостроковий прогноз

Довгостроковий прогноз для пацієнтів з гіпертонічною хворобою значною мірою залежить від ефективності контролю артеріального тиску та профілактики ускладнень. Пацієнти, які досягають стабільного контролю артеріального тиску, мають значно нижчий ризик серцево-судинних подій, таких як інфаркт міокарда, інсульт або серцева недостатність.

У пацієнтів з поганим контролем артеріального тиску або наявністю ураження органів-мішеней прогноз може бути менш сприятливим. Вони мають підвищений ризик розвитку ускладнень, що може призводити до зниження якості життя та підвищення смертності.

Таким чином, прогноз для пацієнтів з гіпертонічною хворобою є варіабельним і залежить від багатьох факторів. Ефективне лікування, зміни способу життя та регулярний моніторинг стану здоров'я є ключовими для покращення прогнозу та зниження ризику ускладнень.

Цікава інформація

Гіпертонічна хвороба, або артеріальна гіпертензія, є не лише медичною проблемою, але й темою, що викликає інтерес у багатьох сферах життя. Ось кілька цікавих фактів, історичних випадків та новітніх досліджень, пов'язаних з цим захворюванням.

Історичні випадки та відомі особистості

• Франклін Делано Рузвельт: 32-й президент США страждав на важку форму гіпертонічної хвороби. Його артеріальний тиск під час Ялтинської конференції у 1945 році досягав 260/150 мм рт. ст. Це, ймовірно, сприяло його смерті від інсульту у квітні того ж року.
• Уїнстон Черчилль: Відомий британський прем'єр-міністр також мав гіпертонічну хворобу. Незважаючи на це, він прожив до 90 років, що свідчить про важливість контролю захворювання навіть у складних умовах.

Новітні дослідження

• Генетичні дослідження: Останні дослідження виявили понад 100 генетичних варіантів, пов'язаних з ризиком розвитку гіпертонічної хвороби. Це відкриває нові можливості для персоналізованої медицини та розробки нових методів лікування.
• Вплив мікробіому: Дослідження показують, що мікробіом кишечника може впливати на артеріальний тиск. Зміни в складі мікрофлори можуть бути пов'язані з розвитком гіпертензії, що відкриває нові перспективи для лікування через модифікацію дієти та пробіотики.

Лайфхаки для контролю гіпертонічної хвороби

• Регулярне вимірювання тиску: Ведення щоденника артеріального тиску допомагає відстежувати зміни та ефективність лікування. Це також може бути корисним для лікаря при корекції терапії.
• Вживання темного шоколаду: Дослідження показали, що флавоноїди, які містяться в темному шоколаді, можуть сприяти зниженню артеріального тиску. Однак, важливо вживати його в помірних кількостях.
• Практика медитації та йоги: Ці техніки допомагають знижувати стрес, який є одним з факторів ризику гіпертонічної хвороби. Регулярна практика може сприяти зниженню артеріального тиску.
• Вживання бурякового соку: Буряковий сік містить нітрати, які можуть покращувати функцію ендотелію та знижувати артеріальний тиск. Дослідження показали, що регулярне вживання бурякового соку може мати позитивний ефект на артеріальний тиск.

Гіпертонічна хвороба є складним захворюванням, яке вимагає комплексного підходу до лікування та профілактики. Водночас, вона залишається темою для численних досліджень та відкриттів, що можуть змінити підходи до її лікування в майбутньому.

Питання і відповіді

Тут поки пусто.