5. Як довго триває період новонародженості, основні морфо-функціональні характеристики дитини. Як часто педіатр повинен оглядати дитину в цьому періоді?

Період новонародженості триває перші 28 днів життя дитини, поділяється на 2 підперіоди:

- ранній ( перші 7 днів)

- пізній ( 8-28 днів)

Основні характеристики періоду новонародженості:

▪ дуже висока швидкість перебудови функціонального стану ССС, дихальної системи і ін. в пристосуванні до зовнішнього середовища. ▪ Перші 30 хвилин включення легеневого дихання - напружена гемодинамічна і респіраторна адаптація. ▪ напружена метаболічна адаптація: відразу після народження «голодний стрес», катаболічний енергетичний обмін при якому використовуються власні запаси, відбувається фізіологічна втрата маси тіла, потім обмін стає анаболічним, дитина починає набирати масу, метаболічна перебудова завершується. ▪ встановлюється ритм годувань, ритм сну (перебудова ЦНС)

Транзиторні (пограничні, перехідні) стани періоду новонародженості

1. Транзиторна втрата початкової маси тіла. Зазвичай не перевищує 6%. Патогенез пов`язують з голодуванням, втратою рідини, perspiratio (втратами з диханням, потом).

Поновлення маси тіла відбувається до 6-7 доби у 60-70% новонароджених, до 2 тижня у всіх здорових доношених дітей. 2. Транзиторні зміни шкірних покривів.

- проста еритема – реактивне почервоніння шкіри, яке виникає після знімання первинної змазки та першого купання. Пов`язана з розширенням капілярів, зникає до кінця першого тижня життя.

- Фізіологічне висівкоподібне (рідше пластинчасте) злущення шкіри, виникає на 3-5 день життя, частіше в ділянці живота, грудей.

- Родова пухлина – набряк передлежачої частини внаслідок венозної гіперемії, сходить протягом 1-2 днів.

- Токсична еритема – відмічається у 20-30% новонароджених на 2-5 день життя:

еритематозні, злегка щільні плями, часто з сірувато-жовтуватими пухирцями в центрі, які розташовані частіше групами на розгинальних поверхнях кінцівок, біля суглобів, на сідницях, грудях, рідше на животі, обличчі. Зникає через 2-3 дні. Це – алергоїдна реакція.

3. Транзиторна гіпербілірубінемія.

Розвивається у всіх новонароджених в перші дні життя. Жовтушність шкірних покривів лише у 60-70%. Збільшення рівня білірубіну іде за рахунок непрямої фракції. Жовтизна шкірних покривів з`являється при транзиторній жовтяниці новонароджених на 2-3 добу життя і зникає на 7 – 10 добу у більшості доношених і значно пізніше у недоношених новонароджених.

Патогенез:

а) підвищене утворення білірубіну в наслідок скороченого терміну життя еритроцитів,

що пов`язане з переважанням еритроцитів з фетальним гемоглобіном.

б) знижена функціональна здібність печінки, зокрема незрілість глюкуронілтрансферазних систем.

4. Транзиторні порушення теплового обміну.

- Гіпотермія – в перші 30 хвилин після народження температура шкірних покривів може знижуватись до 35,8°С, в подальшому відбувається підйом температури тіла и до 5-6 години життя встановлюється гомойотермія.

- Гіпертермія – виникає на 3-5 день життя приблизно у 1% новонароджених, співпадає з найбільшою втратою маси тіла. Патогенез:збезводнення, катаболічна спрямованість обміну, гіпернатріемія. Гіпертермія завжди короткочасна, 1-4 години.

5. Статевий криз – обумовлений впливом материних естрогенів, проявляється: - нагрубанням молочних залоз (фізіологічна мастопатія) починається на 3-4 день життя, сягає максимуму на 7-8 день, із залоз виділяється сіруватий, а потім білуватомолочний вміст. Зустрічається як у дівчаток, так і у хлопчиків.

- десквамативний вульвовагініт – значні слизові виділення сірувато-білуватого кольору зі статевої щілини у дівчаток;

- кровотеча із піхви (метрорагія) на 5-8 день життя;

- міліа – білувато-жовті вузлики, розміром 1-2 мм, розташовані над рівнем шкіри, частіше на крилах носа та переніссі, в ділянці лоба, підборіддя. Це – сальні залози зі значним секретом та закоркованими вихідними протоками;

- арборизація носового слизу – при перегляді висушеного слизу під мікроскопом

видно характерний малюнок, що нагадує листя папороті;

- гіперпігментація шкіри – навколо сосків та калитки (у хлопчиків); - набряк зовнішніх статевих органів.

- У недоношених дітей статевий криз зустрічається рідко і його вираженість незначна.

6. Транзиторні особливості функції нирок.

- - Олігурія в перші 3 дні життя;

- - Протеінурія (альбумінурія);

- - Сечокислий інфаркт нирок. Відкладання сечової кислоти у вигляді кристалів в просвіті збиральних трубочок і в ductus papillaris. Сеча, яка виділяється в перший тиждень життя жовто-цегляного кольору, мутна, в осаді можуть бути гіалінові та зернисті циліндри, лейкоцити, епітелій. Всі ці зміни зникають до кінця першого тижня.

7. Транзиторний дисбактеріоз.

- Плід стерильний, а в момент народження шкіру та слизові оболонки дитини заселяє флора родових шляхів матері. При цьому первинна бактеріальна флора кишечнику, шкіри та слизових представлена не тільки такими бактеріями, біфідобактерії, сапрофітний стафілокок, а і умовно патогенною флорою, грибами. Молоко матері є джерелом біфідофлори і призводить до витискання патогенної флори. 8. Транзиторний катар кишечнику .

Розлади випорожнень, які спостерігаються у всіх новонароджених в середині 1 тижня життя. Первинний кал (меконій) – густа, в`язка маса темно-зеленого (оливкового) кольору, котра виділяється протягом 1-3 днів. Пізніше випорожнення стають більш частими, негомогенними як за консистенцією (комочки, слиз, рідка частина), так і за забарвленням, більш водянистим.

Спостереження за новонародженними дітьми лікар-педіатор здійснює щотижня в поліклініці. Лікар оцінює фізичний та нервово-психічний розвиток дитини, стан різних фунціональних систем, призначає заходи профілактики найпоширеніших захворювань (рахіт, анемія)

6. Для чого використовується шкала Апгар? Коли проводиться оцінка за цією шкалою? Перерахуйте ознаки, які оцінюються за цією шкалою. Дайте кожній з ознак характеристику за умови її оцінки в 1 бал.

Шкала Апгар - система швидкої оцінки стану новонародженої дитини для вирішення питання про необхідність і об'єм подальших реанімаційних заходів.

За шкалою Апгар оцінка проводиться на 1 та 5 хвилині після народження. Кожну ознаку оцінюють за трибальною системою (0,1,2 бали):

Сума балів у кількості

• 10-8 свідчить про добрий (задовільний) стан новонародженого,

• 7-6 балів - про стан легкої асфіксії,

• 5-4 бали - про стан середньої або помірної асфіксії („синя асфіксія”),

• 3-1 бал – про тяжку асфіксію („біла асфіксія”).

0 балів - означає клінічну смерть.

Симптом		Оцінка в балах
	0	1	2
Частота серцебиття/хв.	Відсутнє	Менше 100/хв	Більше 100/хв
Дихання	Відсутнє	Слабкі неритмічні дихальні рухи	Нормальне, гучний крик
М'язовий тонус	Відсутній	Легкий ступінь згинання кінцівок	Активні рухи, добре згинання кінцівок
Рефлекторна реакція на відсмоктування слизу з верхніх дихальних шляхів, тактильну стимуляцію	Відсутня	Гримаса	Кашель, чхання, крик.
Забарвлення шкіри	Генералізовані блідість або ціаноз	Тулуб рожевий, синюшне забарвлення кінцівок (акроціаноз)	Рожева

7. Для чого використовується шкала Апгар? Коли проводиться оцінка за цією шкалою? Скільки ознак оцінюється за цією шкалою, дайте кожній з ознак характеристику за умови її оцінки в 2 бали.

Шкала Апгар - система швидкої оцінки стану новонародженої дитини для вирішення питання про необхідність і об'єм подальших реанімаційних заходів.

За шкалою Апгар оцінка проводиться на 1 та 5 хвилині після народження. Кожну ознаку оцінюють за трибальною системою (0,1,2 бали):

Сума балів у кількості

• 10-8 свідчить про добрий (задовільний) стан новонародженого,

• 7-6 балів - про стан легкої асфіксії,

• 5-4 бали - про стан середньої або помірної асфіксії („синя асфіксія”),

• 3-1 бал – про тяжку асфіксію („біла асфіксія”).

0 балів - означає клінічну смерть.

Симптом		Оцінка в балах
	0	1	2
Частота серцебиття/хв.	Відсутнє	Менше 100/хв	Більше 100/хв
Дихання	Відсутнє	Слабкі неритмічні дихальні рухи	Нормальне, гучний крик
М'язовий тонус	Відсутній	Легкий ступінь згинання кінцівок	Активні рухи, добре згинання кінцівок
Рефлекторна реакція на відсмоктування слизу з верхніх дихальних шляхів, тактильну стимуляцію	Відсутня	Гримаса	Кашель, чхання, крик.
Забарвлення шкіри	Генералізовані блідість або ціаноз	Тулуб рожевий, синюшне забарвлення кінцівок (акроціаноз)	Рожева

8. Період грудного віку: чому так називається, його тривалість, основні морфо-функціональні характеристики. Як часто педіатр (сімейний лікар) повинен оглядати дитину в цьому періоді?

Період грудного віку триває із 29 дня до 1 року і характеризується дуже інтенсивним фізичним, нервово-психічним, моторним, інтелектуальним розвитком дитини. До 4-5 місяців життя спостерігаються максимальні темпи наростання довжини та маси тіла дитини.. Дитина починає самостійно говорити, ходити, виражати свої бажання.

Особливості перебігу періоду немовляти (грудного)

▪ Відбувається інтенсивне зростання (довжина тіла збільшується на 50%), інтенсивний набір маси, у зв`язку з цим необхідна велика кількість пластичного матеріалу, особливо білків. ▪ Розвиваються статичні функції : - до 2 міс дитина добре тримає голову, знаходячись у вертикальному положенні; - з 4-5 міс перевертається з живота на спину, далі зі спини на живіт;

- до 7 міс самостійно сідає, а до кінця року починає ходити. - До 5-6 міс починають прорізуватися молочні зуби, до року зазвичай буває 8 зубів. ▪ З 1 міс руху очних яблук стають координованими , погляд фіксується на яскравих предметах, з’являється слухове зосередження, до кінця 2- го місяця дитина стежить за рухом предмета , усміхається. З 3 – 4 міс він емоційно гулить , дізнається близьких, з 6 міс лепече склади “ба” , “па” , “ма” , голосно сміється. ▪ До кінця року дитина вимовляє перші осмислені слова , виконує прості вимоги , розуміє слова заборони . ▪ До цього часу сповільнюється фізичний розвиток , його випереджає психічне. ▪ Завершується розвиток шлунково-кишкового тракту, дозрівання респіраторного тракту, серцево-судинної системи. ▪ Організм знаходиться під переважним впливом симпатичної нервової системи. ▪ Відбувається інтенсивний розвиток мозкової тканини: збільшення маси мозку в 3 рази, розвиваються 1 і 2 сигнальні системи (ходить, говорить декілька слів). Бурхливий розвиток рухів (з 2 півріччя зростання сповільнюється, але збільшується нервова діяльність, рухова активність). ▪ Відбувається маніфестація схильності до певних патологічних станів (діатезів) ▪ Схильність до генералізації запальних процесів ▪ Серед патологічних процесів переважають: - Дефіцитні хвороби (рахіт, залізодефіцитні анемії, гіпотрофії, дисфункції імунітету), оскільки виснажуються запаси отримані від матері; - Токсикози (генералізовані інфекції, нейротоксикоз, кишковий токсикоз); - Виникнення “несправжнього крупу” - Часті запальні захворювання системи травлення - Алергічний діатез

➔ Лікар-педіатор оглядає дітей на першому році життя дитини – 1 раз на місяць впродовж року.

9. Період переддошкільного віку: чому так називається, його тривалість, основні морфо-функціональні характеристики. Як часто педіатр (сімейний лікар) повинен оглядати дитину в цьому віці?

Переддошкільний вік (1-3 роки)—вдосконалення усіх функціональних систем, остаточна диференціація нервової системи, що почалася ще у грудний період. Розвиваються умовні рефлекси на стереотипи, на комплекси подразників.

Бурхливий розвиток вищої нервової діяльності (ВНД), формування особистості.

Переважання впливу гіпофіза і тимуса, підвищення функціонування імунної системи.

Знижуються поступово темпи зростання (але ще знаходяться на високому рівні). В 3 роки наступає “криза трьохлітніх”.(формування власного я) Дитина те, що бачить – добре запам’ятовує.(відбиток вражень).

Дитина найбільше прив’язана до мами (культ матері).

Серед патологічних станів переважають:

• Варіабельність фізичного розвитку (нанізм, ожиріння)

• ГРВІ та дитячі інфекційні захворювання

• Травматизм

• Реалізація діатезів у хронічні захворювання (бронхіальна астма)

Здорових дітей віком від 1 до 2 років педіатр оглядає 1 раз на квартал

Від 2 до 3 років – 1 раз на півроку

10. Період дошкільного віку: чому так називається, його тривалість, основні морфофункціональні характеристики. Як часто педіатр (сімейний лікар) повинен оглядати дитину в цьому віці?

Дошкільний період (3-7 років)- період, коли дитина відідує дитячий садок. Продовжується розвиток вищої нервової діяльності та закріплення навичків.

Формується наочно-образний тип мислення (намалювати, зліпити/побудувати). Діти мають гарну пам’ять.

Удосконалюється і закінчує свій розвиток бронхолегенева система. (знижується кількість респіраторних захворювань).

5-6 років – перший ростовий стрибок.

Починають формуватися і до 6-7 років у же сформовані механізми шкільної зрілості.

Серед патологічних станів переважають:

• Варіабельність фізичного розвитку (нанізм, ожиріння)

• ГРВІ та дитячі інфекційні захворювання

• Реалізація діатезів у хронічні захворювання (бронхіальна астма)

• Формування патології ШКТ -- гастрити

З 3 років проводиться планова регулярна диспансеризація в поліклініках. (раз на рік )

Розвиток дитини

1. Які фактори можуть впливати на фізичний розвиток дітей? Семіотика порушень довжини тіла і окружності голови.

Фактори, що впливають на фізичний розвиток дітей:

• Ендокринні (гормони росту, щитоподібної залози, кори наднирників)

• Церебральні (нормальний розвиток мозку, що впливає на розвиток нервової та ендокринної системи)

• Аліментарні(надмірне/недостатнє харчування)

• Генетичні

• Соматогенні ( захворювання різні—хронічні, нирок, серця та органів дихання – розвиток недостатності)

• Психоемоційні (увага, догляд)

1)ріст

• Карликовість (значна затримка росту)

• Гігантизм

Причини: конституційні, ендокринні(гіпофізарний, тиреогенний нанізм),соматогенні(хронічні захворювання органів з порушенням функції-вроджена вада серця,генетичні (синдром Шерешевського-Тернера),соціально-побутові. Порушення живлення і обміну речовин, недостатність харчування кількісна і якісна.

2)окружність голови –залежить від розвитку мозку (внутрішньоутробного особливо)

• Мікроцефалія(зменшення окружності голови)

• Макроцефалія (збільшення окружності голови)

2. В якому віці дітей спостерігаються “ростові стрибки”, які особливості стану здоров’я дітей в ці періоди? (пояснити чому?)

Ростові стрибки --- періоди інтенсивного росту дитини і статевого дозрівання, коли значно збільшується довжина тіла. (швидкість росту стаовить 10-12 см за рік)

Є 2 ростові стрибки

1-й у віці 5-6 років

2-й – пубертатний—відбувається під час інтенсивного статевого дозрівання,

• у дівчаток в 10-12 років

• у хлопчиків в 13-15 років

В період максимального росту досягається максимальний рівень енергетичного обміну (100%) ----- коли організм інтенсивно росте і вся його енергія витрачається на це---в ці періоди діти більш вразливі до дії різних патогенних чинників---можуть розвиватися функціональні і органічні захворювання.

3. Які фактори можуть впливати на фiзичний розвиток дiтей? Семiотика порушень маси тіла і окружності грудної клітки. Фактори, що впливають на фізичний розвиток людини:

а) Ендогенні фактори: спадкові (генетичні) фактори, які можуть бути носіями спадкових захворювань і мати вплив на процес зростання і розвитку; церебральні; ендокринні; соматогенні.

б) Екзогенні фактори: кліматичні показники, природні фактори, район проживання, водні ресурси, екологія в цілому.

в) Соціально-економічні фактори: умови праці та побуту, харчування, заняття фізичною культурою, рівень освіти, доступність медичної допомоги. Несприятливі фактори, що впливають у внутрішньоутробному періоді, ранньому дитячому віці та періоді дозрівання, здатні порушити послідовність розвитку організму, іноді викликаючи незворотні зміни. Семіотика порушень маси тіла:

1) Гіпотрофія - порушення фізичного розвитку у дітей до 2 років через зменшення фактичної маси тіла порівняно зі зростом. Ступінь набутої гіпотрофії виявляють після 1 місяця життя. І ступінь - дефіцит фактичної маси тіла дорівнює 11-20%; II ступінь -21-30%; II ступінь-31% і більше. Зовнішні ознаки гіпотрофії: зменшення товщини шару підшкірно-жирової клітковини тільки на тулубі (І ступінь), далі на кінцівках II ступінь, на обличчі - III ступінь. У випадку II і III ступенів також спостерігається зниження тургору й еластичності шкіри, зменшення довжини тіла, затримка нерво- во-психічного розвитку, збільшується кількість гострих респіраторних захворювань, погіршується загальний стан дитини. Значне зменшення маси тіла із порушеннями трофіки після 2 року жипя визначають як виснаження.

2) Паратрофія — збільшення маси тіла щодо зросту у дітей першого року життя. При 1 ступені парагрофії маса тіла перевищує норму на 10-20%. II ступені - на 21-30%. Ill ступені - на 31% і більше. При однаковому (пропорційному) перевищенні показників маси і довжини тіла діагноз паратрофії не встановлюється. При надлишковій масі тіла у дітей старше, ніж 1 рік. встановлюється діагноз ожиріння. При 1 ступені ожиріння маса тіла вище, аніж норма на 10-29%, II ступені - 30-49%, III ступені - 50-99%. IV ступені - 100% і більше. Згідно з наказом МОЗ України №55 від 03.02.09 для виявлення ожиріння у дітей рекомендовано використовувати ІМТ (індекс маси тіла). Якщо ІМТ знаходиться в межах 15-85 перцентилі - маса тіла нормальна. При ІМТ в межах 85-97 перцентилі діагностують перед ожиріння, а при ІМТ > 97-ї перцентилі - ожиріння.

Семіотика порушень окружності грудної клітки — збільшення або зменшення окружності. Причинами таких порушень є аномалії розвитку грудної клітки та легень, захворювання органів дихання, ступінь фізичної підготовки та розвитку м'язів, конституційні особливості, тощо.

4. Один із законів фізичного розвитку стверджує, що "з ростом дітей пропорції тіла змінюються". Поясніть як вони змінюються і чому.

При зростанні окремі частини тіла дитини збільшуються не пропорційно; темпи зростання залежать від статі дитини; існує так званий краніокаудальний градієнт росту – дистальні сегменти тіла ростуть швидше, ніж проксимальні. Стопа виростає відносно більше, ніж гомілка, гомілка - більше ніж стегно, а найменьший від усього відносий приріст у шиї і голови. У новонародженої дитини голова становить близько половини свого остаточного розміру,

швидкість її подальшого зростання нижче швидкості росту тулуба і кінцівок. До 5-7-річного віку швидкість росту рук, ніг і тулуба різна: спочатку швидше ростуть руки, потім - ноги, потім - тулуб. У молодшому шкільному віці від 7 до 10 років зростання йде повільніше, переважає інтенсивність росту тулуба над швидкістю росту довжини кінцівок, відбувається збільшення маси тіла і "округлення". У підлітковому віці знову починається інтенсивний ріст кінцівок: спочатку рук, а потім ніг.

5. Які виділяють «критичні (кризові) періоди дитинства»? Коротко розкрийте зміст…. 1-го, 3-го, 4-го, 5-го.

У розвитку дитини розрізняють кілька мають специфічні особливості періодів. Ці періоди називають критичними, або віковими, кризами через підвищеної вразливості нервової системи і підвищеного ризику виникнення порушень її функцій.

Критичні періоди дитинства – це час коли:

- дитина або дуже швидко росте, або швидко дозрівають його функціональні системи і вона дуже чутлива до дії зовнішніх чинників.

- відбувається перехід від одного обміну до іншого, чи перехід від одного виду живлення до іншого;

Критичний період має завершитися більш високим рівнем адаптації. Виділяють наступні критичні періоди:

1. Новонародженості - період надзвичайної адаптації.

2. Грудний вік - підвищене зростання і розвиток функцій. На першому році закладаються основи психічної діяльності, йде підготовка до самостійного ходіння і оволодінню промовою. Сприйняття різних подразників, контакт з навколишнім світом мають для немовляти величезне значення. Існує думка, що в даний період відбувається так зване первинне навчання. У цей час формуються "нейронні ансамблі", які служать фундаментом для більш складних форм навчання. Період первинного навчання є у відомому сенсі критичним. Якщо на цьому етапі дитина не отримує достатньо інформації, то помітно ускладнюється подальше засвоєння навичок.

3. 2-3 роки - формування ВНД (вищої нервової діяльності) — етап пізнання навколишнього середовища. У процесі пересування дитина знайомиться з багатьма предметами. У результаті істотно збагачуються його зорові, дотикові та інші відчуття і сприйняття. Під час пересування він опановує і почуттям тривимірності простору. На цьому етапі моторний розвиток нерідко пов’язаний з мовним; чим впевненіше пересувається дитина, тим краще він опановує промовою, хоча можливі й відхилення у вигляді дисоціації розвитку зазначених функцій. Безпосередній контакт з навколишніми предметами сприяє також і формуванню почуття Я, тобто виділенню себе з навколишнього світу. До 2 - 2,5 років дитина, як правило, товариський, доброзичливий, легко вступає в контакт з незнайомими, рідко відчуває почуття страху. У проміжку від 2 до 4 років поведінка його може помітно змінитися. Спостерігається значне зростання, що супроводжується деяким неузгодженістю нейроендокринної і судинній регуляції. У психологічному плані в цей період спостерігається досить виразно виражене відчуття Я. У дитини, вже овладевшего фразовой промовою і має хоча б невеликий власний життєвий досвід, відзначається виражена тяга до самостійності. Одним з наслідків такого прагнення є впертість, не завжди зрозуміле батькам. На даному етапі розвитку дитини впертість часто буває реакцією на неправильну поведінку дорослих. Йдеться про ті випадки, коли дорослі намагаються перешкоджати прояву цілком допустимою самостійності. 4. 6-7 років - дозрівання механізмів шкільної зрілості. У дитини добре розвинені моторика і мова, він тонко вміє аналізувати ситуацію, у нього розвинене почуття "психологічної дистанції" у відносинах з дорослими. У той же час ще недостатньо самокритики і самоконтролю. У дитини ще не вироблена здатність до зорового зосередження. У діяльності переважають ігрові елементи. При вступі до школи можуть виникнути різні відхилення, пов'язані з недостатньою психологічною готовністю дитини до систематичних занять. Деякі діти не можуть спокійно сидіти протягом уроку і зосереджуватися на виконанні запропонованого завдання або на пояснює вчитель матеріалі. На перших порах все це може нагадувати картину розумової недостатності, слабкою кмітливості, зниженою пам'яті. Для визначення характеру подібних проявів необхідно провести ретельне психоневрологічне обстеження. У тому випадку, коли дитині пред'являються надмірно підвищені вимоги, можуть відбуватися "зриви" нервової діяльності. Результатом таких "зривів" може бути розвиток неврозів. У період другого кризу вперше можуть виникати психопатологічні стану, корені в період раннього дитинства.

5. Підлітковий період - ендокринна перебудова організму. Відбувається бурхливе зростання підлітка. Моторика стає незручною, різкою, рвійній. Виникають зміни, пов'язані із статевим метаморфозом. Так, у дівчаток починаються менструації. У хлопчиків спостерігаються полюції

(сім'явиверження), пов'язані, як правило, зі сновидіннями еротичного характеру. Особливо значно змінюється поведінка підлітків. Вони стають непосидючими, неспокійними, неслухняними, дратівливими. Нерідке зловживання старших посиланнями на свій авторитет викликає у підлітків протидія всякому розумного раді. Вони стають зарозумілими і самовпевненими.

Підліток виявляє прагнення бути чи здаватися дорослим. Іноді таке прагнення виражається в небажаних формах. До таких форм належать, наприклад, непокора розумним вимогам з боку дорослих. Прагнення здаватися дорослим виражається в тому, що міміка і жести підлітка набувають пихатий, манірний і кілька театральний характер. У здорових підлітків до 16 років зазвичай настає фаза заспокоєння. Поведінка підлітка стає цілком адекватним. Взаємовідносини з оточуючими вступають в цілком нормальне русло. Небажані прояви особливо яскраво виражені у підлітків з тими чи іншими порушеннями нервової системи. Вікові кризи супроводжуються складними нейроендокринними змінами. Якщо має місце захворювання нервової системи, то ці зміни можуть призводити до порушень психічного розвитку. Крім того, під впливом нейроендокринних змін у хворих дітей можуть виникати асинхронії (затримане або випереджальний розвиток тих чи інших функціональних систем). Такі асинхронії часто найбільш відчутно виявляються саме в періоди вікових кризів.

6. Дайте характеристику психомоторного розвитку здорової дитини: 2 міс, 3 міс, 6 міс,7 міс, 8 міс, 11 міс, 1 рокі, 2 років,

Психомоторний розвиток дитини  Оцінка психомоторного розвитку дитини здійснюється за наступниками критеріями:  моторика – цілеспрямована маніпулятивна діяльність дитини;  статика – фіксація та утримання певних частин тулуба в необхідному положенні;  сенсорні реакції – формування відповідних реакцій на світло, звук, біль, дотик;  мова – експресивне мовлення та розуміння мови;  психічний розвиток – позитивні та негативні емоції, становлення соціального віку.

2місяця: Повертає головою в різні боки. Починає тримати голову декілька хвилин в вертикальному положенні. Тривала зорова реакція за предметом, який рухається. Зосередження на звук. Часте коротке гуління. Реагує усмішкою на розмову. Фіксує погляд на обличчі, яке рухається.

3місяця Починають зникати більшість безумовних рефлексів (пошуковий, хоботків, Бабкіна, хватальний). Тягнеться за іграшкою. Нормалізується м’язовий тонус. Добре тримає голову. У відповідь на звукові подразники та яскраві предмети з’являється зосередження, активна реакція. Часте, тривале гуління. Перші складові ланцюжки «ррр». Відповідає комплексом пожвавлення у відповідь на емоційне спілкування. Соціальна посмішка.

6 місяців Активно повертається із спини на живіт, починає повертатися із живота на спину. Хапає цілеспрямовано, запропоновану іграшку, перекладає з однієї руки в іншу. В положенні на животі спирається на витягнуті руки або повністю відкриті долоні. Починає сідати через поворот набік, спираючись на руку. Все більш адекватна реакція при появі матері, батька та чужої людини. Слідкує за іграшкою, яка впала донизу. Балакання: послідовне приєднання різноманітних виразних складів із зміною сили звуку та висоти тону. Емоції диференційовані, тягне руки, щоб взяли на руки. По-різному поводить себе із знайомими та незнайомими.

7місяців Лежачи на спині, грається ногами (координація «рука-нога»). Перекладає іграшки з одного місця на інше, з руки в руку. Сидить з прямою спиною. При підтримці за тулуб, на твердій основі пружинить (танцює). Намагається дістати предмет, якщо це можливо зробити, змінивши положення тіла. Продовжує балакання. Включається в гру, повторюючи дорослих, змучившись, починає вимагати уваги самої близької людини (найчастіше матері).

8 місяців Хапає кожною рукою по кубику і довільно тримає їх нетривалий час. Повзає на животі (по-пластунськи, як тюлень), переставляючи вперед руки. Самостійно лягає, сідає, піднімається. При відповідному вихованні показує ручками «до побачення», «тосі-тосі», «ладушки». Киванням голови показує згоду «так», заперечення«ні». Добре лепече, ясно вимовляє звуки «ба», «ма», «да». Адекватні емоційні реакції у відповідь на спілкування. Спостерігає за діями інших дітей, сміється, лепече.

11 місяців «Щипцевий» захват: захватує маленький предмет, подушечками зігнутого вказівного і великого пальців. Повзає на руках і колінах з перехресною координацією. Стоїть без опори. Робить кроки вперед, при підтримці за обидві руки. Виконує прості вимоги та просьби. Орієнтується в поняттях «можна», «не можна», розуміє заборони: «сиди тихо, «не бери». У дитини з’являються Кількість односкладових слів витісняється двоскладовими. Вживає слова спрощеного варіанту «ляля», «нозя», «цяця». Махає рукою на прощання. Радіє приходу дітей. Вибіркове відношення до дітей

1 рік Може гратися іграшками годину і більше. Ходить вздовж меблів, при підтримці за одну руку, або самостійно. Виконує все більш складні вимоги та прохання, розуміючи їх. Кількість проявів реакції на зовнішнє середовище збільшується. Мовний запас 8 – 12 слів. Протягує іншій дитині іграшку, супроводжуючи це сміхом та лепетом. Шукає іграшки, які заховані. За проханням обнімає батьків, прагне схвалення, підтвердження свого успіху близькою людиною.

2 роки Слухаючи розповіді дорослого розуміє (без показу) події, які знайомі, уявляє людей. При спілкуванні з дорослими користується 3-х слівними реченнями, вживаючи іменники та займенники. Підбирає по зразку та слову 3-4 контрастних кольори, суміщає предмети та їх частини за формою, розміром, кольором. В грі відтворює ряд послідовних дій. Переступає через палицю або перешкоду висотою 10 см. Частково одягає одяг (черевики, шапку, шкарпетки). Активно використовує жести. Гостра реакція на відсутність матері. Дитина починає описувати свої дії: «я сідаю», «моя іграшка»

7. Для оцінювання психомоторного розвитку дітей використовують "основні лінії розвитку". Які критерії вони включають? Поясніть їх відносно дітей першого півріччя життя.

Основні лінії розвитку. Вони включають основні фізіологічні реакції, вміння і навички. Для дітей першого півріччя життя це: формування слухових і зорових орієнтовних реакцій, позитивних емоцій, рухів кінцівок, загальних рухових навичок, підготовчих етапів активної мови і умінь.

8.Дайте визначення поняттю «критичні (кризові) періоди дитинства». Які критичні періоди виділяють? Коротко розкрийте зміст одного з них , а саме

"криза дітей 3х років, 7 років"

.

Криза трьох років — це криза соціальних стосунків, а будь-яка криза стосунків є кризою виділення свого "Я". Зміна позиції дитини, ріст її самостійності і активності, вимагають від близьких дорослих своєчасної перебудови стосунків. Якщо ж нові стосунки з дитиною не складаються, її ініціатива не заохочується, самостійність постійно обмежується, у дитини, виникають безпосередньо кризові явища, що проявляються у взаєминах з дорослими, а іноді і з однолітками. Криза вперше була розкрита в роботі Ельзи Келер «Про особистість трирічної дитини». Вона виділила 7 характеристик кризи трьох років: негативізм, вередливість, гонорливість, своєвілля, знецінювання, протест-бунт, деспотизм.

Криза семи років – це криза саморегуляції. Криза 7 років – це період народження соціального

"Я" дитини. Основні симптоми: 1)втрата безпосередності поведінки; 2) манірність поведінки (намагаючись виправдати сподівання дорослих, дитина відверто демонструє навіть ті позитивні якості, які їй не властиві); 3) симптом «гіркої цукерки» (дитині погано, але вона намагається це приховати). Перехідний період 6-7 років пов'язаний з появою нового системного новоутворення - внутрішньої позиції, яка виявляє новий рівень її самосвідомості. Ця внутрішня позиція входить у протиріччя із соціальною ситуацією розвитку дитини: в очах дорослих вона ще мала, несамостійна, а у власних – вже доросла.

9. Як розраховується Коефіціент розвитку (QD) і з якою метою.

Коефiцiєнт розвитку (QD) є iнтегральною оцiнкою рiвня НПР дитини. Визначається через календарний (хронологiчний) i психiчний вiк дитини аналогiчно способу визначення коефiцiєнта розумового розвитку (IQ) за шкалами Станфорд-Біне (Stanford-Binet Intelligence Scale, 1972) та Д. Векслера (D.Wechsler, 1965):

Цей показник вираховується так: QD = ВПР х 100/ КВ де ВПР - вiк психiчного розвитку; КВ - календарний (хронологiчний) вiк дитини.

Вiк психiчного розвитку вiдображає рiвень психiчного розвитку дитини i визначається здатнiстю при дослiдженнi виконувати/не виконувати певнi навички, характернi для даного вiкового перiоду.

Календарний (хронологiчний) вiк - це реальний вiк дитини на момент обстеження, який визначається рiзницею мiж датами народження i обстеження. На першому роцi життя вiн визначається тижнями, а у дiтей старше 1 року - в мiсяцях, причому залишок 15 i бiльше днiв береться за 1 мiсяць.

Загальний психiчний вiк є середньою арифметичною величиною вмiнь i навичок дитини по кожному показниковi головних лiнiй розвитку.

Величину отриманого QD оцінюють за таблицею. Величина QD Оцінка розвитку

130 і більше Дуже високий

120-129 Високий

111-120 Нормальний високий

90-110 Середній нормальний

80-89 Слабкий нормальний

70-79 Межові випадки

69 і менше Дебільність

10. З якою метою використовують показник - «епікризовий строк» (ЕС). Яка тривалість ЕС для дітей першого року життя. Які оцінки розвитку дитини можливі при тому чи іншому відхиленні від ЕС? За якого відхилення ЕС необхідно призначити ретельне обстеження дитини. Епікризовий строк — термін, в межах якого оволодіння уміннями та навичками вважається за норму розвитку дитини. ля визначення психічного розвитку дітей використовують так звані основні лінії розвитку. Вони включають основні фізіологічні реакції, вміння і навички. Для дітей першого півріччя життя це: формування слухових і зорових орієнтовних реакцій, позитивних емоцій, рухів кінцівок, загальних рухових навичок, підготовчих етапів активної мови і умінь.

У віці від 6 до 12 місяців оцінюють розвиток загальних рухів, розуміння мови, активної мови, дії з предметами, умінь і навичок, що виявляються в процесі спілкування дітей одного з другим.

Нормою розвитку дитини першого року життя вважають оволодiння умiннями та навичками в межах ±15 днiв вiд паспортного вiку. Раннiм або прискореним вважається розвиток, якщо дитина оволодiла умiннями у бiльш раннi вiковi строки (бiльш нiж на 15 днiв). Сповiльнений розвиток або затримка в розвитку — при формуваннi умiнь у бiльш пiзнi вiковi строки, тобто бiльш нiж 15 днiв (епiкризовий строк).

При виявленнi затримки нервово-психiчного розвитку у дитини першого року життя бiльш нiж на 2 епiкризових строки необхiдно виключити педагогiчну задавненiсть або захворювання нервової системи. Таку дитину необхідно ретельно обстежити i встановити диспансерне спостереження.

1. Вкажіть анатомічні особливості будови шкіри у новонародженої дитини, як вони позначаються на функціях шкіри у порівнянні з дорослими.

Товщина різних шарів шкіри дитини в 2-3 рази менша, ніж у старших осіб.

Особливості епідермісу:

А) роговий шар — 2-3 ряди клітин, слабо пов’язані між собою й активно злущуються - зниження бар’єрної функції; пухкий, насичений водою;

Б) склоподібний — недостатньо виражений (є тільки на долонях та підошвах);

в) зернистий — виражений слабо, відсутній кератогіалін, який надає шкірі

білий колір; обумовлує прозорість і рожевий колір шкіри;

Г) шипуватий — виражений слабо;

д) базальний — виражений добре ( клітини Лангерганса, базальні та меланоцити). Недостатнє утворення меланіну до 6 місяців) Е) рН шкіри нейтралььне.

Особливості базальної мембрани: недорозвинута, нерівна. Епідерміс легко відшаровується від дерми з утворенням пухирів.

Особливості дерми:

А) має ембріональний характер будови;

Б) багато клітин, з підвищеною активністю;

В) мало волокон, розвинені слабо;

Г) аморфна речовина містить велику кількість ферментів;

Д) шари дерми: сосочковий - розвинений слабо, у недоношених дітей може бути відсутній, дозріває до 6 років; сітчастий - містить кровоносні та лімфатичні судини. Добре розвинена капілярна сітка. Багато води. Велика кількість гіалуронової, хондроїтинсірчастої кислот, гіалуронідази.

Особливості залоз шкіри:

А) сальні - локалізація: всі ділянки шкіри, крім долонь, підошв і тильної поверхні стопи; починають функцінувати внутрішньоутробно;

б) потові екринні - локалізуються по всій поверхні шкіри, що починають функцінувати піісля 3-4 місяців;

В) потові апокринні - аксилярні западини, ареоли, навколи пупка, статевих органів, що починають функціонувати у 8-10 років.

Функції шкіри у дітей:

А) захисна (бар’єрна та імунологічна) - недосконала;

Б) терморегулярна - недосконала;

В)дихальна - добре виражена;

г) пігментоутворююча - недосконала;

Д) видільна - недосконала;

Е) сенсорна - больова, тактильна, температурна чутливість;

Є) синтетична - місце синтезу вітаміну Д, меланіну, фементів, імуноглобулінів. Волосся при народженні покриває все тіло, що потім випадає, замість нього виростає постійне волосся.

Особливості ПЖК:

Клітини морфологічно незрілі, мають ембріональну будову;

Склад близький до жирів жіночого молока - в декілька разів більше твердих насичених кислот і менше ненасичених.

Є бура жирова клітковина, що має більший вміст мітохондрій, коензимів і цитохрому - інтенсивний термогенез, незалежний від скорочення м’язів. Розташована в клітковині грудної клітки, середостіння, навколо крупних судин та внутрішніх органів.

Для новонароджених характерна фізіологічна жовтяниця, що зумовлює жовте забарвлення шкіри.

2. Анатомічні особливості будови трубчастих кісток і особливості хімічного їх складу у дітей раннього віку, як вони проявляються в клінічній картині захворювань (при рахіті, при зламах кісток).

Будова трубчастої кістки: діафіз, епіфіз, епіфізарний хрящ, метафіз, апофіз. Грубоволокниста, сітчата, пластинки розташовані неправильно, кількість їх невелика, гаверсові канали широкі, неправильної форми. Значно менше мінеральних речовин, ніж у дорослих, і більше води та хрящової тканини, вона є більш м’якою і еластичною, менш ламкою. Окістя: товсте, функціонально активне, внутрішній шар багатий клітинними елементами, за його рахунок йде ріст кістки в товщину. Еластичність окістя забезпечує переломи без зміщення кісткових фрагментів, за типом зеленої гілки.

Хімічний склад кістки:

- 60 % мінеральних речовин – солі кальцію, фосфору, магнію, багато мікроелементів,

- 30 % органічних компонентів - в основному білок колаген (осеїн), вуглеводи (полісахариди), лимонна кислота, ферменти), - 10 % води.

У кістках дітей - осеїну відносно більше, ніж у кістках дорослих, вони більш еластичні, менше піддаються переламам, але під впливом надмірних навантажень легше деформуються. При нестачі у їжі вітаміну D - у кістках дитини погано відкладаються солі вапна, строки окостеніння порушуються.

Нормальні показники Ca, P в сироватці крові для дітей у віці до 3-х років:

- рівень загального кальцію - 2,25 – 2, 5 ммоль/л

- рівень неорганічного фосфору 1,45- 2,1 ммоль/л (зв'язаний з білком Са - 0,9 ммоль/л, активний іонізований Са - 1,1 - 1,4 ммоль/л, неіонізований Са - 0,35 ммоль/л)

-* активність лужної фосфатази 140-220 од.

При рахіті рівень Ca нижче норми; фосфору нижче норми; ліжна фосфотаза вище норми; рівень вітамі Д нижче норми.

При переломах равень кальцію нижче норми, фосфору ничже норми.

3. Вкажіть особливості анатомічної будови серця і регуляції його ритму у дітей, назвіть частоту серцевих скорочень у віковому аспекті.

Анатомо-фізіологічні особливості серця в дітей

• Анатомічне серце новонародженого розташоване більш краніально за рахунок високого стояння діафрагми, набуває лежачого положення , з віком - вертикальне

• форма спочатку кулеподібна , потім поступово стає грушоподібною

• Значно більший об’єм серця відносно об’єму грудної клітки.

• Серце новонародженого має відносно більші розміри передсердь і недостатньо розвинені шлуночки. Причому праве передсердя більше за ліве. Особливо недорозвинена стінка лівого шлуночка. Це проявляється тим, що товщина стінок правого і лівого шлуночків у новонароджених однакова

• Пiсля народження інтенсивно растуть лiвi вiддiли серця за рахунок збiльшення судинного опору та артерiального тиску. Крім того, до 2-х років більш інтенсивно ростуть передсердя, від 2 до 10 років відмічається рівномірний ріст передсердь та шлуночків, після 10 років швидше збільшуються шлуночки. Темп росту магiстральних судин менший нiж темп росту серця.

• Міокард у новонароджених має ознаки ембріональної будови і являє собою недиференційований симпласт з багатою васкуляризацією. Він має пухку будову, м'язові волокна тонкі, міофібрили погано розділені і містять велику кількість овальних ядер, поперечна смугастість відсутня. Сполучна тканина міокарда виражена слабо, еластичних елементів практично немає. Вони з'являються лише після 7-річного віку. Для міокарда дітей раннього віку характерне багате кровопостачання і судинна сітка його тим більша, чим менший вік дитини. Міокард передсердь значно тонший, ніж шлуночків. Нервова регуляція серця недосконала, що обумовлює досить часті дисфункції у вигляді ембріокардії, екстрасистолії та дихальної аритмії.

З віком з'являється поперечна смугастість міофібрил, інтенсивно розвивається сполучна тканина, м'язові волокна потовщуються, і до початку періоду статевого дозрівання розвиток міокарда, як правило, закінчується.

Пульс у дітей усіх вікових категорій більш частий, ніж у дорослих, за рахунок більш інтенсивного обміну речовин та пізнього розвитку вагусної іннервації серця.

Частота скорочень серця (пульсу) у дітей різного віку

Вік дитини	Частота пульсу за 1 хв
Новонароджений	140-160
6 міс. 1 рік 2 роки 3 роки 5 років 8 років 10 років 12 років і старше	130-135 120-125 110-115 105-110 100 90 80-85 70-75

4. Вкажіть основні етапи ембріогенезу сечової системи і анатомічні особливості будови нирки новонародженої дитини, розвитку якої патології це сприяє?

Нирки закладаються та формуються в каудальній частині ембріона, і надалі відбувається їх піднімання з порожнини тазу в поперекову ділянку.

Органи сечової системи у дитини формуються з недиференційованої мезодермальної тканини. Джерелом розвитку є так звані метанефрогенні тяжі (нефротоми), які тягнуться вздовж усього тіла зародка між сомітами та первинною порожниною тіла (celom).

Спочатку, на 3-му тижні ембріонального розвитку, в краніальній частині ембріона (на рівні шийних сегментів) з нефротомів (вентральної мезодерми) формується переднирка (pronephros). Вона представлена 2-5-ма канальцями, які, з одного боку, відкриваються у порожнину тіла, а іншими своїми кінцями збираються у загальну протоку (вольфів канал) переднирки, що відкривається в клоаку (тобто задній відділ кишечника, в який відкриваються отвори видільних органів і статевих шляхів)

Надалі, з 5-6 тижня, за деякими даними з 4-го тижня, розвивається первинна нирка (тезоперЬгоз). Вона локалізується в ділянці тулубових сегментів. Вважають, що індукує розвиток первинної нирки первинна ниркова протока, яка росте в каудальному напрямку. Первинна нирка функціонує протягом 2-3-го місяця, зазнає зворотнього розвитку (до 14-го тижня), і лише її каудальні відділи беруть участь у формуванні статевих залоз.

На 2-му місяці (приблизно на 6-му тижні) внутрішньоутробного періоду в каудальній частині ембріона починає розвиватися вторинна або остаточна нирка (тетаперпгов). Вона формується з двох різних ділянок мезодерми - нефротомів та дивертикулів мезонефрального (вольфового) каналу.

Захворювання можливі:

Формування нирок і сечоводів з різних закладок ембріональної тканини може обумовити появу анатомічних аномалій кількості нирок і сечоводів. Так, відсутність розвитку ростка

а сечоводу з вольфової протоки призводить до агенезії, тобто відсутності нирки з одного °о двох боків разом з ростком сечоводу. У випадках, коли немає нефротомів з боку зачатка сечоводу, виникає аплазія, тобто відсутність нирки, але при Наявності сечоводу (рис. 38). Під час вагітності під впливом несприятливих ^ератогенних) факторів (на 7-10-му тижні) може спостерігатися утворення більш ніж одного сечовидного ростка, що призводить до подвоєння мисок (лоханок) або подвоєння нирок.

Оскільки нирки закладаються і формуються в каудальній частині, то при порушенні процесу підйому нирок з порожнини таза можливі аномалії Розміщення (дистопії) і форми нирок. Можливе, наприклад, торакальне, поперекове, перехресне, клубове, тазове розміщення нирок (рис. 40).

Нерідко в процесі міграції нирок виникає їх зрощення, і при цьому Утворюється підковоподібна, галетоподібна нирка або Ь - і 8 - подібні нирки, з'єднані нижніми полюсами або бічними поверхнями (

Новонароджена дитина:

Диференціація та розвиток органів сечовидільної системи продовжується після народження дитини. Нирки розташовані у верхніх відділах ретроперитонеального простору. У дітей молодшого віку маса і розміри нирок відносно більші ( 1:100 проти 1:200,1:250 у дорослої людини). Структура їх незавершена:

- до 1 року нирка виглядає як округлий орган, далі вона стає бобоподібною нирки зберігають почастковану будову до 2-5 років ; недостатньо розвинений кірковий шар нирок .Співвідношення кіркового і медулярного шарів нирок1:4. В 7 років воно стає

таким, як у дорослих 1:2 спостерігається майже паралельне розташування нирок і тільки в більш старшому віці

верхні полюси нирок зближуються більш низьке розташування нирок до 7-8 років фіксація нирок у новонароджених і дітей раннього віку недостатня (відсутня жирова капсула, недостатньо розвинена жирова тканина біля нирки, слабко розвинені зв’язковий апарат, що сприяє більшій рухливості нирок.. Кінцеве формування механізмів фіксації відбувається в 5-8 років.

Функціональна одиниця нирки - нефрон на момент народження має ознаки незрілості: клубочки малі за розміром; епітелій капсули Шумлянського-Боумена –циліндричний, згодом переходить у плаский; будова клубочка в 5 років стає такою як у дорослих, розміри клубочків збільшуються до18-19 років. Сечові канальці та петлі Генле короткі , в 2 рази вужче ніж у дітей старшого віку. Юкстагломерулярний апарат нирки який відіграє важливу роль в утворенні реніну і контролює виведення натрію формується до 2 років.

Морфологічна “незрілість” нефрону, що є характерною для немовлят і дітей раннього віку. При народженні нирка замінює плаценту як головний орган гомеостазу. Цей перехід відбувається при змінах ниркового кровотоку , ступеня гломерулярної фільтрації і тубулярних функцій. Нирковий кровообіг плода низький.При народженні він швидко зростає через зменшення опору ниркових судин та збільшення системного кровотиску. Гломерулярна фільтрація починається одразу ж після утворення перших нефронів і її рівень поступово збільшується зі зростанням тіла. Після народження дитини гломерулярна фільтрація швидко зростає, подвоюється в перші 2 –4 тижні життя і сягає рівня дорослого в 1-2 роки. Натрій у дітей виводиться надзвичайно повільно, ще й тому, що медулярні нефрони , яких більше у новонароджених, реабсорбують натрій більше , ніж кортикальні. В разі навантаження натрієм нирка новонародженої дитини продовжує активно реабсорбувати натрій. Крім того, виведення натрію у новонароджених обмежено через низьку гломерулярну фільтрацію.

5. Вкажіть анатомічні особливості будови судин у новонародженої дитини; особливості коронарних судин у віковому аспекті, як це проявляється в клінічній картині захворювань дітей і дорослих.

Артерії у дітей відносно ширші, ніж у дорослих, причому вони навіть дещо ширші, ніж просвіт вен. Але оскільки з віком вени ростуть швидше, ніж артерії, то до 15-річного віку просвіт вен стає вдвоє більший, ніж артерій. У дітей добре розвинена капілярна сітка. Причому у дітей раннього віку капіляри кишок, нирок, легень і шкіри не тільки відносно, але й абсолютно ширші, ніж у дорослих. Кровоносні судини мають тонкі стінки, в них недостатньо розвинені м'язові та еластичні волокна. З віком в структурі судин збільшується кількість еластичних і м'язових елементів. Розвиток судин в основному завершується до 12 років.


• У новонароджених співвідношення діаметрів легеневої артерії та аорти інше (аорта — 16 мм, легенева артерія — 21 мм); у віці 10—12 років їх діаметр стає однаковим, а в дорослих аорта завжди більша за легеневу артерію (аорта — 80 мм, легенева артерія — 74 мм).

• Коронарні судини до 2 років розподиляються за розсипним типом, до 6 – за змішаним, після 6 – за дорослим, магістральним. Тому вининкнення інфарктів міокарда – дуже рідкій випадок.

6. Перерахуйте особливості імунної системи у дітей. (Як змінюються розміри тимусу з віком людини, його значення).

Особливості імунної системи

• Поширеність по всьому тілу (біля 2кг лімфоїдної системи)

• Постійна рецеркуляція клітин через кровообіг

• Здатність виробляти специфічні фактори захисту

Тимус (вилоякова залоза) — джерело Т-лімфоцитів. Закладається на 6 тижні внутрішньоутробного розвитку, лімфоцити в ній з’являються на 2-3 місяцях життя плода. Складається з 2 часток оточених капсулою. Близько 90% лімфоцитів руйнуються в тимусі, а інші 10% під впливом гормонів вилочкової залози Дорзрівають і Набувають імунної функції.

Остаточно дозріває до 12-15 років

Найбільшої маси в 37,5 г тимус досягає в ранньому дитячому віці та до періоду статевого дозрівання. У віці понад 16 років маса залози поступово зменшується. Вікова інволюція проявляється поступовою заміною паренхіми жировою, пухкою сполучною тканиною, також зменшенням кількості лімфоцитів, особливо в кірковій речовині та збільшенням кількості тілець Гассаля в мозковій речовині. У віці 50-90 років маса органа становить 13,4 г.

7, В якому віці дітей спостерігається стан "фізіологічної гіпоімуноглобулінемії"? Поясніть чому?

3-6 місяців життя.

В цьому періоді спостерігається найбільше виражена

гіпоімуноглобулінемія за рахунок катаболізму материнських антитіл та низького синтезу власних, зберігаються недостатність місцевого та системного клітинного імунітету, супресорна спрямованість імунних реакцій, знижене інтерфероиоутворення, дещо збільшується продукція секреторного IgA та IgM без збереження імунологічної пам’яті. Для дітей другого критичного періоду с характерними гіпоімуноглобулінемія, первинний характер імунної відповіді без збереження імунологічної пам’яті, що обумовлює необхідність проведення ревакцинацій при здійсненні профілактичних щеплень.

8, Назвіть синдроми ураження шлунку і 12-палої кишки, розкрийте їх зміст. Дайте визначення поняттю "Мойніганівський ритм болю».

Больовий синдром

• За характером: нападоподібний, ниючий, мойніганівський ритм болю

• За часом виникнення: біль після прийому їжі, нічний, голодний Диспептичний синдром: постпрандіальне переповнення в епігастрії, раннє насичення .

Синдром інтоксікації: головний біль, слабкість, в'ялість

Мойніганівський ритм болю «голодні болі» — які зменшуються або зникають після прийому їжі і з’являються знову через 1,5-2 години - тиловий для дуоденітів та виразкової хвороби дванадцятипалої кишки.

9, Назвіть синдроми ураження печінки, розкрийте їх зміст.

Синдроми ураження печінки

Сидром нарушешія цілісності гепатоцитів (синдром цитоліза)

• збільшення індикаторних ферментів: АсATТ, АлАТ, ЛДГ

• Збільшення специфічних печінкових ферментів: фр-1-Ф-А, СДГ

• збільшення також: білірубіну (прямої), сиворог.Fe, ферити, Biз

Снідром холестазу (порушення екскреторної функції)

• Підвищення ЛФ, лап, ГГТП3;

• Збільшення ФО, ХС, бета-ЛП, прямого білшрубнна, жовчних кислот; поніеніе екскреції бронсульфаленна, раднофармаклогіческіх препаратів;

Спідром печінково-клітинної недостаточності

• пониження загальних білків сироватки крові, альбумнна, трансферину, ХС, ХЕ, альфа-ЛП, П, V, VII фактори згортання системи;

• Підвищення білірубіну (непрямого);

Мезенхімалью-запальний спідром

• підвищенням гамма-глобулінів;

• Білково-осадкові проби;

• ШОЕ,

• С-реактивний білок;

• IG

10. Назвіть синдроми ураження стравоходу, розкрийте їх зміст. Дайте визначення поняттю "одинофагія".

Одинофагія – біль, який пов’язаний з актом ковтання.

Гастроезофагеальна рефлюксна хвороба - хронічне захворювання, обумовлене гастроезофагеальним рефлюксом, що призводить до розвитку рефлюкс-езофагіту або протікає без нього та супроводжується характерними стравохідними (печія, регургітація, дисфагія, одінофагія, кисла відрижка) і позастравохідними симптомами (легеневі: стійкий виснажливий кашель, захриплість голосу, отит, розвиток аспіраційної пневмонії, ”рефлюксіндукована бронхіальна астма”; кардіоваскулярні прояви: брадикардія, аритмія. 11. Больовий синдром при ураженні травної системи; за якими характеристиками прийнято його описувати?

Біль.

1) Наявність болю у дитини раннього віку оцінюється за її поведінкою, ознаками якої є:

- Плач, неспокій;

- Перебирання ніжками (можливе почергове витяганняя і притискання ніжок до животика);

- Можливе заспокоєння дитини після відходження газів;

Більшість випадків виникнення болю у дітей грудного віку пов’язане з порушенням вигодовування (перегодовування, нераціональне приготування їжі…)

2) В дошкільному, шкільному періодах життя дитина може висловлювати скарги на біль у черевній порожнині. Ознаки болю, які встановлюються при опитуванні: - Постійний/нападоподібний; - Локалізація болю:

А) До 5 років діти звичайно на запитання «Де болить?» вкладають свою руку в ділянці пупка, однак це не означає, що це істинна локалізація патологічного процесу;

Б) У старшому віці дитина вказує на точну локалізацію болю, що часто допомагає лікарю визначити уражений орган.

Епігастральна ділянка – ураження кардіального відділу шлунка, стравоходу, 12-палої кишки. Праве підребер’я – ураження печінки; Ліве підребер’я – патологія шлунка, хвоста підшлункової залози. В місці пупка – також підшлункова. Середня ділянка живота – захворювання шлунка. Ліва клубова ділянка – патологія сигмовидної кишки. І тд…

- Характер болю (ниючий, тупий, гострий, колючий);

- Інтенсивність болю;

- Зв’язок болю з прийомом їжі.

А) Біль під час прийому їжі – патологія стравоходу;

Б) Більш через 10-20 хв після годування – гастрит

В) Повторне зменшення болю після прийому їжі і повторна поява болю через 1,5-2 години після прийому їжі (Голодні болі – синдром Мойнігана) – Ознака передвиразкового стану, загострення виразкової хвороби, запального процессу при хронічному гастриті. Їжа абсорбуює кислоту і сприяє зменшенню болю. Евакуація їжі в кишку супроводжується посиленням болю у зв’язку з активацією дії соляної кислоти на слизову оболонку шлунка.

В) Біль через 4 години після прийому їжі – пізній біль в нічний час – нічний біль – ознака виразкової хв 12 п.к.

- Зв’язок болю з видом прийнятої їжі

А) При гіперацидному гастриті після прийому кислих, гострих продуктів біль посилюється, після лужних страв ( молоко) – зменшується

Б) При гіпоацидному гастриті -навпаки

- Зв’язок болю з часом доби – гельмінти турбують дитину переважно у нічний час.

- Зв’язок болю з актом дефекації – ознака сигмоїдиту, коліту. Іноді можуть виникати так звані тенезми під час діареї. Тенезми – біль виникає під час позову до дефекації, при якій калу може не бути взагалі або виділятись незначна кількіість. Тенезми є результатом спазму нижніх відділів товстої кишки і сфінктера ануса (наприклад – дизентерія, сигмоїдит, трихоцефальоз)

- Специфічні болі при певних захворюваннях. Оперізуючий біль при панкреатиті (навколо талії). Іррадіація в праве і ліве підребер’я при панкреатиті і дуоденіті. Іррадіація в праве плече і лопатку при захв. Гепатобіліарної системи (обумовлено подразнення черевного сплетення і діафрагмального нерва).

11(2). Вкажіть ступені збільшення розмірів щитоподібної залози, які визначаються при її пальпації (розкрийте їх зміст). Перерахуйте лабораторно-інструментальні методи дослідження структури і функції щитоподібної залози.

Ступені збільшення ЩЗ візуально:

1 ступінь – збільшення перешийка, що помітно при ковтанні;

2 ступінь – збільшення перешийка і часток;

3 ступінь – «товста шия»;

4 ступінь – виражене збільшення (зоб, що різко змінює конфігурацію щиї) 5 ступінь – зоб величезних розмірів.

Ступені збільшення при пальпації:

• Ступінь I — зоб пальпують, але його не видно при нормальному положенні шиї.

• Ступінь 2 — зоб пальпують і він видимий на око.

• Ступінь 3 — компресія органів ший, ретростернальне розташування.

Лаб-інстр методи дослідження щз:

-аналіз крові на Т3, Т4, ТТГ

-УЗД

-Сцинтиграфія

-Тонкоголкова аспіраційна пункційна біопсія.

12. Дайте визначення поняттям "поліурія", "полідипсія". Для яких захворювань типовою є клінічна картина, яка включає: поліурію, полідипсію, зниження маси тіла, ознаки дегідратації?

Полідипсія — симптом, що характеризується неприродно сильною, невгамовною спрагою. Зменшується або зникає тільки при прийомі води в кількостях, що значно перевищують фізіологічні.

Поліурія - збільшене утворення сечі; також може супроводжуватись почастішанням сечовипускання, але поліурія відрізняється від частого сечовипускання тим, що при істинному збільшенні частоти сечовипускання кожен раз виділяється невелика кількість сечі.

Зазначені клінічні прояви характерні для цукрового діабету 1 типу, що головним чином розвивається саме у дитячому віці; також це може бути так званий нецукровий діабет, але для нього характерне не таке виражене схуднення, як при діабеті 1 типу.

Цукровий діабет 1 типу характеризується втратою бета-клітин, які виробляють інсулін, так званих острівців Лангерганса, що призводить до дефіциту інсуліну. Головна причина загибелі бета-клітин, скоріше всього, автоімунне ураження Т-лімфоцитами.

Нецукровий діабет - збільшення втрати води (внаслідок виділення великого обсягу слабоконцентрованої сечі), а також компенсаторна спрага, викликані:

- недостатністю вазопресину - центральний нецукровий діабет;

- втратою чутливості ниркових канальців до дії вазопресину - нирковий нецукровий діабет.

13. Дайте визначення поняттю "артрит", назвіть ознаки артриту, вкажіть різницю між оліго- і поліартритом

Артри́т — загальна назва запальних процесів у суглобі. Якщо запалення одночасно охоплює кілька суглобів, то його називають поліартритом.

Артрит може бути основним захворюванням, наприклад, спонділоартрит, чи проявом іншого захворювання, зокрема, ревматизму. Є частим симптомом багатьох захворювань.

Основні причини виникнення артритів:

- травматичні пошкодження суглоба (переломи);

- інфекційні хвороби (туберкульоз, бруцельоз, хвороба Лайма);

- захворювання інфекційно-алергічного характеру (реактивний артрит, ревматизм, ревматоїдний артрит);

- псоріаз;

- авітамінози (цинга);

- захворювання нервової та ендокринної систем.

Симптоми артриту

Болючість; деформація форми суглоба; набряк (можливе почервоніння)

шкіри навколо суглобу; обмеження рухливості в суглобі і обсягу активних рухів.

14. Вкажіть анатомічні особливості будови спинного мозку при народженні дитини, порівняйте ступінь його зрілості з головним мозком, що потрібно враховувати при проведенні люмбальної пункції у дітей раннього віку? З якою метою вона проводиться?

• Спинний мозок, порівняно з іншими відділами центральної нервової системи, має більш закінчену будову і функціональну зрілість на момент народження.

• Шийне і поперекове потовщення спинного мозку у новонароджених не визначаються і починають візуалізуватися після 3 років життя. Причому шийне потовщення розвивається швидше, ніж поперекове, що пов’язують з більш раннім розвитком верхніх кінцівок.

• Відмічаються також деякі особливості морфології спинного мозку. Зокрема, дещо краще розвинуті передні роги спинного мозку, в яких знаходиться значна кількість сірої речовини. І це має певне фізіологічне значення, оскільки передні роги пов’язані з імпульсами, відповідальними за рухові навички дітей. Саме ця обставина забезпечує пріоритетний моторний розвиток дитини.

• Темп збільшення маси і розмірів спинного мозку більш повільний, ніж головного мозку. ( Подвоєння маси спинного мозку відбувається до 10 міс, а потроєння - до 3 - 5 років. Довжина спинного мозку подвоюється до 7-10 років, причому вона збільшується дещо повільніше, ніж довжина хребта, тому нижній кінець спинного мозку з віком переміщається догори)

Спинний мозок у новонароджених і дітей раннього віку відносно хребта довший, ніж у дорослого, оскільки він закінчується на рівні нижнього краю 2-3-го поперекового хребця. Даний факт потрібно враховувати при проведенні спинномозкової пункції. У новонароджених та дітей раннього віку її слід виконувати на рівні 3-4-го поперековго хребця.

ПОКАЗАННЯ:

1. Діагностичні:

1) підозра на інфекції ЦНС, особливо запалення спинномозкових оболонок (цереброспінальний менінгіт)

2) аутоімунне захворювання ЦНС

3) метаболічні захворювання ЦНС, особливо лейкодистрофія

4) деякі нейропатії

5) підозра на субарахноїдальний крововилив у тих пацієнтів

2. Лікувальні:

1) інтратекальне введення антибіотиків з приводу інфекції ЦНС

2) негайне видалення певної кількості СМР з метою зниження її тиску (гідроцефалія)

15. Які анатомо-фізіологічні особливості сприяють зригуванню у дітей першого року життя?

Фізіологічна недостатність нижнього стравохідного сфінктеру: первинна недостатність обумовлена віковою незрілістю шлунку і воротаря, і вторинна (халазія) обумовлена недорозвиненістю нервово-м'язового апарату нижнього стравохідного сфінктеру або порушення гормональної регуляції, що призводить до частих зригувань серед дітей першого року життя.

1. Порівняння складу зрілого жіночого і коров’ячого молока

Вид молока		Інгредієнти			Калорійність
		Білки	Жири	Вуглеводи
Жіноче	Молозиво	7-5	2,0	4-5	150
	Перехідне	2,5	3,2	5,5-6,6	60-80
	Зріле	1,1-1,5	3,5-4,5	7	65-70
Коров’яче		2,8-3,5	3,2-3,5	4,5-4,8	60-65

Жіноче молоко для новонародженних і грудних дітей є продуктом харчування унікальної цінності. Білки, жири, вуглеводи, вітаміни і мінеральні речовини, що містяться в ньому, за своїм хімічним складом та якісним співвідношенням близькі до таких у дитячому організмі, тому дуже добре засвоюються в травному каналі і максимально використовуютьс я для збільшення маси тіла, росту і розвитку дітей.

Незважаючи на те, що в коров'ячому молоці міститься значно більше (в 2 Рази) білка (30 г/л), білковий компонент жіночого молока значно відрізняється від білків коров'ячого, що надає йому більшої біологічної цінності.

Білок Жіночого молока має 18 ідентичних білків сироватки крові, які утворюють 5 основних електрофоретичних фракцій (альбуміни, альфалактальбуміни, бета-лактальбуміни, глобуліни, казеїн), тоді як в коров'ячому молоці тільки 3 (а іноді 4) фракції.

Найважливіше значення має співвідношення — сироватковий білок/казеїн, яке в жіночому молоці становить 4:1, а в коров'ячому — 1:4 .

Альбуміни жіночого молока мають високу ступінь дисперсності, тому фракція білків легше розщеплюється, не потребує великої кількості ферментів і не викликає напруження роботи травного каналу.

Амінокислотний склад білків жіночого і коров'ячого молока також суттєво відрізняється. В жіночому молоці амінокислот міститься майже в 3 рази менше, ніж у коров'ячому (табл. 87). Причому дещо менше і незамінних амінокислот (у дітей 10: 8 як у дорослого + гістидін, цистин). Але співвідношення окремих амінокислот більш оптимальне у жіночому молоці. Воно є єдиним джерелом тваринного білка, в якому оптимальне співвідношення сірковмісних амінокислот (метіонін/цистеїн), що наближається до 1,0.

Крім того, в жіночому молоці на відміну від коров'ячого відносно менше ароматичних амінокислот, фенілаланіну і тирозину, що відповідає особливостям амінокислотного обміну у новонароджених і забезпечує інтенсивні процеси росту і розвитку.

Білки жіночого молока дуже схожі з білками дитячого організму, що має важливе значення, оскільки вони значно рідше, ніж білки коров'ячого молока, викликають у дітей харчову алергію у вигляді ексудативного діатезу.

Жіноче молоко містить деякі унікальні речовини, такі як таурин і поліаміни, які необхідні для організму дитини. Таурин — це сірковмісна амінокислота, яка є фактором модулятора росту, визначає структурну і функціональну Цілісність мембран клітин, має нейроактивні властивості, впливає на абсорбцію ліпідів, оскільки є складовою частиною деяких жовчних кислот. У жіночому молоці досить висока активність протеолітичних ферментів (каталаза, амілаза тощо), які забезпечують повне розщеплення білків завдяки так званом у аутолітичном у травленню . Добр а засвоюваніст ь білків Материнського молока пояснюється також їх повноцінним складом. Його білкові фракції — казеїн, альбумін і глобулін — містять повний набір амінокислот у такому співвідношенні, яке найкраще сприяє процесам травлення та обміну речовин в організмі, що росте. Жири жіночого молока мають велике значення для вигодовування дітей, бони забезпечують 50% енергетичної потреби дитини.

Основну частину жирів Жіночого молока становлять тригліцериди (98%), які містять пальмітинову, олеїнову і стеаринову кислоти, решта приходиться на холестерол, фосфоліпіди і вільні жирні кислоти. Хоча кількість жиру в жіночому і коров'ячому молоці майже однакова (в середньому 35 г/л), але жири жіночого молока за своїм хімічним складом відрізняються від жирів коров'ячого молока. В жіночому молоці переважають ненасичені жирні кислоти, які становлять понад 40% всіх жирних кислот, що в 1,5-2 рази вище, ніж в коров'ячому молоці (табл. 88). Причому в жіночому молоці міститься в 2 рази більше легко абсорбуючої олеїнової кислоти. Леткі жирні кислоти (масляна, капринова, капроїнова, каприлова) становлять лише 1,3% жиру жіночого молока на відміну від 9% коров'ячого. Низький їх вміст в жіночому молоці є одним із факторів меншої кількості дисфункцій травної системи при природному вигодовуванні, оскільки леткі жирні кислоти є подразниками травного каналу. Важливо відзначити, що в жіночому молоці в значній кількості містяться поліненасичені жирні кислоти (арахідонова, лінолева, ліноленова), які не синтезуються у дітей першого року життя. їх вміст становить 11% всіх жирних кислот жіночого молока, що більш ніж в 5 раз вище, порівняно з коров'ячим молоком (2%). Поліненасичені жирні кислоти виконують ряд важливих функцій. Вони значно підвищують засвоєння білків, сприяють прояву фізіологічної дії вітамінів (тіамін, аскорбінова кислота), регулюють проникність судин, входять до складу нервової тканини, є попередниками синтезу простагландінів та інших біологічно активних речовин. У жирі жіночого молока в більшій концентрації містяться фосфатиди (0,8-

1,7%) порівняно з коров'ячим молоком (0,049-0,068%). Це сприяє секреції жовчі і її рівномірній евакуації із шлунка, синтезу білків в організмі, активному всмоктуванню жиру в верхніх відділах тонкої кишки, що обмежує відкладання лецитину.

Жири жіночого молока засвоюються організмом дитини краще, ніж коров'ячого. Коефіцієнт засвоєння жиру жіночого молока досягає 95%, коров'ячого — 60%. Це зумовлено перш за все особливостями його складу, переважним вмістом тригліцеридів, резорбція яких відбувається повністю без попереднього гідролізу і участі панкреатичної ліпази. Крім того, цінною властивістю жирів жіночого молока є їх висока дисперсність, що полегшує процеси емульгації і гідролізу наявним в жіночому молоці ферментом ліпазою, під впливом якої молочні жири частково розщеплюються вже у роті і шлунку дитини. Таким чином полегшується робота печінки і підшлункової залози, функції яких ще недостатньо зрілі для розщеплення і перетравлення різних жирів. Це особливо стосується дітей, які народилися передчасно. Повноцінне вигодовування дітей першого року життя неможливе без вуглеводів. У жіночому молоці міститься дуже цінний вуглевод — бета-лактоза, яка становить 90% загальної їх кількості. (бета-лактоза стимулює ріст ацидофільної мікрофлори в кишках, синтез вітамінів групи В і впливає на склад ліпідів, зменшуючи вміст нейтральних жирі в і збільшуючи вміст лецитину . Розщеплення лактози відбувається за рахунок лактази, активність якої Поступово підвищується уже у внутрішньоутробному періоді. Засвоєння лактози відбувається в тонкій кишці, де вона гідролізується в глюкозу і галактозу, які в такому вигляді всмоктуються і використовуються як енергетичний Матеріал. Невелика кількість лактози залишається не розщепленою і досягає товстої кишки, де вона ферментується біфідобактеріями до молочної КИСЛОТИ. Це забезпечує НИЗЬКИЙ рівень рН в ТОВСТІЙ КИШЦІ І сприяє пригніченню патогенної мікрофлори.

У коров'ячому молоці міститься значно менше вуглеводів (в середньому 45 г/л) і вони представлені в основному альфа-лактозою, яка сприяє росту кишкової палички. У жіночому молоці містяться також й інші вуглеводи, причому як у вільному стані, так і у вигляді комплексів з білками і ліпідами. В жіночому молоці виявляються сахароза, мальтоза і фруктоза, а також олігоаміносахариди, які стимулюють ріст біфідобактерій і тому отримали назву біфідус-фактора. Біфідогенність жіночого молока в 40 разів вища, ніж коров'ячого.

Вважають , що завдяки галактозі жіночого молока психоемоційний розвиток дітей, яких годують груддю, відбувається краще, ніж при штучному вигодовуванні. Жіноче молоко містить достатню кількість важливих для організму вітамінів.

В жіночому і коров'ячому молоці міститься відносно багато ретинолу (вітаміну А), який сприяє нормальному росту тіла, волосся, нігтів, а також активізує захисну функцію шкіри і слизових оболонок проти шкідливого впливу на них різних негативних чинників (табл. 89). У жіночому молоці, на відміну від коров'ячого, високий вміст альфа-токоферолу (вітамін Е), який запобігає порушенню обміну жирів, білків, деяких мінеральних солей, а також руйнуванню ретинолу (каротину) та іншіх вітамінів, забезпечує міцність м'язової тканини, нормалізує її тонус (табл. 89). Вміст вітамінів С і Д у коров'ячому молоці невеликий. В жіночому молоці вміст цих вітамінів достатній за умови, якщо жінка отримує відповідні продукти і протягом достатнього часу знаходиться на сонці. Вітамін Д, який знаходиться у жіночому молоці, запобігає розвитку рахіту. Однак кількість цого вітаміну в ньому недостатня, тому для профілактики рахіту всім дітям призначають додатково препарат ергокальциферол.

Крім зазначених вітамінів, молоко матері містить також аскорбінову кислоту і всі вітаміни групи В, але в коров'ячому молоці вміст тіаміну в 2 рази, рибофлавіну в 3 рази, пантотенової кислоти в 3-4 рази, біотину в 5-6 разів і вітаміну В12 в 10-11 разів більший, ніж в жіночому молоці (табл. 89). Однак при термічній обробці активність цих вітамінів різко знижується, що зумовлює необхідність ранньої вітамінізації їжі дітей. За даними ВООЗ (1985), в організмі міститься 18 життєво важливих і незамінних мікроелементів, відсутність або недостатність яких викликає розвиток патологічних станів. Це кадмій, миш'як, кобальт, хром, мідь, фтор, залізо, йод, марганець, молібден, цинк та деякі інші. У жіночому молоці є не тільки всі потрібні для нормального росту дитини мінеральні речовини, але й мікроелементи, наприклад залізо, мідь, кобальт та інші, які конче необхідні для процесів життєдіяльності та розвитку дитини. Загальний вміст мінеральних речовин у жіночому молоці значно менший (2,1 г/л), ніж у коров'ячому (7,2 г/л). За винятком заліза, міді та йоду, в коров'ячому молоці міститься значно більше майже усіх мінеральних речовин (табл.71). Але біодоступність більшості мікроелементів жіночого молока значно вища, ніж коров'ячого, що повністю забезпечує потреби дитячого організму. У жіночому молоці залізо міститься у зв'язаном у стані з білками (лактоферин, казеїн та ін.) і ліпідами, що сприяє його доброму засвоєнню. Коров'яче молоко містить майже стільки заліза, скільки й жіноче (табл. 90), але в ньому цей мікроелемент перебуває в іншій формі, яка гірше засвоюється дитячим організмом. Резорбція заліза з жіночого молока становить 50-70%, в гой час як із коров'ячого — 1030%. Тому у разі природного вигодовування цитини залізодефіцітна анемія, що розвивається внаслідок дефіциту заліза, зустрічається значно рідше, ніж при штучному вигодовуванні.

Важливе біологічне значення має мідь, яка входить до складу ферментів

(цитохромоксидаза , супероксиддисмутаза , амінооксидаза), гормоні в (адреналін, норадреналін) і біогенних амінів (дофамін, гістамін, серотонін), впливає на ріст, розвиток, обмінні процеси, гемоглобінутворення, фагоцитарну активність лейкоцитів, пігментацію, остеогенез та інші процеси життєдіяльності. В жіночому молоці міститься майже в 5 разів більше міді, ніж в Коров'ячому (табл. 90), і його біодоступність також вища. В зв'язку з цим процеси життєдіяльності, що залежать від міді, значно краще перебігають у Дітей, які знаходяться на природному вигодовуванні.

Значну роль у розвитку дитини відіграють кальцій і фосфор, вміст яких в Жіночому молоці хоча й нижчий, ніж в коров'ячом у (табл . 90), але співвідношення кальція і фосфору в жіночому молоці (2:1) є ідеальним і оптимальним, оскільки це забезпечує їх кращу резорбцію і мінералізацію кісткової тканини. Більш висока резорбція кальцію із жіночого молока Порівняно з коров'ячим пов'язана також з високою концентрацією лактози, низьким рН травного каналу і складом жирних кислот в жіночому молоці. Встановлено, що резорбція кальцію із жіночого молока може досягати 200- 300 мг/добу.

У жіночому молоці виявлено також ряд біологічно активних речовин, які є чинниками росту, фізичного розвитку і протиінфекційного захисту. Багато з цих речовин сприяє дозріванню мозку, підвищенню активності і дозріванню кишечника, печінки, підшлункової залози. Таким чином, жіноче молоко є найкращою їжею для дитини першого року життя. Воно містить всі необхідні інгредієнти (білки, жири, вуглеводи), ЩО знаходяться в оптимальному співвідношенні (1:3:6) і найповніше задовольняють потреби інтенсивного росту дитини. 2. Режим природного вигодовування.

Після нормальних пологів вперше немовля прикладається до грудей ще в пологовому залі.

• Протягом 2-3 місяців дитина звичайно отримує їжу через 3 години, тобто годують 7 разів на добу (6:00; 9:00; 12:00; 15:00; 18:00; 21:00; 00:00). Нічна перерва – 6 годин. Іноді дитина може прокидатись уночі з плачем, тоді мамти індивідуально вирішує чи годувати її додатково в нічний час. Поступово дитина рідше прокидається уночі і до 2-3 місяців припинить турбувати уночі взагалі. Не варто строго дотримуватись часу годування, якщо дитина на момент настяння потрібної години ще спить, через короткий час дитина сама прокинеться і нагадає про годування.

Вільний режим годування є найбільш оптимальним на перших місяцях життя. Дитина при цьому смокче груди так довго і так часто, як хоче сама. Число годувань може досягати 8-12 разів на добу (може навіть до 18). Коливання між часом прийому їжі за режимом і незапланованим більш пізнім або раннім годуванням не повинні перевищувати 1 годину.

• Приблизно до кінця другого – на третьому місяцях життя малюк починає отримувати грудне молоко через 3,5 години, тобто 6 разів на добу (6:00; 9:30; 13:00; 16:30; 20:00; 23:30.). Нічна перерва – 6,5 годин.

• З 4,5-5 місячного віку, коли вводиться прикорм і до кінця першого року життя інтервал між годуваннями збільшується до 4 годин, дитина приймає їжу 5 разів на добу (6:00; 10:00; 14:00; 18:00; 22:00.) Нічна перерва – 8 годин

3. Протипоказання до прикладання до грудей з боку матері.

А) Стани декомпенсації: ниркова недостатність, серцево-судинна недостатність, важкі ендокринні захворювання, туберкульоз, сифіліс, правець.

Б) Прийом лікарських засобів: протиракові (цитостатики), радіоактивні препарати.

В) Гострі запальні захворювання інфекційної етіології: дизентерія, черевний тиф, грип, пневмонія, кір, сибірка, правець, натуральна віспа.

ГОДУВАННЯ ПРОТИПОКАЗАНЕ ТИМЧАСОВО.

Г) Захворювання шкіри.

Д) Психічні розлади.

Е) ВІЛ-інф.

Є) Злоякісні новоутворення.

4. Молозиво – густа рідіни жовтуватого кольору, з відносною щільністю 1,040-1,060, солонуватим смаком, більшою енергетичною цінністю, ніж наступні форми грудного молока.

• В молозиві найбільше білка (порівняно з перехідним і пізнім материнським молоком) – 10-13 г / 100 мол.

• Білковий склад молозива представлений альбумінами і глобулінами.

• Казеїн з’являється тільки на 4-5 день лактації.

• Відношення альбумінів і глобулінів до казеїну 4:1.

• Лактальбумін молозива багатший на амінокислоти. Більше триптофану, метіоніну, гістидину, лейцину, цистину, ізолейцину.

• Особливо висока концентрація (втричі більша за таку у зрілому молоці) важливих АК: аспартату і глутамату, проліну, гліцину, серину.

• Жиру у молозиві менше, ніж у перехідному і зрілому молоці.

• Жир молозива багатий на ліноленову і олеїнову кислоти.

• Співвідношення поліненасичені/насичені жирні кислоти:

• Молозиво – 0,23

• Перехідне – 0,34

• Зріле – 0,16  Молозиво містить більшу кількість фосфоліпідів.

• В молозиві переважають тригліцериди, які без попереднього гідролізу резорбуються (низька відносна щільність).

• Молозиво містить багато вітамінів. Зокрема каротин (віт А), вітаміни С, Е.

• Значно більше солей натрію, заліза, цинку, калію, міді.

• Молозиво є дуже висококалорійним продуктом, але його калорійність поступово знижується.

• В молозиві є лейкоцити, більшість з яких є плазмоцитами, що здатні до продукції IgA.

• Молозиво легше зсідається при нагріванні до 100 градусів.

• Молозиво багатше за зріле молоко у мінеральному, вітамінному і жировому складі.

• Годування молозивом має велике значення для новонароджених, тому що воно є джерелом енергетичних, пластичних та інших фізіологічних процесів.

5.Вигодовування передчасно народжених дітей

Новонароджена недоношена дитина з перших днів життя потребує відносно більшої кількості харчових і біологічно активних речовин. Поряд з цим у недоношених дітей, порівняно з доношеними, знижена функціональна здатність органів травлення, що утруднює їх вигодовування.

Вибір методу годування залежить від гестаційного віку:

1. Термін гестації 36 тижнів і більше: у цих новонароджених смоктання, ковтання та дихання координовані, тому ці діти можуть смоктати груди без догодовування.

2.Термін гестації 34-35 тижнів: з’являються смоктальний рефлекс та активне смоктання, тому більшості новонароджених з цим терміном гестації не потрібно догодовування через соску чи з чашки. Такі новонароджені потребують ретельного спостереження та регулярного зважування.

3.Термін гестації 30-33 тижні: більшість дітей з цим терміном гестації може вигодовуватись через соску чи з чашечки, деякі діти можуть вже починати смоктати груди, але потребують догодовування. Такі новонароджені потребують ретельного спостереження та регулярного зважування.

4.Термін гестації 30 тижнів: для більшості цих дітей годування через зонд є основним методом вигодовування, хоча деякі з них можуть їсти з чашечки або ложки. Раціональним є комбінація годування з чашечки та через зонд. Якщо дитина добре годується з чашки, годування через зонд потрібно припинити або обмежити. Такі новонароджені потребують ретельного спостереження та регулярного зважування

Грудне вигодовування.

Якщо недоношена дитина при народженні має масу тіла понад 1500г і може добре ссати, то її треба прикладати до материнської груді спочатку 1-2рази на добу, потім через годування. Переконавшись, що дитина добре ссе грудь і висмоктує призначену їй кількість молока( кожне годування з груді треба контролювати зважуванням дитини до і після її годування), її можна перевести тільки на грудне годування.

Перед початком грудного годування необхідно оцінити:

1)здатність дитини до ссання

2) якість ссання

3) наявність зригувань чи блювання під час годування або після нього

Годування дитини з чашки :

Недоношених дітей які мляво і повільно ссуть, з масою тіла при народженні менше 1500г, спочатку краще годувати грудним зцідженим материнським молоком із соски з нешироким отвором або годувати дитину з чашки.

Годування дитини через зонд.

Якщо сисної здатності у недоношеної дитини немає або вона різко ослаблена, то слід годувати її через зонд. На практиці годування дітей з масою тіла менше 1500г здійснюють через назогастральний зонд, використовуючи для цього катетер № 10-12, з’єднаний зі шприцом, через який вводять молоко.

Зонд вводять дитині через ніс або рот, діючи їй перед цим подихаи киснем. При введенні зонда дитина повинна бути спокійною.

Годувати недоношених дітей часом дуже важко в зв’язку з тим, що сисний рефлекс у них недорозвинений і вони швидко стомлюються. Недоношених дітей треба годувати 7 разів на добу кожні 3 години з нічною перервою 6 год. Але якщо маса дитини при народженні менша 2000 г, то без нічної перерви, збільшуючи число годувань до 8 разів. Важливо відзначити, що лише при значній недоношеності і деяких захворюваннях число годувань збільшують до 10 разів на добу.

Як правило, дитину, яка народилася недоношеною, годують 7 разів на добу до 3- місячного віку. Але потім кількість годувань зменшують: після 3 міс., коли її маса тіла досягає 3000-3500 г, 6 разів на добу через кожні 3,5 год. з нічною перервою 7 год.; після 5 міс. і до 1 року — 5 разів на добу (через

6.Розрахунок добової кількості їжі для дитини

перших 10 днів життя

Орієнтовно добову кількість молока, яка необхідна дитині перших 10 днів життя, можна розрахувати за формулою Г.І. Зайцевої: V=0,02 *m*N де V – об’єм їжі , необхідний дитині за добу N- день життя дитини

m – маса тіла дитини при народженні

На десятий день після народження дитина повинна отримати на добу 1/5 частину від її маси тіла при народженні.

Формула Фінкельштейна використовується для дітей до 7-8 днів:

n х 70 (якщо маса тіла при народженні <3200 г), n х 80 (якщо маса тіла при народженні >3200 г).

7. Додатки (корекція) харчування дітей першого року життя.

До корективних добавок належать ті продукти, що покращують харчову цінність їжі, зменшують дефіцит основних нутрієнтів, вводяться в невеликих кількостях, не можуть замінити одне годування і здебільшого не враховуються в добовому об’ємі їжі. До корективних добавок відносяться: сік, фруктове пюре, жовток, рослинна олія, сир, вершки

Коригуючі добавки

• В 6,5 місяців - м'ясо - крільчатина, курятина, індичатина, телятина, нежирна свинина;

• В 7 місяців - рослинна олія;

• В 7 місяців – відварений яєчний жовток;

• В 8 місяців – хліб;

• В 9 місяців – сухарі, печиво;

• В 8-10 місяців – рибний фарш: спочатку рекомендується нежирна риба

• (мінтай, тріска, окунь, судак, хек). Червона риба вводиться у меню дитини після року життя ( горбуша, кета, форель);

• В 6,5-7,5 місяців - м’який сир. Страву потрібно готувати безпосередньо перед годуванням, промислового виробництва дітям до року давати не можна. Давати 3-4 рази на тиждень.

• Фруктове пюре - з зелених сортів яблук, наступними рекомендуються персикове і абрикосове, потім сливове. Кількість пюре поступово

збільшується з 1 чайної ложки до 100 г на добу на кінець 1 року життя. Після 9 місяців пюре замінюється маленькими шматочками відварених овочів, стиглих, запечених або відварених фруктів.

8.Штучне вигодовування дітей першого півріччя життя

Штучне вигодовування - це вигодовування, при якому в перші 5-6 місяців життя дитина зовсім не отримує материнське молоко або його кількість менше 1/5 необхідного добового раціону. Цей вид вигодовування не можна вважати рівноцінним природному, незважаючи на суттєві досягнення сучасної дитячої дієтетики, наявність великої кількості сумішей для вигодовування дітей грудного віку

Штучне вигодовування показано лише у конкретно визначених випадках:

1. Коли в матері зовсім немає молока (агалактія);

2. Захворювання матері: (рекомендації ВООЗ [WHO Regional Office for Europe, 2002]):

− активний туберкульоз у матері,

− хронічні хвороби у стадії декомпенсації

− злоякісні новоутворення і захворювання крові (лейкемія, апластична анемія),

− психічні захворювання

− важкі інфекційні хвороби (правець, сибірка, натуральна віспа),

− придбаний в останні тижні вагітності або після народження дитини сифіліс

− ВІЛ-інфекція,

3. Захворювання дитини:

− природжені аномалії метаболізму (галактоземія, фенілкетонурія, хвороба

«кленового сиропу»)

Класифікація молочних сумішей

1. За ступенем наближення до грудного молока адаптовані молочні суміші поділяються на:

-високоадаптовані – найбільш наближені до грудного молока: за кількістю і співвідношеннямбілків (сироваткові білки : казеїн = 60 : 40); змістом і структурою есенціальних жирних кислотвуглеводами, збалансованим вмістом вітамінів, мікро- і макроелементів.

-менш адаптовані суміші називають казеїновими формулами. Ця назва обумовлена тим, що в співвідношенні сироваткові білки : казеїн переважає казеїн. Ця група сумішей за своїм білковим складом, вмістом

поліненасичених жирних кислот, вітамінів і мінеральних речовин відповідає потребам дітей 2-го півріччя

частково адаптовані суміші також казеїнові, їх склад лише частково наближений до складу грудного молока, вони не містять біологічно активних субстанцій (таурин, холін, L-карнітин) і не мають повного комплексу поліненасичених жирних кислот

2.За віком використання:

-«початкові суміші» («стартові») - для вигодовування дітей першого півріччя життя. Вони позначені в назві цифрою «1»

-«наступні формули» - для вигодовування дітей з 5-6 місяців до року. У них вище рівень загального білка за рахунок казеїну, вуглеводів, загальна енергетична цінність, підвищений рівень заліза. Додавання таурину та Lкарнітину не завжди передбачене. Вони позначені в назві цифрою «2» -універсальні - для вигодовування дітей з 2-3-го місяця життя до року. Їх склад лише частково наближений до складу жіночого молока. У їх назві містяться цифри «0-12» .

-суміші для вигодовування дітей після року («Беллакт-3», «Фрісолак-3»,

«Нестле Юніор-1»

3.Прісні (некисломолочні) і кисломолочні

Адаптовані кисломолочні суміші виготовлені з допомогою промислової бактеріальної ферментації або додавання до їх складу кислот. По складу вони наближені до жіночого молока, але білок в них знаходиться в згорнутому стані, що сприяє більш легкому його засвоєнню. Ці суміші повільніше евакуюються зі шлунка, що підвищує секреторну функцію шлунковокишкового тракту і забезпечує більш швидке переварювання і всмоктування в кишечнику.

4.Неадаптовані молочні суміші – це суміші приготовлені зі свіжого або сухого молока тварин, що не пройшли спеціальної обробки.

Коров’яче молоко (КМ) суттєво відрізняється від грудного за своїм складом, що унеможливлює адекватну й повноцінну заміну. КМ – це, по суті, молоко іншого біологічного виду, яке не було передбачене природою для вигодовування дітей.

Високий вміст протеїну в КМ та особливості його складу пов’язують з розвитком ожиріння, підвищеного артеріального тиску, серцево-судинних, алергічних захворювань.

5.Лікувальні суміші

1.Для дітей з обтяженим алергоанамнезом та легкими формами харчової непереносності –

гіпоалергенні: це часткові гідролізати сироваткових білків

2.Для дітей з середньоважкими та важкими проявами харчової алергії- глибокі гідролізати сироваткових білків: Альфаре, Фрісопеп

3.Для дітей з лактазною недостатністю- низько- і безлактозні ( Нутрілон безлактозний, Нутрілон комфорт, НАН безлактозний)

4.При морфофункціональній незрілості: зригуванні - з клейковиною ріжкового дерева ( Фрісовом, Нутрілон АР), рисовим крохмалем (Енфаміл АР).

коліках - низько- і безлактозні ( Нутрілон безлактозний, Нутрілон комфорт, НАН безлактозний),

білкові гідролізати, суміші з пре- і пробіотиками (Хумана біфідус, Хумана з пребіотиками)

закрепах – містять лактулозу (Семпер біфідус)

9. Базові (адаптовані) суміші для вигодовування дітей першого року життя.

Адаптовані суміші найчастіше готуються з коров’ячого молока. Їхня перевага в тому що за складом жирів, білків, вуглеводів, вітамінів, мінеральних речовин вони наближаються до грудного молока. Крім того, вони адаптовані до особливостей травлення і метаболізму дітей раннього віку.

Адаптовані солодкі суміші

В Україні широко розробляються і застосовуються солодкі суміші- «Малютка» «Малятко-М» «Віталакт» «Детолакт» «Фітовіт» «Дніпрянка».

Також солодкими адаптованими сумішами є – Нутрілон , Нан, Нестожен, ХіПП Пре,

ХіПП-1( з першого дня життя) ХіПП-2(з 5 місяців) Основні інгредієнти адаптованих сумішей:

Білок. Кількість та склад наближена до жіночого молока.

Жири. Підібраний правильний склад жирних кислот.

Вуглеводи. Для наближення до жіночого молока в сумішах є лактоза, сахароза, декстрин- мальтоза.

Раціонально змінена кількість жиро і водорозчинних вітамінів, а також мінеральних речовин.

Осмолярність багатьох сумішей відповідає осмолярності жіночого молока(260-270 мЩсм/л) ( нан, нестроген, детолакт-соя)

Суміші Детолакт, Дніпрянка застосовуються від народження до кінця першого року життя

Однією з кращих сумішей є Нутрілон – застосовується від народження до 6 місяців. Нутрілон-2 від 6 місяців до 2 років

Адаптовані кисломолочні суміші- Віталакт, Нутрилон, Бона, Нан-кисло-молочний. За складом інгрідієнтів наближаються до жіночого молока.

Переваги і відмінності перед солодкими:

- білок у звудженому стані

- стимулюють функцію слинних залоз

-повільно евакуюються зі шлунка, що сприяє підвищенню секреторної функції шкт

-легше перетравлюються

-сприяють всмоктуванню їжі в кишечнику

- в товстій кишці мають антибіотичну активність на патогенну мікрофлору

-сприяють секреції підшлункової (трипсин) і кишечних ферментів

-посилюють жовчовиділення

-нормалізують обмін речовин

-стимулюють гемопоез

-сприяють фіз розвитку та позитивно впливають на неспецифічний імунітет

Кисломолочні суміші застосовуються при штучному вигодовуванні дітей 1 року як основний вид вигодовування і складають повний або частковий об’єм 1 годування. Але їхня осмолярність може бути вищою осмолярності солодких сумішей і це може призвести до порушення обміну речовин.

Проте випускаються кисломолочні суміші з осмолярністю жіночого молоко, які давати можна більш сміливо.

Застосовують кислі суміші в середньому 1-3 рази/добу чередуючи їх з солодкими сумішами

Ефективними, часто незамінними, є повноцінні спеціальні суміші, що використовуються з профілактичною і лікувальною метою:

- нутрилон антирефлюкс- для дітей які страждають на зригування. З аналогічною метою застосовуються- нестроген, детолакт-антирефлюкс.

-для дітей які страждають алергією на білок коров’ячого молока рекомендовано- Нутрілон-соя, Детолакт-соя. Іноді може бути використана суміш із козячого молока- Vitacare «Ненні». Також з протиалергічною метою рекомендуються суміші Alfare, Нан- кисло-молочний, Нан-1 гіпоалергенний і Нан- 2 гіпоалергенний.

-Детолакт-2-рекомендується з метою профілактики анемії

-детолакт-біфідус- ефективний при дисбактеріозі кишечника

10. Підгодовування (прикорм)

Прикорм – це продукти харчування, які вводяться в доповнення до грудного молока (молочної суміші у разі штучного вигодовування) дитині першого року життя.

Експерти рекомендують індивідуальні показання і терміни до введення прикорму в 17-

26 тижнів з метою формування харчової толерантності

Готовність до введення прикорму:

- тримає голову;

- сидить практично без підтримки (на спеціальному стільчику для годування з бічною підтримкою);

- відкриває рот, коли підносять ложку з їжею;

- відвертається від ложки з їжею, коли не голодний;

- закриває рот з ложкою в роті, тримає їжу в роті, а потім ковтає, а не виштовхує і не випльовує її.

Правила введення прикорму:

1. Прикорм можна вводити лише здоровій дитині, він не вводиться під час проведення профілактичних щеплень. Давати перший прикорм дитині тоді, коли він спокійний і не втомився.

2. Прикорм вводиться методом тренувань, перед годуванням грудьми, починаючи з малих порцій і поступово збільшуючи їх до повної порції. Спочатку дають дитині 1-2 чайні ложки прикорму і поступово збільшують його кількість, додаючи щоденно по 3-4 чайні ложки. Тільки через 10-14 днів дитина може отримати повну порцію прикорму. Якщо реакція нормальна (немає висипу, змін на шкірі, змін стільця), збільште дозу в два рази на наступний день. Поступово доведіть перший прикорм дитини до вікової норми (80-200 г). Якщо дитина відмовляється, не наполягайте, спробуйте дати пізніше або на наступний день. Якщо є алергічна реакція або інша реакція непереносимості - відмовтеся на три дні від введення цього прикорму, при повторній небажаній реакції - не давайте цей продукт.

3. Їжа яку дають як прикорм, має бути гомогенною (до того часу, поки дитина зможе жувати), не викликати труднощів при ковтанні, її дають з ложки, поступово з віком переходять до густої. Без додавання цукру і солі.

4. Перший прикорм доцільно давати на друге годування(10:00), другий у другій половині дня(18:00)

5. При введенні необхідно враховувати індивідуальні особливості дитини: швидкість адаптації дитини до нової їжі

6. Прикладання до грудей повинні бути збережені, після кожного годування стравою прикорму, що збереже лактацію

Введення прикорму:

В якості першого прикорму рекомендоване овочеве пюре, ретельно протерте, можливе кабачок, цвітна капуста, броколі, брюсельська капуста, починаючи лише з одного виду овочів, поступово додаючи по мірі звикання дитини інший, В овочевий прикорм можна додавати рослинне масло (оливкове, кукурудзяне). Рекомендований термін введення 4-6 місяців.

Овочеве пюре, для першого прикорму можна приготувати з кольорової капусти, кабачка, гарбуза, броколі - це низькоалергенні продукти, входять в десятку найбільш корисних овочів в раціоні дітей, містять велику кількість корисних білків, клітковини і вітамінів, мікроелементів.

Кожен новий овоч слід починати давати у вигляді монокомпонентного пюре в кількості ½ чайної ложки, краще за сніданком, так ви зможете відстежити прояви харчової алергії або реакцій непереносимості цього продукту. Якщо все добре, то на наступний день запропонуйте йому вже чайну ложку. Так, поступово, потрібно довести порцію до 50-100 грамів. Порція овочевого пюре в день для дитини 8 місяців – складає приблизно 180 грамів. У рік можна збільшити до 200 грамів. Наступний продукт можна вводити не раніше, ніж через 4-5 днів. Якщо у дитини з'явилися висипання на шкірі, у нього змінився стілець, то потрібно прибрати продукт з раціону.

Фруктові пюре - це певна альтернатива і доповнення овочам. Його можна приготувати з яблук, банана, солодких сортів груш. Дещо окремо стоїть пюре з чорносливу, воно добре впливає на травлення малюка особливо при схильності до запорів і, звичайно, теж містить безліч корисних речовин.

Другий прикорм вводять не раніше ніж через 2-3 тижні від першого в повному об’ємі, тобто тоді коли дитина звикла до засвоєння першого. Другий прикорм (злаковий) повинен бути із безглютенових каш які не містять цукор. Вводимо в 4-6 місяців. Враховуючи індивідуальні особливості. Важливо для початку вибирати однокомпонентні, низькоалергенні каші, в складі яких не міститься глютен: це гречана, рисова, кукурудзяна каші. До глютенвмісних злаків відносяться: пшениця, овес, жито, ячмінь, просо. Згодом в кашу можна починати додавати яблуко, банан, грушу, сливу і чорнослив, абрикос і курагу, броколі, моркву, ягоди, за умови, що у дитини немає на них алергії.

Давати кашу потрібно з ложечки, краще зранку, на сніданок. Після каші, на етапі її введення, дитині слід запропонувати груди або молочну суміш. Надалі обсяг порції каші поступово збільшується, складаючи в 7-8 місяців - 160-170 мл, в 8-9 місяців - 170-180 мл, після 9 місяців - до 200 мл (відбувається повна заміна одного годування дитини на прикорм.

Схема введення каш в прикорм: 1-й день - 1 чайна ложка (5 г), 2-й день - 2 чайні ложки (10 г), 3-й день - 3 чайні ложки (15 г), 4-й день - 4 чайні ложки (20 г), 5-й день - 50 мл (50 г), 6-й день - 100 мл (100 г),7-й день - 150 мл (150 г)

М'ясо - це зазвичай третій, дуже важливий продукт прикорму, після овочів і каш. М'ясо містить амінокислоти, повноцінний тваринний білок, вітаміни групи В (В1, В2, В6 і В12), гемове залізо, калій, кальцій, цинк, фосфор, які необхідні для росту і розвитку дитини. М'ясне пюре - доцільно вводити дитині у віці 6-8 місяців. Якщо дитина їсть овочі та каші з 4 місяців, м'ясо можна вводити в 6 місяців. З 7 місяців його можна вводити, якщо дитина не набирає вагу. З 8 місяців дітям, які почали прикорм в 6 місяців.

Починати м'ясний прикорм можна з нежирної яловичини, телятини, але краще з менш алергенного м'яса птиці (індички, курки), або кролика, це сорти м'яса, які найкраще засвоюються. Гусятина і свинина для малюка жирні, а м'ясо качки і інших птахів водойм теж не підходять для першого прикорму. Їх рекомендують давати тільки після 3 років. У раціон дитини м'ясо необхідно вводити поступово, в обіднє годування, спочатку четверту частину чайної ложки і, поступово додаючи, довести до добової норми. У 8 місяців близько 50 г, в 9 місяців - 60-70 г.

Схема введення м'ясного пюре дитині: В перший день ¼ ложки з овочами, 2 день - ½ чайної ложки, 3 день - 1 чайна ложка, 4 день - 2 чайної ложки, 5 день - 3 чайної ложки, 6 день 3-4 чайні ложки з овочами

У 7-8 місяців ви можете починати давати дітям дитячий сир. Починати з 1/2 чайної ложечки. Протягом місяця добовий обсяг споживання сиру малюком може бути збільшений до 30-40 г. Крім того дитині 8 місяців рекомендують давати кисломолочні дитячі суміші. Але звичайний кефір з магазину давати не варто. У цьому віці дитина повинна отримувати 5 г вершкового і 5 г (1 чайну ложку) рослинного масла, ¼ жовтка – 23 рази в тиждень. Із 7 місяців починають вводити жовток звареного яйця, починаючи із ¼ жовтка, його дають протертим із овочевим пюре або кашею.

В 9 місяців, можна давати спеціальне дитяче пшеничне печиво, білий пшеничний хліб.

З 9-10 місяців дитині можна давати рибне пюре (1-2 рази на тиждень), з нежирних сортів (річковий окунь, минтай, хек, пікша, судак, сайда - починати з ½ чайної ложки, доводячи до 40-50 г), стежачи за реакцією дитини, давати краще в обіднє годування, замість м'ясного пюре, 1-2 рази в тиждень.

Якщо дитина має прояви харчової алергії або встановлену алергію на білок коров’ячого молока, творог, кефір, йогурт, жовток, рибне пюре не вводяться на першому році життя. Всі продукти харчування вводяться не раніше 5 місяця.

11. Харчування дітей старше 1року життя.12. Харчування дітей 1 - 3 років життя.

Харчування дітей віком від 1 до 6 років.

Ø поступово раціон розширюється за рахунок введення різноманітних супів, пюре, страв із риби, сиру, салатів із свіжих овочів.

Ø Кулінарна обробка їжі не змінюється.

Ø Більшість страв дають у протертому вигляді

Ø обов’язково повинні бути страви, нарізані кусочками або цілі (необхідно для належного формування правильного прикусу, жування, а також перистальтики).

Ø Режим харчування 5-разовий.

Ø Загальний об’єм добового раціону 1100 – 1200 мл

Період від 1.5 до 3 років є перехідним до подібного дорослим харчування.

Ø у дитини з’являються корінні зуби, розвиваються смакові відчуття, удосконалюється шлунково-кишковий тракт  кількість твердої їжі у раціоні зростає.  Об’єм їжі 1400 – 1600 мл за добу,  4-разове харчування.

Ø Кількість молочних продуктів сягає 600 мл на добу.

Ø харчові традиції сім’ї( їсти те, що їдять батьки та інші близькі члени родини)

Ø щоб ввести новий продукт до раціону, вона спочатку повинна звикнути до його вигляду, текстури, запаху. Для цього продукт потрібно запропонувати дитині не менше 15 разів

Ø цукор обмежувати .У якості підсолоджувача використовувати банан, мед, кокосовий цукор, стевію,

Ø Не використовувати будь-яку їжу як винагороду

Ø Не слід давати дитині маніпулювати батьками,

Ø Прийом їжі повинен відбуватися у відведений для цього час – один і той самий щодня, бажано у колі сім’ї, у затишній атмосфері (без включених телевізора або інших гаджетів

Харчування дітей віком від 6 до 11 років. Вказаний період є дуже відповідальним для дітей, оскільки він пов’язаний з початком відвідування школи, зміною режиму відпочинку і підвищенням психоемоційних навантажень.

Ø добовий об’єм їжі може сягати 2 л.

Ø Важливо, щоб на перший сніданок були страви багаті білком – з м’яса, риби, яєць, сиру. Зазначені страви також містять жир, який допомагає на тривалий час створити відчуття ситості і є гарним джерелом енергії

Ø Шкільні сніданки пропонуються дітям підчас другої або третьої перерв. У складі сніданку обов’язково має бути гаряча страва.

Обідають діти вдома або у шкільній їдальні.

Ø Перелік продуктів і страв наближається до раціону старших школярів і дорослих.

Ø Кількість молочних продуктів повинна становити в об’ємі 500 – 550 мл на добу

Харчування дітей віком від 11 до 18 років.

Ø Зростають потреби в енергії, вітамінах і мінералах.

Ø спостерігаються зміни психоемоційного характеру, збільшується ризик розвитку захворювань травної системи, зростає розумове навантаження, часто трапляються інформаційні перенавантаження

Ø Раціональне харчування дітей і підлітків у цьому періоді має бути максимально повноцінним, багатим на вітаміни і мінерали.  Кількість прийомів їжі – 4,  добовий об’єм - 2500 мл.

Об’єм молока і молочних продуктів – до 500 мл на добу.