Препарат

Фармакологічна група

Механізм дії

Фармаколо гічні ефекти

Показання до застосування

Побічні ефекти

Протипоказання

Бензил пеніцилін

Бета-лактамні антибіотики. Природні пеніциліни.

порушення синтезу клітинної стінки

Антибактері альний, Бактери цидний

Ревматизм, менінгіт, гонорея, сифіліс, скарлатина; сепсис, ранові інфекції та інфекції шкіри, пневмонія, емпієма, еризипелоїд, перикардит, бактеріальний ендокардит, медіастеніт, перитоніт, менінгіт, абсцеси мозку, артрит, остеомієліт, інфекції статевих шляхів, спричинені фузобактеріями.

еозинофілія, лейкопенія, нейтропенія, гранулоцитопенія, тромбоцитопенія, агранулоцитоз, панцитопенія

Гіперчутливість до бензилпеніциліну або до інших бета-лактамних антибіотиків (пеніцилінів, цефалоспоринів, карбапенемів). Новонародженим, матері яких мають підвищену чутливість до антибіотиків групи пеніцилінів. Епілепсія (при інтралюмбальному введенні). Тяжкі алергічні реакції або бронхіальна астма чи кропив'янка, сінна гарячка в анамнезі.

Бензатин бензил пеніцилін

Бета-лактамні антибіотики. Пеніциліни.

порушення синтезу клітинної стінки

Антибактері альний, Бактери цидний

Лікування інфекцій, спричинених чутливими до препарату мікроорганізмами:

•гострий тонзиліт;

•скарлатина;

•бешиха (хронічна), еризипелоїд;

•інфіковані рани та рани від укусів;

•сифіліс та інші захворювання, спричинені трепонемами (фрамбезія, ендемічний сифіліс, пінта).

Профілактика (застосовується тільки як профілактичний засіб):

•ревматичні захворювання (хорея Сиденхема, ревмокардит);

•постстрептококовий гломерулонефрит;

•скарлатина (після контакту з хворим);

•рецидиви бешихи;

•сифіліс (після контакту з хворим).

Алергічні реакції, стоматит, глосит, нудота, блювання, діарея, кандидоз, гемолітична анемія, лейкопенія, тромбоцитопенія, нейтропенія, подовження часу кровотечі. Після ін’єкції болісність у місці введення.

Гіперчутливість до бета-лактамних антибіотиків (пеніцилінів і цефалоспоринів). Для лікування захворювань, що потребують високих концентрацій пеніциліну в сироватці крові та цереброспінальній рідині (тяжкі пневмонії, емпієма, сепсис, перикардит, менінгіт, перитоніт, артрит, вроджений нейросифіліс), слід використовувати водорозчинну натрієву сіль бензилпеніциліну. Тяжкі алергічні реакції та бронхіальна астма в анамнезі. Дитячий вік.

Амоксицилін

Бета-лактамні антибіотики. Пеніциліни широкого спектра дії.

Порушує синтез клітинної стінки мікро організму; руйнується бета-лактам азами.

Антибактері альний, Бактери цидний

Отит, синусит, ангіна, фарингіт, тонзиліт, пневмонія, бронхопневмонія, пієлонефрит, цистит, уретрит, гонорея та інші.

У комбінації з метронідазолом застосовують для лікування хронічного гастриту, виразки шлунка та дванадцяти палої кишки, асоційованих з Helicobacter pylori .

Алергічні реакції; нудота, блювання, діарея.

Як виняток -розвиток суперінфекції (у пацієнтів з хронічними захворюваннями і зниженою резистентністю організму)

Підвищена чутливість до препарату та його компонентів;

алергія на антибіотики пеніцилінового та цефалоспоринового ряду (можлива перехресна алергія);

інфекційний мононуклеоз.

Цефтріаксон

Бета-лактамні антибіотики. ІІІ покоління цефалоспоринів, пролонгованої дії.

Порушує синтез клітинної стінки мікро організму;

Антибактеріальний, Бактерицидний

Інфекції сечостатевої системи, шкіри, м'яких тканин, кісток, менінгіт; сепсис;

Діарея, нудота, блювання, порушення смаку; еозинофілія, лейкопенія;: головний біль, озноб, запаморочення; кропив'янка, свербіж, висипи, алергічний дерматит, набряки;

Підвищена чутливість до цефалоспоринів та пеніцилінів. Печінково-ниркова недостатність, кровотечі і захворювання травного тракту; вагітність, лактація; гіпербілірубінемія у новонароджених та недоношених.

Меропенем

Бета-лактамні антибіотики. Карбапенеми

Порушує синтез клітинної стінки.

Антибактеріальний, Бактерицидний.

Ттяжка пневмонія, у тому числі

пневмонія, спровокована штучною вентиляцією легень та госпітальна

пневмонія;

•бронхолегеневі інфекції при муко

вісцидозі;

•ускладнені інфекції сечовивідних

шляхів;

•ускладнені інтраабдомінальні

інфекції;

•інфекції під час пологів і

післяпологові інфекції;

•ускладнені інфекції шкіри і м’яких

тканин;

•гострий бактеріальний менінгіт.

безсоння, підвищена збудливість, тривога, депресія, сплутаність свідомості, галюцинації, епілептиформні напади, парестезії.

нудота, блювання, діарея, біль в епігастральній ділянці, псевдомембранозний коліт.

анемія, еозинофілія, нейтропенія, тромбоцит опенія або тромбоцитемія, позитивна проба Кумбса.

алергічні реакції (шкірний висип, свербіж, кропив’янка, набряк Квінке);

Гіперчутливість до препарату, у тому числі до інших бета-лактамних антибіотиків.

Доксициклін

Тетрацикліни напівсинтетичний антибіотик тетрациклінового ряду, який є похідним окситетрацикліну

Пригнічує синтез білка в мікробній клітині.

Бактеріостатичний.

Хламадійні інфекції, сипний тиф, чума, холера, сифіліс, хелікобактеріоз, діарея мандрівників. Інфекції дихального тракту. Інфекції сечовивідного тракту. Хвороби, що передаються статевим шляхом. Інфекції шкіри. Рикетсійні інфекції. Лептоспіроз, газова гангрена , правець.

Нудота, блювання, діарея, об’ємні рідкі випорожнення, анорексія, метеоризм, відчуття дискомфорту в животі, печіння і болючість в епігастральній ділянці; запаморочення різного ступенювираженості, атаксія, сонливість, головний біль і підвищена втомлюваність.

Підвищена чутливість; діти до 8 років, вагітність, лактація

Азитроміцин

Макроліди, група азалідів

Пригнічує синтез білка в мікробній клітині.

Бактеріостатичний; при високих концентраціях - бактерицидний

Інфекції верхніх та нижніх дихальних шляхів та при захворюваннях, що передаються статевим шляхом

Здуття живота, нудота, блювання, пронос, біль у животі.

Підвищена чутливість до макролідів. Через теоретичну можливість ерготизму азитроміцин не слід призначати одночасно з похідними ріжків.

Кларитроміцин

Макроліди.

Пригнічує синтез білка в мікробній клітині.

Бактеріостатичний, на деякі мікроорганізми діє бактеріцидно.

-Інфекції дихальних шляхів: гострий та хронічний бронхіти, бронхопневмонія, пневмонія, атипова пневмонія (мікоплазмова пневмонія);

- інфекції вуха, носа та горла: ларингіт, тонзиліт, фарингіт, синусит;

- інфекції шкіри та м’яких тканин: фолікуліт, фурункульоз, імпетиго, раневі інфекції;

- інфекції, спричинені Mycobacterium avium, Chlamydia trachomatis,Helicobacter pylori, Ureaplasma urealyticum.

Нудота, послаблення кишечнику, реакції гіперчутливості, що зустрічаються набагато рідше, можуть спричиняти почервоніння шкіри, іноді свербіж, слабкість або гіпотензію.

Підвищена чутливість до кларитроміцину або до інших макролідних антибіотиків. У пацієнтів, які мають в анамнезі подовження інтервалу QT або шлуночкові серцеві аритмії. У пацієнтів з гіпокаліємією.

Амікацину сульфат

Аміноглікозиди ІІІ покоління

Пригнічує синтез білка в мікробній клітині.

Бактерицидний,.

Інфекції, спричинені чутливими до амікацину штамами мікроорганізмів. . Високоактивний відносно аеробних грамнегативних бактерій: Pseudomonas aeruginosa, Escherichia coli, Shigella spp., Salmonella spp., Klebsiella spp., Enterobacter spp., Serratia spp., Providencia stuartii.

Нудота, блювання, діарея, порушення функції печінки, анемія, лейкопенія, гранулоцитопенія, тромбоцитопенія, головний біль, сонливість, нейротоксична дія, ототоксичність, нефротоксичність, алергічні реакції.

•Ниркова недостатність;

•неврит слухового нерва;

•підвищена чутливість до амікацину або до будь-якого іншого антибіотика аміноглікозидної групи та їх похідних;

•підвищена чутливість до будь-якої з допоміжних речовин, що входять до складу лікарського засобу;

•myasthenia gravis;

•порушення функції вестибулярного апарату;

•азотемія (залишковий азот вище 150 мг%);

•попереднє лікування ото- або нефротоксичними препаратами.

Лінкоміцин

Лінкозаміди

Пригнічує синтез білка в мікробній клітині.

Бактеріостатичний.

Інфекції ЛОР-органів, включаючи тонзиліт, фарингіт, середній отит, синусит, мастоїдит, скарлатина, а також як допоміжна терапія при дифтерії.

2. Інфекції дихальних шляхів, включаючи гострий і хронічний бронхіт, пневмонію.

3. Інфекції шкіри і м’яких тканин, включаючи панікуліт, фурункульоз, абсцес, імпетиго, вугри, інфекції ран, а також такі стани, як бешиха, лімфаденіт, пароніхія (панарицій), мастит і гангрена шкіри.

4. Інфекції кісток і суглобів, включаючи остеомієліт і септичний артрит.

5. Септицемія і ендокардит.

6. Бактеріальна дизентерія. Хоча Shigella є резистентною до лінкоміцину in vitro (мінімальна інгібуюча концентрація приблизно 200–400 мкг/мл), лінкоміцин є ефективним для лікування дизентерії, оскільки в кишечнику досягаються дуже високі рівні лінкоміцину (приблизно 3000–7000 мкг/г у випорожненнях).

Глосит, стоматит, нудота, печія, блювання, езофагіт, нейтропенія, лейкопенія, агранулоцитоз, тромбоцитопенічна пурпура, апластична анемія і панцитопенія, анафілактичний шок, свербіж, висип на шкірі, порушення функції нирок.

Відома підвищена чутливість до лінкоміцину або кліндаміцину чи будь-якого іншого компонента препарату.

Тяжкі грибкові захворювання шкіри, слизової оболонки порожнини рота, піхви. Тяжка печінкова/ниркова недостатність. Коліт, діарея нез'ясованого походження. Міастенія

Ванкоміцин

Глікопептидні антибіотики.

Порушує синтез клітинної стінки бактерій.

Бактеріостатичний.

Інфекції, спричинені грампозитивними мікроорганізмами, чутливими до препарату, у тому числі у пацієнтів з алергією до пеніцилінів і цефалоспоринів в анамнезі:

•ендокардит;

•сепсис;

•остеомієліт;

•інфекції центральної нервової системи;

•інфекції нижніх відділів дихальних шляхів (пневмонія);

•інфекції шкіри та м’яких тканин;

•стафілококовий ентероколіт (для застосування внутрішньо);

•псевдомембранозний коліт (для застосування внутрішньо).

Флебіт та псевдоалергічні реакції, зумовлені швидким

внутрішньовенним введенням ванкоміцину, ототоксична дія, майже до втрати слуху. Рідко – головний біль, шум у вухах, нефротоксична дія з розвитком ознак ниркової недостатності (у хворих, які вживають одночасно аміноглікозиди, а також у пацієнтів із захворюванням нирок в анемнезі); нейтропенія, лейкопенія, тромбоцитопенія, еозинофілі я, рідко – агранулоцитоз.

Підвищена чутливість до ванкоміцину.

Хлорамфенікол

Амфеніколи.

Порушення синтезу білка в клітинах мікроорганізму

Бактеріостатичний

Черевний тиф, паратифи, ієрсиніоз, бруцельоз, шигельоз, сальмонельоз, туляремія, рикетсіози, хламідіози, гнійний перитоніт, бактеріальний менінгіт, інфекції жовчовивідних шляхів.

Апластична анемія, пригнічення діяльності кісткового мозку та «сірий синдром», психомоторні розлади, депресія, делірій, сплутаність свідомості, периферичний неврит, неврит зорового нерва, диспепсія, здуття живота, нудота, блювання, порушення функцій печінки, пригнічення кісткового мозку, ретикулоцитопенія, зменшення рівня гемоглобіну в крові, анемія, лейкопенія.

Підвищена чутливість до хлорамфеніколу, інших амфеніколів та/або до інших компонентів препарату; пригнічення кровотворення, захворювання крові; захворювання шкіри (псоріаз, екзема, грибкові ураження); виражені порушення функцій печінки і/або нирок; дефіцит ферменту глюкозо-6-фосфатдегідрогенази; порфірія.

Флуконазол

Протигрибкові для системнрого застосування. Похідні триазолу.

Інгібує синтез грибкових стеролів.

Фунгістатична, та фунгіцидна дія, що залежить від концентрації препарату в крові.

Інфекції, зумовлені кандидами, у тому числі генералізований кандидоз, включаючи кандидемію, дисемінований кандидоз та інші форми інвазійної кандидозної інфекції (інфекції очеревини, очей, дихальних та сечових шляхів); кандидоз слизових оболонок, у тому числі порожнини рота та глотки, стравоходу; неінвазійні бронхолегеневі інфекції; кандидурія; шкірно-слизовий та хронічний атрофічний кандидоз слизових оболонок порожнини роту, пов’язаний з носінням зубних протезів. Криптококовий менінгіт і криптококова інфекція іншої локалізації; дерматомікози, зокрема мікози ступнів, тіла, пахової області, висівкоподібний лишай; оніхомікоз; глибокі ендемічні мікози, включно кокцидіомікоз, споротрихоз і гістоплазмоз; а також для профілактики грибкових інфекцій у пацієнтів, які отримують цитостатичну або променеву терапію

Головний біль, біль у животі, діарея, метеоризм, нудота, токсичні ураження печінки, включаючи поодинокі летальні випадки, підвищення рівнів лужної фосфатази, білірубіну, аланінамінотрансферази (АЛТ) та аспартатамінотрансферази (АСТ), лейкопенія, включаючи нейтропенію та агранулоцитоз, тромбоцитопенія, гіперхолестеринемія, гіпертригліцеридемія, гіпокаліємія, запаморочення, судоми, порушення смаку, порушення травлення, блювання, подовження інтервалу QT, пароксизмальна шлуночкова тахікардія типу «пірует».

Підвищена чутливість до Флуконазу або азольних сполук.

Ітраконазол

Протигрибкові для системнрого застосування. Похідні триазолу.

Інгібує синтез грибкових стеролів.

Фунгістатична, та фунгіцидна дія, що залежить від концентрації препарату в крові.

•Вульвовагінальний кандидоз;

•висівкоподібний лишай;

•дерматомікози, спричинені чутливими до ітраконазолу збудниками (Trichophyton spp., Microsporum spp., Epidermophyton floccosum), наприклад, дерматофітія стоп, паховий дерматомікоз, дерматофітія тулуба, дерматофітія кистей рук;

•орофарингеальний кандидоз;

•оніхомікози, спричинені дерматофітами та/або дріжджами;

•гістоплазмоз;

•системні мікози (у випадках, коли протигрибкова терапія першої лінії не може бути застосована або в разі неефективності лікування іншими протигрибковими препаратами, що може бути зумовлено наявною патологією, нечутливістю патогена або токсичністю препарату):

•аспергільоз та кандидоз;

•криптококоз (включно з криптококовим менінгітом): лікування імуноослаблених пацієнтів з криптококозом та усіх пацієнтів з криптококозом центральної нервової системи;

•підтримувальна терапія у пацієнтів із СНІДом з метою запобігання рецидиву наявної грибкової інфекції.

Найчастішими побічними реакціями є реакції з боку травної системи, дерматологічного та печінкового походження.

Підвищена чутливість до ітраконазу або азольних сполук, застійна серцева недостатність, вагітність.