ТЕМА 1.
ОСНОВНІ ПРИНЦИПИ ЗАГАЛЬНОГО ТА СПЕЦІАЛЬНОГО ДОГЛЯДУ ЗА ХВОРИМИ ТЕРАПЕВТИЧНОГО ПРОФІЛЮ
1. Чим відрізняється клінічна лікарня від звичайної?
1. В клінічній лікарні одночасно мають бути відділення терапевтичного, хірургічного та педіатричного профілю.
2. Тим, що поряд з лікувальною роботою проводиться дослідження медикаментозних засобів робота.
3. Тим, що поряд з лікувальною роботою проводиться навчання студентів.
4. Клінічна лікарня відрізняється більшою кількістю ліжок.
5. У звичайній лікарні, на відміну від клінічної, обмежений перелік інструментальних та лабораторних обстежень.
2. Яка маса тіла вважається нормальною для людини зростом 180 см?
1. Не менше 65 кг.
2. Близько 80 кг.
3. 65–70 кг.
4. Не більше 95 кг.
3. Що таке медична деонтологія?
1. Наука про моральні обов’язки медика в процесі професійної діяльності.
2. Правила вірного призначення медикаментозного лікування.
3. Наука про вірний вибір необхідного обсягу діагностичних заходів.
4. Правила належного підтримання режиму перебування хворих у лікарні.
5. Наука про організацію надання невідкладної медичної допомоги.
4. У приймальне відділення хірургічного стаціонару родичі привезли пацієнта із проявами серцевого нападу. Медичний персонал відділення надав родичам хворого адресу кардіологічної лікарні та направив хворого до неї. Які дії мали здійснити співробітники приймального відділення?
1. Медперсонал поступив абсолютно вірно, оскільки в хірургічному відділенні немає умов для кваліфікованої кардіологічної допомоги.
2. Медперсонал поступив вірно, оскільки надаючи допомогу непрофільному хворому вони могли пропустити хірургічного пацієнта.
3.Медперсонал поступив не вірно, хворого слід було госпіталізувати та лікувати у стаціонарі, незалежно від його профільності, до одужання.
4. Медперсонал поступив не вірно, слід було надати хворому невідкладну допомогу та викликати спеціалізовану кардіологічну бригаду для доправлення пацієнта у кардіологічне відділення.
5. Медперсонал поступив не вірно, слід було одразу відправити хворого до профільного відділення на транспорті лікарні.
5. Що являє собою антропометричне дослідження?
1. Дослідження частоти дихання та властивостей пульсу.
2. Вимірювання зросту, маси тіла, обхвату грудної клітки.
3. Вимірювання артеріального тиску та пульсу.
4. Проведення інструментального дослідження стану серцево-судинної системи.
5. Вимірювання температури тіла.
6. Який, на вашу думку, найбільш прийнятний засіб для санітарного прибирання лікарняних палат?
1. Дистильована вода.
2. Медичний спирт.
3. Розчин хлорного вапна низької концентрації.
4. Розчин йоду низької концентрації.
5. Розчин брильянтового зеленого низької концентрації.
7. Як часто, на Вашу думку, мають провітрювати лікарняні палати?
1. Не повинні провітрюватись, оскільки може виникнути протяг.
2. Не менше 1 разу на тиждень.
3. Не частіше 1 разу на 2–3 дні.
4. Не рідше 2 разів на день.
5. Вікна повинні бути відкритими постійно – і взимку, і в літній період.
8. Яка частота пульсу вважається нормальною.
1. до 60 ударів за хвилину.
2. 60–90 ударів за хвилину.
3. 80–100 ударів за хвилину.
4. 60–80 ударів за 10 хвилин.
5. 80–100 ударів за 10 хвилин.
9. Чим вимірюється зріст пацієнта?
1. Лінійкою.
2. Сантиметром.
3. Ростоміром.
4. Кутовим вимірювачем.
5. Планшетою з позначками довжини.
10. Що потрібно розуміти під поняттям „преморбідний стан”?
1. Проміжний стан між здоров’ям і хворобою.
2. Реабілітаційний етап розвитку хвороби.
3. Етап найбільш виражених ознак захворювання.
4. Етап одужання.
5. Етап після одужання.
11. Що означає поняття „здоров’я”?
1. Відсутність хвороби.
2. Відсутність фізичних вад.
3. Високий рівень фізичної і розумової працездатності.
4. Висока активність адаптаційних резервів організму.
5. Стан фізичного, духовного і соціального благополуччя.
12. Які із зазначених чинників належать до зовнішніх факторів ризику захворювань людини?
1. Обтяжена спадковість.
2. Порушення режиму харчування.
3. Схильність до алергічних реакцій.
4. Зниження парціального тиску в крові.
5. Розлади з боку нервової системи.
13.Що вивчає медична етика?
1.Взаємини між лікарем і хворим.
2.Питання обов’язку, моралі і професійної етики.
3.Взаємовідносини між медперсоналом і родичами хворого.
4.Все вище перелічне вірно.
5.Ятрогенні захворювання.
14.Що таке «ятрогенне захворювання»?
1.Захворювання,що розвинулося в результаті необережного висловлювання медпрацівника про його хвороби або в результаті неправильного лікування.
2.Нозокоміальне захворювання.
3.Ускладнення основного захворювання.
4.Захворювання, що передається від хворого до хворого.
5.Спадкове захворюваня.
16.Хворий, що перебував на лікуванні в клініці, під час прогулянки вийшов за територію парку лікарні.Як розцінити таке порушення?
1.Хворий порушив лікарняний режим.
2.Хворий порушив лікувально-охоронний режим.
3.Хворий порушив санітарно-гігієнічний режим.
4.Хворий порушив розпорядок дня.
5. Хворий порушив процес лікування.
17.Санітарно-гігієнічний режим-це:
1. Лікування хворих.
2.Вимоги до санітарного утримання приміщень.
3. Вимоги до своєчасного виконання лікувальних маніпуляцій.
4. Вимоги до внутрішнього оформлення приміщень.
5. Вимоги до переміщення по лікарні.
18.Назвіть лікувальний заклад, де, крім стаціонарного лікування,проводять навчання студенів, лікарів, середнього медичного персоналу:
1.Поліклініка.
2.Медико-санітарна частина.
3.Лікарня.
4.Госпіталь.
5.Клініка.
19.Хворому при суворому постільному режимі:
1.Не можна рухатися в ліжку.
2.Можна обертатися в ліжку.
3.Відправлення фізіологічний потреб дозволено в санвузлі палати.
4.При хорошій адаптації показані заняття лікувальною фізкультурою.
5.Можна вживати їжу в ліжку сидячи.
20.При постільному режимі:
1.Заборонено рухатися в ліжку.
2.Дозволено ходити по віділенню і виходити на прогулянки.
3. Дозволено обертатися в ліжку, сидіти, але не дозволено вставати.
4.Дозволено обмежені переміщення в межах палати.
5.Можна повертатися в ліжку.
Б. Задачі для самоконтролю:
Завдання 1. Прибираючи палати, молодша медична сестра використала прибиральний інвентар для туалетної кімнати. Чи вірно поступила медична сестра, які її дії в даній ситуації?
Завдання 2. Ви помітили, що хворий, якому призначений ліжковий режим, вийшов до коридора та йде у туалет. Ваші дії як молодшої медичної сестри?
Завдання 3. Хворий, який перебуває на лікуванні у клініці, під час прогулянки вийшов за межі території парку лікарні. Як кваліфікувати таке порушення.
1. Хворий порушив внутрішній розпорядок роботи клініки.
2. Хворий порушив лікувально-охоронний режим.
3. Хворий порушив санітрано-гігієнічний режим лікарні.
4. Не вірний жоден з варіантів відповідей
Завдання 4. Санітарка під час прибирання туалентної кімнати виявила відсутність склянки з просвітленим розчином хлорного вапна, про що голосно сповістила чергову медичну сестру, яка знаходилась у протилежному кінці коридору. Який режим порушила санітарка?
1. Санітарно-гігієнічний.
2. Лікувально-охоронний.
3. Лікарняний.
4. Не вірний жоден з варіантів відповідей.
Завдання 5. В тиху годину медсестра зайшла до палати і голосно зауважила хворому за несвоєчасний прийом ліків. Чи правильно вона поступила? Якщо ні, то який режим в
1. Медсестра поступила абсолютно правильно, бо своєчасне приймання ліків – основа вдалого лікування.
2. Ні, медсестра не права, вона грубо порушила лікувально-охоронний режим.
3. Ні, медсестра не права, вона порушила санітарно-гігієнічний режим.
4. Не вірний жоден з варіантів відповідей.
ОРГАНІЗАЦІЯ РОБОТИ ТЕРАПЕВТИЧНИХ ВІДДІЛЕНЬ СТАЦІОНАРУ
А. Тестові питання:
1. Хворий, який перебуває на лікуванні у клініці, під час прогулянки вийшов за межі території парку лікарні. Як кваліфікувати таке порушення.
5. Хворий порушив внутрішній розпорядок роботи клініки.
6. Хворий порушив лікувально-охоронний режим.
7. Хворий порушив санітрано-гігієнічний режим лікарні.
2. Санітарка під час прибирання туалентної кімнати виявила відсутність склянки з просвітленим розчином хлорного вапна, про що голосно сповістила чергову медичну сестру, яка знаходилась у протилежному кінці коридору. Який режим порушила санітарка?
1. Санітарно-гігієнічний.
2. Лікувально-охоронний.
3. Лікарняний.
3. В тиху годину медсестра зайшла до палати і голосно зауважила хворому за несвоєчасний прийом ліків. Чи правильно вона поступила? Якщо ні, то який режим в
1. Медсестра поступила абсолютно правильно, бо своєчасне приймання ліків – основа вдалого лікування.
2. Ні, медсестра не права, вона грубо порушила лікувально-охоронний режим.
3. Ні, медсестра не права, вона порушила санітарно-гігієнічний режим.
4. Як часто слід проводити гігієнічне прибирання палат?
1. Один раз.
2. Двічі на добу.
3. Три рази на добу.
4. Два рази на тиждень.
5. Кожного разу після виявлення забруднення.
5. Яка максимальна кількість ліжок може бути розміщена у лікарняній палаті?
1. 4 ліжка.
2. 6 ліжок.
3. 8 ліжок.
4. 12 ліжок.
5. Встановлюється керівництвом лікарні.
6. Визначте оптимальну температуру в лікарняній палаті терапевтичного відділення:
1. 16–17 °С.
2. 18–20 °С.
3. 21–25 °С.
4. 24–26 °С.
5. Залежить від уподобань пацієнтів.
7. Який норматив площі ( із розрахунку на одного хворого) в лікувальній палаті?
1. 3 м2.
2. 5 м2.
3. 7 м2.
4. 10 м2.
5. 12 м2.
8. Який із розчинів застосовується для дезінфекції ванни після санітарної обробки хворого?
1. 0,5% розчин карбофосу.
2. 0,5% розчин хлораміну.
3. 0,5% просвітлений розчин хлорного вапна.
4. 3 % перекис водню.
5. 80% етиловий спирт.
9. Яким термометром вимірюється температура води гігієнічної ванни?
1. Ртутний медичний термометр.
2. Термоментр на рідких кристалах.
3. Спиртовий термометр у футлярі.
4. Електротермометр.
10. Якою повинна бути температура гігієнічної ванни?
1. 31–32 °С.
2. 33–34 °С.
3. 35–36 °С.
4. 38–40 °С.
5. 41–42 °С.
11. Як запобігти утворенню пари підготовці гігієнічної ванни
1. Вимкнути вентиляцію.
2. Підвісити над ванною відкритий посуд із соляною кислотою.
3. Готувати ванну шляхом послідовного наливання холодної, а потім гарячої води.
4. Розвісити над ванною сухе простирадло.
5. Відкрити двері для утворення протягу.
12. Яка оптимальна кількість стільців (табуретів) має бути у палаті?
1. Не обмежується.
2. 5-6 стільців (табуретів).
3. За кількістю ліжок.
4. 1-2 табурети, незалежно від кількості ліжок.
5. 2 стільці на кожне ліжко, щоб вільно розмістити відвідувачів.
13. Яке призначення приліжкових тумбочок?
1. Для зберігання медикаментів.
2. Для зберігання предметів особистої гігієни хворого.
3. Для зберігання коштовних особових речей хворого.
4. Для зберігання взуття та одягу хворого, яке він одягає при прогулянках.
Б. Задачі для самоконтролю:
Завдання 1. До приймального відділення поступив хворий, після огляду волосся якого був виявлений педікульоз. Які дії молодшої медичної сестри?
Розв’язання
Боротьба з педикульозом проводиться в спеціальному приміщені прийомного відділення в санітарному пропускнику. При огляді хворого звертають увагу на волосяні покриви голови (для виявлення головної воші), лобок та пахвові ямки (місця розташування лобкової воші, або площиці лобкової), одяг (складки білизни, переважно вздовж внутрішніх швів для виявлення одежної воші).
При виявленні хворого на педикульоз виконують такі заходи.
1. Заповнюють та направляють до СЕС за місцем проживання хворого екстрене повідомлення про випадок педикульозу.
2. На титульному листку історії хвороби роблять позначку про захворювання на педикульоз.
3. З хворого знімають одяг, складають його в клейончатий мішок і відправляють до дезінфекційної камери.
4. Проводять боротьбу з вошивістю.
У разі виявлення педикульозу проводиться спеціальна дезінсекційна обробка хворого, а при необхідності – його натільної (або постільної) білизни.
При виявленні на волосистій частині голови вошей або гнид хворого, не роздягаючи, садять на кушетку і обробляють волосся одним з інсектицидних розчинів або зістригають їх (за згодою пацієнта).
Боротьба з головною вошею
Якщо хворий погоджується, йому повністю голять голо¬му я наступним спаленням волосся. Але хворі, особливо жін¬ки, найчастіше не дають згоди на цю процедуру, тому, як прямило, боротьба з вошивістю ведеться за допомогою хі¬мічних речовин із застосуванням різних способів.
Перший спосіб. Для розчинення хітинової оболонки гнид беруть гарячий 10 % розчин столового оцту, змочують ним вату, начесану на густий гребінець, і ретельно розчісують волосся хворого. Таку процедуру слід робити протягом де¬кількох днів.
Готують суміш з гасу та рослинної олії (порівну), яку накладають на волосяний покрив голови на 8—10 год. Голову вкривають навоскованим папером або шматком Полі¬етилену, поверх якого зав'язують косинку. Через 8—10 год волосся старанно миють гарячою водою з милом.
Другий спосіб. Застосовують одну з хімічних речовин, що знищує статевозрілу вошу та гниди. Це можуть бути 0,15 % водно-емульсійний розчин карбофосу, 0,5% розчин метилацетофосу, взятий порівну з 10 % спиртовим розчи¬ном оцтової кислоти, або 0,25 % водно-емульсійний розчин дикрезилу.
Третій спосіб. Волосся намилюють дустовим милом (ДДТ); піну тримають на голові протягом 1 год. Оскільки при цьому гниди залишаються неушкодженими, після про-мивання мильної піни гарячою водою їх змочують 30 % розчином оцту, зав'язують косинкою на 30 хв. Потім волосся промивають та розчісують густим гребінцем.
В даний час використовують 20% водно-мильну суспензію бензилбензоату (10-30мл); лосьйон «Ниттифор» (50-60мл); 10% водну мильно-гасову емульсію (5-10мл); шампуні «Пендилін», «Хантер».
На титульному листі медичної карти стаціонарного хворого і цьому випадку ставлять спеціальну відмітку – букву «П» або пишуть «Педикульоз». Такий хворий знаходиться під спеціальним спостереженням медичного персоналу. При необхідності обробка волосся проводиться повторно до повної ліквідації педикульозу. Про кожного хворого з педикульозом повідомляють і центр санітарно-епідеміологічного нагляду за місцем проживання.
Завдання 2. До приймального відділення поступив хворий з кровотечею. Які особливості проведення його санітарної обробки?
Розв’язання
При наданні першої медичної допомоги використовують табельні і підручні засоби. Табельними засобами надання першої медичної допомоги є перев'язочний матеріал: бинти, перев'язочні пакети медичні, великі і малі стерильні пов'язки і серветки, вата й ін. Для зупинки кровотечі застосовують кровоспинні джгути – стрічкові і трубчасті, а для проведення іммобілізації спеціальні шини – фанерні, сходові, сітчасті й ін. При наданні першої медичної допомоги використовують деякі медикаменти – розчин йоду спиртовий 5% у ампулах чи у флаконі, 1...2% спиртовий розчин брильянтового зеленого у флаконі, валідол у пігулках, настойка валеріани, нашатирний спирт в ампулах, гідрокарбонат натрію (сода харчова) у пігулках або порошку, вазелін і ін. Для особистої профілактики поразок радіоактивними, отруйними речовинами і бактеріальними засобами у осередках поразки використовується аптечка індивідуальна.
Завдання 3. До приймального відділення поступив хворий з підозрою на інфаркт міокарда. Молодша медична сестра, не очікуючи розпоряджень лікаря, направила хворого до кардіологічного відділення на тому ж поверсі пішки. Чи вірно поступила молодша медична сестра? Які дії мають бути в даній ситуації?
Розв’язання
В даному випадку молодша медична сестра поступила себе не вірно. Розпорядження про направлення у відповідне відділення направляє лікар. Отже, молодша медична сестра порушила лікарняно-охоронний режим і тим самим завдала шкоду хворому.
Завдання 4. Прибираючи палати, молодша медична сестра використала прибиральний інвентар для туалетної кімнати. Чи вірно поступила медична сестра, які її дії в даній ситуації?
Розв’язання
Ні, порушила санітарно-гігієнічний режим, оскільки використала прибиральний інвентар для туалетної кімнати.
Завдання 5. Ви помітили, що хворий, якому призначений ліжковий режим, вийшов до коридора та йде у туалет. Ваші дії як молодшої медичної сестри?
Розв’язання
Молодша сестра повинна повинна сказати хворому про те, що треба користуватися санітарним вузлом власне у свій палаті.
Завдання 6. При проведенні антропометричних досліджень хворого у приймальному відділенні отримані наступні дані:
зріст стоячи – 170 см, маса тіла 74 кг. Розрахуйте індекс маси тіла та зробіть висновок про його відповідність нормі.
Розв’язання
Для розрахунку користуються формулою – індекс маси тіла запропонований Адольфом Кетеле. Це величина, що дозволяє оцінити ступінь відповідності маси людини та її зросту, й тим самим, непрямо оцінити, чи є маса недостатньою, нормальною, надмірною (ожирінням). Індекс маси тіла обраховується за формулою: маса тіла в кг поділена на зріст в м2. В нормі індекс становить 37-40. Розрахунок: 74/1,72= 43,5. Отже, дана величина показає на незначне перевищення норми, що свідчить про ожиріння І ступеня.
Завдання 7. При проведенні антропометричних досліджень хворого у приймальному відділенні отримані наступні дані:
зріст стоячи – 165 см, маса тіла 51 кг. Розрахуйте індекс маси тіла та зробіть висновок про його відповідність нормі.
Завдання 8. При проведенні антропометричних досліджень хворого у приймальному відділенні отримані наступні дані:
зріст стоячи – 170 см, маса тіла 55 кг. Розрахуйте індекс маси тіла та зробіть висновок про його відповідність нормі.
Завдання 9. При проведенні антропометричних досліджень хворого у приймальному відділенні отримані наступні дані:
зріст стоячи – 185 см, маса тіла 88 кг. Розрахуйте індекс маси тіла та зробіть висновок про його відповідність нормі.
Завдання 10. При проведенні антропометричних досліджень хворого у приймальному відділенні отримані наступні дані:
зріст стоячи – 173 см, маса тіла 62 кг. Розрахуйте індекс маси тіла та зробіть висновок про його відповідність нормі.
Завдання 11. При проведенні антропометричних досліджень хворого у приймальному відділенні отримані наступні дані:
зріст стоячи – 175 см, маса тіла 85 кг. Розрахуйте індекс маси тіла та зробіть висновок про його відповідність нормі.
Завдання 12. При проведенні антропометричних досліджень хворого у приймальному відділенні отримані наступні дані:
зріст стоячи – 175 см, маса тіла 91 кг. Розрахуйте індекс маси тіла та зробіть висновок про його відповідність нормі.
Завдання 13. У зв’язку з недостатньою площею палати розташувати взаємно перпендикулярно ноші і ліжко неможливо. Як у цьому випадку перекласти хворого з нош на ліжко?
Завдання 14. Хворий поступив до приймального відділення у стані тяжкої серцево-судинної недостатності. Який об’єм санітарної обробки показаний хворому?
Завдання 15. В приймальне відділення терапевтичної клініки доставлений хворий у шоковому стані після поранення у черевну порожнину. Посилаючись на відсутність у клініці хірургічного відділення, медсестра направила хворого в іншу лікарню, де є спеціалізоване хірургічне відділення. Чи вірні її дії? Якщо ні, то як слід було вчинити?
Розв’язання
В даному випадку молодша медична сестра поступила себе не вірно. Розпорядження про направлення у відповідне відділення направляє лікар. Отже, молодша медична сестра порушила лікарняно-охоронний режим і тим самим завдала шкоду хворому.
Завдання 16. При огляді хворого у приймальному відділенні виникла підозра на інфекційне захворювання. Яка тактика медичного персоналу в даному випадку?
Розв’язання
Якщо виникла підозра на інфекційне захворювання у хворого, то лікар повинен направити для лікування в інфекційне відділення.
Завдання 17. На каталці проведено транспортування хворого, у якого діагностоване інфекційне захворювання. Які заходи треба здійснити щодо каталки та її оснащення?
Розв’язання
Тяжкохворих, а також хворих, що не можуть самостійно пересуватись, з приймального відділення лікарні перевозять у палати на каталках для лежачих чи сидячих відповідно. Каталка для лежачих хворих повинна мати тонкий з пластиковим чи клейончастим покриттям матрац, який після кожного використання протирають 3 % розчином хлораміну.
Перед транспортуванням хворого на каталці матрац покривають чистим простирадлом, хворого накривають ще одним простирадлом (влітку) чи ковдрою (взимку) і перевозять у палату. Це входить у обов'язки молодшого медперсоналу.
За відсутності каталки для лежачих хворих чи неможливості її використання через особливості хвороби (стану хворого) хворого транспортують на ношах або переносять на руках.
Завдання 18. Хворого транспортують у відділення на каталці, покритій закріпленою на ній целофановою клейоною. Чи правильно оснащена каталка? Яким має бути її оснащення?
Розв’язання
Н, бо каталка для лежачих хворих повинна мати тонкий з пластиковим чи клейончастим покриттям матрац, який після кожного використання протирають 3 % розчином хлораміну.
Перед транспортуванням хворого на каталці матрац покривають чистим простирадлом, хворого накривають ще одним простирадлом (влітку) чи ковдрою (взимку) і перевозять у палату. Це входить у обов'язки молодшого медперсоналу.
Завдання 19. Під час прийому гігієнічної ванни хворий поскаржився на нудоту, запаморочення, потемніння в очах, загальну слібкість. Хворий блідий. Яка тактика молодшого медичного персоналу в даному випадку?
Завдання 20. В палаті, де знаходяться тяжкохворі, необхідно провести провітрювання, проти чого заперечують інші пацієнти. Яка тактика молодшого медичного персоналу в цій ситуації?
Розв’язання
Вентиляція палат здійснюється за рахунок провітрювання, але ліпшим засобом вентиляції є кондиціонування повітря. Під час провітрювання тяжкохворих необхідно ретельно вкрити ковдрою, а хворі з загальним режимом мають знаходитися поза палатою.
ТЕМА 2.
РОЗПИТУВАННЯ ХВОРОГО ТА ЙОГО РОЛЬ В ОЦІНЦІ ЗАГАЛЬНОГО СТАНУ ПАЦІЄНТА
1. Хто є засновником сучасного наукового методу розпитування хворого:
1. С.П.Боткін.
2. Г.А.Захар¢їн.
3. О.О.Остроумов.
4. В.П.Образцов.
5. М.Д.Стражеско
2. До яких методів діагностики належить розпитування хворого:
1. Об¢єктивних.
2. Інструментальних.
3. Додаткових.
4. Суб¢єктивних.
5. Експериментальних.
3. З якої системи органів слід починати розпитування про стан органів та систем:
1. З серцево-судинної, враховуючи її важливість у кровозабезпеченні органів.
2. З дихальної, враховуючи її роль у постачанні кисню до тканин.
3. З тієї, яка виходячи із розпиту хворого вважається ураженою.
4. З нервової, оскільки саме її функціонування забезпечує нормальну роботу організму.
5. Важливо провести розпит по всіх системах, а з якої починати – принципового значення не має.
4. Який висновок слід зробити на підставі розпитування хворого:
1. Оцінено загальний стан хворого.
2. Поставлений попередній діагноз.
3. З¢ясовано, яка система уражена та як між собою пов¢язані скарги.
4. Призначено лікування.
5. Оцінено стан здоров'я хворого.
5. Які скарги хворого слід вважати основними:
1. Ті, що примусили хворого звернутися до лікаря.
2. Ті, з яких розпочалось захворювання.
3. Загальну слабкість, зниження працездатності, оскільки вони найбільше впливають на життєдіяльність хворого.
4. Ті, які не вдається коригувати лікуванням.
5. Скарги з боку серцево-судинної системи, зважаючи на розповсюдженість патології кровообігу та важкі наслідки.
6. Які з перерахованих нижче скарг належать до загальних:
1. Біль у ділянці серця.
2. Кашель з виділенням харкотиння.
3. Печія та відризка кислим.
4. Часте, болюче сечовипускання.
5. Слабкість, порушення сну, зниження працездатності.
7. З чого слід починати з'''ясування скарг хворого:.
1. Зі скарг, яких почалось захворювання.
2. Зі скарг, які турбували хворого на момент госпіталізації.
3. Зі скарг, які турбують пацієнта на момент розпитування.
4. Зі скарг, які не піддаються лікуванню.
5. Зі скарг, які першими зникли при призначенні лікування.
8. З чого слід починати з'ясування анамнезу захворювання:
1. З часу появи та початкових проявів захворювання.
2. З вияснення, чим лікувався хворий до звернення до лікаря.
3. При хронічному перебігу захворювання – з кратності звернення до лікаря та результатів попереднього лікування.
4. У стаціонарного хворого слід вияснити, як змінився його стан після госпіталізації.
5. Вияснити скарги на момент розпитування.
10. Для яких із зазначених захворювань спадкова схильність має особливе значення:
1. Гострі респіраторні захворювання.
2. Ішемічна хвороба серця, цукровий діабет.
3. Хронічний тонзиліт.
4. Інфекційні захворювання сечовидільної системи.
5. Бронхіти, особливо гострі.
В. Задачі для самоконтролю:
1. До лікаря звернувся хворий зі скаргами на біль в епігастральній ділянці, нудоту, блювання, зниження апетиту, виражену загальну слабкість, головний біль та запаморочення.
Завдання:
1) виділіть основні скарги хворого;
2) назвіть загальні скарги хворого.
Розв’язання:
1) Основні скарги хворого – це ті, що з найбільшою вірогідністю засвідчують прояви хвороби. В даному випадку це є біль в епігастральній ділянці, нудота, блювання.
2) Загальні скарги хворого характерезуються тим, що прямо не свідчать про певне захворювання, або захворювання конкретної системи організму, але можуть зустрічатись при інших подібних захворюваннях, ускладнювати і обтяжувати перебіг основної хвороби. В даному випадку це є зниження апетиту, загальна слабкість, головний біль та запаморочення.
2. Хворому 36 років. З 16 років палить по 1 пачці цигарок на день. Розвиткові яких захворювань це може сприяти?
Розв’язання:
3. Хворий чолок, 45 років, працює президентом фірми. Звернувся зі скаргами на нападоподібні болі за грудиною, які мають стискаючий характер та з¢являються при психо-емоційному перевантаженні.
Про ураження якої системи йде мова? Що може бути причиною даних скарг?
Розв’язання:
В даній ситуації уражена серцево-судинна система. Причиною даних скарг можуть бути фізичні навантаження, нервово-емоційні реакції, зміни атмосферного тиску, погоди, геомагнітні зрушення, холодне повітря, без видимих причин
ПОСЛІДОВНІСТЬ ПРОВЕДЕННЯ ТА РОЛЬ ОГЛЯДУ ХВОРОГО В ОЦІНЦІ ЗАГАЛЬНОГО СТАНУ ПАЦІЄНТА
Б. Тестові завдання для самоконтролю
1. Загальний огляд – це:
1. Огляд шкірних покривів та слизових оболонок.
2. Огляд ділянки, в якій локалізується патологічний процес.
3. Оцінка загального стану хворого.
4. Огляд всього тіла, незалежно від локалізації патологічного процесу.
5. Огляд окремих ділянок тіла.
2. З чого ми маємо розпочинати оцінку стану хворого:
1. Зі стану шкіри.
2. Із загального стану хворого.
3. Зі стану свідомості хворого.
4. З оцінки постави та ходи хворого.
5. З відповідності зовнішнього вигляду паспортному віку.
3. Сопорозний стан – це:
1. Стан „оглушення”, за якого хворий погано орієнтується в оточуючому становищі, загальмований.
2. Стан „сплячки”, з якого хворий може виходити на нетривалий час при гучному зверненні.
3. Несвідомий стан, який характеризується повною втратою рефлексів та розладами життєво важливих функцій.
4. Стан відсутності свідомості.
5. Стан марення, галюцинацій.
4. Хворий погано орієнтується, на питання відповідає повільно. Цей стан називається:
А. Ступор
В. Сопор
С. Кома
D. Колапс
Е. Непритомність
5. Хворий безтямний, на питання не відповідає, рефлекси не визначаються. Цей стан називається:
А. Ступор
В. Сопор
С. Кома
D. Колапс
Е. Непритомність
6. Активно-вимушене положення – це:
1. Положення, яке хворий легко змінює, залежно від своїх потреб та бажань.
2. Положення, яке хворий самостійно змінити не може.
3. Положення, яке, хворий змінює самостійно з метою полегшення больових відчуттів.
4. Положення, зайняти яке хворого примушує патологічний процес поза його бажанням.
5. Необхідність хворому постійно знаходитись на ліжковому режимі.
7. Пасивно-вимушене положення – це:
1. Положення, яке хворий легко змінює, залежно від своїх потреб та бажань.
2. Положення, яке хворий самостійно змінити не може.
3. Положення, яке, хворий змінює самостійно з метою полегшення больових відчуттів.
4. Положення, зайняти яке хворого примушує патологічний процес поза його бажанням.
5. Необхідність хворому постійно знаходитись на ліжковому режимі.
8. У хворого «горда» постава, живіт збільшений у розмірах. При яких станах це зустрічається?
А. Асцит
В. Метеоризм
С. Перитоніт
D. Апендицит
E. Холецистит
В. Ситуаційні задачі для самоконтролю
1. Пацієнт виглядає молодше своїх років. На обличчі – ціанотичний рум¢янець на блідому обличчі, спостерігається акроціаноз. Для ураження якої системи характерні такі ознаки. Зробіть припущення щодо характеру ураження.
Розв’язання:
У пацієнта уражена серцево-судинна система. Відразу потрібно сказати, що симптоми мітрального стенозу неспецифічні, тобто можуть зустрічатися при інших захворюваннях.
В першу чергу через недостатнє надходження артеріальної крові до органів, виникає слабкість і погана переносимість фізичних навантажень.
На наступному етапі в процес залучаються легені, що проявляється у вигляді задишки, серцебиття, особливо при навантаженнях. Крайнім виявом є розвиток так званої правошлуночковоюнедостатності або серцевої астми - нападоподібний кашель із задишкою, з утрудненим вдихом і відділенням в'язкої мокроти, іноді на цьому тлі може розвиватися кровохаркання.
2. Стан хворого вкрай важкий. Обличчя дуже бліде з синюшним відтінком. Очі глибоко впалі, рогівка тускла, ніс загострений, шкіра холодна, покрита холодним липким потом. Для якого стану характерні такі ознаки?
Розв’язання:
Подані ознаки характерні для вкрай важкого стану – обличчя Гіпократа, тобто декомпенсація функцій наскільки виражена, що без невідкладної допомоги хворий може загинути протягом годин чи хвилин. Пульс визначається тільки на центральних артеріях, артеріальний тиск не визначається, частота дихання більше 40 .
3. Хворий погано орієнтується у зовнішньому середовищі, на питання відповідає із запізненням. Зробіть висновок щодо стану його свідомості. До якого порушення свідомості належать вказані ознаки.
Розв’язання:
У хворого порушений стан свідомості. Вказані ознаки характерні для ступорозного стану (stupor) - стан оглушення. Хворий погано орієнтується в навколишньому оточенні, на питання відповідає із затримкою. Подібний стан відмічається при контузіях, деяких отруєннях.
ТЕМА 3.
ВИЗНАЧЕННЯ ТА РЕЄСТРАЦІЯ ОСНОВНИХ ПОКАЗНИКІВ ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ ОРГАНІЗМУ: ГЕМОДИНАМІКИ, ДИХАННЯ, ТЕМПЕРАТУРИ ТІЛА. ДОГЛЯД ЗА ХВОРИМИ З ГАРЯЧКОЮ
Б. Тести:
1. Які цифри АТ відповідають “оптимальному”?
1. <140/90 мм.рт.ст.
1. <130/85 мм.рт.ст.
2. <120/80 мм.рт.ст.
3. <150/100 мм.рт.ст.
4. <160/90 мм.рт.ст.
2.Що таке “нормальний артеріальний тиск”?
1.>140/>90 мм.рт.ст.
2.150/95 мм.рт.ст
3.<130/<85 мм.рт.ст
4. <160/<100 мм.рт.ст
5.>150/>95 мм.рт.ст.
3.Яким значенням відповідає “високий нормальний тиск”?
1.160-180-/100 –120 мм.рт.ст.
2.120 /80 мм.рт.ст.
3. 110-140/70-90 мм.рт.ст.
4.135-139/ 85-89 мм.рт.ст.
5.140 /90 мм.рт.ст.
4. Який тиск відповідає м”якій (І стадії) АГ?
1.130-140 /90-100 мм.рт.ст.
2.100-130 /60-80 мм.рт.ст.
3.120-140 /80-90 мм.рт.ст.
4.160-180 / 100-110 мм.рт.ст.
5.140-159 / 90-99 мм.рт.ст.
5.Який тиск відповідає помірній (ІІ стадії) АГ?
1.160-179/ 100-109 мм.рт.ст.
2. 190-200/ 140-150 мм.рт.ст.
3.140-160 / 80-90 мм.рт.ст.
4. 110-140 / 70-90 мм.рт.ст.
5.130-140 / 90-99 мм.рт.ст
.
5. Який тиск відповідає важкій (ІІІ стадії) АГ?
1.130-139 / 90-99 мм.рт.ст
2.>180 / >110 мм.рт.ст.
3.<120 / <80 мм.рт.ст.
4. 140-150 / 90-100 мм.рт.ст.
5.>150 / >100 мм.рт.ст.
7. Який тиск відповідає “ізольованій систолічній” АГ?
1. >160 / >110 мм.рт.ст.
2. >140 / >90 мм.рт.ст.
3. >160 /<90 мм.рт.ст.
4.<120 / <80 мм.рт.ст.
5. >100 / > 60 мм.рт.ст.
8. З якого параметру ви починаєте вивчати властивості пульсу?
1.ритмічності
2.частоти
3.наповнення
4.напруження
5.однаковий по наповненню на обох променевих артеріях
9..В нормі частота пульсу дорівнює ударам за хвилину:
1.50-60
2.60-70
3.60-100
4.50-90
5.60-90
10. Дефіцит пульсу спостерігається при:
1.Недостатність мітрального клапана
2.стеноз мітрального клапана
3.серцева недостатність
4.миготлива аритмія
5.атеросклеротичний кардіосклероз
11. .Прискорений пульс спостерігається при:
1.звуженні гирла аорти
2.голодуванні
3.серцевих блокадах
4.підвищеній температурі тіла
5.при жовтусі
12. .Сповільнення пульсу спостерігається при:
1.підвищеній температурі тіла
2.серцевій недостатності
3.повній атріовентрикулярній блокаді
4.міокардитах
5.тиреотоксикозі
13.Еквівалентом якого гемодинамічного параметра може слугувати напруження пульсу?
1.хвилинного об'єму
2.загального судинного периферичного опору
3.поєднання хвилинного об'єму крові і загального судинного опору
4.в'язкості крові
5.ударного викиду крові
14.При якому захворюванні спостерігається напружений пульс?:
1.міокардит
2.перикардит
3.мітральні вади серця
4.гіпертонічна хвороба
5.серцева недостатність
15.Відображення якого гемодинамічного феномену є наповнення пульсу?:
1.хвилинного об'єму серця
2.загального периферичного судинного опору
3.показання хвилинного об'єму крові і загального периферичного судинного опору
4.ударного об'єму серця
5.в'язкості крові
16.Скорий пульс спостерігається при:
1.недостатності мітрального клапана
2.стенозі мітрального клапана
3.недостатності клапанів аорти
4.стенозі гирла аорти
5.симптоматичних артеріальних гіпертензіях
17.Повільний пульс спостерігається при:
1. недостатності мітрального клапана
2. стенозі мітрального клапана
3. недостатності клапанів аорти
4.стенозі гирла аорти
5.артеріальних гіпертензіях
18.Повний пульс спостерігається при:
1. недостатності мітрального клапана
2. стенозі мітрального клапана
3. артеріальна гіпотонія
4. стенозі гирла аорти
5. недостатності клапанів аорти
19.Пульс слабкого наповнення спостерігається при:
1.гіпертонічній хворобі
2.зловживанні кавою
3. симптоматичних артеріальних гіпертензіях
4.артеріальній гіпотонії
5. недостатності клапанів аорти
20.Нерівномірний пульс, що найчастіше спостерігається при:
1. стенозі мітрального клапана
2.міокардиті
3.миготливій аритмії
4.ексудативному перикардиті
5.аортальних вадах серця
21.Якому періоду Короткова відповідає величина систолічного АТ?
1.першому
2.другому
3.третьому
4.четвертому
5.п'ятому
22.Якому періоду Короткова відповідає величина діастолічного АТ?
1.першому
2.другому
3.третьому
4.четвертому
5.п'ятому
23.Яка в нормі верхня межа АТ у здорової людини (по даним ВООЗ)?
1.120/80 мм рт ст.
2.130/90 мм рт ст.
3.145/95 мм рт ст.
4.155/100 мм рт ст.
5.160/95 мм рт ст.
24. Тривалий великий пульс на яремних венах спостерігається при:
1.недостатності мітрального клапана
2.стенозі гирла аорти
3.недостатності клапнів аорти
4.стенозі мітрального отвору
5.недостатності трьохстулкового клапана
25 .Шум «дзиги» спостерігається при:
1. недостатності трьохстулкового клапана
2.анемії (гідремії)
3.мітральних вадах
4.аортальних вадах
5.тиреотоксикозі
26.Збільшення частоти пульсу називається:
1.Тахікардією
2. Тахісфігмією.
3. Брадикардією.
4. Асистолією
5. Брадисфігмією
27.Ритм пульсу змінюється при:
1. Екстрасистолії
2. Захворюваннях ендокринної системи.
3. Анемії (гідремії)
4. При ураженні міокарда
5.Під час сну.
В. Задачі для самоконтролю:
1. У хворої 27 років відсутній пульс на лівій променевій артерії. Чим може бути зумовлений такий патологічний стан? На яких артеріях ще можна дослідити пульс?
Розв’язання:
Такий патологічний стан може бути зумовлений у разі розвитку непрохідності артерії, зумовленою емболією. Пульс досліджують на сонній, скроневій, підколінній, задній великогомілковій артеріях, тильній артерії стопи. Великого значення набуває дослідження пульсу на артеріях нижніх кінцівок, оскільки його ослаблення, а іноді і зникнення спостерігається у хворих на облітеруючий ендартеріїт, атеросклероз.
2. У хворого при першому вимірюванні АТ визначено рівень 90/40 мм. рт. ст. Яку тактику слід обрати з таким хворим? Скільки разів слід проводити тонометрію?
Розв’язання:
При першому вимірюванні слід визначати АТ на обох руках. Якщо показання будуть відрізнятися, то в подальшому потрібно вимірювати артеріальний тиск на тій руці, на якій воно було вище.
Вимірювання слід провести не менше 2 разів з інтервалом 3 хв. Якщо показання розходяться більш ніж на 5 мм рт.ст., то необхідно зробити ще одне додаткове вимірювання. За реєстроване приймають середнє з двох останніх вимірювань.
3. При дослідженні АТ на верхній кінцівці - 140/100 мм. рт. ст., а на нижній - 155/110 мм. рт. ст. Як пояснити такі значення АТ? Яка різниця АТ в фізіологічних умовах у здорової людини?
Розв’язання:
АТ на верхній кінцівці 140/100 мм. рт. ст. вказує на артеріальну гіпертензію І ступеня, а на нижній 155/110 мм. рт. ст. – на на артеріальну гіпертензію ІІ ступеня. АТ змінюється в залежності від пори року, дня тижня, часу доби. Навіть у людей, що не мають проблем з АТ, взимку на 5 мм АТ вищий, ніж влітку. У здорових людей вранці АТ систолічний на 3 мм. вище, ніж у вечірні години, рівень діастолічного тиску не змінюється. Є спостереження, що у молодих людей характерним є підвищення ЧСС, зниження діастолічного і незначне підвищення систолічного АТ у перші три години після їжі. У людей похилого віку після прийому їжі відмічається виражене зниження як систолічного так і діастолічного АТ.
4. При дослідженні пульсу на a. tibialis i a. plantalis пульс відсутній на лівій нижній кінцівці, а при дослідженні на a. poplitea – ослаблений. Про який патологічний стан слід думати?
Розв’язання:
Великого значення набуває дослідження пульсу на артеріях нижніх кінцівок, оскільки його ослаблення, а іноді і зникнення спостерігається у хворих на облітеруючий ендартеріїт (захворювання судин, яке супроводжується спазмами і може призвести до повного закриття просвіту артерій), атеросклероз (захворювання артерій, що супроводжується нашаруванням жироподібної речовини – холестерину на внутрішній стінці артерій).
5. У хворого при дослідженні частоти пульсу – 98 уд/хв., а при вимірюванні температури тіла виявляється підвищення до 38,4° С. Чим може бути зумовлена така частота пульсу, чи пов'язане це з підвищенням температури тіла?
Розв’язання:
В основному, прийнято вважати, що при будь-якому розкладі пульс здорової людини знаходиться в межах від 60 до 80 ударів на хвилину, а короткочасне підвищення до 90 - 100 уд / хв, а іноді до 170-200 уд / хв розцінюється як фізіологічна норма, якщо воно виникло на основі емоційного сплеску або інтенсивної трудової діяльності відповідно.
У даній ситуації у хворого частота пульсу підвищилася внаслідок підвищенні температури тіла. Нормальний пульс людини змінюється в різних фізіологічних станах:
· Збільшується під час інтенсивного фізичного навантаження (важка робота, спортивні тренування);
· Підвищується від переляку, радості, тривоги і інших емоційних переживань. Знижується з роками, правда, потім, в літньому віці, знову злегка підвищується. У жінок з настанням клімаксу в умовах зниженого впливу естрогенів можуть спостерігатися більш суттєві зміни пульсу в сторону підвищення (тахікардія, обумовлена гормональними розладами);
· Залежить від статі (норма пульсу у жінок трохи вище);
· Відрізняється у особливо тренованих людей (рідкісний пульс).
ТЕМПЕРАТУРА ТІЛА, ПРАВИЛА ЇЇ ВИМІРЮВАННЯ ТА РЕЄСТРАЦІЇ. ДОГЛЯД ЗА ХВОРИМИ З ГАРЯЧКОЮ
А. Тестові завдання для перевірки готовності до вивчення теми:
1. Яка температура тіла вважається нормальною в пахвинній ділянці:
1. 36,6–36,8 °С.
2. До 37,0 °С.
3. 36,5–37,0 °С.
4. 36,1–36,9 °С.
5. 36,4–36,7 °С.
2. Як відрізняється температура у прямій кишці від температури тіла у пахвинній ділянці?
1. Вища на 1 °С.
2. Вища на 2–3 °С.
3. В нормі така ж сама, відрізняється тільки при патології.
4. Нижча на 1 °С.
5. Вранці така ж сама, ввечері вища на 1 °С.
3. Яка тривалість вимірювання температури тіла у пахвинній ділянці?
1. Не більше 5 хвилин.
2. До 10 хвилин.
3. До 15 хвилин.
4. Від 5 до 15 хвилин в залежності від патології.
5. Понад 20 хвилин, особливо у важких хворих.
4. З якою метою перед вимірюванням температури тіла очищують від поту пахвинну ділянку?
1. Для забезпечення гігієнічних умов процедури.
2. Для профілактики від застуди.
3. Для забезпечення вищої точності вимірювання.
4. З метою кращої фіксації термометра.
5. Для покращення тактильних відчуттів хворого.
5. У яких випадках застосовують вимірювання температури у прямій кишці?
1. При кишковій кровотечі.
2. При геморої.
3. При пухлинах прямої кишки.
4. При проносах.
5. При виснаженні організму.
6. Яке зниження температури тіла називається літичним?
1. Каскадоподібне.
2. Хвилеподібне.
3. Поступове.
4. Раптове.
5. Більше, ніж на 4 °С за 2 години.
7. Яка система у першу чергу страждає при кризисному зниженні температури тіла?
1. Нервова.
2. Серцево-судинна.
3. Система травлення.
4. Система виділення.
5. Ендокринна система.
8. Який рівень температурної реакції свідчить про субфебрильну температуру?
1. 37,0–38,0 °С.
2. 38,5–39,0 °С.
3. 38,0–39,0 °С.
4. 39,0–39,5 °С.
5. Понад 40,0 °С.
9. Який рівень температурної реакції характеризує помірну лихоманку?
1. 37,0–38,0 °С.
2. 38,5–39,0 °С.
3. 38,0–39,0 °С.
4. 39,0–39,5 °С.
5. Понад 40,0 °С.
10. Яку температуру тіла, виміряну в пахвинній ділянці, називають високою?
1. 37,0–38,0 °С.
2. 38,0–39,0 °С.
3. 39,0–40,0 °С.
4. 40,0–41,0 °С.
5. Понад 41,0 °С.
11. Яку температуру тіла, виміряну в пахвинній ділянці, називають надто високою?
1. 37,0–38,0 °С.
2. 38,0–39,0 °С.
3. 39,0–40,0 °С.
4. 40,0–41,0 °С.
5. Понад 41,0 °С.
12. Яка температурна реакція характерна для гіперпіретичної лихоманки?
1. 37,0–38,0 °С.
2. 38,0–39,0 °С.
3. 39,0–40,0 °С.
4. 40,0–41,0 °С.
5. Понад 41,0 °С.
13. Як змінюється температура тіла після приймання їжі?
1. Не змінюється.
2. Незначно знижується.
3. Дещо знижується в конкретній ділянці.
4. Підвищується в ділянці живота.
5. Підвищується.
14. Які коливання температури протягом доби притаманні постійній формі лихоманки?
1. В межах 1 °С.
2. В межах 0,5 °С.
3. Однакова температура тіла протягом доби.
4. В межах 2 °С з мінімальними значеннями увечері.
5. В межах 2 °С з мінімальними значеннями вранці.
15. Добові коливання температури тіла у хворого 4–5 °С. Для якого типу лихоманки характерні такі значення?
1. Ремітуючої.
2. Хвилеподібної.
3. Гектичної.
4. Зворотної.
5. Спотвореної.
16. Які особливості забезпечення рідиною організму у хворого з високою температурою тіла?
1. Частий прийом невеликої кількості рідини.
2. Частий прийом значної кількості рідини.
3. Частий прийом мінеральної води у дозі 2–3 склянки на добу.
4. Часте змочування губ.
5. Рідке (через 6–7 годин) приймання великої кількості напоїв ( до 0,5 л на прийом).
17. У хворого температура супроводжується головним болем. Яку першу допомогу Ви надасте такому хворому?
1. Холодний компрес на голову.
2. Гаряча грілка на потилицю.
3. Вдихання нашатирного спирту.
4. Тепла грілка на скроні.
5. Інгаляція кисню.
Б. Задачі для самоконтролю:
Завдання 1. При вимірюванні температури тіла у хворого із гарячкою отримано наступні дані:
1 день: ранок – 37,8 °С, вечір – 39,5 °С
2 день: ранок – 37,2 °С, вечір – 39,2 °С
3 день: ранок – 37,5 °С, вечір – 38,9 °С
4 день: ранок – 37,4 °С, вечір – 38,7 °С
5 день: ранок – 37, 6 °С, вечір – 39,1 °С.
Заповніть температурний лист. Встановіть характер гарячки.
Розв’язання:
Лихоманка ремітуюча, послаблююча (febris remittens) - з різницею температури протягом доби 1-2 °С без зниження її до нормального рівня. Спостерігається при туберкульозі, гнійних захворюваннях.
Завдання 2. При вимірюванні температури тіла у хворого із гарячкою отримано наступні дані:
1 день: ранок – 37,3 °С, вечір – 37,9 °С
2 день: ранок – 37,2 °С, вечір – 38,0 °С
3 день: ранок – 37,1 °С, вечір – 37,6 °С
4 день: ранок – 36,8 °С, вечір – 37,7 °С
5 день: ранок – 36,7 °С, вечір – 37,5 °С.
Заповніть температурний лист. Встановіть характер гарячки.
Розв’язання:
Лихоманка постійного типу (febris continua) - температура тіла встановлюється на високих цифрах, тримається довго, добові коливання її не перевищують 1 °С. Може бути ознакою запалення легень, черевного тифу.
Завдання 3. При вимірюванні температури тіла у хворого із гарячкою отримано наступні дані:
1 день: ранок – 38,3 °С, вечір – 40,1 °С
2 день: ранок – 38,1 °С, вечір – 39,8 °С
3 день: ранок – 38,2 °С, вечір – 40,2 °С
4 день: ранок – 37,9 °С, вечір – 39,9 °С
5 день: ранок – 38,2 °С, вечір – 39,8 °С.
Заповніть температурний лист. Встановіть характер гарячки.
Розв’язання:
Лихоманка ремітуюча, послаблююча (febris remittens) - з різницею температури протягом доби 1-2 °С без зниження її до нормального рівня. Спостерігається при туберкульозі, гнійних захворюваннях.
Завдання 4. Хворому проведено вимірювання температури тіла ртутним термометром. Що після цього слід зробити з термометром?
Розв’язання:
Після вимірювання температури у хворого термометр опускають у склянку з дезінфікуючим розчином, наприклад 0,5 % водний розчин хлораміну, потім добре витирають і, струсивши ртуть нижче мітки 35 °С, дають іншому хворому.
Завдання 5. Яким чином слід проводити догляд за хворим із гарячкою на стадії підвищення температури тіла?
Розв’язання:
Щоб підвищити опірність організму, необхідно давати хворому легкозасвоювані харчові продукти високої енергетичної цінності у рідкому чи напіврідкому вигляді (дієта № 13). У зв'язку із значним зниженням апетиту харчування повинно бути частим (5-6 разів), при цьому їжу слід давати невеликими порціями, краще у години зниженої температури. Для дезінтоксикації організму хворий потребує великої кількості рідини у вигляді фруктових і ягідних соків, дегазованої мінеральної води. Часто при високій температурі тіла виникають тріщини губ і кутків рота, які слід змащувати вазеліновою олією або гліцерином. Простерилізовані шпатель і пінцет з достатньою кількістю стерильних марлевих серветок вкладають на стерильний лоток. Ліки наливають у чашку Петрі. Затиснуту пінцетом серветку змочують ліками. Хворого просять відкрити рот і, користуючись шпателем, виявляють вражене місце слизової оболонки. До нього прикладають змочену ліками серветку. Для кожного місця ураження використовують свіжу стерильну серветку. Ротову порожнину споліскують або протирають слабким розчином натрію гідрокарбонату. Необхідно стежити за тим, щоб хворий не скидав ковдру, а у палаті не було протягів.
Лежачим хворим потрібен ретельний догляд за шкірою, який дасть змогу запобігти виникненню пролежнів. У разі виникнення запору ставлять очисну клізму. Хворому в ліжко подають судно і сечоприймач. При провітрюванні палати остерігаються протягів, хворого треба вкрити ковдрою, а голову прикрити рушником. Протягом періоду лихоманки хворому призначають ліжковий режим.
Завдання 6. Які види зниження температури тіла Вам відомі? Яким чином слід проводити догляд за хворим на стадії зниження температури тіла?
Розв’язання:
Види зниження температури тіла (III стадія гарячки за якого зменшується продукція тепла і зростає його віддача) буває різний, бо воно може відбуватися швидко або поволі.
· Повільне зниження температури впродовж декількох днів називається лізисом.
· Швидке, протягом однієї доби (часто за 5-8 год), зниження температури з високих величин до нормальних і навіть субнормальних називається кризою. Критичне зниження температури може супроводжуватися гострою судинною недостатністю, що проявляється надмірним потовиділенням, блідістю шкіри, іноді з ціанозом, зниженням артеріального тиску, почастішанням пульсу і зменшенням його наповнення аж до ниткоподібного. При необхідності слід застосовувати засоби інтенсивної терапії, зокрема невідкладне введення судинних засобів (мезатон, кофеїн, адреналіну гідрохлорид). Пацієнтові кладуть грілки до ніг, з-під голови забирають подушку або піднімають ножній кінець ліжка, дають пити гарячий чай чи каву. При надмірному потовиділенні хворого витирають, змінюють натільну і постільну білизну. На ніч залишають декілька запасних пар білизни для заміни мокрої.
Завдання 7. Назвіть методи боротьби з гіпертермією.
Розв’язання:
Температура тіла людини вище 37,5ºС називається гіпертермією. Нормальна температура тіла людини - близько 36,6ºС.
· Перша допомога при гіпертермії полягає в тому, що хворого необхідно укласти в ліжко, забезпечити доступ свіжого повітря в приміщення, в якому він знаходиться.
· Давати хворому пити якомога більше теплої рідини (чаю, води, молока, соку, компоту та ін.), аби уникнути зневоднення організму.
· Якщо у дорослої людини зберігається гіпертермія вище 39ºС протягом 24 год або на тлі високої температури з'являється утруднене дихання, порушення свідомості, біль в животі, блювота, затримка сечовипускання та ін., необхідно терміново викликати додому лікаря або «швидку допомогу».
· Температура зазвичай знижується під дією таких препаратів як парацетамол та ібупрофен (в тому числі, комбінованих з іншими речовинами) і у вигляді різних форм випуску (сиропи, порошки, свічки, таблетки, капсули та ін.), застосовуються також і препарати ацетилсаліцилової кислоти (наприклад, ацетилсаліцилова кислота) в разової дозуванні 500-1000мг, анальгін (1-2 таблетки на прийом).
· Також використовуються додаткові (фізичні) методи боротьби з гіпертермією. Так, застосовується обтирання тіла тканиною, змоченою водою кімнатної температури або розчином, що складається з рівних частин води кімнатної температури, столового оцту, 40% спирту (горілки). Також можна звернути хворого з гіпертермією в мокре простирадло. Сприяє зниженню температури клізма кип'яченою водою кімнатної температури.
При гіпертермії не можна укутувати хворого великою кількістю теплих речей (ковдр, одягу), ставити зігріваючі компреси при гіпертермії, бо вони сприяють перегрівання та давати дуже гарячі напої.
ТЕМА 4.
ЗАСТОСУВАННЯ ОСНОВНИХ ВИДІВ ЛІКАРСЬКИХ ЗАСОБІВ
1. Яка середня тривалість лікувальної ванни?
1. 5–10 хвилин.
2. 15–20 хвилин.
3. 25–30 хвилин.
4. 40–50 хвилин.
5. До 1 години.
2. У хворого під час прийому електропроцедури раптово з’явились стискаючі болі в ділянці серця, серцебиття. Що повинна зробити медсестра, яка відпускає процедуру?
1. Припинити відпуск процедури.
2. Зробити ін’єкцію кордіаміну та продовжити процедуру.
3. Викликати лікаря, а до його приходу продовжувати процедуру.
4. Дати понюхати ватку з нашатирним спиртом.
5. Дати хворому корвалол та продовжувати процедуру.
3. У хворого через 10 годин після сеансу ртутно-кварцевого опромінювання з’явилась інтенсивна гіперемія шкіри спини. Стан пацієнта супровождувався відчуттям жару і пекучим болем шкіри. Які дії медичної сестри в такій ситуації?
1. Зробити масаж.
2. Протерти шкіру в місцях ураження камфорним спиртом.
3. Змастити шкіру маззю з гідрокортизоном.
4. Накласти холодний компрес на шкіру спини.
5. Накласти теплий компрес на шкіру спини.
4. Через який час після прийому їжі можна відпускати лікувальну ванну?
1. Через 1–2 години після сніданку.
2. Через 30–45 хвилин після сніданку.
3. Тільки до прийому їжі.
4. Не раніше 4 годин після прийому їжі.
5. Через 3 години після обіду.
5. Через який час після прийому їжі можна відпускати лікувальну ванну?
1. Через 1–2 години після сніданку.
2. За 30–40 хвилин до обіду.
3. Через 1–2 години після обіду.
4. Не раніше 4 годин після прийому їжі.
5. Через 4 години після обіду.
6. У хворого біль у правому колінному суглобі. У Вашому розпорядженні є мазь, яка містить у своєму складі знеболюючий засіб. Яку процедуру із застосуванням мазі Ви проведете хворому?
1. Теплий компрес з маззю на суглоб.
2. Накладання мазі на суглоб.
3. Холодний компрес з маззю на суглоб.
4. Втирання мазі в ділянку суглоба.
5. Накладання волого–висихаючої пов’язки з маззю на суглоб.
7. Які ускладнення можуть виникнути при застосуванні міхура з льодом?
1. Пухирі на шкірі.
2. Прорив інфільтрату.
3. Нагноєння інфільтрату.
4. Виразки шкіри.
5. Затвердіння інфільтрату.
8. Яка тривалість застосування компресу?
1. 30 хвилин.
2. 2–3 години.
3. 6–7 годин.
4. 8–10 годин.
5. 24 години.
9. У яких випадках Ви застосуєте холодний компрес?
1. Напад ядухи.
2. Ниркова колька.
3. Гнійний інфільтрат.
4. Печінкова колька.
5. Крововилив у суглоб внаслідок травматичного ушкодження.
10. Яка тривалість перебування банок на шкірі хворого?
1. 5–10 хвилин.
2. До 15 хвилин.
3. 15–20 хвилин.
4. До 30 хвилин.
5. 25–40 хвилин.
11. Визначте серед запропонованого переліку ділянки, на які банки ставити не показано:
1. Ділянка серця.
2. Поперек.
3. Паравертебральні ділянки.
4. Підключичні ділянки.
5. Підлопаткові ділянки.
12. При яких патологічних станах застосування гірчичників протипоказане?
1. Кашель сухий.
2. Запалення трахії (трахеїт).
3. Запалення легень.
4. Гіпертонічна хвороба.
5. Пухлина легень.
13. Які ознаки вірного одноразового застосування гірчичників?
1. Виникнення дрібних пухирців на шкірі.
2. Виникнення пігментації шкіри.
3. Відсутність почервоніння шкіри в ділянці застосування.
4. Почервоніння шкіри, відчуття жару в ділянці застосування.
5. Почервоніння шкіри та набряк підшкірної клітковини в ділянці застосування.
14. Чим спричинена подразнююча дія гірчичників?
1. Терпеновими сполуками.
2. Ефірними оліями.
3. Органічними кислотами.
4. Фенольними сполуками.
5. Спиртами.
15. Після пропускання через шприц і голку бензидинового реактиву його забарвлення стало зеленим. Про що свідчить поява такого кольору реактиву?
1. Наявність залишків ліків в шприці.
2. Наявність залишків крові в шприці.
3. Шприц хімічно чистий.
4. В шприці наявні домішки розчину гідрокарбонату натрію.
5. В шприці наявні домішки миючого засобу.
16. На багаторазовий інструментарій, який після використання був замочений в розчині миючого засобу, а потім промитий проточною водою, нанесено кілька крапель 1% спиртового розчину фенолфталеїну. Про що може свідчити поява рожевого забарвлення?
1. Наявність залишків ліків.
2. Наявність залишків крові.
3. Наявність залишків миючого засобу.
4. Рожевий колір зумовлений забарвленням самого реактиву.
5. Рожевий колір свідчить про якісне проведення передстерилізаційної обробки.
17. Скільки водної витяжки (настою) лікарських рослин міститься в 1 столовій ложці?
1. 30 мл.
2. 20 мл.
3. 15 мл.
4. 10 мл.
5. 5 мл.
18. Яка тривалість зберігання у холодильнику настоїв та відварів?
1. До 1 доби.
2. До 3 діб.
3. До 5 діб.
4. 1–5 годин.
5. До 10–12 годин.
19. Яка тривалість зберігання у холодильнику стерильних розчинів у флаконах?
1. До 1 доби.
2. До 3 діб.
3. До 10 діб.
4. Кілька годин.
5. До 1 місяця.
20. Що таке терапевтична доза препарату?
1. Доза, спроможна поряд із лікувальною дією викликати отруєння організму.
2. Доза, здатна викликати смерть хворого.
3. Доза, в якій препарат проявляє лікувальну дію без помітних проявів токсичності.
4. Доза, в якій препарат може викликати алергічну реакцію.
5. Доза, лікувальний ефект від якої настає тільки після кількратного її застосування.
21. Яким чином слід підготувати міхур з льодом?
1. Налити холодну воду у міхур, після чого заморозити.
2. Налити гарячу воду у міхур, остудити, після чого заморозити.
3. Налити дистильовану воду у міхур, після чого заморозити.
4. Дрібно наколоти лід з морозильника і заповнити міхур на 2/3.
5. Заморожений у вигляді середніх грудок лід покласти до міхура, заповнивши його на 1/3–2/3 об’єму.
22. Яка тривалість знаходження міхура з льодом на тілі хворого?
1. До 1–2 годин, роблячи перерву кожні 20–30 хвилин.
2. До 5 годин за умови безперервного знаходження на шкірі хворого.
3. До 3 годин за умови безперервного знаходження на шкірі хворого.
4. До 10 годин, роблячи перерву кожні 1–2 години на 10 хвилин.
5. Не більше 20 хвилин.
23. Як правильно застосувати водяну грілку?
1. Наповнити водою температури 40 С та покласти безпосередньо на тіло хворого.
2. Наповнити водою температури 50 С та покласти безпосередньо на тіло хворого.
3. Наповнити кип’ятком, дати охолонути, покласти на тіло хворого.
4. Наповнити водою температури 70 С, обгорнути сухим рушником та покласти на тіло хворого.
5. Наповнити водою температури 70 С, обгорнути вологим чистим рушником та покласти на тіло хворого.
24. Із скількох шарів має складатись вологий компрес?
1. Двох.
2. Трьох.
3. Чотирьох.
4. П’яти.
5. Шести.
25. Який з перерахованих способів уведення препаратів належать до зовнішніх:
1. Пероральний.
2. Через пряму кишку.
3. Підшкірний.
4. Аплікації.
5. Під язик.
26. Який з перерахованих способів уведення препаратів належать до парентеральних:
1. Per os.
2. Внутрішньошкірний.
3. Per rectum.
4. У кон’юктивальний мішок.
5. Під язик.
Ситуаційні завдання
1. Під час прийняття лікувальної ванни у хворого з’явилось відчуття слабкості, легке запаморочення. Які дії і в якій послідовності слід застосувати в цьому випадку?
Розв’язання:
Пiд час приймання ванни не можна залишати хворого одного. Потрібно стежити за загальним станом хворого, його шкiрними покривами та пульсом. Якщо хворий зблiд, з"явилося запаморочення, потрібно вивести його з ванни, витерти рушником, покласти на лiжко з трохи пiднятим ножним кiнцем, розтерти скронi й дати понюхати ватку, змочену нашатирним спиртом. Термiново викличте лiкаря.
2. Хворому призначено компрес олійного розчину камфора. Перерахуйте, що повинна підготувати медична сестра для виконання призначення?
Розв’язання:
Марля внутрішнього шару залишається вологою та теплою і через 8—12 год. Шкіра під компресом волога, тепла, злегка гіперемійоваиа.
Після зняття компреса шкіру протирають теплою водою, потім сухим рушником досуха. Щоб не було мацерації, протирають шкіру 70 % етиловим спиртом.
Через 2—3 год компрес можна накладати знову.
При виникненні мацерації шкіру протирають 70 % етиловим спиртом, у місці ушкодження присипають її цинковою присипкою або змащують цинковою маззю чи концентрованим розчином перманганату калію. Необхідно зробити перерву на 2—3 доби або застосувати сухий компрес.
Для підсилення дії вологого компреса слід використовувати грілку, покладену поверх компреса, різні мазі (Вишневського, вазелінову, міновазинову), жовч, димексид.
У цьому випадку такий компрес можна назвати медикаментозним.
Необхідно також знати, що спиртові компреси швидше висихають, ніж водяні. Тому їх треба змінювати через. кожні 4—6 год. Не слід накладати компрес на шкіру, змащену йодом, тому що виникає велика небезпека глибокого опіку або мацерації шкіри. Якщо компрес зсунувся, 1-й шар охолов та висох, його треба зняти та накласти новий компрес.
Особливості накладання компреса на різні ділянки тіла
1. Компрес на грудну клітку: а) звичайний компрес, щоб не сповзав, треба закріпити за допомогою бинта і обов'язково перекинути його через одне плече або через обидва передпліччя навхрест; б) зручним є застосування компреса у вигляді жилетки (на один бік) з внутрішнім шаром, що відстібується.
2. Компрес на шию (горло) при ангіні, трахеїті має вигляд стрічки завширшки
6—8 см; довжина її відповідає окружності шиї.
3. Компрес на вухо (при негнійних запаленнях середнього вуха). Перші З шари накладають на соскоподібний відросток, а 4-й, фіксуючий, шар утворюється за допомогою циркулярного прибинтовування цих шарів до голови.
3. Під час проведення проби з бензидиновим реактивом сестра була терміново відкликана для надання медичної допомоги. Через 10 хвилин вона повернулась і виявила на обладнанні, яке готувалось для стерилізації, яскраво-зелене забарвлення. Про що це свідчить? Які дії сестри в даній ситуації?
Розв’язання:
Яскраво-зелене забарвлення розчину свідчить про наявність у шприці чи голці залишків крові. Шприци та голки знову миють і перевіряють за допомогою бензидинової проби.
Спосіб перевірки: змішують декілька кристалів бензидину з 2 мл 50 % розчину оцтової кислоти та 2 мл 3 % розчину перекису водню. Декілька крапель цього розчину вносять у шприц та пропускають через голку.
4. Назвіть кількість та послідовність накладання шарів вологого компресу.
Розв’язання:
Усі види компресів накладають тільки на чисту суху шкіру.
Вологий компрес. Для накладання вологого компреса необхідно взяти марлю, компресний (вощений) папір або клапоть поліетиленової плівки, вату, бинт, гарячу воду або 40 % етиловий спирт, або одеколон, або 9 % розчин оцту.
Вологий компрес складається з чотирьох шарів, кожен з яких з метою герметизації, починаючи з нижнього шару і до верхнього, повинен бути на 2—3 см більшим за попредній.
Перший, нижній шар: змочують клаптик марлі необхідного розміру (6—8 шарів) у воді температури 25—30 °С або 40 % етиловому спирті. Віджимають надлишки рідини.
Другий, герметизуючий, шар, складається з компресного (вощеного) паперу або клаптика поліетиленової плів¬ки, його краї повинні бути на 2—3 см більшими, ніж краї попереднього шару.
Третій, утеплюючий, шар. Найчастіше для цього шару використовують вату. Він також має бути на 2—3 см більшим за попередній.
Четвертий, укріплюючий, шар. Це звичайна марлева серветка, більша за попередній шар на 2—3 см, яка при клеюється клеолом до шкіри, або марлевий бинт, яким компрес щільно прибинтовується.
Треба слідкувати, щоб прибинтовування не було надто слабким, бо тоді компрес буде зсуватися, що призведе до порушення його герметичності та зникнення теплозберігаючого ефекту, а також, щоб прибинтовування не було надто міцним, особливо на кінцівках, бо можна перетиснути кровоносні судини.
Такий компрес тримають на хворому місці протягом 8—10 год, змінюючи його двічі на добу (вранці та увечері).
ТЕМА 5.
ЗАГАЛЬНИЙ І СПЕЦІАЛЬНИЙ ДОГЛЯД ЗА ТЯЖКОХВОРИМИ І АГОНУЮЧИМИ
1. З чим пов’язано зниження мозкового кровотоку при непритомності :
A. Короткочасним спазмом церебральних судин
B. Короткочасним спазмом периферичних судин
C. Короткочасним розширенням церебральних судин
D. Короткочасним розширенням периферичних судин
E. Довготривалим розширенням периферичних судин
2. Що є однією з причин колапсу:
A. Збільшення ОЦК
B. Зменшення ОЦК
C. Збільшення загального периферичного опору
D. Зменшення загального периферичного опору
E. Зменшення систолічного об’єму
3. Що є центральною ланкою патогенезу термінальних станів:
A. Гіперкапнія
B. Гіперемія
C. Гіпоксія та гіперемія
D. Гіпоксія та ішемія
E. Гіпокапнія.
4. Який із відділів головного мозку здійснює регуляцію фізіологічних процесів в період агонії:
A. Довгастий мозок
B. Міст
C. Таламус
D. Підкіркові центри
E. Кора.
5. Чим обумовлений перехід передагонального стану в агональний:
A. Прогресуючим пригніченням ССС
B. Прогресуючим пригніченням дихальної системи
C. Прогресуючим пригніченням ЦНС
D. Прогресуючим пригніченням ендокринної системи
E. Прогресуючим пригніченням функції нирок.
6. До якого з рівнів реанімаційних заходів нелажить непрямий масаж серця:
A. Базового
B. Первинного
C. Вторинного
D. Третинного
E. Спеціалізованого.
7. Ким і коли були сформульовані основні етапи базової серцево-легеневої реанімації:
A. П. Сафаром у 20ст.
B. C. Р. Кохом у 19ст.
C. К. Ландштейнером у 20ст.
D. А. Паре у 16ст.
E. М. І. Пироговим у 19ст.
8. За якими показниками оцінюється ефективність штучного дихання та кровообігу:
A. Розширення зіниць
B. Звуження зіниць
C. Поява пульсації на сонних артеріях, розширення зіниць
D. Поява пульсації на сонних артеріях, звуження зіниць, зміна кольору шкірних покривів
E. Поява пульсації на сонних артеріях, розширення зіниць, зміна кольору шкірних покривів.
9. Який із заходів серцево-легеневої реанімації є найбільш ефективним у випадку раптової зупинки серця:
A. Непрямий масаж серця
B. Прекардіальний удар
C. Штучне дихання “рот в рот”
D. Інсуфляція кисню
E. Непрямий масаж серця та штучне дихання “рот в рот”.
10. Яким є пульс на центральних артеріях під час клінічної смерті:
А. Пароксизмальна тахікардія
В. Брадикардія
С. Ниткоподібний
D. Слабкого наповнення
Е. Не визначається
11. Що є спільним для термінальних станів:
А. Оборотність змін в організмі
В. Повне пригнічення свідомості
С. Відсутність рефлексів
D. Відсутність дихання
Е. Відсутність серцебиття
12. Яке дихання характерне для агонального стану:
А. Поверхневе
В. Глибоке
С. Патологічне
D. Тахіпное
Е. Брадипное
13. Які клітини найбільш чутливі до гіпоксії:
А. Клітини серця
В. Клітини печінки
С. Клітини нирок
D. Клітини головного мозку
Е. Клітини легень
14. З якою функцією кори головного мозку пов’язана оборотність змін в останньому:
А. Пластичність
В. Збереження інформації
С. Переробка інформації
D. Кодування інформації
Е. Стійкість до гіпоксії
15. Яким чином температура зовнішнього середовища впливає на тривалість клінічної смерті:
А. При гіпотермії зменшується тривалість
В. При
гіпертермії збільшується тривалість
С. При гіпотермії збільшується тривалість
D.
Тривалість зменшується при зменшенні різниці температур між t тіла і t
зовнішнього середовища
Е. Не впливає
16. В який момент настає смерть організму:
А. Після зупинки дихання
В. Після відмирання клітин головного мозку
С. Після зупинки серцевої діяльності
D. Після припинення ниркового кровообігу
Е. Після припинення кровообігу в печінці
17. Які значення центрального венозного тиску є нормальними для організму людини:
А. 50-80 мм рт ст.
В. 5-15 мм рт ст.
С. 20-25 мм рт ст.
D. 20-25 мм вод ст.
Е. 5-15 мм вод ст.
18. Внаслідок чого відбувається зупинка дихання за умови первинної зупинки кровообігу:
А. Внаслідок виснаження дихального центру
В. Внаслідок гіпертензії в малому колі кровообігу
С. Внаслідок гіпертензії у великому колі кровообігу
D. Внаслідок гіпоперфузії легень
Е. Внаслідок периферичного парезу дихальних м’язів
19. На яку глибину повинна зміщуватись груднина у дорослої людини при виконанні непрямого масажу серця:
А. На 1-2 см
В. На 2-4 см
С. На 2-4 мм
D. На 4-6 см
Е. Не повинна зміщуватись
20. За яких умов виникає постуральна непритомність:
А. При швидкій зміні положення тіла
В. При хронічній гіпоксії
С. При надмірному фізичному навантаженні
D. При хронічній перевтомі
Е. При інфаркті міокарду
21. Яка основна відмінність клінічної смерті від передуючих їй станів:
А. Відсутність свідомості
В. Відсутність кровообігу та дихання
С. Відсутність рефлексів
D. Відсутність пульсу на периферії
Е. Відсутність активних рухів
22. За якими трьома клінічними ознаками можна діагностувати зупинку серця:
А. Блідість+падіння АТ+тахікардія
В. Відсутність свідомості+звуження зіниць+відсутність пульсу на периферичних артеріях
С. Гіперемія+звуження зіниць+відсутність пульсу на периферичних артеріях
D. Блідість+розширення зіниць+відсутність пульсу на периферичних артеріях
Е. Блідість+розширення зіниць+відсутність пульсу на центральних артеріях
23. Коли і ким була описана техніка непрямого масажу серця:
А. С.С.Юдіним у 1944році
В. Рудлером у 1951 році
С. Кувенховеном у 1960 році
D. Холстедом у 1911 році
Е. М.І.Пироговим у 1848 році
24. Де необхідно розташувати руки під час непрямого масажу серця:
А. На нижній третині груднини
В. На середній третині груднини
С. На верхній третині груднини
D. У 3 міжребер’ї зліва
Е. У 3 міжребер’ї справа
25. Яке повинно бути співвідношення частоти дихання та компресій грудної клітки у випадку якщо реанімуючих двоє:
А. 1/20
В. 20/1
С. 1/5
D. 5/1
Е. 1/10
26. Яке повинно бути співвідношення частоти дихання та компресій грудної клітки у випадку якщо реанімуючий один:
А. 1/15
В. 15/1
С. 2/15
D. 15/2
Е. 1/10
27. За якими показниками оцінюється ефективність штучного дихання та кровообігу:
A. Розширення зіниць
B. Звуження зіниць
C. Поява пульсації на сонних артеріях, розширення зіниць
D. Поява пульсації на сонних артеріях, звуження зіниць, зміна кольору шкірних покривів
E. Поява пульсації на сонних артеріях, розширення зіниць, зміна кольору шкірних покривів.