Визначити гостроту зору суб'єктивним методом.
Попросити пацієнта прикрити непрозорою заслінкою (оклюдором) ліве око; у разі відсутності скарг на порушення зору стати поруч із таблицею, взяти вруку указку, розмістити її кінчик під довільно вибраним оптотипом 10-го рядка таблиці на деякій відстані від останнього, щоб тінь від указки не падала на оптотип, і попросити пацієнта назвати цей оптотип; тривалість демонстрації оптотипу має становити 2-3 с; хворого просять назвати літери, які він бачить правим оком у десятому рядку, якщо він не може розпізнати літери десятого рядка, то підіймаються на рядок вище і так до рядка, який хворий називає з мінімальною кількістю помилок; якщо хворий на відстані 5 м, не бачить літери у першому рядку, то гостроту зору починають перевіряти за допомогою переносних оптотипів (кільця Ландольта, палички), визначаючи відстань, з якої хворий може їх правильно назвати й, враховуючи, що кожні півметра відповідають 0,01; оклюдор розміщують перед правим оком і повторюють перевірку зору лівого ока, за аналогічним.
Визначити кольоровідчуття за допомогою поліхроматичних таблиць Рабкіна.
Таблиці професора Є.Б. Рабкіна складаються з дрібних кружків однакової яскравості, але різного кольорового тону і насиченості.
Кружки одного кольору на тлі інших утворюють цифри або фігури.
Ці цифри легко читають особи з нормальним зором (трихромати). Пацієнти з вадами колірного сприйняття (кольоросліпі чи кольороаномали) не завжди їх розрізняють або ж читають замість них інші цифри, приховані в таблиці й невидимі для нормального трихромата. Обстежуваний сидить спиною до джерела світла (вікна або лампми денного світла). Рівень освітленості має бути в межах 500— 1000 лк. Таблиці показують з відстані 1 м, на рівні очей пацієнта, розташовуючи їх вертикально. Тривалість експозиції кожного тесту таблиці 3—5 с, але не більше 10 с. Якщо пацієнт користується окулярами, то він повинен розглядати таблиці в окулярах. Для виявлення вродженої патології дослідження проводять бінокулярно; для виявлення набутої патології досліджують по черзі праве і ліве око.
Оцінювання результатів дослідження за поліхроматичними таблицями Рабкіна проводять у такій послідовності:
Усі таблиці (27) основної серії названі правильно — в обстежуваної особи нормальна трихромазія.
Неправильно названо від 1 до 12 таблиць — аномальна трихромазія.
Неправильно названо більше 12 таблиць — дихромазія.
Розрізняють таблиці трьох типів:
демонстраційні, або контрольні, які читають усі;
загальнодіагностичні, які дають змогу визначити наявність розладів колірного сприйняття без зазначення його характеру;
диференціально-діагностичні, які вказують на характер розладу колірного сприйняття (протанопія, протаномалія, дейтеранопія, дейтераномалія).
Визначити поле зору контрольним методом.
Контрольний спосіб дослідження поля зору є найпростішим з усіх методів периметрії. Він не потребує ніяких приладів. У разі застосування цього методулікар порівнює своє поле зору (воно має бути нормальним) з полем зору пацієнта. Хворому пропонують сiсти обличчям до лікаря на відстані 1 м, спиною до світла. Вiн затуляє одне око і дивиться вiдкритим оком у протилежне око лікаря. Під час дослідження пацієнт затуляє ліве око, а лікар - праве, і навпаки.
Переміщуючи палець вiд периферïï до центра, лікар порівнює свое поле зору з полем зору хворого. При нормальному полі зору пацієнт повинен побачити об'єкт одночасно з лікарем. Методика дає змогу виявити значні звуження і грубі дефекти поля зору.
Орієнтовний метод.
Дослідження проводять у добре затемненому приміщенні. Лікар повинен мати нормальну темнову адаптацію. Лікар і пацієнт стають біля дверей. Лікар розкидає заздалегідь підготовлені 5—7 аркушів білого паперу (розміром 3x5 см) на відстані приблизно 1 м від дверей. Пацієнт має визначити кількість розкиданих по підлозі аркушів у міру збільшення освітленості приміщення (при поступовому про- чиненні дверей). Результати дослідження оцінюють так:
— темнова адаптація вважається нормальною, якщо пацієнт побачив аркуші білого паперу одночасно з лікарем; — темнова адаптація знижена, якщо пацієнт побачив аркуші білого паперу пізніше, ніж лікар, — при широко відчинених дверях. Білет 5
Вміти провести дослідження. Огляд та виворіт повік.
Зовнішній огляд повік: яке їх положення, рухи, повинні прилягати до очного яблука і щільно змикатися, колір шкіри, чи є набряки,гіперемія, новоутв…; звертають уваги на вії, як ростуть, чи є лусочки, кісти, новоутв…;
Огляд кон'юнктиви: нижня повіка- хворий дивиться догори, лікар великим пальцем натискає на край орбіти і відтягує донизу;
Виворіт верхньої повіки- хворий дивиться донизу, захоплюємо великим і вказівним пальцями вії, трохи відтягуємо, далі вказівним лівої руки натискаємо на верхній край хряща, водночас тягнемо вії догори. Вивернуту повіку потрібно притиснути до очного яблука, забравши вказівний палець лівої руки. (В нормі кон'юнктива блідо-рожева, блискуча, гладка, волога, прозора, просвічуґться мейбомієві залози)
Вміти провести дослідження рогівки методом бічного освітлення.
Посадити хворого (студента) в затемненій кімнаті.
Поставити настільну лампу зліва і попереду від хворого на відстані 50...60 см на рівні його очей.
Сісти проти хворого, посунути свої коліна вправо від нього.
Голову хворого злегка повернути до світла.
Взяти лупу 20,0 Д у праву руку і розташувати її перпендикулярно до променів на відстані 5 см від ока, фокусуючи промені на тій ділянці оболонки ока, яку оглядають:
а) оглянути рогівку, встановити її розмір, форму, прозорість, дзеркальність. Врахувати, що, не зважаючи на прозорість, рогівка при бічному освітленні здається димчастою. Її поверхня гладенька, дзеркальна, волога, власних судин рогівка не має;
б) при обстеженні склери звернути увагу на її колір, хід і розташування, кровонаповнення судин. Звичайно склера білого кольору, крайової звивистої сітки не видно. Можна помітити поодинокі судини кон’юнктиви, які надають склері блиску;
в) оглянути передню камеру, яку виразно видно крізь рогівку. Виявити її глибину (відстань між рефлексами на рогівці й райдужці). Середня її глибина – 3...3,5 мм. Волога наскільки прозора, що передня камера здається порожньою.
Пальпаторно визначити внутрішньоочний тиск. Транспальпебральна пальпація - через повіки ( метод неточний, орієнтовний).
1.Хворого просять заплющити очі і дивитись вниз.
2.Подушечки кінцевих фаланг вказівних пальців обох рук кладуть на м’яку частину верхньої повіки і по черзі натискають, оцінюючи ступінь щільності ока
Пальпаторно визначити чутливість війкового тіла.
Підготовка пацієнта до дослідження:
привітатися з пацієнтом;
назвати себе;
запитати, як звертатися до нього;
пояснити доцільність виконання маніпуляції;
отримати згоду на її проведення;
обробити руки; надягнути оглядові рукавички.
Виконання дослідження:
розташуватися напроти пацієнта;
попросити хворого заплющити очі і дивитися
вниз;
розмістити подушечки кінцевих фаланг вказівних пальців обох рук на м’якій
частині верхньої повіки правого ока, вище від верхнього краю її хряща, і,
поперемінно натискаючи ними через повіку на очне яблуко, визначити ступінь його
болісності;
результати реєструють у такий спосіб: при пальпації відмічається болісність
війкового тіла / війкове тіло не болісно при пальпації;
провести аналогічне дослідження лівого ока.
Обстежити (визначити) чутливість рогівки.
Посадити хворого перед собою.
Взяти в праву руку волосок Фрея (чи тоненький гнотик вати) і в п’яти точках, що відповідають 6, 9, 12 і 3 годинам, а також у центрі, торкнутися рогівки.
Оцінити знаком “+”наявність, а знаком “-” відсутність чутливості.
Відмітити на схемі чутливість рогівки досліджуваного.
Провести дослідження кришталика у світлі, що проходить.
Проводиться в темній кімнаті; джерело світла позаду і зліва від хворого на рівні його очей. Лікар навпаки хворого тримає в правій руці офтальмоскоп, приставляє його до свого правого ока і дзеркальцем направляє пучок світла в око обстежуваному, у якого краще попередньо розширити зіницю. Пучок світла, пройшовши через прозорі середовища ока, відіб'ється від очного дна. Частина відбитих променів через отвір офтальмоскопа потрапить в око лікаря. Зіниця хворого при цьому загоряється червоним світлом (червоний колір обумовлюють судинна оболонка, наповнена кров'ю, і пігментний шар сітківки). Якщо на шляху світлового пучка, відбитого від ока обстежуваного, зустрінуться помутніння, то в залежності від форми і щільності вони затримають частину променів і на червоному тлі зіниці з'являться або темні плями, або смуги і дифузні затемнення. Помутніння в кришталику нерухомі, при русі очного яблука вони зміщуються разом з ним, а помутніння в склоподібному тілі не фіксовані, при русі очного яблука вони пливуть на тлі червоного світіння зіниці то з'являючись, то зникаючи.
Визначити кут косоокості за Гіршбергом.
Величину кута косоокості просто і швидко визначають способом Гіршберга : промінь світла спрямовують в очі обстежуваного і порівнюють розташування світлових рефлексів на рогівках. В оці, що фіксує, рефлекс спостерігається поблизу центру зіниці, або співпадає з ним, а в оці, що косить, його визначають у місці, відповідному до відхилення зорової лінії. Один міліметр зміщення її на рогівці відповідає куту косоокості в 7 градусів. Чим цей кут більший, тим далі від центру рогівки зміщується світловий рефлекс. Так якщо рефлекс розташований на краю зіниці при ії середній ширині 3-3,5 мм, то кут косоокості дорівнює 15 градусам, між краєм зіниці і лімбом – 25-30 градусів, якщо на лімбі – 45 градусів, за лімбом 60 градусів. Широка зіниця ускладнює точне визначення відстані між світловим рефлексом і центром рогівки.
Більш точно кут косоокості вимірюють на периметрі (метод Головіна), на синоптофорі, тестом з прикриванням призмами.
Невідкладна допомога при гострому кон’юнктивіті.
Закапати каплі (інстилювати лікарські засоби).
Для закапування капель необхідно посадити хворого на стілець (голову слід трохи закинути назад, погляд спрямувати вгору). Відтягнути нижню повіку, ввести у нижнє склепіння 1 – 2 каплі ліків.-антибіотик або антисептик
Гострий напад глаукоми.
Міотик - пілокарпін 1% 1год-15хв; щогодини, кожні 4год
Б-адреноблокатор - тимолол 0,5%
Інгібітор карбоангідрази - діакарб/азопт
Всередину - осмотичні (сечовина)
В/в - 20% манітол, 1% фуросемід
Тривалий напад - літична суміш (аміназин, димедрол, промедол -
2,5%,2%,2%)
Медикаментозна - відволікаюча терапія (гарячі ванни для ніг, п‘явки на скроневу)
Невідкладна допомога при гострому іридоцикліті.
Невідкладна допомога полягає у досягненні мідриазу інстиляціями 1% розчину сірчанокислого атропіну, антибіотиків (0.25% левоміцетин, 1% тетрациклін). Направити хворого для лікування в очне відділення.
Невідкладна допомога при сторонньому тілі в кон'юнктиві.
Промити кон’юнктивальну порожнину ока дезінфікуючим розчином (окомістин), закапати анестетик (алкаїн), вивернути повіки, ватним тампоном усунути стороннє тіло, закапати в кон’юнктивальну порожнину антибіотик або антисептик (торбекс або окомістин).
Надати невідкладну допомогу при проникаючому пораненні ока.
Перша допомога при проникаючих пораненнях очного яблука полягає у видаленні грудочок грязі й чужорідних тіл із кон’юнктивальної порожнини, закапуванні 20% розчину сульфацил – натрію і накладанні стерильної бінокулярної пов’язки. Хворому необхідно ввести протиправцеву сироватку, призначити сульфаніламіди усередину й негайно направити його в спеціалізований медичний заклад для мікрохірургічної обробки. Транспортувати хворих з будь-якими проникаючими пораненнями ока треба лежачи на носилках спиною карети швидкої допомоги.
Надати невідкладну допомогу при хімічному та термічному опіках.
Перша допомога зводиться до щедрого промивання кон’юнктивальної порожнини водою. При опіках вапном необхідно ретельно вилучити шматочки вапна із кон’юнктиви, а також із поверхневих шарів рогівки, призна чити дезінфікуючі засоби (0,25% розчин лівоміцетину, 20% розчин сульфацил – натрію, 5% лівоміцетинову мазь, 1% тетрациклінову мазь). При опіках II – IV ст. необхідно ввести протистовбнячну сироватку за Безредке. Хворих з опіками II – IV ст. слід госпіталізувати.