Тема 6
Задача1
а)Механізм антимікробної дії Цефотаксиму пов'язаний з пригніченням активності ферменту транспептидази, блокадою пептидоглікану, порушенням утворення мукопептиду клітинної стінки мікроорганізмів. Препарат стійкий відносно чотирьох з п'яти бета-лактамаз грамнегативних бактерій та пеніцилінази стафілококів.
b)Алергічні реакції — рідко (менше 5 %) кропив'янка, гарячка, свербіж шкіри, дуже рідко (0,0001-0,1 %) бронхоспазм, синдром Стівенса-Джонсона, синдром Лаєлла, анафілактичний шок, ангіоневротичний набряк.
З боку нервової системи — рідко головний біль і запаморочення, дуже рідко (при введенні препарату в дуже високих дозах або при нирковій недостатності) судоми, оборотна енцефалопатія.
З боку травної системи — часто (1—10 %) нудота, блювання, метеоризм, біль у животі, дисбіоз, діарея або запор, порушення функції печінки, стоматит, глосит, кандидоз ротової порожнини, псевдомембранозний коліт (частіше у перші тижні лікування).
З боку сечовидільної системи рідко (частіше при сумісному застосуванні з аміноглікозидами) порушення функції нирок, оліґурія, інтерстиціальний нефрит.
З боку серцево-судинної системи — дуже рідко при швидкому введенні в центральну вену можливий розвиток потенційно загрозливої життю аритмії.
Зміни в лабораторних аналізах — часто (1—10 %) підвищення активності амінотрансфераз і лужної фосфатази, гіпербілірубінемія, рідко лейкопенія, нейтропенія, еозинофілія, гранулоцитопенія, тромбоцитопенія, явища гіпокоагуляції, збільшення рівня сечовини і креатиніну в крові, гіперкальціємія, позитивна реакція Кумбса; у поодиноких випадках спостерігалась гемолітична анемія.
Місцеві реакції — при внутрішньом'язовому введенні відмічається болючість, спостерігають інфільтрат в місці введення; при внутрішньовенному введенні спостерігають болючість по ходу вени і флебіти.
Місцеві реакції: біль та інфільтрат у місці введення (при внутрішньом’язовому введенні), лихоманка, запальні реакції у місці введення, такі як флебіт/тромбофлебіт.
с)Розвинулася дозозалежна побічна реакція
Скоректуйте терапію.
Згідно з вітчизняними рекомендаціями, для лікування НП використовують 3 основні класи антибактеріальних препаратів — β-лактамні антибіотики, макроліди і респіраторні фторхінолони. Слід зазначити, що сучасні макроліди є препаратами вибору у всіх клінічних групах пацієнтів. Тому можно призначити азитроміцин. Препарат застосовувати у вигляді одноразової добової дози незалежно від прийому їжі. У разі пропуску прийому 1 дози препарату пропущену дозу необхідно прийняти якомога раніше, а наступні — з інтервалами у 24 години. Таблетки ковтати, не розжовуючи.
Задача 2
а)Необхідно призначити антибіотиками першої лінії при лікуванні циститу:
нітрофурантоїн (представники: Фурадонін); фосфоміцин (представники: Монурал, Уронормін-Ф); сульфаметоксазол-триметоприм (представники: Бактрім, Бісептол).
b)Фосфоміцин (представники: Монурал, Уронормін-Ф)
с)Фурадонін. Нітрофурантоїн — протимікробний засіб групи нітрофурану, уроантисептик. Протимікробні властивості зумовлені здатністю нітрофурантоїну впливати на різні ферментні системи мікроорганізмів. Нітрофурантоїн завдяки створенню високої концентрації в сечі особливо ефективний при лікуванні захворювань сечовивідних шляхів. Нітрофурантоїн має бактеріостатичну дію (препарат бактерицидний при високих концентраціях). Спектр антибактеріальної активності включає більшість мікроорганізмів, що спричиняють інфекції сечовивідних шляхів. Стійкість бактерій до нітрофурантоїну спостерігається рідко.
Монурал (INN — Fosfomycinum) — лікарський засіб, головною діючою речовиною якого є фосфоміцину трометамол. Фосфоміцин — це структурний аналог фосфоенолпірувату, конкурує з N-ацетил-D-глюкозаміно-3-о-енолпирувіл-трансферазою — ферментом, що бере участь у синтезі мікробних білків. Результат — повне блокування ферменту і загибель мікроорганізму. Крім прямої бактерицидної активності фосфоміцин блокує білки, що зв’язують пеніцилін, дозволяючи впливати на мультирезистентні штами мікроорганізмів. Також речовина перешкоджає адгезії бактерій до стінок слизової оболонки сечовивідних шляхів.
Бісептол. Комбінований бактерицидний лікарський засіб, який містить сульфаметоксазол — сульфаніламід із середньою тривалістю дії, що інгібує синтез фолієвої кислоти шляхом конкурентного антагонізму з параамінобензойною кислотою, і триметоприм — інгібітор бактеріальної редуктази дегідрофолієвої кислоти, що відповідає за синтез біологічно активної тетрагідрофолієвої кислоти. Суміш цих речовин у співвідношенні 5 до 1 називається ко-тримоксазолом. Сполучення компонентів, що діє на один ланцюг біохімічних перетворень, сприяє синергізму протибактеріальної дії і повільнішому розвитку нечутливості бактерій.
d)
Фурадоїн. Інфекції та інфестації. Відомо про розвиток псевдомембранозного коліту під час терапії нітрофурантоїном. У разі легкої форми псевдомембранозного коліту досить припинити застосування лікарського засобу. У разі середньої та важкої форми псевдомембранозного коліту необхідно провести відповідне лікування. З боку кровотворної і лімфатичної систем: рідко ‒ у пацієнтів з дефіцитом глюкозо-6-фосфатдегідрогенази може розвинутися мегалобластна анемія, лейкопенія, гранулоцитопенія або агранулоцитоз, тромбоцитопенія, гемолітична анемія. З боку імунної системи: невідомо ‒ шкірний васкуліт. В окремих випадках спостерігалися аутоімунні реакції, які головним чином пов’язані з хронічними змінами в легенях або печінці. Основними симптомами цього вовчакоподібного синдрому є лихоманка, короткочасний висип, артралгії та еозинофілія. Спостерігаються підвищені показники в сироватці крові: антинуклеарних антитіл, антитіл до гладкої мускулатури або клубочків нирок і проби Кумбса. З боку нервової системи: часто ‒ головний біль, рідко ‒ сонливість, запаморочення, депресія, ейфорія, ністагм, сплутаність свідомості, психотичні реакції, невгамовність (збудженість), астенія, підвищення внутрішньочерепного тиску, доброякісна інтракраніальна гіпертензія, периферична невропатія, першими симптомами якої є парестезія, відчуття печіння в п’ятах, м’язова слабкість. При появі перших симптомів периферичної невропатії слід припинити застосування лікарського засобу. З боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння. Для гострих і хронічних реакцій підвищеної чутливості легень характерні раптова лихоманка, еозинофілія, кашель, біль у грудях, задишка. Протягом декількох годин або днів від початку терапії можуть з’явитися легеневий інфільтрат або згущення і плевральний випіт, які зникають після відміни лікарського засобу. Під час тривалої терапії у пацієнтів можуть непомітно розвинутися гострі і підгострі легеневі симптоми, в тому числі фіброз легенів. Фіброз легенів може бути необоротним, особливо якщо терапія триває після появи симптомів. При появі перших симптомів реакції підвищеної чутливості легень слід припинити застосування лікарського засобу і розпочати відповідну терапію. З боку ШКТ: часто ‒ нудота, блювання, відсутність апетиту, анорексія (частота прояви і ступінь тяжкості залежать від дози); рідко ‒ діарея, панкреатит. Побічні реакції спостерігаються рідше, якщо лікарський засіб приймають під час їжі, запиваючи великою кількістю рідини. З боку печінки та/або жовчовивідних шляхів: рідко ‒ гепатит, холестатична жовтяниця (не залежать від дози та зникають після відміни лікарського засобу), холестатичні порушення функції печінки; невідомо ‒ аутоімунний гепатит. З боку шкіри і підшкірної клітковини: часто ‒ реакції підвищеної чутливості (шкірні висипи, макулопапульозні висипи, кропив’янка, свербіж); рідко ‒ оборотне випадання волосся; в окремих випадках можливі ангіоедема, запалення слинних залоз, ексфоліативний дерматит, мультиморфна еритема (синдром Стівенса — Джонсона), вовчакоподібний синдром. З боку судин: рідко — гіперемія, циркуляторний колапс. З боку нирок та сечовивідної системи: невідомо — інтерстиційний нефрит. З боку скелетно-м’язової і сполучної тканин: рідко — подагра, міалгія, біль у суглобах. З боку органа зору: дуже рідко — порушення зору.
Монурал. Як і всі пероральні антибіотики, що всмоктуються в тонкому кишечнику, фосфоміцин має певний вплив на його слизову оболонку. Іноді у хворого виявляють коліт, пов’язаний із застосуванням лікарських засобів. Цю особливість треба враховувати, призначаючи препарат особам, що мають проблеми із ШКТ, а також при розладах випорожнення на фоні застосування.
Бісептол. Найчастіші небажані реакції під час лікування Бісептолом® — з боку травного тракту (нудота, блювання, відсутність апетиту) та шкірні алергічні реакції (висип, кропив’янка). Рідко можуть виникати симптоми, небезпечні для життя: синдром Стівенса – Джонсона, токсичний епідермальний некроліз (синдром Лаєлла), гострий некроз печінки. При лікуванні препаратом можуть виникати грибкові інфекції, такі як кандидоз. Крім цього, серед небажаних ефектів є: Інфекції та паразитарні захворювання: часто: грибкові інфекції, дуже рідко: псевдомембранозний коліт. З боку системи крові та лімфатичної системи: дуже рідко: гемолітична або апластична анемія, мегалобластна анемія, еозинофілія, метгемоглобінемія, лейкопенія, нейтропенія і тромбоцитопенія, агранулоцитоз, панцитопенія або пурпура, гемоліз у пацієнтів із дефіцитом глюкозо-6-фосфатдегідрогенази, гіпопротромбінемія. З боку імунної системи: дуже рідко: алергічний міокардит, озноб, світлобоязнь, анафілактичні реакції (включаючи тяжкі, загрозливі для життя), алергічний васкуліт, що нагадує пурпуру Геноха – Шенлейна, ангіоневротичний набряк, алергічна шкірна реакція, загальні шкірні реакції, запалення шкіри з відшаруванням, висип, сироваткова хвороба, вузликовий періартеріїт, системний червоний вовчак. Симптоми гіперчутливості з боку дихальної системи, гіперемія кон’юнктиви і склери ока. Реакції гіперчутливості з тяжким перебігом лікування пневмоцистної пневмонії, висип, пірексія, нейтропенія, тромбоцитопенія, підвищення рівня печінкових ферментів, гіперкаліємія, гіпонатріємія, рабдоміоліз. З боку травного тракту: часто: діарея, нудота (з блюванням або без); нечасто: блювання; дуже рідко: глосит, стоматит, панкреатит; частота невідома: біль у животі, відсутність апетиту, окремі випадки псевдомембранозного ентероколіту, псевдодифтерійне запалення кишок, підвищення концентрації білірубіну, рівня печінкових ензимів у сироватці. З боку гепатобіліарної системи: дуже рідко: підвищений рівень амінотрансфераз та білірубіну у крові, холестатична жовтяниця, некроз печінки; частота невідома: гепатит, синдром зникнення жовчних проток, фульмінантний гепатит. З боку нирок та сечовивідних шляхів: збільшення діурезу, кристалурія, ниркова недостатність, інтерстиціальний нефрит, нефротоксичний синдром з олігурією або анурією, збільшення небілкового азоту та креатиніну у сироватці. Метаболізм та порушення обміну речовин: дуже часто: гіперкаліємія; дуже рідко: гіпонатріємія, зниження апетиту, гіпоглікемія, метаболічний ацидоз. Порушення з боку психіки: дуже рідко: депресія, галюцинації, гострий психоз, делірій та психоз у пацієнтів літнього віку, частота невідома: психотичний розлад. З боку нервової системи: часто: головний біль, дуже рідко: асептичний менінгіт*, судоми, периферична нейропатія, атаксія, апатія, запаморочення; частота невідома: знервованість, шум у вухах, запалення периферичних нервів, парестезії, увеїт. З боку органів слуху та вестибулярного апарату: дуже рідко: вертиго, шум у вухах. З боку органів зору: дуже рідко: увеїт. З боку системи внутрішньої секреції: сульфаніламіди мають хімічну спорідненість з деякими антитиреоїдними препаратами, сечогінними (ацетазоламідом і тіазидом), а також з пероральними протидіабетичними препаратами, що може бути причиною перехресної алергії. З боку шкіри і підшкірних тканин: часто: висипання; дуже рідко: фотосенсибілізація, ангіодема, ексфоліативний дерматит, стійке медикаментозне висипання, поліморфна еритема, синдром Стівенса – Джонсона, токсичний епідермальний некроліз; частота невідома: кропив’янка, свербіж шкіри, десквамативний дерматит. З боку скелетно-м’язової системи та сполучної тканини: дуже рідко: артралгія, міалгія; частота невідома: окремі випадки рабдоміолізу. З боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: дуже рідко: задишка, кашель, інфільтрати у легенях. З боку нирок та сечовидільної системи: дуже рідко: порушення функції нирок (іноді ниркова недостатність), тубулоінтерстиціальний нефрит, увеїт, нирковий тубулярний ацидоз. Загальні розлади: слабкість, відчуття втоми, безсоння.