1 тема
Задача 1
До Вас звернувся 35-річний пацієнт, який вжив одночасно 12 таблеток парацетамолу (6,0).
a) Поясніть механізм дії парацетамолу.
b) Вкажіть особливості метаболізму парацетамолу у дітей та дорослих.
c) Вкажіть основні показання та дозу для використання парацетамолу.
d) Які причини токсичного впливу парацетамолу?
e) Який антидот має бути використаний в перші 10 годин при отруєнні парацетамолом?
а) Механізм парацетамолу полягає в тому що він блокує ЦОГ 3 , пригнічує синтез простагландинів, впливає на центр терморегуляції в гіпоталамусі.
b)Більша частина парацетамолу підлягає метаболізму в печінці, проходячи два основних шляхи:
кон’югація глюкуронової кислоти та кон’югація сірчаної кислоти(при перевищенні терапевтичної дози). Незначна частина метаболізується цитохромом Р450 з утворенням проміжного метаболіту
(N-ацетилбензохіноніміну). При масивному отруєнні кількість цього токсичного метаболіту зростає.
Метаболізм парацетамолу у дітей майже майже не має відмінностей, за винятком коротшого періоду напіввиведення із плазми крові (1,5−2 години). У новонароджених період напіввиведення довший,
ніж у немовлят − близько 3,5 години. Порівняно з дорослими у дітей віком до 10 років суттєво знижена кон’югація з глюкуроновою кислотою та підвищена - із сульфатами.
3)Показання: короткочасне лікування больового синдрому середньої інтенсивності та гіпертермічних реакцій.
Дозу парацетамолу розраховують відповідно до маси тіла.
При масі тіла пацієнта 33-50кг одноразова доза складає 15 мг/кг, при масі >50кг - 1г.
4)Отруєння найчастіше виникає внаслідок навмисного передозування пероральних
препаратів (суїцидальні отруєння). Також посилення токсичного впливу може виникати при взаємодії парацетамолу з антисудомними препаратами.
5)Антидот: N-ацетилцистеїн (NAC).
Задача 2
До провізора звернулась жінка, 48 років, яка хворіє на артеріальну гіпертензію, із питанням, чи можна для посилення ефекту лізиноприл приймати двічі на добу.
a) Вкажіть механізм дії вказаного лікарського засобу?
b) Які показання до застосування лізиноприлу?
c) Які особливості фармакокінетики лізиноприлу?
d) Які протипокази та значимі лікарські взаємодії лізиноприлу?
e) Надайте рекомендацію щодо подальшої терапії.
а) Механізм дії лізиноприлу полягає в тому що він пригнічуює утворення ангіотензину II, знижуює секрецію альдостерону та реніну.
b)Показання:
– есенціальна гіпертензія.
– серцева недостатність (симптоматичне лікування).
– гострий інфаркт міокарда (короткотривале лікування (6 тижнів) гемодинамічно стабільних пацієнтів не пізніше ніж через 24 години після гострого інфаркту міокарда).
– лікування початкової нефропатії у пацієнтів, хворих на цукровий діабет II типу, з артеріальною гіпертензією.
c)При пероральному прийомі лізиноприлу максимальна концентрація у сироватці крові досягається приблизно через 7 годин. Крім зв’язування з АПФ, лізиноприл не зв’язується з іншими білками сироватки крові. Лізиноприл у невеликій кількості проникає через гематоенцефалічний бар’єр. Також лізиноприл не зазнає метаболізму і виводиться винятково нирками у незміненому вигляді. У пацієнтів літнього віку рівень лізиноприлу, як правило, вищий через порушення функції нирок; AUC приблизно на 60 % вищий, ніж у більш молодих пацієнтів.
d)– гіперчутливість до діючої або до допоміжних речовин препарату.
– ангіоневротичний набряк в анамнезі, пов'язаний з попереднім лікуванням іншими інгібіторами AПФ.
– спадковий або ідіопатичний ангіоневротичний набряк.
– стеноз аорти або мітрального клапана або гіпертрофічна кардіоміопатія з порушенням гемодинаміки.
– первинний гіперальдостеронізм.
– стеноз ниркової артерії (білатеральний або однобічний).
– кардіогенний шок.
– стан із нестабільною гемодинамікою після гострого інфаркту міокарда.
– застосування пацієнтам, які перебувають на гемодіалізі з використанням високопроточних мембран (наприклад AN 69).
– рівень креатиніну в сироватці крові > 220 мкмоль/л.
– період вагітності або жінки, які планують завагітніти
Взаємодії:
Протидіабетичні засоби
Одночасний прийом протидіабетичних засобів з інгібіторами АПФ може посилювати
гіпоглікемічний ефект інсуліну та сульфонілсечовини, що підвищує ризик розвитку
симптоматичної гіпоглікемії. Однак підвищення толерантності до глюкози може
знижувати необхідну дозу інсуліну або сульфонілсечовини. Дана взаємодія, як
правило, проявляється у перший тиждень комбінованого лікування у пацієнтів з
нирковою недостатністю.
Препарати літію
Інгібітори АПФ можуть знижувати екскрецію літію, що може супроводжуватися
підвищенням токсичності. Беручи до уваги даний факт, не рекомендований
одночасний прийом Лізиноприлу з препаратами літію, однак якщо одночасний
прийом даних препаратів необхідний, слід регулярно контролювати рівень літію
в сироватці крові.
Нестероїдні протизапальні препарати (включаючи ацетилсаліцилову кислоту
в дозуванні 3 г/добу)
Нестероїдні протизапальні препарати (НПЗП) можуть зменшувати гіпотензивний ефект
інгібіторів АПФ. Крім того, повідомляється про підвищення рівня калію в сироватці
крові, спричинене НПЗП та інгібіторами АПФ, що може призвести до порушення
функції нирок. Дана дія, як правило, оборотна, а її прояв можливий, перш за все,
у пацієнтів з попереднім порушенням функції нирок.
Калійзберігаючі діуретики і калієві добавки
Супутній прийом калійзберігаючих діуретиків (наприклад спіронолактону, тріамтерену
і амілориду), калію і калійвмісних замінників солі вимагає обережності.
Гіперкаліємія в деяких випадках може призвести до порушення функцій нирок.
З цієї причини дане поєднання препаратів можна призначати лише при подальшому
ретельному спостереженні лікаря і при регулярному контролі рівня калію в
сироватці крові та функції нирок.
е)Жінці краще звернутись до лікаря задля корегування дози, аби при самостійному лікуванні вона не викликала появу побічних ефектів.